я от народила в 20 і не тому що так треба,а тому що ми хотіли дитину.я насолоджуюся кожною миттю,яку проводжу з донечкою,це справжнє щастя.і взагалі до чого тут вік.хтось може і в 30 не сильно хотіти дітей і народжувати бо так треба.
та ладно, то здається починалося з офтопів в якійсь іншій темі. А так, то звичайно, що не сильно мудро питання стоїть.
Розмови в цій темі більше нагадують"кожна жаба своє болото хвалить" і переливають з пустого в порожнє
згадайте чи брали вас завидки, коли ви собі тусувалися, ходили по вечірках, а вони сиділи з дітьми. Діти -радість в будь якому віці.
Я думаю, що ця тема не для обговорення більше чи переконування, а більше як тема-терапія. Дівчата віком біля 30 і далі, що немають дітей з тих чи інших причин, заходять сюди і читають історії про першу дитину після 30 і далі, отримують сподівання і підтримку в ситуації "мама після 30". А ті, що народили в 20 теж знаходять тут історії про раннє материнство. І всі задоволені, сповнені надій і щасливі))))
То прекрасно, що Ви народили в 20 і насолоджуєтесь материнством. Дуже добре що Вас обминула післяродова депресія , матеріальні труднощі які бувають в 20 років. Я вже писала, що заміж вийшла в 19 років , завагітніла ПЛАНОВО в 22 , але важкі роди ,післяродовий депресняк -психоз , нестача грошей і відсутність" мудрості " не дала мені насолодитись материнством сповна . А от вдруге в 33 роки завагітніла не планово , але не можу навіть порівняти свої відчуття в 20 і 30 років. Моя однокласниця народила в 20 ,в 30 і в 40 років , то такої радості ,як від 3 дитини не мала з першими дітьми в молодості , правда скаржиться що багато не розуміє як "така стара тітонька " наважилась народити в 42 . Бо як каже одна моя коліжанка що в цьому віці стидно показувати людям ,що тим ....себто сексом займаєшся . До речі моя донька Ваша ровесниця не можу представити її мамою , не закінчена освіта відсутність роботи .
А що скажете робити тим, кому не пощастило так рано зустріти свою половинку? Народжувати від першого -ліпшого, хто в той момент під руку підвернувся? Робити метою життя і самоціллю "будь-якою ціною народити до 30-ти"? В питанні народження дітей варто не забувати, що ми собі хочемо/плануємо одне, а Господь щодо кожного з нас має свій план і Він краще знає, коли дитинка має до нас прийти. Взагалі вважаю некоректним визначати кращий чи гірший час для народження дітей. В кожного він свій.
Можу сказати точно, що я б краще з дітьми сиділа, так як являюся домосидкою і тусовки мене, впринципі, не цікавлять. --- дописи об"єднано, 25 Травень 2016 --- Я не маю на увазі від першого ліпшого, аби тільки у 20. Просто є багато пар, які вже готові для спільного життя, але ще бояться батьківства.
То в наших людях досі той "совок" сидить, чи що? По таким міркам якщо вам "вже за 30" то треба не про дітей думати, а місце на цвинтарі потихеньку готувати, і не рипатись, бо "моладасть ушла" Сама таких знаю, при чому по них так одразу і не скажеш що мають такі погляди, ззовні нормальні люди Зто як такі взнають новини про пізнє чиєсь материнство чи заміжжя, то цікаво спостерігати їх "когнєтивний диссонанс", бо "якже ж так можна" І то правда - в любому віці якщо планується дитина, треба щось мати за плечима, ясно що найліпше щоб чоловік твердо стояв на ногах, але в наш час все ж варто спочатку і жінці вивчитись, отримати освіту, професію, мати стратегічний запас, житло. І тоді з радістю поринути в щасливе материнство
Оце точно. Причому Він дуже часто прислухається до наших потаємних побажань. Я заміж в 25 вийшла, але вагітніти ще не збиралась, бо... ремонт треба доробити, кредит за одну машину виплатити, другу мені купити і ше мішок грошей назбирати. Але через 4 місяці після весілля завагітніла. І ще я хотіла мати багато дітей, але ніколи б не наважилась свідомо вагітніти і народжувати із такою маленькою різницею. А щодо у 20 народити. Та я такий здохляк була у 20... По півдня спала, ввечері ледь збиралась на побачення годину так на 23 -- тоді на дискотеку -- і далі спати. Які діти??? А тепер у мене повно сил. Причому від віку нічого не залежить. Ну, правда, у мене не великий люфт, але що в 26 народжувати, що в 32 -- однаково
