Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

а ви перкрутіть їхні слова на себе-мама ж хороша і тебе любить, чого ж мене боятися, просто бабуся, тьотя не знає шо сказати тобі і кличе мене, а ми з тобою зараз будемо...
от побачите, після таких слів будуть думати шо говорити, особливо якшо пару раз так повториться.

аналогічно, спочатку мене просто виснажували поїздки в гості до котроїсь з бабусь, бо ті радянські замашки просто виводять, а як ше прийдуть старенькі бабусі, то взагалі, але тепер я заспокоїлась, попросту не впливають вони на дитину за день-два, тож нехай говорять, хоча інколи і контролюю. наприклад Данька зараз почав ходити в садочок і всі його в чоловіковім селі питають чи його там не бють-тепер дитина почала думати, шо якшо піде в садочок то будуть діти бити. тут вже треба те "позитивне батьківство" і на родичів застосовувати

мені здається то потрібно просто прийняти шо ви дитина своєї матері, вона вас виховувала, ви з нею жили і відповідно від неї перейняли модель такої поведінки, памятайте не лише негативної. просто спокійно прийняти цей факт і не злитись на себе і маму. а потім вже помаленьку, по крокові коригувати, але не злитись в разі провалу.

всі зрозуміють, принаймні більшість, бо нам попросту слід час від часі змінювати "род деятельности", бо коли ми відпочиваємо з дітьми ми все одно виконуємо роль матері-сідкуємо за ними, шоб не залізли не туди, оберігаємо і т.д. потрібно робити такі перерви частіше, можливо спробуйте робити вихідні годинки для себе-дітей чоловікові на 45-60 хв, а смаі в місто, супермаркет, просто на лавочку в парк з горнятком кави і т.д.

---------- Додано в 15:41 ---------- Попередній допис був написаний в 15:39 ----------

а ви не кажіть йому нічого, налаштуйте себе-от зараз полежу 5 хв відпочину і знову в бій, чи полежу доки Ромчик дасть, головне себе налаштувати

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я то і мала на увазі під словом "відпочинок". То нормально. Так і має бути. Декрет- то важка праця, від якої теж треба відпочивати.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

9 і 5 років.
Ще я Вам скажу, но Ви не огорчайтєсь, домовились? Сидите? Добре. Як ні, присядьте.

Так як було колись, до появи дітей, ВЖЕ НІКОЛИ НЕ БУДЕ! Добре це чи погано, але це аксіома. І з цим маєте будувати своє життя, інакше не може бути. Тому заспокойтесь, змиріться з цим і живіть теперішнім.

Коли ЦЕ доходить, якось спокійніше до "невиїздних" ситуацій відносишся.
Так, привчати дитину, що мама і тато можуть без нього кудись піти треба, але тримайте вищевказане в голові.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я розумію! У мене їх четверо - чудових, солодкий, самостійних. Проте мені також потрібен відпочинок без них. Я мушу поспати в суботу і неділю і мої діти це знають і мене не рухають. Також мені дуже помагає прогулянка ввечері. Я вчора невимушено мала прогулянку (ходила до школи, а там паркування поряд з школою не було, то я мусіла поставити машину в кількох блоках від школи. Потім в 9-ій вечора пройшлась. Відчуття - супер!)

У мене Андріанка така. Вона обирає не слухати. Вчителька казала, щоб я з нею про це поговорила. Я особисто не маю проблем її щось просити, але мені діє тільки тоді, коли я підійду до неї і скажу їй в обличчя свою вимогу. Не кричу, не вимагаю, а спокійним тоном - прошу йти туди і туди.

У мого чоловіка дуже оригінальний спосіб говорити. Вчора йому кажу, іди поклич мені Ганнусю, а він мені - а вона музику слухає, то як почує? Ну бо у нього розуміння закликати - верещати на цілу хату. Так його мама кликала. Моя також так робила, але для мене то не вихід. Я йду в кімнату і кажу - прошу прийти до мене до кухні, я хочу тебе щось запитатись. І вони кажуть, або йдуть вже, або ні.

Як робити, щоб не включити в собі супер маму? Не доводити до того, що у вас відбувається "смерть." Коли ви включаєте свою супер маму (тобто стараєтесь робити все на ура) в один момент вона робиться перевтомлена і у вас розвинеться пасивна агресія. У мене така річ дуже розвинена, і тепер її треба розмотувати.

Дівчата! Пам’ятайте радянське повєдзонко - лучше мєньше, да лучше!

---------- Додано в 14:59 ---------- Попередній допис був написаний в 14:57 ----------

Я тєбє одін умний вєщ скажу, только ти нє обіжайся.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

оо.. я коли сказала в колі знайомих, що хотіла б відпочити, хоч трошки, без дитини, то всі (особливо тати) на мене накинулись: ти що! тобі дитина заважає? як то відпочии від дитини?!

мені то соромно не стало, бо то був як якийсь крик душі, але трохи не по собі.. добре, що чоловік на моєму боці ))) його підтримка в цьому питанні для мене дуже важлива..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Це тільки мені звучить якось безнадійно?
Я з тих, хто вважає, що з дитиною життя стає цікавішим. І точно не таким важким, як у мене наразі. Тому і шукаю підходи і виходи з склавшоїся ситуації.

---------- Додано в 17:15 ---------- Попередній допис був написаний в 17:06 ----------

Класичне виховання є легшим. 100%. Більшість того просто не розуміє. В колі мого чоловіка взагалі є нормою скинути бабусям 2-3 річну дитину і піти відриватися чи відпочивати.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

то Ви так кажете, що легшим ))) мамині коліжанки всі в один голос говорять як то тяжко з малими дітьми ))) і з ляпанцями по дупі, покараннями, підходом "дитина МУС слухати батьків" - і все одно їм важко було..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Певно, що важко. Всі наші бабусі і мами працювати і водночас виховували дітей. Це ВИСНАЖЛИВО!!! Я працююча мама, і хочу вам сказати, що це ого-го як важко. Щераз скажу, головне не включати супер-маму, яка відсуває чоловіка на третій план. Більшість наших мам і їх подруг саме включили свою внутрішню супер-маму, і "присвятили" себе тільки вихованню дитини і щоб все було на СУПЕР!

Я трохи помішана на психології (дякую моїй правій півкулі, яка просто перепрацьовується) і зараз дуже вивчаю чому певні жінки поводяться саме так, і чому перебирають на себе так багато. Все через те, що при народженні дитини в нас включається внутрішня мама і коли неконтрольована вона може заглушити все на світі, і самоповагу також.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

А я мама-тиран, аж мені інколи шкода малого, але ніц з собою зробити не можу. Мене просто підкидує як бачу, що прилип до телевізора, чи до тої ферми в контактах. Ухх. Як щось прошу, то треба 150 разів повторити...йди їж, йди вдягайся, йди чисти зуби іт.д. І починаю "орати", тоді доходить якось хоч. Інколи бачу, що старається, щоб його похвалила. Прийде, роздягнеться, все поскладає за собою, сам зробить уроки. Тай вчиться гарно, тут не маю зауважень, але якийсь він в мене такий не серйозний, дуже любить дурника клеїти з себе. От мене ще дуже дратує така якась його розхистраність...правда бачу вже покращення...зранку чистить взуття, не вимазується так. Бо до недавна, клас 1-2 то було щось страшне...шапок ми погубили гору в школі, штани через день були порвані на колінах і щодень брудні. Записів у щоденнику про поведінку по три на день від різних вчителів. Приходить додому, де роздівся/роззувся, там речі і залишив одна ногавка на ліво, друга на право. Мої нерви цього просто не витримували. Але якось помаленько, трохи криками, трохи просьбами ніби дорослішає...сьогодні каже: мама, я вже дорослий, бо в мене вже волосся на ногах росте
Так, щоб не карати заборонами поки не виходить. Він знає, що якщо буде поводитися погано/отримає зауваження про поведінку в школі, не прибере за собою, не зробить уроки -комп*ютер і телевізор зась. Поки це діє. Але розумію, що з часом мої заборони йому будуть по барабану, а хочеться, щоб наші стосунки мама-син були дружніми. Щоб як виникнуть в нього якісь проблеми на його погляд - ділився, все розказував мамі. Як того досягти? Взагалі він дуже добра дитина, любить робити все по господарству...на городі бабусі допомагає. Чи то може я занадто вимоглива?! кажу ж, мама-тиран

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В кожного різні коліжанки)).

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Викиньте ту застарілу теорію про шантаж з боку кількамісячних дітей у смітник! Носіть дитину на руках, беріть, як тільки заплаче, туліть, цілуйте, заспокоюйте. ТО не шантаж, не вимагатєльства, то є потреба дитини, задовільнивши яку ви зможете мати на сто проблем менше, коли вонадитя підросте.

