Розлучилась, розійшлась... що далі?

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Iriska, 9 Січень 2009.

  1. Ірушка

    Ірушка Well-Known Member

    Дякую дівчата за поради, важко мені емоційно, але я пробую бути спокійною і переключатися на важливіше: діти, власне здоров'я, ремонт. Буває накриває хвиля жалю до себе, не можу стримати емоції коли діти неслухаються. Але в загальному я більш цілісна і впевнена ніж два роки тому.
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  2. loveterapy

    loveterapy Матуся-Анюсі

    Ірушка - усе буде добре! Повірте в це!
    І сказати правду, ви або надто добра, що ще думаєте робити якісь поступки в його бік чи його сім'ї!

    Або зараз трохи не адекватно мислите просто-напросто...
    Не ображайтесь, але Вам нема за чим жаліти зовсім...

    Ви самі розумієте, що там і до чого...

    Плюс, як будете готові - раджу піти до психолога, але тоді коли будете готові... І думаю, що згодом у Вас життя налагодиться і все ще буде попереду..
    Хоч, яким чорним Вам не виглядає воно тепер ...

    Як варіант, можете злитись на нього, це вам би може помогло..

    А основне - будьте чесні самі з собою і знайдете відповіді на усі питання у вашій голові..
    Говоріть собі, так, усе це було, так сталося, добре, що все не повториться більше , просто собі це пообіцяйте...

    Дякуйте Богу, що діти здорові!
    І що ви зможете оберегти їх психіку дитячу, бо , повірте, це жесть , наскільки дитинство несвідомо чи свідомо впливає на майбутнє людини... На її думки, вибір, рівень життя, навіть на те, що вона собі сама дозволить чи не дозволить у дорослому житті...

    Тому Ваш вибір правильний!



    Надіслано від мого Mi A3, використовуючи Tapatalk
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
    • Подобається Подобається x 4
  3. Ірушка

    Ірушка Well-Known Member

    Зараз немає до нього ніяких почуттів, навіть злості. Я настільки нервово виснажена що напевно в мене всі почуття блокуються . Він вже проситься назад, але я не хочу в це болото однозначно. Як добре коли не чуєш криків і матів
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 11
  4. loveterapy

    loveterapy Матуся-Анюсі

    Добре, що ви щось написали. Не здавайтеся у цей найважчий період і поступово все з часом та трохи болем нормалізується. Вірте у це!!

    Надіслано від мого Mi A3, використовуючи Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 1
  5. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Я побачила, що саме відкритість на почуття і бажання "розійтися в нормальних стосунках" виснажують найбільше.
    Все одно порозуміння в цій ситуації майже неможливе, і нагору починає лізти таке, про що раніше навіть не здогадувались.
    Дуже розумію Ваші змішані почуття, @Ірушка . Ви не можете зберегти інших людей, лише - власних дітей великою мірою. А от що точно можете зробити - це зберігати себе. У своїй правоті, в твердості рішення. Зсередини воно все як на макрозйомці, не видно ні гори ні низу. Бажаю хороших подій у житті, щоб цей час швидше минув і вам швидше стала спокійно-зрозуміла правильність рішення.
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • мімімі мімімі x 1
  6. Ірушка

    Ірушка Well-Known Member

    Дякую, з кожним днем мені стає легше і зрозуміліше як жити. Мене перестали дратувати діти, я маю на них сили і час, я з легкістю прокидаюсь і радію новому ранку, я відчуваю себе наповненою , немає того почуття відчаю яке було поряд з ним. Іноді плачу , дивлюсь наші спільні фото, не вірю що з такої любові вийшло таке розчарування. Налаштовую себе на позитив і намагаюсь не зважати на думку інших. В мене лише одне життя.
     
    • Подобається Подобається x 6
    • Оптимістично Оптимістично x 6
    • мімімі мімімі x 1
  7. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    В мене склалось враження, що ви скопіювали чийсь текст, перепрошую))
     
    • Не подобається Не подобається x 1
  8. Ірушка

    Ірушка Well-Known Member

    Ні, плагіатом не займаюсь. Це мої думки і почуття.
     
    • Подобається Подобається x 2
  9. jalla

    jalla Прогрес року 2013

    @Ірушка, я аж просльозилася і я Вас обіймаю. Не тому, що шкода мені так Вас, адже Ви зробили крок тільки в позитивну сторону), а тому, що сама це пройшла.
    Але повірте, то все пройде і відпустить. Не скоро, не зразу, з часом просто притупиться, поступово зникатиме біль пустоти, потім ту пустоту заселять нові емоції, життя продовжиться... Час полікує...

