Відповідь: Порадилася з подругою... у мене найкраща подруга - мій чоловік, він хіба не знає скільки коштує косметика, а решта всьо знає
Відповідь: Порадилася з подругою... А я напишу - я так. Я використовую свою подружку, коли мені зле і треба виговоритись і вилити на когось негатив. Тоді я до неї, а переважно там мене чекає якийсь сюрприз - сквош, сауна, вечірка, після котрих падаємо на ніс і відсипаємось до обіду (що в мене буває вельми рідко). А після того ми замовляємо піццу, п’ємо шампанське, влаштовуємо собі салон спа, а коло того говоримо-говоримо-говоримо.... до ранку. Я повертаюсь додому невиспана, але відпочивша і без важких думок. І з іншим поглядом на проблеми. Такий собі душевний санаторій. Хтось тут писав, що подружку треба заслужити. Мабуть так і є. Дружба, як і кохання - це душевна праця. Потрібно вкладати не тільки свої амбіції, але й толеранцію.
Відповідь: Порадилася з подругою... У мене дві подружки - з одною дружу з училища, а з другою - ще з пятої шкільної лави. Так от - першій я не дуже довіряю, бо вона може використати мене в своїх цілях (щось позичити і невіддати, щось наговорити на мене, щось "попросити", а сама нічого не зробить), то з нею я просто так, щоб поговорити про те, про се. А друга - справді заслуговує називатися найкращою подругою. Скільки себе памятакю, ще не було випадків, щоб ми з нею сварилися - довіряємо одна одній на всі сто! Вона може мені розповісти такі речі, які ніколи не скаже чоловіку, завжди спитає поради, бувало, що плакалась в свої дівочі літа. І завжди знала, що я її не підведу, що мені можна довіряти, а я , в свою чергу, теж їй довіряла і дуже її люблю і ціную. Вона мені як сестричка Іноді як зустрічаємося вітаємося "Привіт, сестричко!" Що цікаво - в нас однакове імя і зовнішньо дуже скожі Дуже тішуся, що доля подарувала таку чудову подругу. Підтримуємо одна одну у всяких ситуаціях, радіємо попалам, коли в когось якесь щастя. Знали б ви як вона тішилася, коли дізналася, що я нарешті вийду заміж! Так плакала від щастя. А як я плакала, коли вона довго завагітніти немогла, а потім Бог подарував їй ту дитинку!.. Таких справді ще треба пошукати. Зараз я ділеко від неї і дуже сумую за нею, добре хоч мобільні телефони існують Звичайно знаю, які подруги бувають підлі, але в своїй я вже впевнилася, що вона до числа таких не належить. Ми менше довіряємо цій першій подрузі, бо вона якось пробувала відбити чоловіка в моєї Танюшки. Дуже заздрісна. Але то таке. З нею ми просто лялякаємо. Головне, що мені пощастило - маю найкращу в світі подружку! І ще чоловік є мені такою собі "подругою", якій я теж дуже сильно довіряє, і завжди можу розраховувати на підтримку...
Відповідь: Порадилася з подругою... йопт,а я тоді хто!? І В ТЕМУ: у мене є декілька "дєжурних міслєй" 1. Не треба вимагати від друзів багато, є ризик втратити їх!! 2. "..Не требуйте, чтобы вас ценили, и вам не на кого будет обижаться. Лишь ракушка знает, что в ней жемчужина." Насправді ,велика глупість -давати комусь поради (відповідно і сприймати все навіру. Кожна людина з готовністю звинувачуватиме в своїх негараздах кого і що завгодно і тільки в останню чергу себе. Отже навіщо наражатися на гнів ваших близьких і не дуже людей)) У мене багато друзів. Мабуть,тому що я від них нічого не вимагаю .Аще намагаюся робити їм подарунки
Відповідь: Порадилася з подругою... щодо підлості і заздрості. Таких людей треба просто уникати і не допускати до кола свого спілкування. До речі, на це здатні не тільки жінки.. І то суцільна правда, що по великому рахунку неможна 100% відкриватися нікому. Адже найбільшого болю завдають саме ті, кому ти довірився, близькі тобі люди .
