Просто вірші...

Тема у розділі 'Мистецтво', створена користувачем Romko, 5 Листопад 2009.

  1. liliummm

    liliummm New Member

    Так прекрасно, коли у людей є талант. Я нажаль так писати неможу. Навіть трішки заздрю вам.
     
  2. Sweet sunflower

    Sweet sunflower Well-Known Member

    Весна ще спить, не смій її будити.
    Весна ще спить, неначе у колисці
    Дитя загорнутеє в кружева,
    Лиш пролісок синенько- білий, білий,
    Щоб розбудить, з під снігу вигляда.

    Не потривож, не смій її будити,
    У мареві тепла наснилось їй:
    Сади квітучі, буйні біля хати,
    Хрущі над вишнями- бджолиний рій.

    Зграї лелек вертаються в домівки,
    І ластівки гніздечка в стріхах в'ють,
    Красуня- як можна не любити
    Кохання й подих, де джерела б'ють.

    Щаслива мить, одна лишень та мить,
    Немов красуня, що розпустить косу,
    Берізкою стрункою защемить,
    Вербою десь похилиться додолу.

    Не смій її будити, хай поспить,
    Красунею чарівною на вроду,
    У лан пшеничний босоніж біжить,
    Дівчинонька, що названа весною...
    Леся Утрисько.
     
    • Подобається Подобається x 2
  3. Sweet sunflower

    Sweet sunflower Well-Known Member

    Весни вже час, прийшла її година.

    Сльозилася верба цілунком долі,
    Цвіла у дні яснім, співала волі,
    Із вітром гомоніла, обіймалась,
    Зимі там реготала, бо прощалась.

    Весну в собі будила квітанкову,
    До холоду сміялась тихо знову,
    Так гордо підіймала цвіт- очиці,
    Трусила з себе сніг, немов вовчиця.

    Он сонечко зіп'є краплини- сльози,
    Впадуть вербі до ніг пусті морози,
    Сміятиметься навіть серед ночі,
    Теплом огорне, світу, теплі очі.

    Замріяно співатиме у гаю,
    Піддасться запашному квіто- раю,
    Де защебече в небі знов пташина-
    Весни вже час- прийшла її година.
    Леся Утрисько.
     
  4. SvitlanaGaur

    SvitlanaGaur Member

    Прозорий ранок

    Все погубити і все забути —
    в сум’ятті, у дощах, в маю,
    і закохатись в середині лютого
    у безборонність твою.
    Вічність і тиша. Двері на вулицю —
    навстіж, і навстіж, і — ранок.
    Будинки — ясні, як вулики,
    в плетиві ліній духмяних.
    Маєстатичність і шепіт, і барви,
    врешті, з великих міст
    лиш кораблі назавжди відпливають
    в білий чаїний свист.
    Аттила Могильний
     
  5. Sweet sunflower

    Sweet sunflower Well-Known Member

    “А що там, що, у тебе за душею?..”

    А що там, що, у тебе за душею?
    Я не про гроші, зовсім не про гроші…
    Про те, що вміє підіймати над землею,
    Дарує крила у житті й підносить…

    Скільки тепла у тебе там, любові?
    А милосердя, співчуття і доброти?
    Що кажеш? А, це ти ще не готовий
    Про це усе мені розповісти?...

    Я розумію…Поміркуй… Потрібно…
    Перегорни і почитай свої думки…
    Все можна виправити, так щоб йти не хибно,
    Щоби бува в пітьму не забрести…
    © Автор Британ Галина Ярославівна
     
  6. SvitlanaGaur

    SvitlanaGaur Member

    Є в коханні і будні, і свята,
    Є у ньому і радість, і жаль,
    Бо не можна життя заховати
    За рожевих ілюзій вуаль.

    І з тобою було б нам гірко,
    Обіймав би нас часто сум,
    І, бувало б, темніла зірка
    У тумані тривожних дум.

    Але певен, що жодного разу
    У вагання і сумнівів час
    Дріб'язкові хмарки образи
    Не закрили б сонце від нас.

    Бо тебе і мене б судила
    Не образа, не гнів — любов.
    В душі щедро вона б світила,
    Оновляла їх знов і знов.