    Діти?) Дітям буде тільки краще. Це важко буде зрозуміти одразу, але найкраще не видумувати придуманих історій. Я своїм могла пояснити, відповідно до віку та й вони і так все бачили, то і Ви зможете. Найголовніше не замовчувати, бо від того тільки гірше, а з часом, грубо кажучи, вони самі оцінять ситуацію.

    +1000, навіть якщо спілкуватися менш-більш толерантно, патика всерівно вставлять, дякувати Богу, щоб не ножа. Тому якби то було не нереально, але блок і крапка, або принаймі нічого не доказувати і не пояснювати. Я розумію, що коли ці всі образи і емоцї ще дуже свіжі, біль б"є ключем і це надто складно, але мусите трохи підзібратися, принаймі в таких питаннях.

    От цього робити точно не варто. Не треба показувати поступливість в даній ситуації, забрати можуть тільки через суд, звичайно якщо хтось ще до цього суду дійде. Повірте, знаю що кажу. Купа нервів в ту сторону, але себе треба відстоювати. Шмарклі на кулак, витерши сльози несправедливості, сціпивши зуби, але відстоювати (!!!).
    І ще одне- я попросила маму сховати від мене спільні фото, альбоми і тд, які я в неї зберігала. Одного разу я приїхала до неї у гості і перефотографувала на свій телефон майже все наше весілля, подорожі і тд. Потім цілу ніч над тим всім вила... на ранок навіть покартала себе за таку "втрату", бо пам"ять видавала тільки найкращі моменти, якісь обрізки того мізерно прекрасного, що у нас було за 14 років і то десь на початках.
    Тому пам"ять про минуле- це класно, але не в даній ситуації. Я б радила все таки на разі забрати зперед очей все, що могло б його Вам нагадувати ііі живіть і будьте щасливою.:)
     
    Останнє редагування: 27 Серпень 2020
    • Подобається Подобається x 13
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • мімімі мімімі x 1
  10. Ірушка

    Ірушка Well-Known Member

    Напевно такі моменти потрібні щоб відпустити, поховати от те хороше і піти далі. Дякую за підтримку і те що поділилися своїм досвідом. Я ще є настільки емоційно нестабільна що не можу спілкуватися з жінками які в моїй ситуації в живу. Сьогодні зустріла співробітницю яка недавно пережила розлучення і вона почала розповідати про те як чоловік ображав її, дітей, її маму - і я почала плакати, мені боляче чути про такі вчинки чоловіків. Але про себе я не розповіла, не можу. Все ще дуже болюче. Він далі продовжує робити підлі вчинки, не копійки не дав на підготовку дітей до навчального року. Ні він , ні йоги батьки. Він винен мені гроші , але борг теж не повертає. Ще мені почали спільні знайомі розповідати що він кожний день вживав алкоголь в наливайках. До такого ступеня опуститися. Розумію , що це все потрібно прийняти і просто пережити і далі буде обов'язково краще.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 3
  11. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Спільним знайомим скажіть щоб вам не розказували де він і що робить.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 8
  12. Evynya

    Evynya Member

    нещодавно теж криза ,була і є по цей день. Сама н езнаю як краще робити - дво ємалих. Одне знаю напевне - що завищені очікування, або я собі щось там намалювала ,а життя ніт не відповідає очікуванням, намальованим в моїй голові - це факт. Приміріться з собою, не зациклюйтесь, прямо озвучуйте свої бачення чоловіку, свою вдачу. така як є - така і будьте з ними. Рано чи пізно зустрінете свою людину але головне - не зациклюватись на поганому. життя дароване не для депресій. Воно в іншому. Воно щодня... Вчіться помічати щастя в дрібницях ,хоч це і звучить заїждженою фразочкою ,але це так і є насправді...
     
  13. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Свіжий "прекрасний" стереотип: якщо жінка йде від чоловіка та відмовляється від аліментів - значить, у неї точно хтось є :)
    Ці уявлення про жінку як домогосподарку і "половинку" реально дорогого варті. Натверезо не додумаєшся :)

    Саме через такий брєд завершити стосунки з повагою та спокоєм майже нереально. Якщо спокійна - значить, працює з психологом. А психолога хтось точно оплачує. Значить - точно хвойда :)

    Було би смішно, якби не було про що плакати.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  14. olerusya

    olerusya sweet candy ;)

    А чому відмовляється?
     