сидить і виглядає на те , що це навсєгда )) і було б нічого , хай собі сидить , в кожного свої таракани , але саме ось ці люди , в яких таке яскраво виражене совкове мислення , дуже люблять свої погляди нав"язувати і оцінювати життя інших людей своєю міркою от мені відразу ця думка приходить , коли я читаю щось подібне до " ...народжувати краще в 20 років " , і нічого доброго чи надихаючого в таких порадах нема
А ще в 20 та енергія та рух прекрасно витрачаються на кавалєрки, всякі походеньки, дискотівки, гулянки, здибАнки і т.д. Угу, і була б моя воля і час назад, я б сама після 30-и заміж ішла. Розумю що всі ми індивідуальні і в кожного по свому складається (я ніколи не забуваю про це наголошувати), але з висоти прожитих літ) собі тепер мізкую тільки так. Нє, то мене в 23 на роботі вже чуть не старою дівою кликали, мама йойкалася заміж би вже йшла, онуків бавити хочеться і то сила силенна як зараз тих внуків бавлять, прям набавитись не можуть то в кавичках., але то вже інше питання ,тож під загальним тиском я вийшла за першого, хто мені запропонував то діло. Не правильно все це, трохи треба розсувати рамки і стосовно заміж коли іти і стосовно діти коли народжувати. Ну, і по циХфрах- в у мене у 32 реально було більше енергії ой, коли ж це було, більше року пройшло, ніж в 20. В своїх 20 я важила на 10 кг більше, аніж зараз, хоч то не має до справи діла, але... і якби на мене навалив усю ту роботу-бігагнину-товканину і маманину))), котру я тягну зараз, я б певно розсипалась як та криштавлева ваза.) Тому кожному своє. А тема класна, чого, цікаво прочитати різні думки.
ну то їхнє право боятись тільки пара можна вирішувати коли їм народжувати дитину і точно не родичам , друзям чи знайомим
А я заміж пішла у майже 24, малу народила у майже 25)). Тепер радію що не швидше)) Так-так, мене вже в 20-ть деякі любі родичі діставали "Ти чого ше не зустрічаєшся ні з ким, заміж коли підеш? Старіст не за горами, кавалєрів всіх молоді дівки розберуть і всьо!" З розповідяти як вже м=всі поженились кругом, а інші хто вчасно не женився чидять старими дівами Та подруги, які теж любили подіставати "Ти чо заміж ше не йдеш? Як то нема за кого?! Треба срочно щось робити!". А я навіть зустрічатись ні з ким не хотіла, якщо людина мені хоч трохи не підходила. І нічо - на все свій час, познайомилась з своїм чоловіком (випадково), він справді сподобався, ми зрозуміли що підходимо один одному, лямур-тужур, за рік десь вже одружились. Потім вагітність одразу не планувала, але, признаюсь чесно, не хотіла з тим ділом затягувати і "метод рахування" допоміг - скоро я зрозуміла що вагітна Все було добре, я багато читала, питала як і що про дітей, родіння. І навіть попри те що все пройшло легко, дівчата - повірте - пологи то не просто, дитина немовля - то не легко, то постіна турбота 24 години на добу, треба мати і нерви в порядку, і сили на все (і то навіть якщо вам є кому допомагати). Добре, що я і до того "гуляти і тусити" не любила, а декому то капець як незвично: з дитиною так не потусуєшся і н поїздиш. А якщо допомоги навіть від чоловіка немає? То все треба серйозно планувати. А от деякі знайомі раніше поодружувались і народили, то вже порозводитись встигли. В 30 чудовий вік для вагітності, я думаю - тоді більшість вже готові до свідомого материнства, і я рада що в мене все відбулось саме так, все ж перша вагітність то таке з чим не дуже варто тягнути, але раніше я б не радила ні заміж, ні родити. Хіба вже є чітке усвідомлення що вам то вже треба і надійний чоловік поряд. В мене тепер дилема чи за другим йти чи ще почекати
я встигла пожити в шлюбі і насолодитись без дітей , ніхто ніколи не випитував не діставав . Всі вагітності плановані і до чого тут вік ? Я дорослішаю поволі особливо зі своїми дітьми , вони стільки всього в мені розкрили . Материнство це круто в любому віці , особливо коли ти не зелена і хотіння мати дитину зріле і виважене а не тому що вагітні всі коліжанки довкола .
