Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Я закінчувала ліцей менеджменту і реально хотіла поступати на економіку підприємництва або маркетинг, проте мій татко "вперся рогом" і таки оформив моє вступлення на міжнародні відносини. Перший рік для мене був переломний, юо історію і таке інше особливо не любила, потім за 5 років "розкусила" і засмакувала, при тому що реально могла б працювати по спеціальності,
але туди куди пропонували-то сидіти в батьків на шиї ще з років 10 треба було, а на інші кращі місця стільки у.о. що невідомо коли окупиться.
Так що я на все плюнула і пішла працювати...правильно, економістом
Останні 2 роки вже працюю виключно з бухгалтерією, яка виявилась власне моєю, проте і бізнес -планами не "брєзгую"
Батьки повинні помагати, але якщо реально дивляться і оцініють ситуацію, інакше

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Я сама вибрала собі професію - батьки дали зелене світло на любий факультет, ще в гімназії я вирішила, що піду на економічний - завжди цифри подобались. І не тому, що економіний факультет був модний, просто мені лежала душа...Ще в гімназії їздила на олімпіадди, ходила на додатковий факультатив....Вчитись всі 5 років було дуже легко (як винагорода - червоний диплом), не шкодую за свій вибір. Єдине - вагалась куди - у Франка, чи Політех. Однокласник підбив мене на Політех ,бо там вчився його старший брат, так гарно все описав...Так що Політех forever!

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Переконана що батьки не повинні нав'язувати дитині свою думку стосовно вибору професії.
Мої батьки обпеклися у випадку з моєю старшою сестрою, категорично переконавши її поступати у ВУЗ та на факультет, який їй був немилий... через кілька років вони зрозуміли та визнали свою помилку.
Тому мені повезло більше, - мала повну свободу вибору та дій при максимальній моральній підтримці.
В 16 років мені було дуже страшно самій прийняти таке відповідальне рішення, тим більше що майже усі науки рівнозначно подобалися і в усіх я була сильна (точно знала тільки що не зможу бути лікарем- фізиком - хіміком). В результаті вибрала факультет міжнародних відносин, бо він поєднав у собі більшість предметів які мені подобалися - іноземні мови, математика, історія, географія, економіка, ну і на той час дуже модно було (не без того). Вибором дуже задоволена, професія багатогранна, реально хлібна і відкриває безліч можливостей.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

ой вже була дискусія на цю тему. скажіть будь-ласка, реально чим ви займаєтеся після такої освіти?

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Kasia, дякую за лінк на дискусію про професію економіста - міжнародника в гілці моя кар'єра.

В принципі я з вами абсолютно погоджуюсь, спеціальність - розмита і не конкретна, але в цьому я бачу тільки плюси - більше можливостей, вакансій, цікавіше і більш захоплююче, завжди можна поміняти сферу діяльності. Бути більш широким та багатофункційним спеціалістом однозначно краще ніж вузькоспеціалізованим. Коротко перелічу можливі професії - власне сам спеціаліст ЗЕД, митний брокер, юрист-економіст, державний службовець різних рангів, працівник посольств, консульств, представницв, науковець, викладач, звичайний економіст, бухгалтер,
маркетолог, різного плану менеджер, перекладач (вузькопрофільний технічний чи синхронний), референт, діловод і напевно це ще не весь список.
А свою дитину я віддам туди куди вона захоче (на разі думаю так), але якщо вона вирішить скористатись моїм прикладом та досвідом, я буду тільки рада і спокійна за її майбутнє.

Ну а про мене - за 9 років після того як у 2000-му закінчила навчання в ЛНУ встигла багато. Працювати почала ще у 1996-му, після практики запропонували залишитись на пів-ставки у канадсько-українському СП. Після закінчення універу продовжила навчання за кордоном, паралельно працюючи діловодом на нім.виробничій фірмі, котра експортувала свої товари в Росію. Проходила практику в консульстві України за кордоном, була референтом одного політика (після чого зрозуміла що політика не для мене). Був період 9-ти місяців, коли я не працювала - була в декреті.
Зараз працюю у Львові на трьох роботах - в крупній амер. FMCG компанії, паралельно веду грантові проекти по сумісництву в громадській організації, а також веду бухгалтерію свого чоловіка (ПП, - як не як робота ). Але зрештою найулюбленіша професія - дружина і мама!

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

ясно.на жаль, на мою думку, така широкопровільність є надто розмитою. тому що наприклад перекладач від бухгалтера суттєво відрізняється. тому маю іншу точку зору. ввжаю, щоб бути спеціалістом у своїй справі треба мти хорошу професійну освіту. думаю дискусія вдругке буде недо речна.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

Так ці професії відрізняються, але той самий бухгалтер чи економіст може володіти досконалими знаннями іноземних мов та вміннями перекладача, і це є великою порівняльною перевагою, форою, та перевагою в матеріальному плані! Він може бути звісно кращим спеціалістом ніж звичайний вузькопрофільний.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

так може, а може й не може. якщо інозомну мову знав той буде знати, на економічному на перекладача не вчать.
так само як на МЕВ на перекладача, бухгалтера, і митного брокера і т.д. це є оглядові курси по семестру чи кілька семестрів
. не плутайте талант людини бути широкопрофільним працівником з спецосвітою.

ну дискусію можемо продовжити у відповідній гілці.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

ні, на МЕВ таки вчать на перекладача, і це не оглядові курси, а велика кількість годин впродовж усіх 5-ти років з хорошими викладачами власне з кафедри іноземних мов. так було раніше, може зараз щось і змінилось...
Стосовно бухгалтерії - бухгалтерію ЗЕД вчать кілька семестрів, але я впевнена що цього достатньо, ну а митний брокер - це просто, достатньо 2 семестрів.
ну настільки мені подобається мій факультет , і усі наші випускники мають дуже позитивний досвід, тому маю багато аргументів, але як ви добре зауважили це справа і таланту зокрема... небагато людей мають філологічні і математичні здібності односчасно.

прошу модераторів пробачити та перенести наші відступи в іншу гілку.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

ну а митний брокер - це просто, достатньо 2 семестрів. - тоді з таким підходом інші факультети не потрібні....

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

батьки повинні обговорити майбутню спеціальність і її можливості з дітьми, висловити свою позицію, можливо, щось порадити (лише порадити) своє і наголосити, що вчитися і працювати не їм; а останнє слово завжди мусить бути за їх чадом.
я за те, щоб дитина потім не сказала "от я туди не хотів(-ла), а ви заставили", а щоб вчилася самостійно приймати рішення, хай хоч вони можуть бути і не зовсім правильними. перепрофілюватися ж завжди можна

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Впізнаю свою донечку Хотілось би щоб вона також зрозуміла. Вона чудово малює і їй це подобається - плануємо йти після 9 кл. Зарез ще вибираємо - поліграфічний технікум, будівельний (були на дні відкритих дверей), Труша відпав сам собою (важко поступити і з роботою потім...), ще є коледж легкої промисловості, але там не були ще.

Дівчата, може ще хтось знає якісь напрямки дизайну після 9 класу. В нас залишився тільки рік, ну і 1,5 міс. літа.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

Цікаво хто?..

а також перекладацька практика і держіспит.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

