Просто вірші...

Тема у розділі 'Мистецтво', створена користувачем Romko, 5 Листопад 2009.

  1. Romko

    Romko Black Member

    Відповідь: Просто вірші...

    А есть ли другая жизнь за полосами дождей?
    Штрихует, кропит, рисует, дышит в окно.
    А есть ли в соседней комнате хоть кто-нибудь из людей?
    Хоть кто-нибудь, а кто – в настоящем уже всё равно…

    А есть ли в беззвучной музыке хоть капля звука добра?
    Хоть слово любви в бесчисленном множестве слов?..
    И в море огней хоть один блик того, в чем вчера
    Ты так ошибалась считая, что это – любовь?..

    ***

    Как я люблю тебя,
    Жизнь моя… люди!..
    Я не могу докричаться до вас!..
    Горло срываю. Да, я безрассуден,
    Но я безрассуден в последний раз!..

    Как я люблю тебя,
    Небо, свобода!..
    Любимая женщина с дебрями фраз,
    С именем Счастье. Да, я сумасброден,
    Но я сумасброден в последний раз!..

    Всё это – временно.
    Рассветы и росы,
    Шалости, глупости, ссоры… И нас
    Кто-то заменит. Да, я несносен,
    Но я несносен в последний раз…

    Всё это – временно.
    Жизнь, мелодии,
    Стихи, переписки, обиды… Для вас
    Я так завидно и дерзко свободен –
    А я свободен в последний раз…

    ***

    Все уходят, всё уходит.
    Боль стучится, воет ветер.
    Я одет не по погоде,
    Холодно теперь на свете.

    Облака в карман. По миру
    Тенью, настежь достоянье:
    Не залатанные дыры
    Мертвого воспоминанья...


    © Copyright: Одинокое Соло
     
  2. Грильяжка

    Грильяжка Кавоманка

    Відповідь: Просто вірші...

    І. Замість вечірньої молитви

    Ти лежиш іще впоперек ліжка -
    Ну до чого мале й чудне!
    А до тебе незримі віжки
    Прив'язали цупко мене.

    Кажуть, носа ти вкрав у баби,
    Губи й ноги забрав мої,
    Взяв у матері синю звабу
    І в очах своїх затаїв.

    Спи, грабіжнику мій кирпатий.
    Сумнів диханням розігрій,
    Я тобі стану в голови слати
    Найніжніші подушки мрій.

    Розішлю свої думи в дозори,
    Щоб у сизому міражі
    Не ступило свавільне горе
    На кордони твоєї душі.

    Бо не змок ще убивчий порох
    Од потоків дитячих сліз -
    Через трупи надій бадьорих
    Твій одвічний і підлий ворог
    До усмішки твоєї ліз.

    Над народами, над віками
    Встало горе, мов чорний гном.
    Торохтять бойові тамтами
    Над прозорим дитячим сном.

    Відгодована злість, і хитрість,
    І закута в броню брехня
    Атакують добро і щирість
    Серед ночі й білого дня.

    Гуркотять бойові колісниці,
    Свищуть ратища і шаблі...
    І тривозі моїй не спиться,
    Йде вона босоніж по землі.

    І встає проти кривди й злоби
    Мій обсмалений сонцем гнів
    Щоби спав ти спокійно, щоби
    Ти сміявся і жебонів.

    І ладнає совість гармати
    Проти підлості і обмов,
    І виводить зневіру на страту
    Безпощадна моя любов.

    Наливайся земними силами,
    Вдосталь радощів зачерпни -
    Над тобою тріпочуть крилами
    Тихі-тихі спокійні сни...

