нєа, воно вилазить полюбому(((( нормально))) то має накопичувальний ефект - місяць пити мінімум і лапати за хвіст погані думки і геть з голови. Це важко, але дієво. Табли+коньяк - це не гуд, це перші кроки в залежність(((
о, це як про мого чоловіка.. а я думаю, що то він в мене такий вразливий і панікьор...фуухх, як добре, що бабуся(мама чоловіка) в нас дуууже рідко буває, бо ще одного "дуже вразливого" мені би було задосить. І так дитя емоційне. Тому це не суто жіноче, чоловіки теж такими бувають.
я вживаю алкоголь з 15 років. ну от є любителі солодкого, а я люблю (і можу))) випити -- як за 20 років залежність не з"явилась, то, може, вже і не буде?
Однозначно. Іван Павло ІІ писав А священник в моїй церків казав, що "не бійтеся" мало б бути 11 заповіддю. @Kandya, не бійтеся і відпустіть, все буде так, як має бути) --- дописи об"єднано, 11 Квітень 2017 --- Кандя... а ви не помітили, що ви не справляєтеся з душевними переживаннями без стимуляторів і блокаторів? Залежність вона ж не тільки від алкоголю може бути - хтось обжирається, хтось курить, хтось зраджує, хтось залежний від думки оточуючих, хтось панічно боїться... будь-що аби лиш втекти від реальності((((((
Звичайно, що приходять Дієвою зі всього є тільки молитва. У найважчий час - коли чекаєш результатів аналізів, коли чекаєш дитину з операційної, коли страх породжує невизначеність і саме зараз нічого не можеш прояснити - тільки молитись допомагає. Бо якщо тупо "втикати" в стелю і не спати ще одну ніч... то потім вранці як дати раду зі всім, що вже можливо буде змінити власними зусиллями? А на молитві (чи медитації, залежить від релігійної приналежності людини) є шанс таки відключитись і виспатись.
про дитяче... хм. За батьків я не переживала. Взагалі по життю я скоріше пофігістична людина, ніж надумуюча. А от поява старшого сина від самого початку стала таким трохи шоком і страхом, а потім в його 2 місяці лікарня, ризик для життя... І з тих пір час від часу напливами цей жах, який сковує. З появою кожної наступної дитинки ті "напади" рідші. Складно пережила я потребу лікувати зуби дітям. Я маю фобію стоматологів і дуже багато передумала і передосліджувала, щоб їхній досвід лікування зубів не давав підстав для страху. З другим сином це получилось наразі на 100 відсотків. Але коли пару років тому тільки починали лікувати зуби Дмитрикові, то я не спала ночами і не знала, що можу зробити, і ніяких рішень прийняти не могла. Після того ,як записувала дітей на прийом, стабільно падала непритомною. З собою завжди мала нашатирний спирт. Таблеток не вживаю Вино вживаю як частину смачної їжі, ніколи не як заспокійливе. Каву вживаю, небагато.
до речі, про каву колись десь читала, що від неї лише наростає тривожність я от вже декілька років взагалі не вживаю спиртного, може воно якось пов*язано. бо здається саме в цей час все якось усугубилось)
Ну якщо пити 20 років постійно, то це і є залежність. В нас чомусь сприймають залежність, що то треба під лавкою валятись. Алкоголь і куріння - це найгірші способи розслаблення. Це самообман, здається що воно розслабляє, а насправді тільки отруює нервову систему. Я думаю, цілком реально, що підвищена тривожність може бути від алкоголю. Спробуйте місяць-два-шість не вживати ані грамульки. Ви писали що з вагітністю ПА припинились, а з закінченням ГВ відновились. Думаю тут теж можна чітко прослідкувати відсутність шкідливих звичок в той період. Я, звісно, не лікар, але колись курила, і трохи тим цікавилась, чому ж нам так добре від тих сигарет.
))) за ці 20 років у мене були перерви і побільші (і не з вагітністю та ГВ пов"язані) Ну ви зробили собі свої висновки, щось придумали -- і вуаля. Що ви маєте на увазі під постійно? Щодня? Двічі на тиждень? Я маю на увазі, що я просто вживаю алкоголь. От є форумівка -- половина дівчат не п"є, а половина -- п"є, от я в тій другій. І на футболі п"ю пиво, і з чоловіком можемо вечеряти із горілкою, а на морі люблю вранці коньяк із кавою. Ще до одруження в мене була панічна атака -- перша, вночі і після коньяку -- я після того не курила і не пила 7 місяців. Ну що я вам скажу: з лікарняних я не вилазила, ПА постійні, закреп (я за 7 місяців ніразу в туалет із власної волі не пішла -- лише із ліками, бо раніше то було вранці із кавою і сигаретою, а оскільки кинула, то і "стул" мене перестав навідувати). Потім якось із молитвами священників, із оберегами, із чемоданом ліків зібралась на море. Там трошки вина випила, сигарету закурила -- і туалет пішла, кави попила (бо її теж 7 місяців не пила) -- і нарешті жити почала, а не існувати
ну я ж не писала що у Вас залежність, я не знаю як часто Ви вживаєте алкоголь. Але вважаю, щ якщо алкоголь вживати регулярно (кілька раз на тиждень) - то це залежність, а Вам я діагнозів не ставлю і не маю на меті якось образити. Мозок бойкотує, бо в нього забрали алкоголь і нікотин Для очищення і відновлення потрібен час. Я коли кинула курити - теж мала закрепи, та й спати не могла, бо звикла перед сном покурити, воно мене так заколисувало файно Але пройшли роки, і мені й думка огидна про дим, і організм навчився ходити в туалет без сигарет. Словом, все в наших головах. Ви себе переконали що тільки з алкоголем і сигаретами Вам спокійно, тому наразі так і є. Але реально це самообман. Алкоголь дуже погано впливає на нервову систему, це давно доведено.
