Леся Утриско :: Пльотки. ( Гумореска) Встала м нині, до- схід сонця, бо прийшла субота- Вмила м писок*, чисто руки, почалам роботу. Господарку обходила, корову здоїла, Боже милий! - вже полуднє* , а я ше не їла. Помастила кусок хліба повидлом з малини, Горнє* кави з молоком - маю трохи сили. Заперламсі я до кухні, борщу наварила, Пляцок з ябками печу, пирогів зліпила. А би мали нині всі добре сі наїсти, Замісила м хліба ше, на дріжджовім тісті. Поставила м на теплі, най си підкисає, Чую... хтось мі кличе там, з дороги гукає. А то моя коліжанка, сусідка Мариська, Тута в селі про всіх знає, як стара Ориська. То такі вже дві пльоткарки, най їх качка копне, Як не збрешут, не добавлют, то і "пес не здохне." Стала м хвилю говорити, послухати пльотки, За єдну поважну пані, за коханця й портки*. Так їм з нею постояла, за хліб їм забула, А як їм си* пригадала, то мнов* хмара здула. Залітаю я до кухні, а там...кара Божа, Тісто моє по всій кухни, зацвіло, як рожа. Розлізлосі по столі, потім по підлозі- То ми треба було, глупій*, бути на дорозі. Зачала м го я збирати, до купи ліпити, А вно лізе через верх - не можу вмостити. Засапала м сі, вслабла*, впріла... поти мі залєли, Шось, чи ради му не дам, до тої холєри. А, як ради му дала, давай то всьо мити, Ото маю кару Божу ... жим мала спочити. То вам кажу, добрі люди, би менше робити, Нема чого чужі кости, без потреби мити.
Курка ( Гумореска ) . Запряг Стефко коні - зрані, виїхав орати, Я сі в хаті залишила, би усьо прибрати. Зночи курку спорядила, чесником натерла І цибулі укришила, майонезу вперла. Всьо зробила до ладу - треба відпочити, Бо як Стефко сі поверне, то мені... не жити. Усадила м тую птицю тихо до духовки, Ладно вбрала зеленинов, дала м пити Бровку. Як то добре, жи весна - то мені на руку: Стефко з Богом їде в поле, а я...до Фейсбуку. Так сі я там почуваю, як у своїй хаті, Таке всьо там кольорове та й люди крилаті. Класи сиплю, всьо читаю, шо нині на днині, Посиділа си нівроку, десь...зо дві годині. Чую брама заскрипіла, - Стефко сі вертає, Горіч* вдарила у горло, вітер мнов здуває. Лечу скоро я до кухні... а там- повно диму, Вже їм Стефку догодила... у сумну годину. Вікна скоро відкриваю, жену до півниці... Несу бутиль свіжий з салом, цибулю та єйці. Скоро жарю, сало шпарю, єйцьми поливаю- А шо хлопови сказати, то вже і не знаю. Подививсі Стефко, збоку, на тії котлети, Зів спокійно та пішов лігти на бамбетли*. Мене взяв разом з собов, а би шось казати, Бо не міг, не то жи спати, навіть задрімати. - Як не було у селі того інтернету, То і кури не горіли - читала с газету. І сиділа, пильнувала, коло тої пічки, А тепер лиш у Фейсбуці до темної нічки. Ні з ким спати, ні тулити, ні кого любити... Так сі хоче ми шо ночи та й на звізди* вити. - Дай ми, Стефку, я т і прошу, ту святу годину, Хтось ми видно нині врік, у ту Божу днину. Завтра другу курку зроблю... най сі на тім стане Як мі знов, у тім Фейсбуці, нічка не застане. ...........................................Ось так тепер живемО- від рана до ночи, Де хребет вогнем пече, та вмлівают вочи, Всьо горит, тече, втікає... чоловікам муки, Бо прекрасна половина пильнує Фейсбуки. Горіч- піт, жар. Бамбетель- старий деревяний диван. Звізди- зорі. Леся Утриско.
