післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

А я з другою дитиною пережила післяпологову депресію. Тобто це не депресія але явно проблемна ситуація була. З народженням старшого я була в стані ейфорії кілька днів. Навіть до виписки практично не спала і довгий час час не могла навіть на секунду залишити малого наодинці і навіть давати його комусь на руки. Я дуже добре його відчувала. А от до народження другого сина я віднеслась дуже спокійно. Спокійно реагувала на плач, спокійно могла в пб вийти з палати. Менший виявився досить крикливою дитиною і мене це навіть почало дратувати. Особливо коли вечором залишалась сама і двоє дітей одночасно вимагали від мене чогось. А ще й для Діми циця не є способом заспокоєння. А ще постійно прокручувала в голові свої други пологи - Дмитрик головою впирався в крижову кістку і йому допомагали розвертатись (cjomcjomka, і ви після того як вам направляли шийку матки, ще хотіли природніх пологів? в мене була думка про кр). А коли головка дитини прорізалась, пройшла потуга а потрібно було чекати наступну я просто кричала, щоб його з мене витягнули. Було так боляче, що я просто не могла себе контролювати. Малий йшов з рукою і був обмотаний пуповиною.
Я почала себе накручувати, що я не просто спокійно відношусь до меншого, а байдужа до нього. "Копалась" в собі, шукала причини і ставало ще гірше. Закінчилось все одного дня коли вранці мені дуже хотілось їсти і я ніяк не могла зварити кашу - то каша підгоріла то молоко втекло. Коли прийшла моя мама то мовчки вручила їй дитину і доварила ту нещасну кашу. Мама почала виясняти причину мого настрою ну і мене вже "понесло". Виплакалась по повній (цілий день ревіла), виговорилась. Потім ще кілька разів обговорювали це все.Може це новий ритм з двума дітьми, може хвилювання, щоб старший син не чув себе обділеним, ше й погода погана була для прогулок і чоловік давав привід до сліз. Але я думаю, що той стан був наслідком пологів, бо я була настроєна, що другі будуть легші, а було все набагато важче. Більше думок про байдужість до дитини не виникає, він точно ні в чому не винен і йому теж було важко. Правда ще стан вічно роздратований ну але це пройде.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

я слухняно дихала, і мріяла, щоби процедура дала результат.
до речі, про ту нещасну шийку. Я тоді казала: які проблеми? шийка нецентрується - то ж просто мінімальна дискоординація родової діяльності, може само минути на відкритті 5 см. А лікар сказав, що я надто вумна, і що то не дискоординація, а абсолютний показ на КР. у виписці написано: "крупний плід, рубець на матці, допологове відходження вод, покази до операції: ДИСКООРДИНАЦІЯ РОДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Хоч головою об стіну бийся. Ну але, виходить, що я все ж вумна

---------- Додано в 14:02 ---------- Попередній допис був написаний в 13:55 ----------

обовязково пройде.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

cjomcjomka,Юля,мені шкода тебе,жаль,що допомогти не можу-психологів,психіатрів хороших не знаю.Можу порадити одне-тобі треба до священника(вибач,думаю,ти християнка?).Сповідь і причастя зцілюють хвороби,особливо душевні.Розумію,що з двома малими важко,але все-таки постарайся,звичайно,священники теж є різні,але,думаю,у Львові є до кого звернутися.Тримайся і бережи себе!!!

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

я повністю погоджуюсь, тому ходжу і до сповіді і до причастя, без відриву від Сергійчика

слінг - наше все

---------- Додано в 14:23 ---------- Попередній допис був написаний в 14:20 ----------

але вони - лише посередники, а душу відкриваємо все ж перед Богом. хоча, мені щастить на дуже хороших священиків.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

то ви молодці!!!
а поговорити про те все не маєте з ким ? крім чоловіка...мама,сестра,тітка.А лікар-одне діло,коли це кума(чи мама) той лікар,а інше-коли стороння людина.Як показує практика,у наших лікарів(будь-яких) ставлення в лікуванні до "своїх" і "чужих" досить відрізняється.На жаль...
Будемо вірити,що впораєтеся!

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

чоловіка шкодую. купив мені посудомийку - щоб мені було легше. відкупився мовчу

вважає,що я просто щось собі вигадала.

хороша людина, але малявка ще.