Я каву вживаю просто так, регулярно (найчастіше вранці) а не щоб заспокоїтись. Навіть вночі не працюю на кофеїні, якщо потрібно не спати. 7 років п'ю каву, протягом цього часу загалом тривожність зменшилась. З кавою це ніяк не пов'язано, просто факт
Просто кожен організм по різному сприймає каву. Хтось після кави спить, а хтось очей не може зімкнути. Мене кава дуже бадьорить, тому зранку - то було моє спасіння (коли ходила на роботу і вставала о 7 ранку). А от якщо переборщила, випила забагато кави, то мене аж трусило ніби, дуже дурнуватий і тривожний стан.
Я щось навіть не уявляю як то цигарки і алкоголь можуть розслабити))) Палити пробувала колись давно пару раз- ну реально в роті "кака", досі не можу зрозуміти в чому "прикол". Алкоголь люблю дуже вибірково. І то - не стан сп'яніння, він мені не подобається, а власне смак самого напою. А отой стан зміненої свідомості мені трохи дискомфортний.
я не курю одне із моїх останніх творінь) заг. ------ Покуримо -- чи відразу в ліжко? ------ підз. ------ Нам було по 16. Усі мої подружки уже палили. А я -- ні, і не збиралась. Навпаки, сварила їх, аж поки не... закохалась ---------- А той хлопець (ммм, такий гарний) ніколи не мав ні сигарет, ні запальнички -- завжди просив у дівчат та йшов із ними за компанію курити десь за школу. "А чому це він має у них брати папіроси і з ними бути? В мене нехай шкаляє!", -- так я почала курити. Причому не "бавилась" -- відразу сейрозно: найсильніші -- червоні -- і пачка в день. ------------ З хлопцем тим, правда, нічого не вийшло, а залежність залишилась Ні, я взагалі не жалкувала, що почала курити. Мені це подобалось. Допомагала мені сигарета скласти випускні, потім вступні іспити, сесії якось легше проходили, коли бігала на перекур. Здається, не було нічого смачнішого за ранішню каву із сигаретою. А як у спеку після роботи смакує з"їсти хот-дог, запити пивом і закурити то діло! А коньяк із сигаретою -- та мені ні закуски, ні запивки не треба. А потім мені якось набридло. Ні, не курити. Мені набридло мерзнути взимку надворі, руки аж синіли. Мені набридло, що мушу постійно ховатись (родичі хоч знали, але при них я ніколи не палила). Мені набридли оці під"їзди -- на вулиці курити соромно, тож ховалась уи них. Потім ще й у барах заборонили палити. То треба було на вулицю виходити -- і знову браму якусь шукати. Ще як із хлопцем курила -- то від мешканців тих під"їздів багато чого наслухалась. А це запах? Волосся, за яким я так доглядала і пахучими засобами випивала -- смерділо відразу після душу Одна сигарета -- і все, дим з голови не вивітрюється. І я нарешті зрозуміла, що хочу кинути палити, але довше, ніж півдня не протримувалась. Сили волі не вистачало. "Вуха пухнуть" -- це не просто слова, це правда, вони так горіти починають, аж печуть. Один раз три дні не палила -- то я так потребувала того диму і смаку, що, здається, готова була попільничку облизувати. Шеф дав мені книжку почитати. Він, після прочитаного -- кинув, я -- ні. Слабачка... Найбільше лякало те, що я ж -- майбутня мама. Я хотіла очистити свій організм перед вагітністю. А для того треба кинути палити! Купила собі в аптеці сигарети із травами -- там чебрець і ще щось. Вони ніяк не допомагають позбутись тютюнозалежності, а так, чисто психологічно, щоб хоч щось в руці потримати і хоч чимось подиміти (тоді ж не було електронних сигарет). Як же та трава смерділа! Я в парку на лавочці курила -- то до мене міліція підійшла. Я їм довго пояснювала, що це сигарети із аптеки, а не наркотична травичка. Тоді ще поліції не було і міліціонери толерантністю ніколи не вирізнялись -- то і наручкимами мене лякали, і бобик викликали... Навіщо мені та трава?... Стільки нервів і ганьби... За що -- за чебрець?.. Ніяк я не могла кинути курити і вже навіть перестала намагатись. Ну, так -- я дама з сигаретою. Он Пугачовій скільки -- і курить. Та й в реальному житті багато бабульок, які курять у свої 80 знаю. А вагітність? Ну я ще ніби не планую. Але, як кажуть: хочеш насмішити Бога -- розкажи йому про свої плани. Вранці я прокинулась, стандартно випила каву із сигаретою -- і мене знудило. Чоловік без слів побіг в аптеку за тестом, а я, очікуючи його, вирішила закурити ще. Не вийшло -- мені стало зле навіть від сірникового диму. У той же день я побігла до лікаря і мене