«Я завела себе мужчину» 12 открытий о совместной жизни от женщины с хорошим чувством юмора. Я завела себе мужчину. Впервые в жизни. У всех моих подруг они уже были, а я как-то обходилась. Нет, конечно, знакомые мужчины у меня в разное время были, но все они существовали вне пределов моей квартиры, появляясь в ней лишь эпизодически. Но вот однажды… Утром я вошла в туалет и увидела, что сиденье унитаза поднято. Так началась новая эра моей жизни. В доме поселился мужчина. Хотя сначала я думала, он не приживется: они же капризные… Первым делом он заявил, что раз уж мы решили жить вместе, то пользоваться презервативом теперь просто негуманно. Правда, не уточнил, по отношению к кому. Напрашивались три варианта. Любимого, похоже, интересовал только он один. Меня это не устраивало. Я обвинила его в эгоизме и беспечности. Он посоветовал купить вибратор. Я напомнила, что мы живем в эпоху СПИДа. Он сказал, что он не такой. Я покрутила пальцем у виска. Он запихнул галстуки в чемодан. Я криво улыбнулась. Он хлопнул дверью. Я перекрасила волосы. Он открыл своим ключом. — Едва успел до закрытия аптеки. Вот, — протянул тоненькую упаковку. — А разве ты была рыжей?.. Итак, мы стали жить вместе. Возвращаясь вечером домой, я уже не пугалась, если видела в собственных окнах свет. И уже не говорила в телефонную трубку: «Вы не туда попали», если кто-то произносил его имя. Ко всему прочему, моя подушка пахла его одеколоном. Возлюбленный храпел ночью, тянул на себя одеяло, одеяло падало на пол. Ни себе ни людям… Он читал в туалете Маринину, а потом кричал в щель: — Бумагу! — Вырви первую главу! И чтоб я этой дряни больше в доме не видела!.. А в гостях он цитировал Канта. И ежедневно наступал коту на хвост, и ежедневно уверял, что это нечаянно. Учил меня ориентироваться по звездам, отваживал от дома моих подруг. Зачем-то подарил мне надувную лодку, робел перед моей мамой: — Светлана Алексеевна… — Светлана Александровна, — в который раз хмурилась мама. Он будил меня по ночам поцелуями, умываясь, фыркал. Забрызгивал зеркало в ванной зубной пастой, зимой дарил мне клубнику. Короче, он был неотразим. В моем доме появились музыкальный центр и гантели. Музыка звучала с утра до вечера. Гантели бездействовали. Пылесося ковер, я каждый раз переставляла их с места на место. Гости постоянно натыкались на них. Соседка Катя сказала, что «эти железяки» портят эстетический вид гостиной. Не выдержав, я предложила убрать этот фаллический символ в кладовку. Любимый воспылал праведным гневом. Напомнил, что здоровый дух бывает только в здоровом теле. И вообще он, оказывается, уже присмотрел подходящую штангу в «Спорттоварах». — Бицепс надо прокачивать... - доверительно сообщил он мне. Но зато теперь у меня под рукой всегда была пена для бритья. К тому же я могла полноправно участвовать в разговорах подруг на тему «А мой-то вчера»: а) до утра играл в компьютерные игры, б) целый день пролежал под машиной, в) съел недельный запас котлет, г) разбил чашку и заменил перегоревшую лампочку, д) опять курил в туалете, е) сказал, что сериалы отупляют, ж) весь вечер смотрел бокс, з) спрятал мою телефонную книжку, и)… сволочь и кровопийца. Короче говоря, совместное проживание с мужчиной приносило массу открытий. Приятных и не очень. Открытие первое: он — есть. Открытие второе: он постоянно хотел есть! Кофе и мандаринка на завтрак его не устраивали. В доме появились ненавидимые мною прежде продукты: сливочное масло, сало, сахар, водка, макароны. Рейтинг майонеза взлетел до небес. В женских журналах я стала обращать внимание на кулинарные рецепты. А вечный вопрос «Что приготовить на ужин?» терзал меня почище гамлетовского. Я зверела. Я безостановочно что-то жарила, варила, терла и пробовала. Я поправилась на три кило. Любимый был сыт, весел и всегда готов к приему пищи. Когда он с фразой «У нас есть что-нибудь вкусненькое?» лез в холодильник через пять минут после обеда, мне хотелось дать ему сзади пинка! И захлопнуть дверцу. Я стала мечтать, чтобы на прилавках магазинов появились пакеты с надписью «Еда мужская. 