Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Ми домовлялися, що чоловік туди заглядати не буде, а буде мене за руку тримати і все таке. Але так вийшло, що він бачив як голівка народжується. Казав, що нічого аж такого страшного не було, психіка його не постраждала.

 

Я саме про такі варіанти найчастіше чую, що чоловіки які не зовсім усвідомлювали що воно й як, потім відчуваються "не в своїй тарілці", бо не знають як полегшити участь жінки, або якщо пологи складні були. Зі мною була мама, і вона виходила на останньому етапі, якщо казати про наступні пологи, то не впевнена, що хочу щоб чоловік там був, хіба на переймах (але він і так на них був). Хоч він зі стійких, і перший раз казав що може йти, але я в останній момент передумала, і не жалію. Погоджусь, що все-таки з кимось близьким себе спокійніше почуваєш, але тут теж в кожого по різному - багатьом краже зосередитись на процесі самому з лікарем, то теж часто буває, а хтось не уявляє народжувати без чоловіка, обоє налаштовані на це, готуються разом - тоді теж цілком прийнятний варіант пологів

 

Чоловік був зі мною на пологах-і це те що мені допомогло найбільше. Ми задоволені обоє.

 

Аналогічно))) в мене дуже мужній чоловік, казав, що може і сам в мене прийняти пологи, але не знає, як воно відкладеться в підсвідомості... Але я собі так думаю, що він буде присутнім

 

І мені дуже допомогла присутність чоловіка, я настільки відволіклась від схваток, що й не відчула як потуги почались))))))))))

--- дописи об"єднано, 21 Грудень 2015 ---

Мій чоловік не встиг, каже все так швидко відбулось я тільки встиг помітити як лікар забіг і тут він вже розмотує з шийки пуповину і доня вже в мами на животі

 

каже що ні ні і ще раз ні... мої аргументи на нього не діють, в принципі він у мене такий трохи дитячий часом, міг би і свідомість втратити, від гріха подалі

 

Я свого попередила, якщо втратить свідомість то я зреагую так:" Його не рухайте, він здоровий і молодий, сам прийде до тями, не відволікайтеся"

Трошки егоїстично, але що йому буде

Доречі він так само говорив, що не піде, але його переконало те, що це його обов'язок мене підтримати в момент такого чуда. Єдине, що він буде до потуг, і тут я згідна з ним)

Як то кажуть :"кайф отримували двоє, то тепер і в цьому потрібно брати разом участь "

 

хто зна може і мій згодиться побути хоча б до потуг, але він панікьор я буду за нього переживати)) Вам повезло, хоч не такий впертий))

 

Повірте, в пологах Вам буде не до переживань за чоловіка...

 

Я свого майже перед фактом поставила) Сказала, що при перших пологах почувалася дуже незахищеною (хоч тоді ввн вмовляв мене на спільні, а я відмовилася) і мені треба його міцного плеча. У нього дуже важлива місія, підтримати мене і прослідкувати за лікарями. Протоколами і розповідями про те як не має бути я його "підкувала". Надіюся, готовий) Головне, щоб я не передумала)

Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk

 

впертий/ не впертий, але розуміючий то точно.
Я йому пояснила, що переживаю за те що можуть дозволяти собі лікарі, а ще, що мені може знадобитися його фізична підтримка, типу масажу і т.д.

Звичайно пояснила, що можу поводитися неадекватно і попросила його перетерпіти це.

Не знаю як воно буде в мене, але я його готую на основі відео, прочитаних книг і розповідей з форуму.

 

Я от страшенно боюсь родів і лікарів,з чоловіком ми домовилися що буде до потуг, я дуже не хочу шоб він сам процес бачив)

 

В мене чоловік був весь час і навіть процес бачив. Але ми готувались, ходили на курси, дивились відео. Я б без нього не справилась, а так все пройшло дуже добре. Для мене його присутність була дуже важлива та й він був щасливий, що був присутній при народженні нашої донечки. На другі пологи теж плануємо бути разом.

 

Він стоятиме у Вас біля голови і нічого дуже не бачитиме, як не захоче. Мені здається, що в процесі перейм було більше всякого "не апетитного", ніж при потугах. А момент коли дитинку викладають на живіт-якраз найкращий!!!Коли чоловік бачить дитинку навіть швидше від Вас-він забуває про все що було до того)))

 

Так сталось, що мій бачив, як мене зашивали. Вплив того всього був, але тільки позитивний. Якось більше дбав про мене, оберігав
На статеві стосунки негативно не позначилось
Сподіваюсь, що наші другі пологи пройдуть значно краще, в плані природності! Але точно разом!