трясло від переляку. Ні, не через вагітність. Я ж збиралась перед нею і не палити, і не пити, і вітамінів поїсти. А тут... Лікарка заспокоїла, що у наш час відсотків так 80 непланово вагітніє -- і нічого, народжують здорових діток. Але не думайте, що моя тютюнозалежність так легко минула. Перші кілька місяців я навіть запаху сигарет не виносила, але щойно закінчився токсикоз -- десь на четвертому місяці -- мені знову запахли сигарети. Ні, вагітною курити я не збиралась. А як там далі буде -- подивимось. Подруга, яка кинула палити (у мене така лише одна), казала, що буде тягнути рівно три роки -- потім попустить. Я годувала сина грудьми, потім завагітніла вдруге. Я так чекала, коли минуть ті три роки. Ага, нічого не змінилось -- хотіла! Причому, мені не заважало і не зваблювало те, що чоловік курить. Але коли я бачила, як по телевізору якась дама затягується сигаретою, мені аж вилиці зводило від бажання. Хоча я розуміла, що це вже не фізичне, а психологічне бажання. І я втрималась від спокуси, а потім втретє завагітніла. А отак щоб повністю стати байдужою до сигарет -- то мені треба було не три, як подрузі, а п"ять років. От, цього року святкую десятиріччя без сигарети. До речі, палила теж рівно 10 років. п.с. Розповідати людині, яка палить, про плюси некуріння -- марна справа. Просто цифри: мій чоловік курить пачку в день по 25 гривень -- це майже 10 тисяч в рік -- а це подорож на двох до Єгипту. п.п.с. Позаяк кидати палити він не збирається -- тому в Єгипті ми ще не були) ні, у мене інша періодичність)
мене колись шампанське могло трохи розслабити. Це дуже давно було, більше 5 років тому точно. а сигарети я пробувала саме в пошуках заспокійливого, ще в підлітковому віці. Не подіяли - і я кинула майже не почавши. в останні роки не розслабляє алкоголь зовсім, але я його з тією метою і не вживаю. Сказала би взагалі, що не вживаю, але оскільки не маю тверезницьких переконань - то не буду. Деколи (не раз на тиждень і не щодва тижні) може бути якесь вино Але все це не по темі. Стани, коли вночі я трусилась над малим, чи він дихає, - були в мене до того, як я почала пити каву і в період повного невживання алкоголю через ГВ
Ще - з того, що допомагає, - впевненість в собі. Це теж пов'язано з вірою: Бог дав мені дітей, отже Він на мене розраховує, отже - я reliable (ггг нещодавно була на фотосесії і попросила експромтом зробити серйозне ділове фото - такий вийшов ржач. Але то на вигляд, по суті я все ж надійна) вдень розвиваєшся, робиш щось для себе і для дітей, вночі - коли накотить паніка - "роби що в твоїх силах, решту лиши Богові": перерахувати собі свої корисні дії і молитись, поки не відключить. --- дописи об"єднано, 11 Квітень 2017 --- дуже прикро, що Вам довелось це пережити. І дуже добре, що попри тяжкі спогади і страхи, Ви все ж народили аж чотирьох діточок і тепер маєте шанси заспокоювати себе позитивним досвідом. Знаєте, я бачила такі "страшилки" на рівному місці (не хочу розповідати в деталях, бо то про дітей, а тут тривожні мами), що справді доводиться зрозуміти: якщо Бог допустить, то в найбезпечнішому місці в ідеальний спокійний час може трапитись будь-що. І водночас бачила і дива, коли вся людська логіка виключає щасливий фінал, але Бог вирішує інакше. Велика кількість позитивного досвіду додає спокою, хоч і не виключає час від часу регресів...
такий влучний вислів! Страх справді блокує дуже багато всього хорошого. як логік і прагматик, я завжди, щойно трохи попустить, починаю сперечатись зі своїми страхами. І вже пізніше, в спокійному стані часом підшуковую "запасні" аргументи, щоб наступного разу точно перемогти в суперечці І ще допомагає боротись з іншими страхами - тими, що не про дітей. Тоді почуваєшся менш вразливою. Воно на практиці досить тупо виглядає, але коли на більшість "А що, якщо... ?" є відповіді, то холоду за спиною менше...
Я взагалі-то мала на увазі не сам факт вживання алкоголю. Я про те, що його не треба вживати в моменти тривоги, страху, переживань, як і всілякі сильнодіючі ліки. Бо згодом мозок відмовиться працювати в такі моменти і вимагатиме 100 грам чи "колесо", а потім більше і більше, і більше. Тобто може почати розвиватися психологічна залежність від хімічних речовин, а там і до фізичної не далеко. Може, звичайно, і не почати, але я б не ризикувала.
