Страхи другої (третьої...) вагітності

Тема у розділі 'Пузата хата', створена користувачем Myroslava82, 27 Травень 2011.

  1. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    Я знаю. І чоловіку розказувала за той тепловий ланцюжок. Але не знаю насправді чи він був 2 години. Чоловік так внятно і не розказав тоді нічого.
    В післяопераційній першу ніч зі мною не було нікого. Я була ще з одною дівчиною в якою були дуже важкі пологи (КР), вона дуже кричала, їй кололи морфій. Всі лікарі бігали біля неї. З нею ночувало двоє людей. Відповідно фізично не було можливості, щоб хтось був зі мною. І хоч мої просили медсестер, щоб мені приносили дитину вночі, ніхто ні разу не прийшов до мене в ту ніч. Ну і мені, зрозуміло, кололи дімедрол. На другий день перевели в палату і вже зі мною були (мама, чоловік). Я не була на жодній маніпуляції в дитячій. Потім її забирали світити від жовтушки. 4 години не приносили на годування. Я щось намагалася зціджувати, але я зціджування - речі несумісні. Чоловік весь той час ходив до малої і аж згодом сказав мені, що вона там просто лежить, а не світиться. В мене була істерика. Я не можу встати, груди розпирає, зцідити не можу, а дитину там сумішшю пакують. Боже, як згадаю той жах, мене знову починає трусити.
    Я на цей раз не змогла підготувати тз "фінансову подушку", бо тільки рік працюю після першого декрету. І то не на повну ставку. Зарплата і так маленька, а ще й не повна ставка. В мене звичайна, суто офісна робота. Я економіст. З дому працювати в цьому напрямі не зможу. Планувала за цей рік трохи підтягнути роботу, піти на курси і міняти роботу. На цьому мої плани були зруйновані в один день.
    За час першого декрету я так і не змогла придумати для себе джерело додаткового доходу. Були спроби, але я більше вкладала свого ресурсу в ці заробітки, ніж вдалося заробити. Плюс ресурс часу. Батьки страхували з дитиною. Але я аж згодом зрозуміла, що ті істерики в дитини були через те що їй бракувало саме мами, відмова від грудей в 4 місяці. Я не знаю як люди можуть працювати і виховувати навіть не одну дитину. Я з одною не змогла.
    Я знаю, що не мине. А як він може минути, коли з підтримки в мене тільки тато, який сидить з дитиною зараз поки я на роботі. Кілька днів перед новим роком я потрапила в ДТП. Звісно я дзвонила чоловіку хоча б для того, щоб він підказав що робити. Думаєте він спитав як я? Ніфіга. Сказав: розбирайся сама. На різдво їздили в село. То його брат ще почав ржати з мене, що я попала в ДТП. Скажіть, то нормально? Чи то в мене "лижі не їдуть"? За такої "підтримки" в мене може бути інший стан? І ще купа дрібніших моментів, про які вже навіть не варто згадувати. Бо вже ця ситуація дуже яскраво показала мені хто мене оточує.
    Єдиний плюс - мені такого ніхто не каже. По-перше, мало хто знає про вагітність. По-друге, не скажуть, бо мої вагітності (ті що успішні) проходять з уколами від ВА.
    Моя мама теж любитель зачепити за щось. Її страшенно дратує, що тато мені допомагає (сидить з малою), бо "він нічого не робить". Хоча він пенсіонер і не збирався підпрацьовувати десь на пенсії. Ще не було такого, щоб мама прийшла в гості і не сказала який в нас страшний свинарник. (Коли ідеально чисто, вона просто промовчить). То я все до того, що тут теж на підтримку нема чого чекати. Її реакція на вагітність: ну ти і дура. Ну дура і що тепер?
    Виговорилася, може стане легше...
     
    • Співчуваю Співчуваю x 15
    • мімімі мімімі x 1
  2. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    @Happy Fiancee, я може не найкращий порадник, але спробую порадити). Перестаньте боятись наперід! Я розумію, що то є дуже важко, особливо у Вашоому стані, але принаймні спробуйте! Живіть тут і зараз. Не думайте за завтрашній день, проживіть гарно сьогоднішній.
    Наступне. Фінансове забезпечення. Не беріть усе на себе. Дайте реалізуватись чоловікові). То так образно. Не намагайтесь першою вирішувати проблеми. Зробіть паузу. І можливо він підключиться. Пишу з власного досвіду, що це таки працює. Маю такий склад у голові), що вважаю, що тільки я можу зробити добре, що уся відповідальність за все лише на мені, що без мене просто все завалиться. І воно мене просто у якийсь момент почало страшенно виснажувати, бо реально я всього охопити не могла. І тоді я просто трохи попустилась з тим. І, о диво, світ не рухнув). Може не все ідеально), але все крутиться і без мого втручання. І так дійсно набагато легше).
    Про увагу до старшої дитини. Так, у якийсь період її стане трішки менше ніж до того, але це не означає, що той час не буде ефективніший. Повірте, любові вистарчить на усіх).
    Дозвольте собі бути слабкою, дозвольте щоб Вам допомагали, не відмовляйтесь! То може зі сторони виглядати не дуже, але насправді дуже помічне).
    Ну і найголовніше - покладіться на Бога! То так ніби важко і водночас дуже полегшує життя). Моя вагітність з донею була у якийсь період дуже складна. В мене була така зневіра і такий панічний стан, коли моє тіло мені не належало. Я була у стані, коли ні стояти, ні сидіти, ні лежати, ні ходити я фізично не могла. І це був лише перший триместр. Я бачила обличчя рідних, і оптимізму мені це не додавало). Було все дуже серйозно. Я собі щодня ставила ціль просто прожити саме ось цей день. Так ніби він останній, тому має бути найкращий). Але так склалось життя, що моя найкраща подруга є монахинею. Її віра, її молитви, оте море людей, які за мене молились всю вагітність та пологи просто зробили чудо!!! То такий собі переломний момент у житті, який дає змогу глянути на все під протилежним кутом. Мої пологи були напевно найлегшими з трьох, хоча і фізичний стан, і вік були не найкращими). Ну і після пологів було море мух у голові, але мені з ними якось легше вдалось дати собі раду саме з думкою про те, що все у руках Божих. Так, відповідальність за це маленьке життя на мені, і я прикладу максимум, але саме Йому вирішувати що з нами буде далі).
    Одним словом, у ці святкові дні я Вам бажаю Божої опіки! І віри у те, що все буде добре! Бо по вірі нашій нам дається)!!!
     
    • Подобається Подобається x 9
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • мімімі мімімі x 2
    • Оптимістично Оптимістично x 2
  3. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Дивіться. Ви ж скорше за все будете знайомитися з лікарем. Поговоріть з більшою кількістю лікарів. Наголосіть, що Ви знаєте про своє право на догляд близьких і що дуже цього потребуєте. Я впевнена, що хтось піде Вам назустріч (фактично, просто забезпечить Ваше законне право
    ні :sad:
    розумію. Я працювала в айті-продажах, до 8 місяців малої працювала в офісі, з 8:30 до 15-16, далі була змога брати роботу додому. Але після офісу я ще мала зводити дітей на гуртки... дитина в слінгу, рюкзак, комп'ютер... непростий був час. А потім я через стан здоров'я мусила відмовитись від цього контракту.
    І виявилось, що самій на дрібніших замовленнях вийти на такий дохід значно тяжче, але це інша історія. Працюю і зараз, сама не розумію як. Але треба то треба...
    дуже. дуже розумію і співпереживаю.
    я би дзвонила на всякі гарячі лінії, де психологи-волонтери. Правда, чомусь в них постійно міняються номери і дуже важко знайти працюючу. Але я постараюсь знайти актуальну і кинути Вам в ПП
    --- дописи об"єднано, 9 Січень 2020 ---
    @Happy Fiancee я з всіх Ваших складнощів бачу цілком рішабельним лише перебування в Пб. Як чоловікові пофіг - то хай на пологах буде доула, подруга, сестра, тітка - будь-яка відповідальна доросла людина, яку можна накачати знаннями як має бути і яка матиме ресурс або професійність це все відстояти.
    Ну і ще. Суто моя думка. Ваші страхи (крім пологів) - це не страхи вагітності. Вагітність просто загострила.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  4. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    Буду пробувати, бо реально мої сили вичерпалися. Оті всі переживання і складні думки виснажили до "не можу". Тому мені більше не залишається нічого іншого як жити сьогоднішнім днем і
    Минулого декрету він дуже підключився. Ми живемо в селі. Машина була в нього. Гроші він мені звісно не давав, окрім комуналки. Продукти купляв сам на всій розсуд або їхали в супермаркет разом раз в місяць. І стандартна ситуація: кінець місяця, десь так тиждень до ЗП. Машину ставить, бо нема на що заправити. І тиждень перебиваємося тим що є в хаті/на городі/привезуть батьки, бо гроші на продукти теж закінчилися. Якщо не дай Боже якась ситуація, хтось захворів і потрібні ліки, брав кредит (або я брала зі своїх заощаджень). Дитину одягали ми здебільшого в секонді або за дитячі гроші. Мені за 2 роки декрету купив аж зимову куртку.
    До операції мені всі лікарі "йшли на зустріч". Всі були дуже добрі і милі. Якщо чесно, не скажу, що після операції вони стали раптом злі. Тут швидше проблема в медсестрах була, а не в лікарях. Особливо в тих дитячих. Ну на цей раз спробую інший пологовий.
    --- дописи об"єднано, 9 Січень 2020 ---
    Так, загалом вони трохи ширші. Ну якби вагітність вже є і якось вона собі протікає. Та і пологи якось відбудуться. Зрештою то якихось 7 днів в пологовому. Напевно найбільше з того всього мене турбує як я буду справлятися з двома дітьми, на що ми будемо жити. Але спробую поки що про це не думати.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • мімімі мімімі x 1
  5. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)


    Я йшла в другу вагітність практично з депресії, в процесі неї якось забила на все, трохи розслабилася, не думала і пливла за течією, але чесно кажучи, досі дивуюся як не завалилася в депресію після пологів. Чоловік в процесі тоді не підтримував мене взагалі, лише нові проблеми підкидав :sad:
    Що мені тоді допомогло "втримати дах"? Думаю, по-перше те, що було літо. І з перших тижнів Ясі я по-максимуму робила те, що мене наповнювало - поїздки (хоча б Львовом, а на 30 тижні вагітності з малим вдвох в Київ на екскурсію і в гості до родичів), слінготусовки, мамівки... Я максимально зменшувала кількість "мушу зробити" і збільшувала "дрібні приємності" щоб лишитися "на плаву" - діти засинали-йшла пити чай на балконі і милуватися зірками, коли з'являлися якісь гроші - робила хоч якісь дрібні приємності собі (аж до того, що старша дитина без додаткової порції м'яса не помре з голоду, а от мама без пачки смачного чаю не зможе обійтися). Спілкування ЛИШЕ з тими, з ким мені хотілося, всі неприємні розмови жорстко присікала, а родичів чи інших людей, що дратували - в сад, якщо ображалися, це їх проблеми. А ще скрутила "на мінімум" очікування від самої себе: погуляла з дітьми 30 хв раз за 2 дні - все, я супермолодець :girl_haha:

    Не впевнена , що реально в такій ситуації ще пробувати працювати, чи тим більше картати себе за відсутність доходів - це точно може стати доріжкою до депресії і виснаження. Я в свій час прийняла рішення, що не здуріти мені важливіше ніж намагатися стрибнути вище голови. Поки не загрожує реальний голод (а не просто корегування звичного раціону) і загроза опинитися на вулиці (наприклад ,виселення з орендованої квартири) я тоді прийняла для себе рішення навіть не дивитися в сторону спроб заробляти гроші. Так, це точно не універсальна порада, лише мій досвід.
    А головне, що мені допомогло - колосальна підтримка від дівчат (в основному з Посиденьок :) ). То було щось неймовірне: від одягу який мені віддавали для дитини, до слів підтримки. Вони замінили мені і маму, і чоловіка. Дякуючи Ясі я справді навчилася приймати допомогу і бути за неї вдячною, а не почуватися винною.
    Тому щиро бажаю Вам вже зараз знайти те, що Вас наповнює і те, що зжирає ресурси, за час декрету перед пологами (30 тиждень +)вилежитися-вилінитися-підготуватися морально. І знайти людей, речі, звички, що зможуть Вас підтримати в непростий час. Все буде краще, ніж зараз Вам уявляється :girl_yes2:
     
    Останнє редагування: 9 Січень 2020
    • Подобається Подобається x 8
    • Корисно Корисно x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 1
    • мімімі мімімі x 1
  6. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    1. Двоє дітей. На початку то є важко. Мене трохи ковбасило. В мене між хлопцями різниця 4.5 років. І все рівно було важко. Але то є тільки на початках, потім все входить у норму. Звикається). І ще у тому всьому є просто гігантський плюс - оті солодкі дупці, щічки, пальчики, ті перші «агу» і «мама». То є ніби анастезія від труднощів). А з малою взагалі ніяких проблем - хороша різниця у віці. Ну і досвід), напевно.
    2. Фінанси. Тут складніше. Але і це рєшаємо). Чоловік знає про всі потреби? Чоловіки - то такі люди, яким треба говорити прямо. Не сподіватись, що сам здогадається). Список написати, кількість. І одразу попереджати, що наступного місяця треба буде то, то і то. А ще долучати до обов’язків домашніх. Тоді є шанс, що зрозуміє, що деякі речі таки дійсно потрібні, а не просто забаганка дружини). Ну і для другої дитини переважно завжди є речі від першої.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  7. WinterDog

    WinterDog Well-Known Member

    Шов на шийці я ще мала до пологів, оскільки на 16 тиждні в мене почалось передчасне відкриття(так зване ІЦН). Тому щоб зберегти вагітність мені підшивали шийку матки. Так як пологи в мене почались на 2 тиждні швидше шов вже знімали в пологах. На місці шва утворився рубець, який мішав відкриттю. Через це лікарі робили все що могли тільки б полегшити відкриття. Загалом пологи тривали 13 годин, і шийку по суті відкривали вручну, порвалась я тоді і ззовні і зсередини, і епізіо робили, бо мала йшла з тугим обвиттям.

    Тому через 3 тиждні мене чекає огляд на русових, в 16 тижднів лягатиму на оперцію знову. Оскільки з другою вагітністю 90% що ІЦН знову повториться, бо як тільки я згадала за те що мала іцн за першої вагітності, в лікаря категорична реакція -- операція.

    Тому тут навіть не старі шрами, а проживаю той самий сценарій що і з першою вагітністю. як і з першою загроза на 7 тиждні, гематома, мазанина.
    Тепер операція чекає....

    Для мене не так страшний отой після пологовий час з дитною, бо порівняно з стресами під час вагітності і родів він мені здавався казкою і раєм.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  8. Almariel

    Almariel Well-Known Member

    Я зараз почну радити, але багато з того сама не виконую.
    1. Писали вже дівчата і я наголошу: просіть про допомогу. Не соромтесь. Киньте тут оголошення про потребу в дитячих речах і одязі (пишіть стать дитини). Пишіть про потребу в одязі для вас (наприклад для годування), візочок, слінг, ...
    Просіть про допомогу фізичну (привезти поїсти в перші дні після пологів, побути з старшою дитиною).
    2. Обмежте спілкування з людьми, які не підтримують, а лише давлять на болюче місце. Зробіть це зараз, бо після пологів ви будете дуже чутливі.
    3. Перейдіть на спілкування вживу з форумлянками, які вам близькі по духу. Створіть собі коло спілкування, яке буде вас підтримувати психологічно, а може і фізично.
    4. З старшою дитиною легко не буде. Але запам’ятайте собі, що ви не всесильні, не ставте собі надзадач.

    Тримайтеся, але дозволяйте собі бути слабкою. Поплачте, коли треба. Покричіть зі злості. Не тримайте все в собі.
     
    • Подобається Подобається x 8
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 2
    • Корисно Корисно x 1
  9. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    з мого досвіду та спостережень, перехід від однієї дитини до двох - це найбільша зміна в сім'ї. Тому дуже розумію Ваш страх. Але поділюся і ще одним спостереженням. Я думаю і бачу, що діти потрібні один одному. Може, подивитись на це як на ситуацію, що ви даєте старшій дитині ще і спілкування з молодшою? Так, швидше за все, це буде дуже непросто, особливо спочатку. Але повірте, воно того варто, і ви будете мегакрута, коли впораєтеся.
    ви гідні того, щоб усе відбулося не якось. Як матимете бажання - напишіть мені в ПП, допоможу чим зможу (інформаційно, морально, всіма доступними ресурсами)
    Між іншим, я пригадала свій другий КР і можу сказати, що оскільки була вже "бувала", то сприймала усе дуже по-бойовому і ті права, які знала, відстояла на ура. Боляче і сумно, що я не знала, що не мають права не пустити до мене чоловіка. Але як я посилала молодший медперсонал з їхніми пропозиціями суміші, як на першу добу після операцію в мене забрали дитину і я прийшла по стінці в дитяче відділення і в очах було чорно, але я послала всіх, кого бачила і кого не бачила поверховими реченнями і домоглася спільного перебування :) ггг, прям пишаюся собою. З другою дитиною оті немовлячі питання в рази легші. І до мами з досвідом зовсім інакше ставляться в ПБ. Ну а щодо супроводу і нормативно-правової бази - пишіть мені, щоб тут не офтопити.

    --- дописи об"єднано, 9 Січень 2020 ---
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Корисно Корисно x 1
  10. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    дуже співчуваю щодо страхів і труднощів дійсних, і в спогадах, які так обтяжують вагітність. Але хочу також вас підбадьорити в тому, що, незважаючи на те, що деякі речі справді можуть бути об'єктивним фактом, з оцією навалою тривожних думок можна дати раду. У мене є схильність до тривожного розладу, ще з підліткового віку, в першу вагітність мене то накрило добряче, в другу очікувала подібного, але якраз тоді вчилась на курсі з психології, і підходи, які там викладались, мені справді допомогли втриматись на здоровій стороні. Якщо коротко - це вміння відслідковувати свої думки, їх тестування, навичка ловити той момент, коли думка викликає певну емоцію, тобто така більша усвідомленість процесу і своєрідна гігієна
     
    • Подобається Подобається x 7
  11. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Отже, дочекалась я страху :). Я його жену, і він ніби єдиний.
    Боюсь (переживаю) пологів, бо прийдеться ЗНОВУ народжувати :girl_curtsey:.
    Нема страху щодо ускладнень чи наслідків для здоров`я, чи ще чогось подібного, а от саме розуміння, що ЗНОВУ будуть ці процеси, напруга, (можливо навіть мене насторожує те, що треба роздягатись перед лікарями... :girl_blush2:) - ось це тривожить.

    Тре думати про свято, терпіння та радість зустрічі з дитям, так? :)
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  12. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    @Freedom UK, якщо мені щось страшно, я собі розкладаю це на маленькі кроки. Так легше йти).
    Ну і дороги назад у Вас точно нема))). Мені така думка теж чомусь допомагала). Це мусите зробити Ви, ніхто крім Вас. І насправді це цудовий період. Незабутній. Єдиний такий. Це таке собі таїнство)! Покладіться на Бога, і все буде добре!
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Корисно Корисно x 1
  13. Gorbywka

    Gorbywka Форумна Орхідейка

    Завтра йду на узд ,12 тижнів.Я так переживаю чогось:girl_sad: ,з першою дитиною не мала страхів зовсім.А після невдалої другої вагітності , тепер чую таке хвилювання ,наче на екзамен буду йти.Чи все добре? Чи розвивається як треба? І навіть тих страхів нікому не кажу.Всі радіють як ідуть на узд ,а я б нейшла щоб нічого не знати і думати ,що все добре:girl_in_dreams:мабуть дивна я...
     
    • Співчуваю Співчуваю x 2
  14. WinterDog

    WinterDog Well-Known Member

    @Gorbywka я з другою вагітністю перші узд дуже переживала ( плюс в мене загроза була), але все одно. Розумію вас.
    Але я до того ставилась що краще знати ніж не знати, і себе накручувати (принаймі я б себе точно накручувала).
     
    • Подобається Подобається x 1