    В. Симоненко
     
  3. Romko

    Romko Black Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Александр Назаров

    Серый блюз дождя.
    Музыка того, что уже не вернуть.
    Листья с календаря
    Слетают ветру на грудь.
    Мокрый уют октября.
    И долгий счастливый путь,
    Когда эти листья сгорят,
    Но помедли чуть-чуть…

    Кто поверит, что просто хотел полетать,
    Кто поверит, что нас ещё ждут.
    Только нас от себя не спасут.
    Кто поверит, что просто хотел полетать…
    И долгий, счастливый путь…

    Серый блюз дождя.
    Музыка иной тишины.
    В небеса уходя,
    Вспоминаешь лишь детские сны.
    Лишь круги по воде –
    Так уходит то, чего не вернуть.
    Серый осенний день.
    И долгий, долгий счастливый путь…

    Кто поверит, что просто хотел полетать.
    С подоконника смоют следы, ну и пусть.
    И в глазах у кого-то осенняя грусть.
    Кто поверит, что просто хотел полетать…
    И долгий, счастливый путь…

    Серый блюз дождя…

    Кто поверит, что просто хотел полетать…
     
  4. Romko

    Romko Black Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Микола Луків

    Дві верби, дві журби, дві осінні задуми, -
    Дві сестри, дві вдови входять в ліс, наче в думу.

    В лісовій глушині вони схожими стануть
    На двох птиць чи двох риб, що пливуть у тумані.

    Вийде з хати лісник, вийде, стане на ґанку:
    Дві верби, дві журби, дві під вікнами мавки.

    ***

    Дощі минулись - і нема.
    Сніги іще не впали.
    Отак - ні осінь, ні зима,
    Згрібаєм листя, палим.

    А дим гірчить, снується дим,
    Вкриває сад імлою.
    І щось навік спливає з ним,
    Як листя за водою.

    А що сплива? Аби ж слова
    Уміли передати!..
    Вітрисько, буйна голова,
    Навчи не сумувати.

    Сміється вітер. Що йому!
    Гуляй собі, та й тільки!.
    А жінка в сивому диму
    Стоїть, як пізня квітка.

    І зрідка, ніби крадькома,
    В люстерко заглядає...
    Дощі минулись - і нема,
    І молодість минає.


    ---------- Додано в 10:36 ---------- Попередній допис був написаний в 08:44 ----------

    Ігор Павлюк

    ХРИСТОС


    Вітер метро – запах тунелю,
    Яким у вічність душі вертепні летять.
    Прийшов Христос, як у пустелю:
    Не розп’яли...
    Посміялися з нього.
    Сіли. Їдять.

    Владу «ругають» земну й небесну.
    Натовп стиснувся в кулак і затих.
    Христа по спині поплескали ніжно, чесно,
    Питаючи – за тих він, а чи за тих...

    А він, хто втомився від революцій,
    Підкинув суху галузку в старий вогонь
    І запитав, як колись Варраву:
    Як вони звуться?
    Бо він був столяр.
    І цвяхи цвіли
    Із його
    Долонь.


    ---------- Додано в 10:41 ---------- Попередній допис був написаний в 10:36 ----------

    Ліна Костенко

    Зближається той день і та хвилина
    той день і час уже не в далині,
    коли задзвонить кожна бадилина
    нечутним дзвоном — це вже по мені.

    Невже мій шлях загубиться у мотлосі
    і потьмяніє днів моїх скрижаль?!
    Надходить час останньої самотності.
    Не все я встиг. Усе не встиг. На жаль.
     
  5. Skrynya

    Skrynya Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Допиваючи чай -- відчиняєш вікно,
    бачиш те, що за ним, та Тобі всеодно.
    І вдихаєш повітря з закликом до життя,
    може Ти розгубив всі свої почуття?

    Ночі надто короткі, щоб бути разом,
    Очі надто жадані, щоб бачити знов,
    Всі пісні про те саме, що й завжди були
    Треба вчитись ловити моменти в житті.

    Я доп'ю свою каву і включу кіно
    Не ловлю зміст у кадрі-- мені ВСЕОДНО!
    Буду думати -- "завтра все буде не так!"
    Я напевне не вмію любити ніяк.

