Проблеми у стосунках мiж сестричками/братиками

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Koza-Dereza, 23 Лютий 2010.

  1. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Я би порадила бути готовою до негативних проявів у поведінці. І то не лише ревність в чистому вигляді - у мого сина, такого, наприклад, не було, але зате він став дуже шумним, вередуючим і т.п., тобто все з розряду негативного привернення уваги. Тобто конкретно до немовлятка він ставився дуже лагідно і мило (пізніше вже проскакувала і така "сильна любов", коли він так зціпивши зуби його обіймав-трусив, сідав на нього - це теж форма ревнощів), але в той же час, було дуже помітно, що для нього це значна зміна, дефіцит батьківської уваги і т.п. Мою відсутність у пб, я так розумію, сприйняв не дуже добре (в той час він поводився чудово, і всі його нахвалювали, але після мого повернення, зі мною був дещо відчуженим, а потім на мене обрушилась добряча істерика).
    Так от, мамі це сприймати глибше,- як те, що дитина в стресі, а не просто як погану поведінку, складно, у мами фокус на немовля (в першу чергу фізіологічно, гормонально), старша дитина в момент здається дорослою і ти дратуєшся: "чому він так поводиться, це ж мені тут зараз найскладніше"))) тому в деякі моменти, коли немає внутрішнього співчуття до старшої дитини, варто просто пам'ятати, що їй теж непросто, і тому вона так поводиться.
    У нас це тривало 4-6 тижнів. Оце був реально найскладніший період. Хоч побутова допомога була, але зі старшим була напружена атмосфера+молодший весь час на грудях і толком не спав. Але потім все вляглося) Загалом, я вважаю, що у нас добре в тому плані все склалося і ми добре пережили ту "бурю".
    Звичайно, я не знаю, чи бувають діти які геть рівно сприймають появу братиків/сестричок, але краще бути готовою до розуміння і прийняття таких ситуацій. Зрештою, це нічого аж такого катастрофічного, просто життя зі своїми складнішими іноді моментами, до яких треба більше мудрості і терпцю, ніж зазвичай)

    Дасте) Я Вам більше скажу, - зараз мені виглядає, що я найкраще даю ради саме сама, бо коли з'являються бабусі, та навіть чоловік - значно зростають проблеми моєї із старшим сином комунікації, бо я виступаю в ролі медіатора між всіма, а з чоловіком я просто роблюсь якоюсь неорганізованою. Та, бувають важкі і невдалі дні, але вони все одно є і будуть, чи з допомогою, чи ні.
    А про те, що садок - це Ваше спасіння і інакше ніяк - то просто люди мають свої усталені переконання і переносять їх на всіх, люблять давати поради і хочуть, щоб всі інші думали так само))) Але те, що це далеко не так - то в першу чергу є Ваше особисте бачення ситуації, Ви вже маєте достатньо життєвого досвіду, щоб оцінити її для себе + маєте і тут приклад багатьох людей, які так живуть і все їм ок)
    Я не встигаю зараз всього, що встигалось з однією дитиною віку 2,5-3 роки. Але і сказати, що чогось власне дуже важливого і потрібного мені не встигаю, теж не можу. Ну не слухаю курсів, не вишиваю, не читаю фб щодня, а одну книгу читаю вже третій місяць, мабуть, не завжди зготую заплановане, купа випраного розбирається іноді три дні, але життя продовжується) Прокачались ще додатково навички відпускати ситуацію і жити розмірено)
    І ще, про мега-складно без садку - в моєму баченні, найбільша складність з появою молодшої дитини - в психологічних моментах, в стосунках, і, відповідно, в поведінці, а садок - він вам нічого не дасть в плюс у ваших з дитиною стосунках. Він вас може розвантажити чисто фізично, але це не складнощі з розряду "мега". Ну, так на мою думку.
    Я зараз хочу одночасно дві речі - щоб моя старша дитина іноді проводила час за цікавим заняттям без мене (от зараз з чоловіком поїхали на гурток, іноді - десь раз на два тижні, він може побути у моїх батьків пів дня). І хочу, от прямо відчуваю потребу проводити деякий час тільки з ним, напевно завтра ж і кудись підемо погуляємо вдвох, вже молодшого можна на трохи довше лишити) Отакий розклад мені зараз комфортний.
     