10 кг». Купила — и день свободна… Открытие третье: он прятал носки. Надеюсь, что не от меня. То, что он их носил, конечно, не было для меня тайной. Свет моих очей никогда не обматывал ноги портянками и не ходил босиком. Он пользовался текстильно-чулочными благами цивилизации, но… Придя с работы, он первым делом выискивал места поукромней и там, как бурундучок заначку, прятал их, предварительно свернув в форме компактных загогулинок. И никакие внушения не могли его заставить относить эти «улитки» хотя бы в ванную. С маниакальным упорством мой мужчина парковал носки под диваном, под креслом и, похоже, готов был отдирать плинтус, чтобы там схоронить свои сокровища. Открытие четвертое: он составлял завещание каждый раз, когда у него болел зуб или начинался насморк. Он стонал и охал, как раненый бизон. Он задыхался при слове «поликлиника» и взывал к моему милосердию. Требовал добить его, чтобы избавить от нечеловеческих страданий. Держа меня за руку, он благородно советовал перед продажей покрасить старенький опель. И, как настоящий мужчина, сдерживая рыдания на смертном одре, прощался с милыми его сердцу вещами: музыкальными дисками, мобильным телефоном и газетой "Спорт-экспресс". Открытие пятое: он умел молчать. Он мог целый вечер просидеть перед экраном телевизора и не проронить при этом ни слова. Дай ему волю, он, знающий два языка и имеющий высшее образование, ограничил бы общение со мной тремя фразами: «Доброе утро, дорогая», «Что у нас на ужин, любимая?» и «Иди ко мне...». Справедливости ради надо отметить, что его общение с мамой или телефонные разговоры с приятелями тоже не отличались особым красноречием. А его взаимоотношения с лучшим другом строились на совместном просмотре футбольных матчей и произнесении емких комментариев: — Пас! Пас, я сказал!.. Ну-у, говнюк!.. Вить, дай пива… Открытие шестое: умея молчать, он не выносил тишины. Этого парадокса я так и не разгадала. Мало того что к музыкальному центру он прикасался чаще, чем ко мне, — он практически никогда не отходил от телевизора, переключая каналы со скоростью света. От начала до конца мой любимый смотрел только новости и спортивные передачи. Все остальное время он щелкал пультом. Картинки в телевизоре мелькали, как в жутком калейдоскопе. У меня кружилась голова. И упаси господи стать на линию между ним и телевизором. Тут же следовал резкий дипломатический демарш: — Уйди с экрана! Открытие седьмое: он ревностно охранял свою территорию. Его владениями считались: место за столом — раз - и любимое кресло — два. Даже гости не могли сесть на его табуретку в кухне. А бедный кот пулей вылетал из мягкого кресла, едва заслышав знакомую тяжелую поступь. Я границ не нарушала. Женская интуиция подсказывала мне, что лучше не посягать на мужской трон, его священную кружку и державные тапочки. Зато можно спрятать ненавистные гантели. Или даже сдать их в металлолом — мой драгоценный спортсмен пропажу вряд ли заметит. Открытие восьмое: надзор и контроль. — Ты с кем это говорила по телефону?.. Кто этот очкарик на фотографии?.. Ты где была с четырех до пяти?.. Откуда у тебя эти сережки?.. — С подругой. Мой брат. В парикмахерской. Ты подарил… Открытие девятое: я уже не могла часами лежать в душистой ванне. Мой девяностокилограммовый зайчик пытался прорваться в помещение. То ему срочно нужна была зубная щетка. То возникала экстренная необходимость осмотреть уже два месяца текущий кран. То его интересовало, поместится ли он рядом со мной и сколько воды вытеснят при этом наши тела по закону Архимеда. То ему просто было скучно одному, и он поскуливал под дверью, взывая к моей совести: — Я страдаю от отсутствия общения! Но