Відповідь: Порадилася з подругою... маю подругу ще з 5 класу, але чомусь вона дзвонить до мене тільки тоді коли їй потрібно позичити гроші, вона ніколи такою не була.... незнаю що сталось, а може то я така? завжди допомагаю коли цього просять? і мною почали користуватись?
Відповідь: Порадилася з подругою... З поняттям дружба я зіткнулась ще в школі, була у нас в класі така собі компанія 7 подружок - коліжанок. Всі різні по характеру, темпераменту, по успішності в навчанні, але ми всюди ходили разом - на концерти, дні народження, прогулянки. Я після уроків додому попадала десь за годину замість 15 хв. - бо нам мало було часу проведеного на уроках ми ще біля школи стояли лялякали. Було і сварки і непорозуміння - ну а куди ж без цього? Серед них звичайно була у мене найкраща подруга - жили ми поряд, за партою одною сиділи, то я їй все-все могла розказати як і вона мені, довіряла їй на 100%, нам навіть казали, що ми як сестри! А потім навчання в школі закінчилось і всі порозлітались по інститутах і напевно через уже тепер різні інтереси і коло спілкування то ми віддалились один від одного. З деким не бачились вже ого-го, а от з трьома подругами то ще підтримуємо звязок, хоч це вже не то... І найкращою подругою стала вже інша, бо перша скоро вийшла заміж то мене їй замінив чоловік А з іншою коліжанкою з нашої сімки ми за роки навчання в інституті так зблизились - і погляди у нас виявились дуже однакові , бувало що речення починала одна, а закінчувала інша. Я навіть сестрою називала її! А рік назад вона заміж вийшла і наше спілкування пішло на спад (брак часу з її сторони, чоловік,який потребує уваги - я то спочатку дуже переживала, навіть плакала) , хоч ми і далі залишаємось найкращими подругами, але чогось уже не хватає... Хоч дуже її люблю!!!! Доречі тут писали, що найкращі подруги мама або чоловік. Для мене мама дійсно добра подруга, але мамі наприклад не зможеш розказати про певні свої неприємності, бо це ж мама - вона буде дуже переживати за свою дитину, хоч про інше все то першій розказую мамі. А чоловік - ну як ти чоловіку пожалієшся на нього ж? А в інституті не знайшла я собі справжніх подруг (нажаль) , так просто коліжанок - щоб було з кимось поговорити на перервах. Хоч тут стикнулась і заздрістю і плітками. Висновок: дуже мені не вистачає шкільних коліжанок - бракує щирого спілкування! Сумую за своїми 2 найкращими подругами - за нашими посиденьками! А якщо ви всетаки знайшли справжню подругу то бережіть її як скарб!!!!!!
Відповідь: Порадилася з подругою... Гм... Як про мене Я така самісінька. Але вважаю - краще мати одну вірну подругу ніж десять псевдоподругТо та , моя одна подружка так любить робити - дзвонити, коли щось треба, а просто так ніколи не здвонить. Але я не переймаюся, адже маю ще одну подружечку - вірну і безкорисливу і теж з 5 класу Те, що мною трохи користувалися, вірніше моєю добротою, це факт, але я вже стала трішечки твердішою і все ставлю на свої місця. Звичайно - допоможу коли треба, але це не значить що можна на мене все звалити, адже в мене теж своє життя.
Відповідь: Порадилася з подругою... це так чудово, коли чоловік є другом. взагалі спілкування з представникои сильної частини людства більш приємне, навіть таке шо приносить спокій. не знаю чому, але з з ними легше спілкуватися. вони більш щирі, незаздрісні, мабуть.