  15. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    оскільки бажання розірвати шлюб - одностороннє (жінки), то вона не хоче обтяжувати чоловіка нічим. Не має до нього претензій і просто хоче розпаралелити життя назавжди.
    В разі, якщо батько дітей хоче допомогти їм - вона дозволить йому це. Але обов'язком вішати не буде.

    просто сам факт - знову ті совкові уявлення, що жінка несамостійна, що вона апріорі не може дати собі ради і якщо вона не потребує чоловікової допомоги чи забезпечення - отже, мусить бути якийсь інший мужчина... для мене це все брєд та упередження.
     
    Останнє редагування: 15 Листопад 2020
  16. olerusya

    olerusya sweet candy ;)

    Еммм... Я не розумію як розлучення може вплинути на забезпечення татом своїх дітей, він перестає бути чоловіком цієї жінки, але татом не перестає. І обов'язок цей не жінка на нього вішає, а він сам на себе від моменту зачаття дитини:)
    Мені абсолютно не зрозуміла така позиція жінки, хто б не вирішив розлучитись, дітей то не відміняє в будь-якому випадку, і не по бажанню, а з обов'язку.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 16
  17. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Ваше право.

    Але зрозуміла ця позиція чи ні - це не дуже принципово зараз. Цікаво лише, чому в такому випадку обов'язково приписувати жінці якесь стороннє забезпечення від іншого чоловіка?
    Хоча, не цікаво. Ясно ж, що це - з обмеженості поглядів. Просто ситуація виходить дурна в принципі. Стаєш на ноги, забезпечуєш дітей, не зраджуєш, ідеш чесно і відкрито - нє, точно зраджуєш, бо ж ідеш "до когось". Мисленнячко квадратненьке :)

    В нормі, розлучена жінка - розпухла від сліз, бідна до копійки, приречена на самотність - бо "розлучена з прицепом" нікому не треба і обов'язково дуже нещасна.
    якщо ж ні -
    1) відьма
    2) хвойда
    3) 1)+2)
    4) ваш варіант :)

    Мені ж всі "рольові моделі поведінки" тут чужі, бо якщо вже звільняти себе, то звільняти на повну. А сучасна розвинута жінка, яскрава і багата особистість - не мусить вписуватись в образи "нещасної, яка лишилась з дітьми" або "стерви, яка його кинула". Вона має право на вдячність за кохання, за дітей ,за стосунки .На почуття до людини, з якою прожила частину свого життя - так, на повагу і навіть любов в тому новому форматі. Найбільша розкіш в складних подіях - це відкритість на почуття. Дозволити собі заплакати. Дозволити собі не кидатись у напад.

    І взагалі, розлучення вскриває суспільство довкола з досить неочікуваного зрізу. Деякі люди поводяться передбачувано. Деякі дивують. Про деяких "експертів з сімейного життя" дізнаєшся достатньо, щоб більше ніколи не вірити ні в чию експертність в особистому.
    Часи змін - це золоті часи, а весь біль у них - це біль зростання.
     
    Останнє редагування: 15 Листопад 2020
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  18. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    раніше я думала, що це низько - якось так висловлюватись несхвально про колишніх чоловіків. Що треба бути шляхетніше чи що.
    тепер я знаю. Хочеш бути шляхетніше - дістанеш в табло. Не в прямому сенсі. Думаєш ,що все чесно, прозоро і гарно - нічого подібного, бруду зі сторони завжди можна долити, і як в тому анекдоті "осад лишився".

    Хочеш не хочеш ,а тримаючи власну сторону, випадково "притоплюєш" тепер вже протилежну.
    Звичайно, є відчуття провини від того, що наче підводиш близьку і хорошу людину. Але якщо усе без зрад, без брехні, без маніпуляцій - то провини насправді немає.
     