стоило только мне выйти — страдалец тут же удовлетворенно возвращался к своему креслу. — Эй, а как же закон Архимеда? — спрашивала я. — Душ приму, — сообщал милый и утыкался носом в газету. Открытие десятое: у него росла щетина. Росла она, конечно, и до нашего, скажем старомодно, сожительства. Но раньше на свидания мой герой приходил гладко выбритым, а теперь я наблюдала его почти круглосуточно… У меня начала шелушиться кожа на лице. Открытие одиннадцатое: он не помнил наших праздничных дат!!! Совсем. Амнезия. Выборочные провалы в памяти. Он помнил День взятия Бастилии, день техосмотра и день собственного ухода в армию, но дата моего рождения никак не могла закрепиться ни в одном из его полушарий. Впрочем, он пропустил бы даже Новый год, если бы не повсеместный ажиотаж. — На улицах появились тетки с елками. Пора закупать шампанское, - делал он глубокомысленные выводы. Открытие двенадцатое: он оказался страшно непрактичен. Он не умел планировать наш бюджет. Уйдя за едой, приносил пять бутылок пива, пакетик чипсов и стаканчик мороженого. Стеснялся брать сдачу. На рынке не умел торговаться. Покупал все, что впаривали ему ушлые бабуси. А однажды вместо картошки принес розы. Я только вздохнула. — Я тебя люблю, — сказал он, протягивая цветы. Открытие двенадцатое с половиной: он меня любит… В общем, жизнь с мужчиной — это как игра в шахматы. Непрерывный блиц с не вполне ясными правилами. — Так конь не ходит. — Глупенькая… А как, по-твоему, ходит конь? — Буквой «гэ»… — Это пусть сосед буквой «гэ» ходит. А я пойду вот так… — С каких это пор новые правила? — С прошлой минуты… Я сказал. Ходи, любимая…
Як- би ви куме лице мали, давно б до дому ви пішли! Зібрався кум у гості до куми, Причепурився,вуса підкрохмалив, В селі в куми свята були, Закрив світлицю,тай в дорогу вдарив! Село гуділо,визжали кабани,собаки гавкали, У лісі сови вили,мов вовки, Такі от справоньки в селі були. Коптилися ковбаси і шинки, Варилася усячина,пеклись торти, Кума в городі самогоночку шукала, Немов мінери міни тай після війни! Усе було готове в одну мить, Кума також причепурилась! У вишиванку одяглась немов та пава, Брови підвела,губи малювала, Тай перед зеркалом,мов та модель,по позувала! На ганку кума,свойого чекала!Зустріла,чмокнула в чоло, У кума вуха зажевріли,немов між ними щось було, Кума трималася спокійно,а кума лихоманкою трясло! До хати запросила,кум всівся за дубового стола, Медухою та пивом частувала,їли ковбаси, Сало і шашлик,всі ласощі,які кума лиш мала! Мина субота,тай свята неділя, Вже й понеділо та вівторок на дворі, А кум з за столу не вилазить-ковбаси їсть,горілку пє! Кума холоне-Що ж це за холера,чого до дому він не йде! Так дотягнув кум до наступної суботи, Із печі голос подає-Ой кумо люба,я як змій горинич, У грудях все вогнем пече! У горлі пересохло,язиком не повернути, У роті,мов нагадили коти, Ой кумонько,несіть квасочок з бочки, Рятуйте мене від смертельної біди! Кума до бочки,відгортає огірочки, Черпає в кухоль той пекучий квас, Рятує кума,Бога молить,аби скоріше жар погас! Кум відійшов,оговтався,за стіл усівся, Знов самогоночка,із сиром пироги, Кума в куточку свічку палить,молиться, Жде порятунок від кумівської біди! Кум стрепенувся,оглянувся,знов із проханням до куми, Ой кумцю,рибонько,лице забув помити, Якщо не важко любая,подайте кумові води! Піднялася,набралась сили тай як на кума заоре- Ні не подам,я,вам води,як-би ви куме лице мали, Давно б до дому ви пішли! Леся Утриско.
Може, то тему створити "Мої затуркані родичі"? Бо моя мама сьогодні на повному серйозі переконувала мене, що 60-52=12. А Яна (13 років) посміялася, бо то має бути 10, а не 12. Спишемо все на сильну спеку)))))
Чо заміж не виходиш? -чекаю на принца на білому коні! -е, то таке, дівче, як нема принца, треба йти за коня! -е, то таке, вуйно, нема принца, шо спішити за коня, почекаю на короля.