    Дні всі надто короткі, щоб бути разом.
    Губи надто солодкі -- відчути їх знов.
    (далі забула :girl_cray:)

    Він доп'є п'яту краплю з останніх п'яти
    і вона тут відчує, що має піти.
    Він знов грає без правил, та вже всеодно,
    Вона курить востаннє -- і як Кішка в вікно!

    Він докурить -- і в небі розтане мов птах
    і ніхто не побачить сльозу на очах,
    а Вона буде в ночі шукати тепло--
    І замерзне! Та це не помітить ніхто.

    Він загасить свій погляд, як лампу нічну?
    не помітить, що так він потрапив в пітьму.
    Вона світло побачивши -- стане сліпа,
    Скаже вірячи твердо, що світла нема!

    Допиваючи чай -- відчиняєш вікно
    То був сон чи реальність?
    Їм двом всеодно...
     
  6. Vitaminka

    Vitaminka Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Послання мамi...

    Привіт,матусю!Ми ще не знайомі...
    Це я!Маленьке диво у тобі!
    Ти дивишся весільні фото у альбомі...
    Це,мабуть,татко...А це,мамо,Ти?

    Я ще не бачу вас,але вже добре знаю,
    Що ви у мене кращі від усіх!
    Я так на нашу зустріч вже чекаю...
    Якби час вмів пришвидшити свій біг!

    Сьогодні Ти дізналася про мене...
    Ти плакала й сміялась водночас.
    Тепер я знаю: сльози-це солене,
    Але твій сміх корисніший для нас :)

    Всміхайся,мамо!І радій,як тато!
    Тепер нас троє,ви вже не самі.
    Ми будемо разом зростати.
    Мені спокійно,адже поруч Ти...

    Я добре чую стук Твого серденька,
    І пісеньку,і таточка слова.
    Стараюсь відповісти вам швиденько:
    "Ви чуєте мене?Агов,це я!"

    Ось так терпляче буду я чекати,
    Коли прийде той день і час,
    Тоді нарешті зможу вам сказати
    Я першим криком ЯК ЛЮБЛЮ Я ВАС!!!
     
  7. kamiole

    kamiole New Member

    Відповідь: Просто вірші...

    В.Симоненко
    ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

    Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
    Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

    Заглядає в шибку казка сивими очима,
    Материнська добра ласка в неї за плечима.

    Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
    Не пущу тебе колиску синову гойдати.

    Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
    Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

    Темряву тривожили криками півні,
    Танцювали лебеді в хаті на стіні,

    Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
    Лоскотали марево золотим сузір'ям.

    Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
    Виростуть з тобою приспані тривоги.

    У хмільні смеркання мавки чорноброві
    Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

    Будуть тебе кликать у сади зелені
    Хлопців чорночубих диво-наречені.

    Можеш вибирати друзів і дружину,
    Вибрати не можна тільки Батьківщину.

    Можна вибрать друга і по духу брата,
    Та не можна рідну матір вибирати.

    За тобою завше будуть мандрувати
    Очі материнські і білява хата.

    І якщо впадеш ти на чужому полі,
    Прийдуть з України верби і тополі.

    Стануть над тобою, листям затріпочуть,
    Тугою прощання душу залоскочуть.

    Можна все на світі вибирати, сину,
    Вибрати не можна тільки Батьківщину.
     
  8. Vitaminka

    Vitaminka Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Что – самая сладкая сладость на свете?
    Сахар – могла я когда-то ответить.
    Мед, мармелад, пастила.. и щербет..
    Только теперь поняла я ответ -

    Родного ребеночка – запах макушки,
    Что остается на нашей подушке,
    Пальчики нежные.. и ноготки–
    Попка, коленочки…и локотки…

    Что – самая горькая горечь на свете?
    Горчица – могла я когда-то ответить…
    Редька и уксус… полынь и хинин..
    Ну а теперь- мой ответ – лишь один:

    Губки дрожащие - плач на подходе
    Вот от чего мое сердце заходит ..
    Самая горечь – родного ребенка –
    Полные слез и обиды глазенки…
     
  9. Romko

    Romko Black Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Галина Тарасюк

    І буває таке безлюддя
    серед людей,
    як затемнення сонця
    у білий день,
    і така безнадія клята
    й пекельна скрута,
    коли мусиш друга спитати:
    - І ти, Бруте?..
     
