Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Кілька відео, здається, разом подивилися і дала прочитати книжку Грентлі Дік-Рід "Пологи без страху". Але багато обговорювали, деколи зачитувала йому якісь уривки з розповідей про пологи.

 

Головне, щоб він не слухав тих, хто не був на пологах, із серії фу-блін-гидко і тд і тп, і поменше шукав відео в інтернеті... Все на місці

нам навіть лікар казав, що ті всі курси - то щоб згаяти вільний час Воно все на місці спонтанно виходило. При переймах кажуть, що потерти поперек, на м'ячику покататись... а мені те все лише нервів додавало, а от просто обнятися настоячи в цей момент - нічого ліпшого в світі не було
Допоки нема тої ситуації - хто його знає як там воно буде
А про другі пологи і присутність чоловіка - ми навіть не обговорюємо. Це і так вже зрозуміло.

 

Мій не хотів ніяких відео і книжок. Казав, що мене і так по-іншому сприйматиме.

 

От і мене на тому м'ячику ще більше боліло. Так само обійми на найважчих схватках були помічними. Ще сідала чоловіку на коліна і лягала грудьми на ліжко, яке було високим, з крісла я б не дістала. Мені на потугах помогла чоловікова молитва, коли я не могла гарно потужитись. Після того одразу з'явилось маля. Ті спільні пологи викликали таку бурю емоцій і ще більше підсилили мої почуття і ніби перенесли їх на ще вищий рівень... я безмежно вдячна чоловікові за цю присутність і допомогу. Я боялась, що йому ці картинки можуть викликати відразу, але нічого подібного, вже не може дочекатись 8 тижнів)))))

 

Туди він не заглядав, але все відбивалось у вікні))), тому щось та й побачив. потім чистка... був в шоці, як то лікарка там запихала різні металеві лопаточки)))

 

Щось я думаю, що, якби подивилась якесь відео, то сама би на пологи не йшла

 

особливо відео, де пологи з епізоо проходять. . Я відео пологів узагалі для спільного споглядння не люблю. Бо то власне технічний процес, з якого чоловік мало що почерпне. НЕ він же прийматиме дитину. А морального тут не знайде- і так на пологах інтуїтивно буде діяти з підтримкою відповідно до того, що буде потрібно конкретно його дружині.
Коли пологи без розривів, без епізоо- дитинка народжується така чистесенька, хіба певна кількість змазочки і то в основному на голові. А на відео- малючки в змазці, крові,нерідко ще бузкового відтінку ( у кого певна гіпоксія була). Попробуй тут не налякайся

 

То треба може нормальні відео дивитися. Коли два тижні тому вперше довідалася, що народжуватиму природньо, бо, як мені сказали, порізати завжди встигнуть, передивилася серіал Newborn Russia - хотілося знати до чого готовій бути. Ну, перша серія звісно жесть, потім вбулася, під кінець серіалу аж скучно стало. Найбільше все ж шокує відношення до жінки, а не біль, кров і процес. А потім переглянула відео рекомендоване на сайті нашого госпіталю. Ніяких надсадних криків - тужся, тужся, ніяких примусів зайняти потрібну позу, жодної метушні, випадкових людей в палаті, ніяких видавлювань, звичайний природній процес, ну специфічний звісно. Гм, можна подумати, що чоловік як захоче подивитися як те диво природи відбувається, то сам не знайде в ютуб

 

А в мене сам запропонував відео подивитись,якщо чесно,то я сама не могла на той процес дивитись,а він все глянув і каже:" і то все?"

 

Та власне, чоловік і щоб не ознайомився з технічною стороною. Та їх по суті емоційна складова не цікавить, інструкцію до дій подавай.

 

Я перед другими пологами передивилась море відео, але виключно ДП, і то бажано у воді. Вони настільки спокійні і кайфові, що просто надихали мене тим процесом і розумінням того, що відбувається з твоім тілом .
Про чоловіка. Я вже тут згадувала про наш досвід других родів партнерських. І про те, що на треті я його брати не буду. Але все ж таки муж на них побував, хоча допоміг передихати мені буквально дві три перейми, а далі стояв в дверному пройомі родзалу.
Щось ми після родів говорили про них. І я спитала щось про другі роди і про треиі, щоб порівняти. Мій чоловік ледве згадав, в яку пору доби були другі роди, каже, що перед очима лише родзал, моі перейми. А все інше для нього взагалі не існувало і з памяті стерлось.
Не та психіка у мого мужа, ой не та

 

у нас троє дітей, на кожних пологах був присутній чоловік, можливо саме тому і троє, бо для мене то була величезна підтримка і я йому дуже за це вдячна

 

І мій чоловік дуже хоче йти на пологи разом зі мною. Тільки от я чучуть переживаю, бо занадто інколи сентиментальний він у мене і сприйнятливий. Хоча розумію, що підтримка була б ого-го

 

не намовляю вас, адже присутність на пологах це має бути рішення тільки двох,

та хочу сказати, що мій чоловік стояв біля мене, тримав за руку, гладив, робив масаж, у найтяжчі моменти, лише одна його присутність і спокійний погляд давали мені впевненості, що все буде добре.