    У мою б увірвалася мову,
    Щоб сказати в тривожну мить:
    — Ненаглядна, злюща, чудова,
    Я без тебе не можу жить!..


    Василь Симоненко
     
  7. Sweet sunflower

    Sweet sunflower Well-Known Member

    Життя - дивна річ

    Спішу роздробити думки на дрібненькі осколки,
    Залити любов’ю розчинену душу й згоріть,
    Забитись у всі неземні, так дзвінкі закапелки,
    Листочком осіннім у них лиш бентежно горіть.

    Хай смуток розвіється димом у запаху згірклім,
    Як ладан Господній - згорить вся печаль та нудьга,
    Розтану туманом у світі новім та привітнім,
    У світлій молитві, що серцю завжди дорога.

    Спокушено подих торкає заквітчані мрії,
    Цвіте, загорілий від ночі та дня, білий сон.
    І розум від болю лиш стогне та криком дуріє,
    І птахом, так вільним, із світом кричить в унісон.

    Спішу роздробити думки на дрібненькі осколки,
    Хай смуток розвіється ладаном в зоряний лик,
    Життя - дивна річ... різнобарвні
    дзвінкі закапелки,
    Тумани і світ... і терпкий у любовності крик.
    * Леся Утриско
     
  8. SvitlanaGaur

    SvitlanaGaur Member

    Богдан-Ігор АНТОНИЧ

    ЗРИВИ Й КРИЛА

    3. СТАРЕ ВИНО

    В холоднім сутінку сухого льоху
    по стінах тиша кане зерном граду.
    І п’яний, м’ятний запах винограду,
    й ряди пляшок, що в сповитку із моху.

    В цю кучугуру, мов у землю соху,
    вбиває час плісні кошлату шпаду.
    Пляшки набрякнуть у тісноті спаду
    і тріскають, немов струки гороху.

    Вино в пісок усякне, червінь рож
    увійде в зелень мохового прута.
    І ми, буває, нашої також

    бажаєм дійсності розбити стіни,
    дарма, що, може, кинувши їх пута,
    ми б розіллялись на незнані ріні.
     
  9. SvitlanaGaur

    SvitlanaGaur Member

    Весна
    Росте Антонич, і росте трава,
    і зеленіють кучеряві вільхи.
    Ой, нахилися, нахилися тільки,
    почуєш найтайніші з всіх слова.

    Дощем квітневим, весно, не тривож!
    Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
    хто сипле листя — кусні скла на тебе?
    У решето ловити хочеш дощ?

    З всіх найдивніша мова гайова:
    в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
    на вільхах місяць розклюють зозулі,
    росте Антонич, і росте трава.

    Богдан-Ігор Антонич
     
  10. SvitlanaGaur

    SvitlanaGaur Member

    Семенко Михайль – Місто над бухтою
    Я палаю захватом, я чекаю вечора
    Я мрію про щастя я мріяв і вчора
    Я лину до тропіків
    я багну холодного глетчера
    Я хочу прилащитись до зимного моря


    Хочу буть диким як вітер над скелями
    Хочу буть скелею щоб серця граніт
    Розбився об серце, що пахне морелями
    Блукає в душі де кохання і лід

    Співаю про захвати щастя безстумного
    Щастя безмежного в місті над бухтою
    Чекаю я вечора хмарно-роздумного
    Зустрінутись з нею, квапливо-безрухою.

    9. XI. 1916. Владивосток
     
  11. SvitlanaGaur

    SvitlanaGaur Member

    Вінграновський Микола Степанович

    І замалий, і неширокий
    Цей світ без берега і меж,
    Що з ночі в ніч притихлим оком
    В вікні дорогу стережеш.

    Суха та шибка чи волога
    У сніголет чи в дощосіч,
    Але порожня йде дорога
    З гори під гору, з ночі в ніч.

    Вже й сон твої цілує ноги,
    Спориш сіріє за дверми —
    Та заверни мене з дороги,
    Ти хочеш! можеш! — заверни!

    Невже нам дітись де немає?
    Хіба ти в мене не одна?..
    Ти б завернула, та немає,
    Ні слів, ні голосу нема…

    1980
     
  12. Alyonaaaa

    Alyonaaaa New Member

    так багато талантів серед нас! мені до вподоби ваша творчість