  10. Vitaminka

    Vitaminka Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Я свяжу тебе жизнь
    Из пушистых мохеровых ниток.
    Я свяжу тебе жизнь -
    Не солгу ни единой петли.
    Я свяжу тебе жизнь,
    Где узором по полю молитвы -
    Пожелания счастья
    В лучах настоящей любви!
    Я свяжу тебе жизнь
    Из веселой меланжевой пряжи,
    Я свяжу тебе жизнь
    И потом от души подарю.
    Где я нитки беру?
    Никому никогда не признаюсь.
    Чтоб связать тебе жизнь,
    Я тайком распускаю свою...
     
  11. Laskava

    Laskava New Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Хочу тебе покоя не давать,
    Быть сильною и оставаться слабой,
    Хочу тебя своей любовью звать —
    Ведь я и жить иначе не могла бы!
    Хочу быть музыкой, чтоб ты привык
    И без нее не мог прожить и часа.
    Хочу, чтоб молча, там, где слаб язык,
    Могла я сердцем в сердце достучаться,
    Хочу, чтоб, как бы ни был путь наш крут,
    Он вел нас не пустынею, а садом,
    Хочу, чтоб близнецы — любовь и труд
    Всю жизнь прожили с нами рядом.
    Хочу, чтоб для любой моей мечты
    Ты был всю жизнь единственной границей,
    Хочу в той книге, что читаешь ты,
    Быть первой и последнею страницей.
    Хочу из всех твоих забот и дум
    Украсть, по крайней мере, половину,
    Хочу, чтоб вдруг тебе пришло на ум,
    Что счастлив ты и в этом я повинна!
     
  12. pravovuk

    pravovuk Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Люблю безоглядно, люблю безрассудно.
    Люблю изнутри, неразумно, подспудно.
    Люблю нескончаемо, в чем-то наивно,
    Люблю и развратно, и слишком невинно.
    Люблю растревоженно, невообразимо,
    Люблю потому, что ты просто любимый.
    Люблю осторожно, люблю без опаски,
    Люблю так, как принца, из девичьей сказки.
    Люблю я восторженно, нежно и сладко,
    Люблю, потому что всё в полном порядке.
    Люблю изначально, навечно, прекрасно
    Люблю так глубинно, что даже опасно.
    Люблю нерушимо, фундаментально,
    Люблю единично и феноменально.
    Люблю я и ласково, и грубовато,
    Люблю, и любовью бескрайно богата.
    Люблю горделиво, чувствительно, томно,
    Люблю и напористо, и слишком скромно.
    Люблю постоянно, люблю запредельно,
    Люблю плодотворно и жутко смертельно.
    Люблю окончательно и неизменно,
    И ты меня любишь не меньше, наверно...
     
  13. Arctica

    Arctica Енергійна жіночка

    Відповідь: Просто вірші...

    Над колискою (Олександр Олесь)

    (Пісня матері)

    Спи, мій малесенький, спи, мій синок...
    Я розкажу тобі безліч казок!
    Нащо ж ти віченьки знову розкрив?!
    Спи, моя пташко, то вітер завив.
    Стогне і виє уже він давно,
    Б'ється і стука в наше вікно...
    Геть, розбишако, в далекі степи!..
    Спи, моя ластівко, солодко спи!
    Ось уже й вітер зовсім занімів...
    Мабуть, заснуть під намет полетів...
    Холодно зараз в лісах і лугах, -
    Все потонуло в глибоких снігах.
    Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять,
    Затишок хочуть собі відшукать.
    Ось вони вгледіли, - кущик стоїть, -
    Годі! Давно вже лисичка там спить.
    Кинулись знову кудись на грядки, -
    Ой, там ночують сьогодні вовки.
    Краще ви в поле біжіть, за лісок...
    Знайдете там ви соломки стіжок, -
    Глибше забийтесь, зарийтесь в снопки,
    Щоб не знайшли вас голодні вовки...
    Спи ж, мій малесенький, годі гулять...
    Зайчики білі давно уже сплять.
     
  14. pravovuk

    pravovuk Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Год счастливый, год десятый
    В нашу дверь уже звонит,
    Тигр красивый полосатый
    В каждый дом войти спешит!
    Словно ласковая кошка,
    Сядет тигр у ваших ног,
    Чтобы каждый хоть немножко
    Прикоснуться к счастью смог,

    Чтобы дом стал полной чашей,
    Всё в карьере удалось,
    И рекой как можно чаще,
    Чтоб шампанское лилось!
     
  15. Romko

    Romko Black Member

    Відповідь: Просто вірші...

    ЛЕОНІД ЗАКОРДОНЕЦЬ

    Несила ані спати, ні писати.
    Аби ж іще й не думати мені!
    Але ж куди цей біль душі сховати?
    Вже й так ним повні схованки нічні.

    Я кам’янію з болем наодинці,
    Йому ж зі мною – як ні з ким ніде.
    Висить зоря на срібній павутинці,
    Зітхни печально – і вона впаде...

    ***

    Не озираюсь на літа відбулі.
    То марна трата сил, а серце чуле
    Ще битись мусить в нинішній реальності,
    Де плач душі
    І меч відповідальності.
     
  16. pravovuk

    pravovuk Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Мечтайте, люди добрые, мечтайте,

    О самом милом, светлом и родном,

    И в жизни никогда не забывайте

    Прощать, и за добро платить добром.

    Любите рано утром просыпаться,

    Цените все, что жизнью вам дано,

    И людям не ленитесь улыбаться,

    Учитесь отдавать свое тепло.

    Не будьте лживы, мелочны, сварливы,

    Не покидайте в суете друзей.

    Поверьте, все вернется с большей силой,

    Все то, что вы отдали для людей.

    :girl_in_love:
     
  17. Arctica

    Arctica Енергійна жіночка

    Відповідь: Просто вірші...

    Топчуть ноги радісно і струнко
    Сонні трави на вузькій межі.
    В день такий віддатись поцілункам!
    В день такий цілим натхненням жить!
    П'яним сонцем тіло налилося,
    Тане й гнеться в ньому, мов свіча,
    І тремтить схвильоване колосся,
    Прихилившись до мого плеча.
    В сотах мозку золотом прозорим
    Мед думок розтоплених лежить,
    А душа вклоняється просторам
    І землі на світлу радість - жить!
    І за те, що стільки уст палило
    І тягло мене вогнем спокус,
    І за те, що замінить несила -
    Ні на що - твоїх єдиних уст!
     
  18. Arctica

    Arctica Енергійна жіночка

    Відповідь: Просто вірші...

    Бути собою...

    Бути собою –
    До болю, до крику!
    Бути собою
    До самих основ!
    Бути собою!
    Якою? Такою,
    Щоб вірити завжди
    У слово „Любов”!
    Тихою ніччю,
    Вранішнім розвоєм,
    Над берегом річки
    Розкинувши крила,
    Я стану такою...
    Небесно-земною:
    Лише одна мить –
    І я вже полетіла!
    І я не боюся
    Упасти додолу,
    І я не боюся
    Зламать свої крила,
    Бажаю завжди
    Залишатись собою,
    Щоб сонце зі мною
    За обрій летіло!
    Я буду собою:
    Хай що кажуть люди!
    Я буду собою –
    Такою, як є!
    Я буду собою:
    І це життя буде
    Таким, яким є,
    Все, до краплі, моє!