    • Подобається Подобається x 7
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  2. Orman

    Orman Модератор-бомба

    в нас не було.
    це той випадок, коли лишні знання тільки більше тиснуть. По ситуації подивитесь. Я кожного разу так стомлююсь від вагітності, що як народжується дитина, то далі тільки легше. Не надумуйте собі нічого.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  3. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    дякую дівчата , що ділитеся.
    Ясно, що передбачити я можу мало, але наявність живих прикладів таки надихає. І навіть ті страшні ревнощі, якими лякають всі знаючі, виявляється є не всюди.
    Мені дуже близький погляд про те, що "давати собі раду" - це більше про налагодження стосунків, а не вистроювання всіх в шеренгу. І так, я теж помічала, що коли сама, то краще собі даю раду, аніж з помічниками, бо краще знаю і відчуваю коли чого моїй дитині треба, а навіть для тої ж баби - то купа проблем, які вона втрясає не зовсім так як би мені того хотілося. І без чоловіка лишалися пару разів (хоч то є нечасто), але в нас тоді набагато краще організовано день і особливо вечірні всі процедури.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  4. Vittoriya

    Vittoriya скрипулька знову в декреті

    1000% я як сама то в мене день якийсь організований, я встигаю все, Мелася гарно і чемно їсть. А як у чодовіка вихідний, то день невідомо який...
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
    • Інформативно Інформативно x 1
  5. Oleksandrochka

    Oleksandrochka Well-Known Member

    Про приклади. В мого дядька народилася друга малеча, коли першій було 3 рочки. Все ніби гладко було, старша була в захваті від лялі. Ситуації, з якими стикнулися - старша хотіла годувати і люляти молодшу весь час, фруктами і всім, що вона їла. І мама не могла ні на секунду лишити їх вдвох в одній зоні, бо старшенька чемно мала десь захований сухпайок для сестрички, і при першій кращій можливості намагалася її нагодувати. Коли їх купали і готували до сну, старша кулею летіла з ванної і займала дитяче ліжечко, казала, що вона буде спати лише з сестричкою. Ну і то така любов була, вона її весь час заціловувала і хотіла бавитись з нею, як з ляльою. В садок відмовилася ходити, бо в неї вдома треба допомагати мамі з дитиною.
     
    • мімімі мімімі x 2
    • Подобається Подобається x 1
  6. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    То все ревнощі і є
     
  7. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    в дитини може бути такий характер, що ревнощів не треба :)
    Моя Віруня гастролювала два останні місяці моєї вагітності і весь минулий тиждень. Зараз - чи то втомилась, чи то переключилась, бо не вірю, що їй перейшло. Хоча, було би непогано :)
    Мені легко в тому, що старші діти самі їдять-вдягаються-вмиваються. Але складно дуже в плані тих стосунків з кожним. Віруся (4р 7міс) більш звичайна дитинка - капризи, уваги дати, обійняти. Сергій (6р 4міс) - фантазер і любитель потайки чудити. Дмитро (майже 10р) стає підлітком, який хоче поговорити про свої справи, і якого треба наповнювати чимось хорошим, бо інакше він дуже швидко наповниться всім іншим.
    Порівняно з ними, на ту мікробу Ліду уваги звертається обмаль. Я вчора трохи відклала всі справи, щоб пороздивлятись і поцьомати її як слід. А то вона постійно або в одній руці, або в слінгу. цілий день тільки їсть, спить і висаджується, поки я займаюся фактично зовсім не нею.
     
    • мімімі мімімі x 8
    • Подобається Подобається x 4
  8. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    а до якого віку братик і сестричка нормально можуть вживатися в одній кімнаті? Ну це відразу виключаємо ті варіанти, де житлова площа не дозволяє кудась рухатися (сама так виросла з братом).
    Дасть Бог, ми таки за пару тижнів почнемо ремонт в новій квартирі, на дитячу кімнату припадає десь 10 кв м. Але зараз важливо утрясти загальне планування, щоб там батареї, електрику розвести. І ми вже тепер точно знаємо, що буде в нас братик.
    Думаю, чи то прикидати зараз варіант двоярусного ліжка - але до якого віку цього вистачить? Та і сісти толком в кімнат не буде де - хіба стільці. Чи розраховувати наприклад на двоспальний диван розкладний, тоді діти будуть спати разом, але знову ж - до якого віку?
    Шось то дуже складно, бо ще ті обставини не настали, але спланувати хоч приблизно треба зараз, щоб потім не тягати якісь дроти по хаті або ше шось таке
     
  9. raspberry

    raspberry Well-Known Member

    В мене 12 метрів і різностатеві діти. То стоїть двоярусне ліжко з повноцінними спальними місцями 90*200. Таке, що за потреби верхній ярус можна зняти і буде два окремих ліжка, але тоді на тих 12 метрах не буде де розвернутися. Бо ще в кімнаті шафа-купе, робочий стіл дочки-школярки і низький столик зі стільчиками сина.
     