  19. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Думаю, у всіх, хто розлучився чи планує, був цей момент - коли стало зрозуміло, що - "все"
    У мене цей момент настав у квітні цього року. Винних нема. Ми пережили мою важку хворобу і пережили її якось дуже окремо, кожен зі своєю правдою. І настав цей момент, коли я зрозуміла, що далі так тривати не може.
    Скандалів не було, принижень також, ми просто ставали все більш окремі. Він залишався для мене хорошою людиною, якій я вдячна за все.
    Я вчилась спілкуватись на більшій відстані. Зрозуміла, що мені так комфортніше.
    Чому не хотіла жити "нормально як всі", хто разом понад 15 років і хто в режимі "привіт па-па" нормально вважає себе щасливими парами?
    Я люблю свого чоловіка. Те, що я не бачила далі спільного майбутнього - не означало, що я хотіла в принципі позбавити його шансу на щастя. Він ні в чому не завинив переді мною. І тримати стосунки "заради дітей" ще 10-15 років, а тоді у 50-55 поставити його перед фактом, що сім'ї давно нема - думаю, це було би підло з мого боку.

    Звичайно, я не легковажила майбутнім з дітьми. Оскільки у мене нема на кого спертись фінансово, і з рідних в разі чого ніхто не підстрахує, - мусила добре прорахувати свій бюджет, ще раз упевнитись, що нам з дітьми буде нормально жити виключно з моїм заробіітком.
    Майже всі роки у шлюбі ми жили в крихітному житлі і збирали на більше. І от, влітку з'явилась можливість купити це більше житло. Вирішувати треба було швидко, і ми вирішили купити. Щоправда, перед купівлею я почала першу розмову про розлучення. Але вона вийшла скомкана, непідготовлена, і він якось не сприйняв її всерйоз. Я також озвучила мамі свої плани - не в плані поради, а суто інформативно. Мама покивала головою, а сама тут же зателефонувала моєму чоловікові і сказала, що в цій ситуації вона цілковито на його боці, і в усьому його підтримає. Ну, моя мама в своєму амплуа.

    Після купівлі житла, я зрозуміла, що і далі впевнено йду до окремості. Як же вирішити питання спільної покупки? Я вирішила виплатити чоловікові його частину вартості. Протягом кількох років. А квартиру лишити собі.
    Я розуміла, що справжня розмова про розлучення буде лише одна, і готувалася довго. Так довго, що вже і заяву написала ,і всі документи підготувала. А у день перед подачею знайшла для нас час поговорити без дітей. І змогла викласти свої думки. Розплакалась. Сказала правду - що любитиму, але відпускаю, і прошу мене також відпустити. Попросила по можливості спілкуватися з дітьми. Він сказав, що тільки за. Ми попрощались і я мала вийти з його машини і піти собі окремо.

    Але за буквально пару хвилин ця розмова закінчилась зміною мого рішення. Не через те, що я слабачка. Або - не лише через це. Ми лишилися разом. Підготовлені документи, прораховані бюджети тощо - це не камінь за моєю спиною, а просто така собі перевірка. Буде корисна.
    Після цієї розмови я живу в якомусь "стукнутому" стані, не можу розібратись у своїх почуттях і думках. Але якщо ми вирішили правильно - то випробування, яке проходимо вже скоро 3 роки, мало б нарешті перейти в результат. Наразі з моєї точки не видно, що вірно, а що ні.
    Хоча, чому - не видно. Вірно було не маніпулювати та не зраджувати. Не робити його винним в своїх проблемах і не робити з нього "козла, від якого я йду". Що більше було думок про розлучення, то більше поваги я мала до нього і більше працювала над тим, щоб зберегти тепло стосунків навіть на відстані.

    Особисті кордони, вибудувані за цей час, зберігаю. Видно, з віком росте не лише целюліт, а й емоційний інтелект :)

    Не знала, навіщо пишу це. І раптом зрозуміла. Коли я не подала заяву, то почувалась невдахою. Сильно. А зараз - вже ні. І мені хочеться сказати всім, хто передумав: ви мали на це право. І це ваше рішення заслуговує такої ж поваги, як і зважене рішення про розлучення.
     
    • Оптимістично x 6
    • Погоджуюся x 2
    • Зе бест! x 2
    • Подобається x 1
    • Співчуваю x 1
  20. Havronia

    Havronia Well-Known Member

    Кожен оцінює «зі своєї дзвіниці» -
    я би подумала (слухаючи власних тараканів), що або чоловік дуже образив цю жінку, або вона хоче щось комусь довести (і ймовірно має низьку самооцінку)
    Може, батько хоче офіційно платити аліменти , щоб потім не було маніпуляцій з «доступом» до дітей - дозволить/не дозволить...
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5