Просто вірші...

Тема у розділі 'Мистецтво', створена користувачем Romko, 5 Листопад 2009.

  1. liliummm

    liliummm New Member

    Так прекрасно, коли у людей є талант. Я нажаль так писати неможу. Навіть трішки заздрю вам.
     
  2. Sweet sunflower

    Sweet sunflower Well-Known Member

    Весна ще спить, не смій її будити.
    Весна ще спить, неначе у колисці
    Дитя загорнутеє в кружева,
    Лиш пролісок синенько- білий, білий,
    Щоб розбудить, з під снігу вигляда.

    Не потривож, не смій її будити,
    У мареві тепла наснилось їй:
    Сади квітучі, буйні біля хати,
    Хрущі над вишнями- бджолиний рій.

    Зграї лелек вертаються в домівки,
    І ластівки гніздечка в стріхах в'ють,
    Красуня- як можна не любити
    Кохання й подих, де джерела б'ють.

    Щаслива мить, одна лишень та мить,
    Немов красуня, що розпустить косу,
    Берізкою стрункою защемить,
    Вербою десь похилиться додолу.

    Не смій її будити, хай поспить,
    Красунею чарівною на вроду,
    У лан пшеничний босоніж біжить,
    Дівчинонька, що названа весною...
    Леся Утрисько.
     
    • Подобається Подобається x 2
  3. Sweet sunflower

    Sweet sunflower Well-Known Member

    Весни вже час, прийшла її година.

    Сльозилася верба цілунком долі,
    Цвіла у дні яснім, співала волі,
    Із вітром гомоніла, обіймалась,
    Зимі там реготала, бо прощалась.

    Весну в собі будила квітанкову,
    До холоду сміялась тихо знову,
    Так гордо підіймала цвіт- очиці,
    Трусила з себе сніг, немов вовчиця.

    Он сонечко зіп'є краплини- сльози,
    Впадуть вербі до ніг пусті морози,
    Сміятиметься навіть серед ночі,
    Теплом огорне, світу, теплі очі.

    Замріяно співатиме у гаю,
    Піддасться запашному квіто- раю,
    Де защебече в небі знов пташина-
    Весни вже час- прийшла її година.
    Леся Утрисько.
     
  4. SvitlanaGaur

    SvitlanaGaur Member

    Прозорий ранок

    Все погубити і все забути —
    в сум’ятті, у дощах, в маю,
    і закохатись в середині лютого
    у безборонність твою.
    Вічність і тиша. Двері на вулицю —
    навстіж, і навстіж, і — ранок.
    Будинки — ясні, як вулики,
    в плетиві ліній духмяних.
    Маєстатичність і шепіт, і барви,
    врешті, з великих міст
    лиш кораблі назавжди відпливають
    в білий чаїний свист.
    Аттила Могильний