післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Особисто в мене не було жодної післяродової депресії. Може просто не було часу її мати)) Я просто насолоджувалась спілкуванням з синочком. З чоловіком також зразу порозумілись і не було жодних непорозумінь. Та знаю конкретні випадки серйозних депресій, наслідками який було небажання бачити власного чоловіка, небажання бути з дитиною і розлучення. Хоча особисто мені дуже складно зрозуміти як до цього можна довести.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

У мене була депресія через те, що я мала кесарів розтин. Десь через півроку після народження малого почалося відчуття неповноцінності, день від дня воно сильнішало...
Не хочу вдаватися в деталі, ледь не дійшло до найгіршого...
Від психіатричного стаціонару мене врятував чоловік. Психолог не те що не допоміг, просто, напевно, вже дійсно до психіатра треба було йти...

зараз тримаюся. Сказати, що це мене більше не турбує - не можу. Просто стримую. Ходжу до церкви, сповідаюся. Але все рівно час від часу почуваюсь неповноцінною. І мрію наступну дитину народити сама.

Сина люблю понад усе на світі. І щаслива, що він у мене є. І знаю, що його не було би, якби не операція. Але у стані депресії логіка безсила, нажаль.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

і мене не обминуло те чудо. Десь так коли малому було 3 місяці і тривало дуже довго.Але добре, що чоловік підтримував і я вийшла з того стану

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Не можу сказати, що це була дипресія, але через гормональні зміни часто нападала плаксивість. Але чоловік підтримував і воно швидко пройшло

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Після того, як другі пологи закінчились КР... після 9 місяців таких надій, такої роботи над собою, такої впевненості...
хотілось би написати, що я постаралась поставитись до цього по-дорослому, спокійно..
але то було не так.
Я відкрила очі, мене знімали з операційного стола. Спитала: "Сергійчик вже є?" Мені кажуть: "так". І тут я усвідомила, ЩО відбулось.
Коли пологи ще тільки почались, я була готова правильно дихати. Не кричати. Робити вправи. Але я не була готова до післяопераційного болю. Я забула, який то біль і, щиро кажучи, першу добу ледь терпіла. Щоправда, останнє знеболювання мені дали через 6 годин після операції, а потім я вже відмовилась (бо від дімедролу голова крутилась, а я хотіла сама доглядати малюка). Але не думаю, що від кількох уколів на добу було би легше. А може, боліло так нестерпно тому, що той біль накладався на відчуття того, що Я НЕ ЗМОГЛА.
Мені соромно було відповідати на дзвінки. Я не уявляла, як прийду додому - соромилась того, що здалась на операційний стіл. Останнє, що сказала чоловікові по телефону перед операцією - "пробач мені, будь ласка". Власне, те саме подумки сказала і синові, коли вперше його побачила. Пробач маму. Тепер треба заново з тобою знайомитись... Яскрава материнська радість прийшла десь через добу, а до того був тільки біль і відчуття обовязку. Я була зобовязана забрати його з дитячого відділення, бо розуміла, що там йому дадуть суміш, невчасно перевдягатимуть, там він буде кричати... Першу ніч після КР я не спала, маленький кричав, сусідки по палаті незадоволено подивлялись на мене: вони ж своїх дітей ще не забирали. Санітарка щось там обережно казала, що після КР більше 3 кг піднімати не можна, а я носила і хитала на руках плачучого Сергійчика і повторювала як зомбі: "мама може тебе доглядати, мама з тобою, мама тебе не віддасть". Чесно - я не відчувала себе мамою. До того була вагітна. А тепер - незрозуміло що...
Потім стало боліти менше. Зявилось молоко. Я переконала себе, що все ж маю стосунок до появи на світ Сергійчика. Правда, сором за себе лишився. Але я вже доросліша, ніж в перший раз. Дітей вже двоє, відповідальності більше. Часу на дурниці менше. Раз на пару днів зявляється бажання сховатись і плакати, але все рідше. Сподіваюсь, то все скоро мине.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