    • Подобається Подобається x 2
  10. Shapokliak

    Shapokliak Well-Known Member

    В нас теж таке ліжко , правда 14 м кімната, 2 столи письмових, 2 шафи невеликих, 2 стільці.
    10 років хлопчик( спить на верху) і 6 дівчинка (вже питає, коли вона буде спати зверху). Так живуть вже 3 роки. Як підростуть і перестануть вживатися, щось придумаємо, хтось переїде в вітальню.
    Якщо площа мала, то 2х ярусне ліжко добряче економить простір. Ну і нижнє часом використовують і посидіти, і побавитись. Один диван на двох не розглядали зовсім.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  11. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    @Retaret, я б відразу намагалась спланувати для кожного свій куточок. З розеткою для настільноі лампи). На початок може бути двохярусне ліжко, але з часом таки треба буде дітей розвести хоч по різних кутах). Я б намагалась так спланувати кімнату, щоб краще за шафу мати свій особистий простір. А шафу в гардеробну, якщо є можливість. В знайомої 3-кімнатна квартира і різнополі діти. То вони зменшили вітальню і зробили її майже розміром з теперішню дитячу, між ними виділили проміжок на гардеробну. Наразі діти в одній кімнаті, але з часом сина переселять у вітальню. Будуть мати однакові кімнати. Кухня там досить велика + хол в коридорі теж. Хочуть потім то об‘єднати і зробити типу вітальні щось. Якось так.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  12. exmargarytka

    exmargarytka мрійниця зі стажем

    @Retaret ,я думаю,що до 10-11років старшої дитини-це цілком нормально.Потім уже краще розселяти.Тим більше,у вас старша дівчинка(вони швидше дорослішають),з наближенням перехідного віку їй захочеться мати власну кімнату.
     
  13. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Як дожити до того часу поки діти стануть хоч +- однієї вагової категорії і не посивіти? Влад сьогодні от за день меншу вже 2 рази мало випадково не забив :girl_cray: Вдень впустив металевий підшипник в 5! см від її голови, а ввечері раптово з розгону гепнувся на диван де я їй підгузок міняла... І з одного боку стараюся все прорахувати, ніде Яську в небезпечних місцях і просто в зоні Владової досяжності не залишати, але з іншого я ж не можу його зовсім до неї не пускати :girl_in_dreams:
     
    • Співчуваю Співчуваю x 3
  14. solana rok

    solana rok Well-Known Member

    В мене все переростає в ситуацію навпаки) Старшого бережу від меншого)

    Надіслано від мого F5122, використовуючи Tapatalk
     
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  15. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    @Akina, це тимчасово. Потім Влад звикне, що треба обережно. Він вже не такий маленький. Думаю, що намагається привернути до себе увагу. В мене хлопці майже з такою різницею. Катастрофічного нічого не сталось, не можу сказати, що я прям слідкувала за тим постійно. Спочатку - так, потім просто просила і пояснювала.
     
    • Подобається Подобається x 1
  16. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Та він 100% не навмисно то робить, Влад завжди є такий не сильно зграбний. Але одна справа коли він просто собі падає, перечіпляється чи щось постійно впускає, а інша коли мала є поряд і поки не може його відіпхнути чи втекти з дороги...
    Коли Влад зосереджений і контролює рухи то поки поводиться з нею досить обережно і акуратно, але оте ''не дивлюся куди лечу'' - це капець, боюся уявляти що буде коли Яська поповзе :girl_in_dreams:
     
  17. svoybox

    svoybox Well-Known Member

    Зате швидко навчиться групуватись і ховатись, це я про меншу. Я теж боялась, хоча в мене і менша різниця, поповз і навпаки, легше стало, а як пішов, то вже так швидко втікає, іграшку вихопить і жене з писками)))
    Діти витривалі)
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  18. HOPIC

    HOPIC Well-Known Member

    Після кількох ситуацій, я повторювала собі, що кісточки амортизуються, черпок там ще теж не закостенів до кінця, шкіра швидко регенерується і взагалі все закладено, щоб вижити. Нічого не пораджу, бо то в кожному по- своєму виходять перетрубаціх
     
    • Подобається Подобається x 2
  19. Rosynka

    Rosynka Well-Known Member

    В нас так було. Старший дуже імпульсивний і необережний, постійно йому щось ламається, б'ється тощо. І з отим гепанням на ліжко біля сестри було ідентично, і всяке-різне. То я десь 2 місяці, якщо не більше, їх самих не залишала, брала когось з собою в туалет, ванну, кухню... Якщо на хвильку вибігти, то часом клала доню на 2й поверх ліжка, але то на самих початках, а так то дуже допоміг шезлонг, його зручно переносити і ставити де завгодно.
     
    • Подобається Подобається x 1
  20. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Так, я шезлонг теж за собою скрізь тягаю :) і стараюся не залишати двох дітей разом в одній кімнаті ні на секунду. Але от власне підшипник летів їй в голову коли вона була в шезлонгу, я сиділа поряд на дивані, говорила з Владом і в нього з рук раптом вилетіла та "цяцька". Секундна справа...
    Я теж дихенько надіюся на те, що діти - вони в принципі міцні створіння :girl_haha: