Моя доця з бабусі постійно хустку знімає... Думаю справді бабусю вдягнути веселіше і дитина звикне... Надіслано від мого Redmi 5A, використовуючи Tapatalk
Я ця жінка. Ну тільки з роботи не приходжу, я там живу. Я лягаю в 22-00 (ну максимум в 22-30 і встаю в 6-50) це майже дев‘ять годин (ну але такий сон: годування-висаджування, і я прокидаюсь, коли чоловік встає до старших дітей). І мені мало. Бо до дітей я спала десять годин чистими. Мій чоловік спить набагато менше.
@Haidee сьогодні вже значно краще. Бабуся подарувала ляльку, мала вже не втікає, хоча ще побоюється. Я більше думаю не на одяг, а на палки (бабуся вже давно пересувається лише з їх допомогою). Бо от за столом дитина сиділа разом зі всіма нормально. До завтра певно ще краще стане.
А наша бабуся-свекруха за два місяці ні разу внучки не бачила, і не цікавиться, хоча живемо в одному дворі((( І то так образливо....
а отак. Повний ігнор. Я, коли починала жити з чоловіком, то спочатку бавилась в гарну невістку- дзвонила часто, за здоров"я питала, шось пекла, то передавала. А потім подивилася, шо то все гра в одні ворота, і перестала. Вона не дзвонить, ну і я не дзвоню. Тиждень назад дзвонила, щоб сказати, що її менший син жениться, типу, щоб я в ресторан прийшла. Я відмовилась, бо чоловіка нема, та й не по нашим фінансам то зараз, і вона прекрасно знає, що у нас боргів туєва куча. Це раз за два місяці вона подзвонила, за малу навіть не спитала.
сама в нерозумінні того. Була ще така ситуація, малій було 4 міс, ми на місяць розійшлися, він пішов до неї. То свекруха аж за два тижні позвонила. Зате вона гордиться тим, що не влазить в нашу сім"ю. Ще бракувало. А за пару місяців від молодшого синочка родиться дитятко, то, певно, буде пещене і балуване, а моя Вероніка так, шо є, шо нема(((((
Як то кажуть: насильно мил не будешь! Я не розумію, ЯК так може бути. Але що зробиш? Ну таких людей-родичів..
Я б за таке була вдячна. А ще за те, що щиро не цікавиться тим, що їй і не цікаво. Краще вже так. Шкода, але ми не можемо змінити деяких людей. То міняймо відношення до ситуації. І шукаймо позитиву у всьому))).
не цікава влвсна внучка? Я цього не можу осягнути( Я думала, що хоча б у моєї другої дитини буде дві баби і два діда. Не судьба, на жаль. А от скоро Миколая і дн малої. І шо мені робити? Як вона позвонить, скаже- прийди, маю для малої подарунок? Я б не йшла, ну не хочеш ти дитини, не треба тої показухи. Хворою прикинутись чи шо?
Якщо передасть подарунок я б подякувала. Дала - добре, не дала - добре. Головне - не перешкоджати. Може колись, з часом, будуть в неї почуття до внучки. Не навязуватись і не перешкоджати спілкуванню. Просто, напевно, деяким людям треба на то час, щоб когось прийняти. Ну і це їх відносини - баби та внучки.
Взяти і подякувати Абсолютно погоджуюсь з порадою @Rodionochka Моя невістка в прямому розумінні слова перешкоджає спілкуванню бабусі і дідуся з внучкою. Дитину доводиться "випрошувати", в кращому випадку бачаться раз на 2 тижні. Хоча є змога щодня забирати зі школи і до вечора "бавити". Коли питаєш, що купити (щоб не валялося), ніколи не скаже. Стандартна відповідь "в нас все є". Тому купуємо на власний розсуд. А вона в подарований одяг дитину не вдягає, іграшки - ніби ненароком "забуває" в квартирі діда і баби. І я більш ніж впевнена, що в її оточення видається версія, що це бабуся з дідом внучки не хочуть і не допомагають. Це дуже дуже важко.
якому спілкуванню, як його нема, того спілкування? я щось, може, не розумію, але де ті відносини? Живучи в одному дворі, навіть не дзвонити? Чекати , поки бабі щось в голові проясниться? Вибачте, чесно, не хочу. Це поки Вероніка мала, а як стане більша, буде питати, чого ми до баби не ходимо, що я їй скажу? в нас так не є. Я б з дорогою душею і ходила б, але, на жаль, нас не просять. Навіть раз в два тижні.
Зробіть ви перший крок. Вас з дитиною ж не виженуть? Відправте дитину з чоловіком. Як би не було, для дитини то рідна бабуся, і не варто вже накручувати гіпотетично «погані» стосунки. Ви не хочете, бо в вас образа, гординя, картинка не співпадає з вашим баченням світу. Я була в такій ситуації, декілька років жили в сусідніх будинках. Зараз бабусі вже 5 років нема, і я рада, що хоча б старші діти її трохи пам‘ятають і цікавляться тою гілкою роду, розглядають старі фото.
Тому що дитина ще мала. Напевно. Невідомо ж як буде далі. Маю добру знайому, яка розлучилась з чоловіком і обрізала будь-яке спілкування дитини з його батьками. Зачєм??? До чого тут дитина? Дитина від того точно не виграла тоді нічого. Та знайома часто плакалась як їй важко все самій, але гордо розповідала, що відмовляється від допомоги баби-діда. І тому дитина не ходить на плавання, у вихідні сидить сама дома, бо мама працює, не їздить з батьком у відпустки, бо мама проти тощо. От не розумію ту спекуляцію дітьми. @shparynka, я зовсім не про Вашу ситуацію. Я взагалі її не знаю. Я про те, що батькам не треба використовувати дітей у своїх стосунках з родичами: своїми, чоловіковими тощо. Бабі не цікава внучка - ок. Вона не лізе до Вас, ви не лізете до неї. Як на мене це краще, ніж намагання деяких бабів контролювати все і всіх. Такий собі маленький позитивчик). І ще з власного досвіду: моя бабця не любила дівчат, жінок, та й внучок не так вже аж дуже). То було добре видно, і ми з сестрою це бачили та відчували. Вона любила нас якось інакше, ніж брата. І виправити це було б нереально. Що б ми не намагались зробити. Деколи вона намагалась з цим щось зробити, але виходило не дуже). Подарунки ми отримували завжди скромніші, та й квартиру свою вона заповіла сааме брату. Ось така вона була. І ми то знали, і любили її і таку). І вона нам чесно про це казала. Є ще тітка чоловіка, яка любить хлопчиків теж більше). Завжди дзвоне і вітає з ДН, на всі свята присилає подарунки. Доню не вітає, подарунки символічні. Але нам так нормально), ну така вона. @shparynka, можна пораду? Просто відпустіть ситуацію. Запросили - хочете йдете, а хочете ні, але чесно перед собою. І не намагаєтесь втручатись у стосунки «баба-внучка». Хоч зараз їх і нема, але живучи на одному подвір‘і вони таки колись з‘являться. То хай собі розвиваються природньо. Я б робила так. У нас трохи схожа ситуація в плані проживання поруч. І також є море ситуацій, які мені не нра, і в які б мені хотілось втрутитись. Але так буде не чесно. Я знаю, що якби то були мої батьки, то я б хотіла, щоб вони були близькими. То чому не бути близькими і з іншими бабою-дідом? Вони теж люблять своїх внуків, по своєму, може інакше як мені то виглядає. Але я знаю точно, що вони хочуть їм тільки добра.
Ви з наєте, скільки тих кроків було? Чоловік не в Україні. Власне, через то, напевно, до мене нгіхто не звонить. До чого тут гординя? Мене просто не хочуть бачити. І якщо картинка ідеального світу - це хоча б цікавість внучкою, хоча б цікавість- то що в цьому поганого? вони не погані. Вони байдужі. І знаєте, відносини то таки справа двох, а напршуватись, "чи, може б, ви , бабусю, врешті на онучку глянули? " я так не хочу. Нє то нє. --- дописи об"єднано, 26 Листопад 2018 --- так не запрошують))) ще раз- які стосунки? ну нема стосунків. Куди втручатись? ага, хіба один позитивчик)