в мене була страшна депресія після пологів, 2 місяці я не виходила з дому, тільки колясочку з малим на вулицю вивозила і дивилася через вікно (жили тоді у свекрухи в приватному будинку). Нікого не хотіла бачити,чути... всі в цей момент стали мені чужими , єдине що мене тримало, це синуля))))
не могла на себе навіть в дзеркало подивитись, ненавиділа себе за те, що була схожа не відомо на кого (лишня вага, відсутність макіяжу, ті домашні халатики....), малий майже весь час був на руках, виспатись нереально... всі намагались допомогти, розраджували і т.д. , але мені здавалось що всі вони проти мене((((((
навіть чоловіка від себе відштовхувала....
а ще я страшно переживала за синочка, інколи не могла заснути тільки тому, що мені здавалось що він якось не так дихає, хоча він тоді міцно спав і солодко сопів))))
маразма була та ще нікому такого не побажаю
звичайно потім взяла себе в руки, і потрошки почала відживати і в кінці кінців прийшла в норму, навіть коли мені говорили, що я не скину стільки ваги (за вагітність набрала 30 кг), я гордо відповідала, що скину
зараз сподіваюсь, що буду розумніша і буду намагатись тримати себе в руках

---------- Додано в 16:02 ---------- Попередній допис був написаний в 16:01 ----------

читала мало не плакала, хоча я вважаю що ви зробили все що було в силах

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Аналогічно. Сjomcjomka, ви молодець, що не тримаєте переживання в собі. Ви найкраща мама для обох своїх діток. І навіть не смійте сумніватись в цьому. І нема в чому вам себе звинувачувати, бо зробили ви все від вас залежне. Дочекались, коли синок буде готовим до народження, зробили все, щоб він мав можливість народитись природньо. Але нажаль буває по різному і ви мусите розуміти, що не все від нас залежить. Ви мусіли згодитись на кесарське, бо якби не згодились, то наслідки могли бути непередбачувані. Ви зробили все правильно і ваші найрідніші це знають, не сумніваюсь. Синочкам потрібна здорова і усміхнена мама, не картайте себе. Направду вас тут всі розуміють і підтримують. Вище носа!

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Просто з язика зняли. Навіть додати немає що. А поплакати хочеться - то треба всплакнути. То є всьо наші гормони. А ви Сjomcjomka, справжня молодець.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Повністю згідна.
Сjomcjomka, Вам нема чого соромитись і стидатись, Ви молодчинка...
і депресія ця мине, і настрій буде і бажання, будете згадувати ці свої думки як страшний сон, все мине...
настроюйтесь на краще

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

У мене депресїї не було, швидше була "пресія" (мене відверто "поперло" від усього), незважаючи на численні болячки (навіть сьогодні вже через скільки часу не можу нормально ходити і довго стояти через тріщину) і зайву вагу, мене "пре" і я щаслива. Звичайно, бувають моменти копання, що я неефективно використовую час, інтелектуально не розвиваюсь, але мені хочеться помножити задоволення - читаю художню літературу замість наукової і професійної, дивлюсь ріал-шоу) Коротше, відриваюсь, як можу) Бо скоро на работу, той час так божевільно швидко летить, так що я хапаю моменти щастя, нема коли депресувати)

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

дівчаточка, дуже дякую за підтримку! Добре, що є місце в Інтернеті, куди можна виплеснути всі ті думки - і стає легше.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Звичайно, це не міф, післяпологова депресія існує. Під час вагітності коли мені попадався заголовок "післяпологова депресія", завжди пропускала. Думала мене це точно не торкнеться, це мабуть стосується якихось слабких, ранимих і вразливих мамусь. Та десь через тиждень після пологів коли я вже була в дома, вона в мене проявилась. Ще в день наче нічого, а от як тільки темніло, появлялось дуже сильне відчуття тривоги, плаксивість, сльози просто самі котились з очей і я не могла зупинитись, хоч і хотіла, розуміла, що нема причин . Так кілька тижнів і помаленько все пройшло. В мене була легенька депресія. Явно повязана з гормональним фоном, втомою, ....Неприємно читати деякі дописи дівчат, насправді депресія - це те, що ніхто не чекає і не кличе, а основне не може контролювати. Поговоривши з іншими подругами які народжевали, виявилось, що багато з них в перші місяці були в схожому депресивному стані, просто про це не принято говорити...Так що не варто осуджувати мамусь котрі пройшли післяпологову депресію, будь-якої важкості...