Відповідь: Порадилася з подругою... щирість дружби між чоловіком та жінком поступово зникає з настанням сутінок //забула чиї то слова але чоловіки кращі друзі ніж дівчата. вони так не заздрять та й бавитись з ними в перегонки нема за що.........
Відповідь: Порадилася з подругою... Пригадалась мені фраза: друзів не треба мати - з ними треба дружити. Згідна з цим на усі 100%. Багато людей використовують друзів у своїх цілях, а якщо ті поступають аналогічно щодо них, то страшенно обурюються. Дружба потребує поваги, уваги і порядності, бо інакше це не дружба, а так собі.
Відповідь: Порадилася з подругою... Мені повезло, маю (вибачайте на слові ) кілька друзів різної статі, чим страшенно тішуся. Було всяке у наших стосунках, але дружба - то є праця, так само як і сім"я, інша справа - приятельські стосунки, там все легко й невимушено. Друзі - то духовна родина, тому як і в кровній родині трапляються непорозуміння, адже чим ближче людина - тим сильніше тертя. Вважаю дружбу найчистішим почуттям, тому що замішана вона не на крові, а лише на духові. ІМХО.
Відповідь: Порадилася з подругою... якось під час навчання в школі, університеті було багато друзів, а зараз вибираюсь кудись з друзями дуже рідко.. якось вони самі кудись повідпадали... стосовно жіночої дружби, вона буває різна.. колись я дуже сильно "обпеклася", тому стараюсь якісь особисті переживання розділити з чоловіком-мамою-сестрою... є в мене подруга ми з нею 4 роки практично завжди були разом, і, вийшовши заміж, мені дуже бракувало нашого спілкування. а тепер почали звучати такі фрази, як "я тобі взагалі-то заздрю", "тобі дуже пощастило", і щось в тому стилі... і як тут поступити? хочеться далі підтримувати хороші стосунки і дружити, а з іншої сторони, чи є дружба там де заздрість?
Відповідь: Порадилася з подругою... Завжди думала, що друзі пізнаються в біді. Доля правди в тому є. Але я переконалась, що друзі пізнаються і в радості теж. Була в мене подруга, з якою ми ділили багато, не все, але дуже багато. Але стальсь так, що вона (на той час дуже рідна і близька мені людина) просто не зуміла розділити мою радість. Нажаль через заздрість вона мене можна сказати зрадила. Якщо в двох словах, то коли я познайомилась з своїм коханим, вона спочатку підтримувала мене, підштовхувала, щоб ми все ж були разом і т.д. Але в один момент (через заздрість) вона спробувала стати моєю конкуренткою мягко кажучи. Не можу передати, що я пережила тоді. Зараз ми продовжуємо спілкуватись час від часу, але довіряти тепер не можу і не буду. Єдиний кому довіряю це мій коханий і баста.
Відповідь: Порадилася з подругою... Якраз в радості і виявляються найкращі друзі. Бо коли тобі погано, то пожаліти тебе може кожен (і подумати при цьому, як добре, що йому не так зле, як вам). А от порадіти за ваші успіхи і ваше щастя, коли в вашого друга його нема - це може лише справжній друг. Добре, що маю такого.
Відповідь: Порадилася з подругою... Подруги -то тема цікава Був час коли за подруг хвилювалася, переживала...при тому за усіх!А потім зрозуміла одне - гулянки,вечірки і сидіння в кафе..то зовсім не те, що називається дружбою. Мала я не дуже добрий випадок у житті - потрапила в лікарню...і з усієї великої "армії" подруг приїзжала лише з одна! За що я їй дуже вдячна! А взагалі за весь час було по-різному...одна пропадала тоді коли все було добре, а зявлялась коли все погано, інша пропадала коли все погано,а зявлялась коли все добре, ще багато взагалі періодами пропадали. Тепер розумію, що і на ті пропадання були причини... Як не крути, життя є життя!