    Махно Світлана
     
    • Подобається Подобається x 1
  19. pravovuk

    pravovuk Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    В пору цю, коли падає сніг
    І морози чимдуж припікають,
    Знов на землю спішить Новий рік –
    З ним сердечно усіх вас вітаю.
    Хай моїх поздоровлень потік
    У серцях ваших лунко роздасться
    І хай вам наступаючий рік
    Принесе лише радість та щастя.
    Хай ялинки нарядної цвіт
    І вогнів новорічних гірлянди
    Шлють від мене гарячий привіт,
    А в додачу - розквітлі троянди.
    І бажаю я кожній сім’ї
    Процвітання та щедрої долі,
    Щоб любові й добра ручаї
    Не всихали у душах ніколи.
    Зичу сонця та світлих надій,
    Миру й втіхи на кожному кроці,
    Також здійснення планів і мрій
    У прийдешньому Новому році!

    Божих благословінь!

    З Новим 2010роком та Різдвом Христовим!
     
  20. Romko

    Romko Black Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Марина Шахаф

    Подари мне каплю лжи под Новый год.
    Расскажи, что дышит счастьем гороскоп,
    И теперь нам в жизни точно повезёт,
    Високосный – он от слова высоко.

    Покорять вершины - запросто - пустяк!
    Мы взлетим с тобой до сказочных высот.
    Високостный счёт ведется на костях,
    Но не нам судьба прицелится в висок.

    Говори. И я себе убавлю год.
    Притворюсь, что вспять мгновение бежит,
    Что не вниз, а вверх гиперболой ползёт
    Високосно, косо скроенная жизнь.

    Обмани. А я поверю невзначай.
    Окольцуй слова и выдохни, как дым.
    И в окурках ложь скончается,
    А чай
    Будет вновь горчить предчувствием беды.


    ---------- Додано в 16:12 ---------- Попередній допис був написаний в 16:09 ----------

    С.Жигунов.

    Белое безмолвие.


    Глухой, как крик, снег,
    В ущельях грязный лед,
    И ветра дикий смех
    На клочья воздух рвет.

    Крутой небес склон
    Извергнет сонм бед,
    И вьюги тихий стон
    Мой заметает след
    Белым, как саван, безмолвием.

    Сюда дорог нет,
    Отсюда нет пути,
    И все, что так искал,
    Немыслимой найти.

    Ты оглянись назад –
    На талый снег лег
    Последний слабый след
    Твоих уставших ног.
    Белое, белое безмолвие.

    Последнее тепло
    Отдашь под вой труб,
    Пытаясь закричать,
    Не разжимая губ.

    Упав лицом вперед,
    Застынешь навсегда,
    Когда в твоих глазах
    Распустит два крыла
    Белое, белое безмолвие.

    ***

    Река забвения.

    Старый клоун тихо едет
    По проселочной дороге,
    От сухих деревьев тени
    Тянут руки, близок вечер.

    Он везет с собой в корзине
    Петуха, часы и свечи,
    Он всю жизнь провел в разлуке
    И не встречен.

    Все вокруг казалось бредом,
    Только старый клоун ведал,
    Что исход неведом...
    Колокольный звон поведал,
    Что свершаются все беды
    В эту среду.

    А дорога все дрожала
    Под копытами гнедого,
    Под колеса попадали
    Лишь каменья да надежды.

    Горный ветер пал в долину
    И сорвал с него одежды,
    Сердце вздрогнуло,
    Но биться стало реже.

    Он кричал, никто не слушал,
    Мир катился спелой грушей
    Ближе к краю...
    Дождь шумел в стакане света,
    Жизнь прошла, и только где-то
    Плещет Лета...

    Мертвый клоун тихо едет
    По проселочной дороге,
    От сухих деревьев тени
    Тянут руки, близок вечер.
    Он увез от нас в корзине
    Петуха, часы и свечи...