Як згадаю своє поступлення-вибір професії, то зразу ж чомусь смішно стає...
Вчилась в районній школі, всі точні дисципліни для мене були раз плюнути, ні одної четвірки за 11 років в четверті, постійні олімпіади обласні без ніякої підготовки (на них призових місць не займала, була по списку місць 12-15, перші 10 місць, як правило, мали фіз-мат ліцеї)... Але справжній захопленням в мене був фітодизайн, малювання. Теж їздила на всілякі конкурси обласні, там мала призові місця і мріяла стати дизайнером, ні про які точні науки чути не хотіла... В березні місяці мені прийшло запрошення з ЛНУ Франка взяти участь в олімпіаді для попереднього вступу на фізфак, поїхала-написала... в той же час приїхала олімпіада в наш район з Політеху, дали написати тести для можливості здавати екзамени з учнями з курсів, сказали, що перші три переможці можуть безкоштовно спробувати, а інші, що наберуть енну кількість балів за кілька сотень грн... через пару тижнів в школу позвонили і сказали, що я переможець в районі... поїхала по черзі на три екзамени, написала для цікавості... Паралельно моя мама зі всіх сил шукала мені місце дизайнера... знайшла... сказали 2-3 тис. дол., грошей в нас таких не було, але мама сказала, що продасть квартиру, яка в нас пустувала, якраз на той час це була її вартість... і тут мене переклинило, я не дозволила продавати квартиру і сказала, що не хочу бути ніяким дизайнером і просто буду чекати результатів моїх екзаменів на фізфак і електрофізфак... Моя мама страшенно гризлась поступленням, була готова підтримати будь-який вибір, дуже переживала, щоб її дитина, котра йшла на золоту медаль поступила... а я не переживала взагалі, мені якось було "вшистко єдно", бо я була впевнена, що моїх знань вистарчить на вищезгадані факультети... і їх вистарчило зі запасом, ще до вручення атестату в школі мені прийшли повідомлення, що я пройшла і "туди і сюди"... не знаю чому, але вибрала Політех, ні разу не пошкодувала... все-таки математика і фізика моя стихія... спочатку семестру від багатьох викладачів чула: "Хто в групі медалісти? Ага... ну подивимось, за скільки Ви їх купляли... в нас медалісти файні трієчки тут хапають!" За п"ять років навчання ні однієї четвірки з жодної дисципліни, два червоних дипломи, з третього курсу Стипендія Президента, що давала змогу бути незалежною від маминих грошей...
Ось так склалось в мене, а мама до сих пір себе картає, що не змогла дати мені освіти дизайнера... а квартиру продали через 5 років і тої суми вистарчило, щоб наполовину з чоловіка мамою купити нам хоч невелику квартиру у Львові, але нашу ...
Щодо власних діток, то надіюсь, що ми з чоловіком зможемо розпізнати таланти-схильності дітей і дати їм ту освіту, котру вони виберуть...

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

Lyudik¸мене завжди у відповідних темах вражало які у Вас кмітливі дівчатка! а тепер бачу в кого! гени мають силу!

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

нталька, дякую за кмітливих дівчаток, я сама деколи диву дивуюсь їх логіці... а про гени не знаю, мені здається, що мої швидше в Євгенії проявляються, а з Олександрою трохи важче, вона достатньо кмітлива, логіка працює класно, але лінь до чогось "розумного" вже проскакує і ще мене хвилює, що з них двох саме Олександра є явним лідером, тобто Женя слухає її у всьому, а хотілось би навпаки... в мене зараз таке враження, що прийдеться Євгенії за двох вчитись...
Пригадала один випадок. Якось гуляли біля Політеху, Женя питає, що це? Я їй пояснюю, що це університет, де ми з татком вчились... вона зі захопленням: "Мама, а я там вчитись буду?" Я відповіла, що так звичайно, як захочеш тут вчитись... А вона питає: "А ти, Саша, хочеш тут вчитись як виростеш?" На що Саша так смішно скривилась і сумно сказала: "Та буду... куди ж я подінусь..." Ми з чоловіком аж розсміялись... Тато сказав: "Отак мама, Женя сто процентів сама буде освіту здобувати, а на Сашеньку певне тре нам буде грошенят підзбирати..." Це ж звичайно був жарт, але думаю, що якраз з Сашою буде тяжче в тому плані, що для того успішного навчання її треба буде сильно чимось заохочувати, стимулювати, щоб знайти її інтереси і направити в потрібному напрямку.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

зі мною в школі вчились дві близнючки. то таки справді одна вчилась і старалась, а друга трохи менше то було таке, що стараніша й відповідала за іншу, бо не завжди вчителі уважні були.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

Тому, як я впевнена, ДУЖЕ важливо вчити дитину вчитися. Вибачте за каламбур. Зараз намагаюся допомогти доні побачити та спробувати різне, щоб вона сама зрозуміла що їй вдається найкраще, пояснити чого не розуміє або боїться. Та й мені, спостерігаючи за її реакцією, можливо, вдасться зрозуміти її краще. А оце вміння вчитися це і є головне. Мабуть вибирати професію один раз у випускних класах це не зовсім правильно. Та й як показує власний досвід життя змінюється, й треба завжди пристосовуватись.