всі мої близькі - чудові люди, але ні в кого з родичок не було КР. цікаво, що багато хто вважає, що після КР жінка взагалі не змінюється, і післяпологового періоду в неї нема, і взагалі вона одразу така як до вагітності була...
я абсолютно неагресивна людина. але коли чую,що "як ото тепер добре придумали - ти собі спиш, а дитину витягають", або "ну та,ти ж можеш так скоро хрестити, в тебе ж нічого не болить і ти можеш нормально відбути святкування"... і ше багато варіантів єресі, то мимоволі шукаю,чим би трасьнути мовця...

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Хто так вважає? Ваше оточення якесь? то це не всі і не багато. В залежності як перейшла операція кесаревого розтину, жінка може в два рази важче відходити ніж після звичних пологів. Все залежить від того як воно було.
А ніхто з тих мудрих не враховує, що жінку тримали закриту в лікарні майже тиждень? Саме це найгірше впливає на депресію.

Вони всі такі мудрі говорити і вказувати як ви маєте себе почувати і що ви маєте відчувати. Вони що вам в голову залізли? Вони такі розумні, що можуть сказати чи вам зле чи ні? Тільки ви самі знаєте як вам зле.

Доречі, бачу, що ви себе їсьте. Ви собі докоряєте за гроші які ви видали на психолога. Розумію, що напевне саме та особа не була добрим прикладом і не допомогла в вашій ситуації, але докоряти собі за ті гроші не варто. Психолог вам потрібен однозначно. Я сама не змогла вилізти з депресії. Я наразі не знаю, що порадити, окрім як попробуйте проводити чим побільше часу поза хатою. Знаходьте можливість залишити на когось дітей, без почуття провини за те, що ви на когось їх залишаєте. Вам це треба, в тому нема ніякого гріха ані ніякого криміналу. Як ви можете бути їм доброю мамою і дружиною, якщо вам зле? Не те, що я заперечую, що ви опікуєтесь своїми дітьми. Просто знаю, що якщо вам настільки зле, що у вас думка залізти на дах 10 поверхівки, то ви просто напросто шукаєте можливість звільнитись від якогось баласту. Якого, я не знаю, можливо доброї родини, можливо ще чогось. Але ви хочете не втекти від відповідальності, а звільнитись. Чому 10 поверх? Тому, що там високо і можна відчути себе вільною як птиця.

Це лишень моє припущення, і можливо я помиляюсь.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

щодо 10-поверхівки - помиляєтесь але все решта... просто в яблучко.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

а мені хочеться "трасьнути", коли мені кажуть, ну ти ж не знаєш яка то сильна біль при родах, ти ж кесарево родила. Ніби в житті єдина найбільша біль- це пологи і більше ніхто і ніколи схожого навіть не відчував?! І взагалі, говорять ті, що не знають що таке кр і які болі завдає операція.
Моя близька родичка не пропустить жодного шансу аби втикнути мені що я не знаю що таке роди і біль при них. От тоді реально відчуваю себе якоюсь не повноцінною, збирають нерви і хочеться як написала cjomcjomka чимось запустити.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Тут не погоджусь, коли потрібно просто виговоритись, то підійдуть ті, кого ви перечислили. Інше діло, коли потрібно перебудувати думки, розібратись в собі, знайти джерело і першопричину тієї чи іншої думки, страху, в такому випадку ніхто, крім кваліфікованого спеціаліста не допоможе. Лікар може сказати одну фразу, чи задати одне питання і все в голові перекрутиться і починаєш на речі дивитись зовсім по-іншому. Пробувала

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Розкажу ще я про свою депресію. Ніби нічого аж такого особливого, але як згадаю..

Відразу після народження малого я теж була в надзвичайному піднесенні, але згодом додалися тривоги - чи правильно прикладаю, чи буде колись вже те молоко, чому він заплакав і т.д... У пологовому я майже не спала. На третій день з"явилася нав"язлива думка, що його можуть підмінити... На щастя, це швидко минулося, бо нас того ж дня виписали..

Період після повернення додому і десь до 2-х місяців для мене - як в тумані. Навіть хрестини я майже не пам"ятаю. Я була невиспаним автоматом. Це постійне відчуття безпорадності, здавалося, що я все роблю не так, як треба. І яка з мене мама.. А ще чоловік проявляв таку надмірну активність, що мені майже не вдавалося потримати дитину на руках.. Це все помножене на фізіологічні післяродові моменти..