 

Партнерскі пологи для жінки це підтримка, захищеність, впевненість. Для чоловіка щастя побачити першим оченятка своєї малечі, допомогти жінці морально.
Мій був зі мною два рази (хоча казав, що не хоче йти). Його присуьність мені ДУЖЕ допомогла. Навіть незнаю, як би я без нього то пережила. При потугах він виходив. Хоча другий раз, він, напевно, не розрахував і зайшов швидше. І лікарка побачивши його зі словами "О, татко прийшов. На перерізай пуповину" вручила йому ножниці (чи як там той інструмент називається) в руки. І він як під гіпнозом, з великими очима чікнув.
Я йому дуже вдячна за таку підтримку і розділення першої зустрічі з нашими дітками.

Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk

 

Мій був зі самого початку і до самого кінця. По власній ініціативі, хоч я всю вагітність закидувала його інфою і по 10000 разів перепитувала, чи він не передумав. І, погоджуюсь, що під час перейм якраз "найцікавіше". Особисто мене після клізми "несло по всіх фронтах" і він, бідацтво, мусив тримати миску переді мною в туалеті, бо нудило немилосердно. На потугах, сам казав, було не до заглядань "туди" - він контролював, щоб я правильно тужилась, не в лице, а в живіт. В загальному його враження позитивні, очікував набагато гіршого ( хоч в мене були важкі пологи, я кричала і з донею були нюанси після народження). На сексуальне життя його присутність при пологах не повпливала)))

 

Яка я була дурна! Беріть чоловіків на пологи!
У мене були легкі пологи. Мені не треба було, щоб мене хтось масажував, казав дихати/не дихати, тримав за руку. Більше того, мені потрібно було, щоб мене ніхто не рухав

Добре, що в мене були тренувальні, і чоловік вирішив теж потренуватись, і робити масаж, тримати за руку, чи погладжувати, казати як, і дихати разом зі мною. То ми домовились, що поки не попрошу, хай не допомагає

. Але мені потрібно було, щоб він був. Я його не бачила, не чула, але він був, і в мене було таааке відчуття спокою, що і не передати! А як тільки виходив, робилось щось не те.
Що вже говорити, коли я сказала кодове слово "Рука", чоловік гарно пояснив лікарці, що не треба тиснути. Ну, чи там нарявкав на маму, коли та вирішила заглянути, як все проходить.
Одним словом, чоловік створював затишок і спокій! Дякую йому за це велике! Наступного разу без нього не піду)

П.С.: Ну, але ми активно готувались - ходили на курси, читали Рід Діка, розповіді про пологи, вболівали за форумлянок, які народжували, знайомились з лікарями, попридумували кодові слова на пологи, і його дії в різних випадках і т.д.

 

Недавно в гостях розговорились з дівчатами (мають хто по одній, хто по пару дітей). Звичайно, як завжди розмови заходять про дітей, вагітності, пологи, лікарів і все що з тим пов"язано в таких компаніях. Там ще вагітні були

(велика компашка зібралась)

. І розказували що практично всі з них брали чоловіків на пологи і іншим таке радять. Я кажу що всі не брали, що, кажу, думаєте таки варто? На що всі в один голос почали таке казати: "Та то треба, щоб чоловік знав як я мучуся, а то нема чого разом бути коли добре, а на родах хай подивиться як то все є, як ми страждаєм". Якось дивно стало від таких слів Якесь відчуття неприємні від того залишилось. Виходить дійсно більшість чоловіків беруть щоб "він подивився як то я мучусь". Я такого не розумію, для чого вони це роблять? Якась дивна мета. Краще вже не брати ніж брати з такими цілями когось пострашити і пограти на жалістьЩе вони реально думають що "після того ще більше цінувати буде" - це взагалі без коментарів.Чи справді комусь де помогло в праці "цінуванна як жінки"? А до того чи без того, що не цінували?

 

Я брала чоловіка на пологи, бо почуваюсь захищеною коло нього. Хоч "бути захищеною" то не про наші пологи. Але це був той мінімум, який я могла собі дозволити. Аргументи типу " хай бачить як я мучусь" я теж не розумію.