як на мене, тут важливий настрій не лише чоловіка, майбутня мама має бути адекватною, зібраною,

чітко виконувати всі вказівки медиків, бо тоді і пройде все легше і швидше

бо як породілля буде панікувати, верещати і згадувати всіх родичів, то навіть найстійкіший може щось утнути. деякі майбутні татусі у психологічно найтяжкіший для них момент виходять на коридор, або й взагалі усі пологи знаходяться там, а коли дитинка народиться і матусю трохи приведуть в порядок заходять в родзал.

мій психологічно стійкий, та й не ліз куди не треба.
нічого такого, як показують в американських комедіях, з камерою "в процес" і брик ,не було

одна мамочка казала так: добре себе знаю, в таких ситуаціях, коли я сама - спокійна і врівноважена, а з чоловіком - клубок нервів, то ж залишу чоловіка за дверима
народження дитини це найпрекрасніший момент, робіть так як підказує серце, щоб потім не хотілося щось змінити

 

то точно, у фільмах як покажуть, то "мама дорогая"
Я думаю, що і мій не буде "лізти". Хоть кажуть, що зараз і не пускають так дивитись "туди", а так за ручку маму і в підтримку

 

Мій чоловік був,сам хотів,бачив весь процес від і до,ше й зі всіх ракурсів. І ніц йому не сталось,казав на наступні обовязково знову піде,не можу пропустити такий важливий момент. Я насправді дуже вдячна була йому,за те,що він саме в цей день,в цю мить був зі мною,з нами) це неабияка підтримка,і реально додає сил

 

Мій чоловік також був зі мною весь час. Під час вагітності він вагався чи йти чи ні, а я й не наполягала. Каже, що злякався всього тільки в перші хвилини коли я сказала що вже варто їхати в пб. А потім взяв себе в руки і не відходив від мене взагалі) присутність його дала мені відчуття захищеності, він постійно допомагав: в першому періоді схваток намагався відволікти, розтирав поясницю, давав пити; під час перейм керував як мені дихати і тужитись (лікаря я не чула через страх); а коли малеча народилась то незнав до кого бігти - до малечі бо цікаво чи до мене, бо мене шиють і мені ще боляче))) загалом все було добре і всім раджу брати з собою якщо не чоловіка, то когось кому довіряєте і будете слухати під час процесу)

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Хто його зна, що там в чоловіків в голові відбувається .
При першій вагітності я взагалі тему партнерських пологів не піднімала, а вже коли знайомились з лікарем, то після консультації, я кажу чоловікові: "Ну от привезеш в пологовий і в принципі можеш бути вільний". А він: "Чого це? Я буду з тобою разом, треба ж дитині пуповину перерізати". Для мене то неочікувано було. Зробили флюрографію і все. Підтримку він мені надав неабияку, дуже довго народжувала. Хоча для нього то був стрес, навіть виходив після народження курити - а не курець . Після партнерських пологів стосунки тільки ще міцніше скріпились, посилилось розуміння що не просто ті вагітності-пологи-догляд за дитиною жінці даються. В плані сексу - я для себе помічаю певні зміни фізіологічні, а чоловік - ні .
З другою вагітністю, ще десь на початкових термінах запитала, чи підемо разом народжувати - то відповідь була: "Та ні, я вже все бачив . А якщо серйозно, я надивився, як ти там мучилась, народжуючи дитину - просто дуже важко то все спостерігати і я не знаю чим можу допомогти. Тому я хочу просто дочекатись дзвінка з відомостями вага/зріст/все ок".
У нас так ).

 

@Freedom UK у нас вийшло навпаки, при перших пологах чоловік дізнався про народження малюка пост-фактум, а на ці прошу його їхати зі мною, так буде спокійніше мені, раптом щось треба буде на алярм, а на самі потуги може вийти, не проблема (не хоче бачити сам процес народження, хвилюється за власну психіку)))

 

І мій не хтоів, і я не хотіла. І добре, шо не бачив. До сих пір пам'ятаю його писок, коли мимо тазік з плацентою понесли.