Словом, почало мені снитися, що дитина лежить біля мене на дивані, а потім провалюється в якусь яму біля спинки дивана.. Все б нічого, та тільки мої сонні крики "Де дитина?! Тримай його, він падає! Витягни його звідти!" спершу добряче страшили чоловіка.

І ще, часом, коли я дивилася на малого, то не відчувала безмежної материнської любові, і це мене дуже мучило. Ну як же можна думати про свого синочка "маленька плаксива людинка"?? Словом, я дуже багато плакала, істерила, жаліла себе і зривалася на чоловікові.

На щастя, потім все якось внормувалося само собою..

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Якось забула написати в попередньому дописі, а тепер додати не виходить (

Про відділення біля Водоканалу, колись це була вул. Матюшенка, а зараз не знаю, як називається..
Насправді, наскільки я зрозуміла, це не відділення для психічно хворих - шизофреніків, маніяків і т.д. Там переважно лікують нервові розлади, зриви, депресії, словом, тимчасові стани.
Моя знайома проходила там курс лікування. Якби я випадково не дізналася про цей факт, то ніколи б не подумала, що в неї були проблеми, і вона вже побувала "там". І вона не вийшла звідти наколотою психотропами рослиною, а навпаки, каже, що "віджила". Тому не варто панічно боятися психіатрії..
cjomcjomka, на жаль, теж не можу допомогти Вам в плані порадити якогось спеціаліста (який би і визначив доцільність стаціонарного чи медикаментозного лікування), а від цього дійсно дуже багато залежить.
До речі, наскільки знаю, крім психологів і психіатрів є ще психотерапевти. Цікаво було б почути думки, чи варто до них звертатися.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Добрий психіатр є психотерапевтом, психолог ним бути не може, в тих випадках, що стосуються медицини і психосоматичних станів.

---------- Додано в 11:46 ---------- Попередній допис був написаний в 11:42 ----------

От і я кажу, що в нас дурні стереотипи, якщо побували "там", то все "пиши пропало", людини слід остерігатись. я вже писала, що в кожному такому закладі є різні відділення і ви хоч би хотіли не попадете до відділення буйних, шизофреніків і т.д. А з іншого боку, вони теж люди і напевно не від доброго життя такими стали і знаходяться там на лікуванні, то чого до них відноситись, як до прокажених...

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Звичайно, краще і психологічно легше для людини було б спочатку звернутися до толкового психолога. А вже він мав би побачити, чи то часом не царина психіатрії і відповідно скерувати пацієнта. Але..

Можливо за кордоном рівень психологів значно вищий, і вони дійсно можуть допомогти, навіть у таких складних випадках, докопатися до суті проблеми, знайти шляхи вирішення. Застосувати (або рекомендувати) якісь методики для покращення стану пацієнта.. Та сумніваюся, що в нас це реально. Крім переважно відсутності медичної освіти, часто присутня ще й абсолютна пасивність. Таке враження, що люди обрали собі цю професію, як легкий фах: просто вислуховують пацієнта і дають дуже загальні рекомендації. Вибачте, але виговоритися можна і на плюшевого ведмедика..

Це лише з досвіду особистих консультацій з кількома спеціалістами-психологами, правда, з іншого, не такого драматичного, приводу. У будь-якому випадку, потрібно знайти фахівця, а це дуже непросто (з психіатрами, думаю, також..)