- А де у вас у Львові, можна винайняти квартиру не дорогу, за 2000 грн в місяць? -Так тут, недалеко - в 2003 році
Ця історія популярна зараз в неті (Дія відбувається у Вайбері): Мама Колі: шановні батьки, давайте обсудимо, по скільки будемо скидуватися на ялинкові іграшки для утрєнніка в нашому садочку. Я пропоную по п'ять гривень. Мама Юлі: я не згодна! Давайте по 2,50! Це вже перебор, я щітаю. Мама Дані: да вы охренели! Щас самая дешевая игрушка гривен 20! Мама Юлі: зразу видно виховання Дані, коли мама таке пише. Шо це за "охрєнєлі"? Між іншим, ваш Даня вкусив мою Юлю за вухо. Мама Дані: а ваша Юля ударила его кубиком по голове. Нормально? Мама Юлі: значить, було за шо. Мама Дані: овца тупая. (вийшла з чату). Папа Яріка: дєвочки, не сваріться, давайте по ділу. Пропоную скинутися по 10 гривень, ні вашим, ні нашим. Мама Юлі: а ваш Ярік моїй Юлі пісюна показував. Папа Яріка: мужик росте, все добре. І вона б шось йому показала, подумаєш! Мама Юлі: неадекватна група, і батькі неадекватні! Кошмар! Мама Кіри: шановна, прям весь світ крутиться кругом вашої Юлі. Всім начхати! Ми тут йолочні іграшки обсуждаєм, а не вашу перелякану Юлю. Подумаєш, пісюна показав. Не завхоз же показав, а дитина. Давайте скидуватися по 20 гривень, бо на речі треба дивитися реально. Мама Юлі: язика б вам вирвати з вашого поганого рота! Папа Віті: Хто мене взагалі сюди записав? Я вам єбальники понабиваю, поняли? Я робоча людина, а воно мені тут пілікає. Мама Юлі: хам! Папа Віті: пошла на*уй! Перестріну на районі - з ноги у мене собаче гомно жрать будеш, шарамижниця.(вийшов з чату) Мама Юлі: де настоящі мужики? Чому не заступаються за жінок? Що це за гвалт серед білого дня? (всі ігнорять, скидають ссилки на замовлення дешевих іграшок). Папа Яріка: о, мені тут вилізла ссилка іграшок з секс-шопу! Ахаха!! Давайте украсимо ялинку вагінальними шариками, ахахаха. Мама Олі: (купа смайлів, які сміються до сліз). Папа Поліни: (смайли "super", аж 12 штук). Мама Діни: ахаха, і вібратор замість верхушки, шоб крутився і вібрірував, ахаха. Мама Олі: ага, и чтоб светился, ахаха. Папа Яріка: а ще анальні мохнаті пробки там кольорові, недорого. Мама Олі: аааааа, ору!!! Мне из Испании кума привезла салатовый фалос, который разговаривает и поет. Там можно флешку даже вставлять. Мама Колі: не знаю, шо таке фалос, але якщо річ про музикальне оформлення утрєнніка, то я за пісні з мультфільмів і за Олега Вініка. (весь чат засипається смайлами, які хохочуть). (мама Юлі вийшла з чату). Папа Толі: фууух, оце компанія. Рєбята, ви чьоткіє. Я так давно не ржав. Мама Кіри: це все гуд, тільки шо там з ігрушками. Папа Толі: бля, да я достану вам ігрушок. Нічого не нада, не парьтесь. Тільки дождіка нема, дождік в АТБ купим. Скинемся там по пятьорці. Мама Кіри: хоч одна людина по ділу написала. Всі згодні на дождік по пятьорці скинутися? Мама Олі: мась, с тебя вишнево-шоколадный десертик "Чудо", а с меня глубокий минетик. Оки? (купа смайликів з сердечками). Папа Яріка: (32 смайла, які плачуть від сміху). Мама Олі: ой(((( (видаляє повідомлення, але всі все одно шлють купу смайлів). (в чат повертають маму Юлі) Мама Юлі: значить так, я нічого здавати не буду. І я вимагаю, щоб дітей, які ображають мою Юлю, наказали. (всі ще й досі сміються з повідомлення мами Олі, а папа Толі присилає в чат фото банки йогурту "Чудо". Мама Олі присилає стидливий смайлік). Зи: хеппі енд. У 2017 році найкраща ялинка була у дитячому садочку "Реп'яшок". Юлю знов хтось вкусив за вухо, але нікому не було до того діла, бо всі обсуждали глибоке декольте мами Олі і фінгал папи Віті. (с) з просторів інтернету