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

не нагнітайте ситуацію)) - я навмисне перечитала всю тему і знайшла відсили 2 дописи із запереченням депресії, в основному всі пережили і всі співчувають!

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Думаю, що в тих всіх депресіях не останню і ненайкращу роль відіграють ще й мудрі бабусі зі своїми мудрими і нав"язливими порадами. Замість того, щоб приготувати їсти і подати в ліжко мамі, щось попрати-попрасувати, дати моживість поспати і т.д. - починають повчати "соску дай, водичку дай, до рук не привчай, в ліжко поклади, дитина голодна, що ти дитину калічиш - в мішок якийсь засадила, я побавлю, а ти іди шось зроби"...І молода невпевнена в собі мама, в якої організм потребує спокою і відпочинку, починає воювати і відстоювати свої права і погляди на догляд за дитиною...

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

І в мене після пологів був такий стан жахливий, постійно сльози стояли на очах, жахлива втома, малечу постійно треба було колисати на руках, шо 2 години вона їла і після того будилася і плакала, знову 40 хв колисалася, і так і вдень і вночі, крім того я не вміла її правильно підняти шоб вона відригнула, вона бідося сильно плакала і зригувала багато фонтаном, ше й була тоді зі свекрухою, а вона замість того шоб показати як піднімати малу правильно все говорила мені шо я її перегудовую.Мусіла ше з нею сваритися, Чоловік на роботі цілими днями.Від постійного недосипання нервова система здавала ше більше. Я чесно кажучи думала шо до 2-х тижнів малої не доживу. А потім приїхала моя мама і забрала мене до себе, готувала мені їсти, все прала і мені і малій,і найгловніше вночі і вдень колисала доцю, приносила мені її тільки погодувати, а я нарешті відіспалася. І все за наступні 2 тижні я як на світ народилася! Потім ми вже поїхали до себе але вдень мама приїжджала і мені допомагала і давала виспатися, хоча б тих 2 години- це дуже велике має значення.Бо просинатися вночі 6 разів і цілий день з маечою на руках для недосвітченою мамусі було важко. Тому я вважаю шо сила післяполгової депресії залежить від того наскільки адекватну допомогу молодій мамі можуть надати близькі і рідні. Ну і психологічна підтримка - деколи просто потрібно поплакати, і треба шоб рядом був хтось близький морально.
Тоді памятаю всім казала шо то моя перша і остання дитинаАле зараз то все вже згадую як страшний сон, все пройшло, навчилася багато робити сама, і думаю з другою дитиною все вже буде набагато легше

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Помітила закономірність - наявність чи відсутність депресії у багатьох визначається, чи мама висипається чи ні. Мені, мабуть пощастило, що я висипаюсь, бо сплю з малим.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Ми також спимо разом і спали від самого початку, тільки от після кожного годування доню потрібно було кожен раз на руках носити і заколисувати, так було десь до місяця. Потім то перейшло і гамаємо на сні.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

в нас перший місяць, навіть трошки більше було аналогічно... Добре, що пройшло)

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

А я б не сказала, що в мене була депресія! Да, перший місяць було важко,

ще й після КР

в більшості, через поради-повчання свекрухи, пару раз доводила мене не просто до сліз, а до істерик. Але нічого, гормони трошки заспокоїлись - зараз й натяку на депресію нема, весела, життерадісна маю купу планів, і все хочу за декрет встигнути, реалізувати...