Краще навпаки. Дитина мамі все пробачить, забуде і все налагодиться, а татові то буде пам"ятати вічно. А ще якщо кляпса давав, то взагалі.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В мене чоловік постійно дивується, чого мене малий більше любить ніж його, хоча я значно строгіше ставлюсь до малого.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

А в нас навпаки. Наш тато тримає дисципліну, при чому думає, що у нього це виходить. Я добра мама. В результаті кумир для дітей тато або бабця. Мама у них невидима.

Моя Анна якось плакала, і пригадувала мені, що вона дуже не любить, що я їй кляпса якось дала. Тепер ми з нею бавимось, що це недоторкана (але така класна) територія, і якщо мама хоче дати кляпса ( я не б’ю, а любя) то мус за втручання на чужу територію платити. То я витягла доллара і кажу, можна бити? Нареготались обоє!!!

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Така ж сама)). Про те ж читаю)).

Для мене то якось звично. Тим більше для хлопчика. То може власне ваші пунктики? І їх можна якось відкоригувати...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

100%. Вчора була в школі, то мені всі вчителі казали, що вони спостерігають за хлопцями і така поведінка їм притаманна. Головне, щоб не перешкаджало науці. Решта, відпустити.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я одна з трьома мужчинами: свекор, чоловік і син. І у мене таке враження, що колись двох перших виховували за принципом" то ж хлопці", і в результаті я окрім своєї дитини виховую ще двох( а це важко, бо вони ж старші і мудріші за мене

а те, що я постійно прибираю їхній срач, то їх то не дуже хвилює

) І тепер я багато часу трачу на те, аби моє чудо було не таким як вони. Він моє золотце, мій маленький хлопчик, але вже деякі речі робить сам

поставити взутття, на місце, одгнутись самому, визначити який одяг чистий, а який в корзину, в чому йти в садочок взутим, де і який одяг у нього лежить

, без нагадування і вередування.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

От власне. По такому принципу діти "важких батьків" за них горою. Включається механізм того, що Мама не може робити погано. Значить погана дитина. Ну то моя така думка.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

оце точно. Не знаю чому?! тато мене ніколи не бив, лише один раз (не сильно) по попі дав, якої ж то було обіди... як бачте, до сих пір пам"ятаю. Мама била, дуже навіть, пам"ятаю і це, але не кожен окремий випадок.
І бачу мала моя, як чоловік голосніше до неї скаже щось(наказовим тоном), то вже повні очі сліз від обіди. Хоча тата вони обожнюють.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

мене тато не бив, жодного разу не памятаю... але він так морально мене міг дістати за незастелене ліжко, невинесене сміття, непідметену кімнату і те де, що в мене не сльози, а істерики були.. тепер тато всім каже, що він своїх дітей не бив )))

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Мерірома, читаю і думаю - у Вас чудовий хлопчик, щоб стільки помагав і взагалі, далеко не кожен такий. Він просто ще "дитячий". І ця дитячість пройде з часом. Ви самі кажете, що він вже більше за собою слідкує.

Ще хочу додати. Отримуємо те, що винагороджуємо і заохочуємо. Я давала тут відео. Я це розумію, що не можна вважати, що коли дитина щось зробить добре (особливо коли нечасто), що так і має бути. І зробити вигляд,що нічого не бачила.
Наприклад. Дитина он сіла і робить математику. Старається, озвучує свої дії, чернеткою користується (ну приступ старатєльності) і я можу її залишити і піти на кухню готувати. А потім тільки спитати: "Зробила? Добре. Так тепер кожен вечір вчись". А я (ненормальна) посиджу біля неї, полиблюсь мовчки, потім може і десь відійду, але обов`язково підійду і цьомну у маківочку, тихенько скажу "моя ученичка солодка" і піду далі. На моїх таке заохочення по-тихеньку діє, з криком, було б швидше, звичайно.
Ще про аккуратність. Я думаю, треба дитину виховувати, щоб вона полюбила порядок. Напр. почистить зуби (це ж мука) а потім, між іншим, я їй зауважу:"А пройдися язичком по зубчиках. Правда гладенькі? Правда ж приємно, коли в тебе в роті свіжо і чисто?"
Або, коли прибрано у кімнаті чи на столі:"Дитись, правда ж так гарніше? Дивись як акуратно і скільки вільного місця стало, світліше... Гарніше стало чи ні?" Треба, щоб дитині самій сподобалось, щоб бардак чи бруд їй морально "заважав", відчула позитив, який не зауважує.