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Моя депресія також пов"язана з КР. Перші пологи природні, други-операція.
Це було зовсім непередбачувано! Але саме неприємне те , що я не впевнена чи була потреба в цій операції. Розтин був зроблений на 42 тижні вагітності по трьох відносних показах:сідничне передлежання плоду, передб.маса 4000 кг, відсутність самовільного початку пологів,крім того було обвиття і деформована шийка матки від перших пологів. Лікарі винесли рішення - операція.Хотіла наполягати на ПП, але тоді сказали писати розписку, що згідна на те ,що дитина травмується. Я сдалась. Коли прибули до дому моє оточення було здивовне і вважали що зробили операцію даремно і я також відчуваю, що не зробили всього можливого для ПП. Виходить,що я уникнула тяжких пологів і підставила дитину під наркоз та інщі наслідки операції. Рік пройшов як в тумані. Двоє діток, тільки чоловік і я ( ми живемо самі ). Дуже хотіла висловитись, щоб мене зрозуміли, але ніхто не зрозумів, всі ( чоловік,мама,близькі знайомі) опускали очі мол,що є то є, з підтекстом - все було в моїх руках, сама винна.Дуже було боляче! Я не могла назвати себе мамою.Перші два місяці не спала, постійні сльози (при тому,що я не з плаксивих), нескінченну кількість разів прокручувала в голові день народження моєї дитини ... почались сильні головні болі і безсоння. І інтернет,інтернет ... шукла відповіді, чи дійсно все зробили доречно... і не знайшла, тобто теоретично все правильно, але на практиці з такими показами народжують...З часом біль притупився.Зараз моїй доці 1 рік і дев"ять місяців. Я жива, з розуму не зійшла але стала інша, якась поранена.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

я теж.
я корисна
я - найкращий обслуговуючий персонал для дітей
я зроблю все для них і віддам себе для них повністю.

але

я ніяка
я - безстатева і порожня
я бачу сенс тільки у діях, бо коли починаю думати і згадувати - то плачу і не можу зупинитись. Найгірше - коли бачу якусь річ, якої не чіпала ще з часу вагітності. Це невимовно тяжко - бути за крок до мрії, а за якусь годину опинитись на неподоланно далекій відстані від неї.

Чоловік терпить. Він у мене мудрий. Тепер. Тепер він просить пробачення - за те, що наполіг, щоб я лягла на допологове.

я стараюсь, щоб всім було легше мене терпіти. Сповідаюсь за свою слабкість і молюся. Тоді вирішення не приходить, але настає мить анестезії.

мені болить весь час. Часто - навіть фізично.

часто я думаю, що все вже минуло, але варто комусь з подивом спитати: "у тебе? був КР???" - і сльози ллються, язик заплітається.

вибачте, що так багато ***ні. Сьогодні в мене загострення

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

До всіх крім Насті: не катіть бочки на мене в карму! хто не знає, про що йдеться, прошу не турбувати. Хто впорався - кажіть, як.
до спеціалістів зверталась. Жодних деталей і діагнозів розголошувати не буду. Але знімати загострення мені пропонували в стаціонарі. З припиненням ГВ і на сильних ліках.
замість того, щоб лежати у лікарні, я пишу тут. не те щоб легше, але якось дивлюсь на то все зі сторони і на якусь мить хоча б фізичний біль слабне.

---------- Додано в 10:03 ---------- Попередній допис був написаний в 10:01 ----------

нормальна реакція, якщо через ті плачі з місяць не спите.
всі хотіли би бути кращими мамами, і напевно це найкращий стимул до саморозвитку.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

мож не треба? Хай потерплять? Хай воно скорше вийде.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Знаєте кожен може знайти за що себе картати, не зациклюйтесь, виговоріться, виплачтеся від душі, голосно, навзрид, так шоб відпустило.
Мої роди були важкими, "неприродніми", бо були стимульованими, води хлюпнули, а потім тонни окситоцину, 12 годин бідне диття мучилося від нестепрних схваток, її там тиснуло. От знову плачу як згадаю. Коли доця народилася вона така вся була зіжата, шо немогла лежати на спинці, не відводила від себе ручку і плакала, плакла, плакала, постійно здригалася. Чудом, терпінням, носінням на руках, ми це все пережили і переросли.
Коли думаю,то картаю себе за те що не пішла на КР, КР менше травмував би дитину ніж ці роди(це я до того що теж могла б себе сильно пресильно мучити думками). Тому стараюсь про те не думати, головне шо доцька є, сміється мені, обнімає і цілує, шо все закінчилося добре.
Тому головне шо Ваш синочок здоровий, радує Вас. Це найголовніше.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

а чим так сильно краще 18 годин сильних схваток, ті самі

а потім операція?

деколи хочеться відчувати просто спокій і радість. а не спокій від того, що в даний момент нічого не сталось. і хоч на пару митей відчути себе жінкою знову. чесно кажучи, я вже забула, як це

---------- Додано в 15:50 ---------- Попередній допис був написаний в 15:49 ----------

тим і займаюсь. дякую всім, хто відписує