Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого :-)

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Ішли ми якось з подружкою в бібліотеку здати енциклопедії (тритомник анурєва) хто стикався знає що то важить кілограми 4. А зима була огого слизота неймовірна. І от назустріч нам два худенькі студіки. І один з них посковзнувся, впав і підбив мою подругу. Відповідно вона падає зверху на нього і з розмаху лупить його енциклопедіями по лиці. Ви би бачили вираз його обличчя, коли ми розгребли ті книжки.:rofl:

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Згадала ще один прикол. Моя коліжанка (пішла за невістку). Якось вже вагітна пішла з чоловіком погуляти. Ну і приходять після прогулянки до дому, а там свекор на кухні голісінький п"є пиво. Так подивився на них і як ні в чому не бувало поніс своїх 120 кіля в зал. Я там би певно вродила

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

А я, дівчата, таке витворила днів 10 тому. В нас трохи ремонт, тож ми з татом закупились в Епіцентрі. Підійшли на касу, а в мене в руці 10 кутників до стін залізних і по 3 метри. Шось ми там перекладаєм. І я як шмякну касиршу по голові ними, і то досить сильно... Сама не знаю як то вийшло. Я вибачалась, соромно було, жах. А в неї навіть вираз обличчя не змінився, далі весела. Мабуть не вперше

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Історія моєї вечері з батьками, яку я не можу не згадувати з усмішкою. Якось після вечері мама хитро так на мене глянула і каже:
- Ой, хто ж це буде посуд мити?...
А я вирішила відповісти, змішавши агнл мову і українську:
- Who я???
А звучало як "ху я?"....У мами квадратні очі:
- А ну-ну повтори, що ти сказала???
Потім довго ще сміялися)))))

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Ми вчора з мамою тестували дзвінок в квартиру. Я дзвоню, а звук просто мертвого на рівні ноги підніме. Мама пє воду, і каже: "То для глухих", так як вона його купувала, я на повному серйозі питаю: "там так було й написано???":eek: Мамі вода аж в ніс зі сміху зайшла:rolleyes:

В мене багато кумедних історій, ще б всі пам2ятати, буду записувати

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Пару днів тому розпаковувала рулон туалетного паперу, і що б ви думали- читаю на ньому- натуральний продукт без ГМО, от ми вже з чоловіком насміялися...

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

І в мене є досить свіжа історія.
Було в моєї Сяньки(сестри,нашої форумчанки) 23 жовтня весілля,приїхали мого чоловіка брат і батьки на забаву.Забава вдалася, і ще до кінця весілля мені прийшлось везти малу спати і забирати "тверезих" чоловіка і його брата додому,бо ті вже трохи занадто розійшлися.З горем пополам всадила їх в таксі,вони ще по дорозі пересварилися,обмінялися "приємними" фразами,і от ми під'їхали під будинок,я намагаюся з заснувшою малою на руках заплатити за таксі і помирити двох чудіків.Поки діставала гроші брат чухнув з машини і десь подівся.Піднялись ми додому,поклала малу спати,чоловіка,всім постелила,повимивала кухню, а брата досі нема,телефон поза зоною...Через 2,5 години являється,весь брудний,питаюся "Де ти був?" -відповідь унікальна "Собаку шукав"...Питаю "Яку собаку?" -" Та вашу ж,яку!!!"(до слова-в нас нема собаки...)-" і що,знайшов?" -"Ні".- " А де твій телефон?" Починає вивертати кишені-купа листя,піску,а телефону нема...Кажу"лягай спати",пішов.Зранку прокидається,намагається згадати-нічого не виходить...Зате тепер,коли на території біля будинку гавкають собаки-то ми кажемо,що там наша собака бігає і по його телефону розмовляє...І сміх і гріх...Може не дуже смішно,але життєво

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Щось пригадалась мені історія з студентських часів. Коли я приїхала на навчання до Львова, то перші два курси жила в татової двоюрідної сестри. Вчилась я на математичному факультеті і вчилась добре, і ці родичі чогось дуже хвилювались, щоб не постраждала моя психіка від того навчання
Ну і от картина: розгар літної сесії, я сама дома, готуюсь до якогось екзамену і помічаю, що мені до одного зошита випадково жуйка так нормально приклеїлась. Я пригадую, що жуйка на холоді замерзає і можна її легко відчепити, тому без задньої думки йду на кухню і ставлю зошита в холодильник. А там - свіженька полуничка, я пару з"їла і думаю - зроблю собі маску для лиця заодно. Намазюкалась я тою полуницею, сижу на кухні і читаю конспект. Тут приходить на обід цьоці чоловік. Ми щось заговорили і тут він чуть не підскочить - що в тебе з лицем ??!!. Я його якось заспокоїла, він далі йде, відкриває холодильник - а там мій зошит. Треба було бачити його лице, він напевно був вирішив - ну всьо, довчилась бідака

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Відправила я декілька днів тому доньку , їй 7 років, до магазину за згущеним молоком, таке з хлопчиком на баночці. Розказую їй яке то має бути. Нині заходжув наш магазин, на зміні та продавщиця, що пару днів тому була і розказує мені, як вони сміялися)))
Мала моя казала їй дати згущьонку з дитини))))

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

недавно розказувала знайома історії смішні... Мама для доньки передала бусом гроші,подзвонила доньці і каже: "там має бути 200 $ тобі,а 100 $ на церкву." Стоїть та дівчина на трасі (це було за містом) виглядає той бус. Зупиняється бусік,а мижчина питає "скільки тобі?, а вона : " 200 мені і 100 на церкву". Той мужик довго не міг зрозуміти для чого ще на церкву давати))).
ше одна історія....Весілля,вийшла молодь " на перекур". кілька хлопців,і дівчина.Ця дівчина була в сукенці і в панчохах,і тут в бідолахи вилітає з під спідниці щоденна прокладка........ жахлива ситуація,я їй не заздрю

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Я з цієї історії буду ржати завжди, як від вінка, який впав на Януковича. Не передати словами емоції, але спробую. Минулого року ми, залишивши Юстку сплячу на татові, втекли з бабою на Південний. Розминаємося на порозі з якимось хлопом з внуком на руках. І моя мама: "Ой, добрий день! Як в вас справи? То ваш внучок? Ой ти сюсі-пусі. Я же теж баба! Скільки вашому і таке всяке." Я потрохи починаю щось розуміти, бачу хлопові лізуть очі на лоба, але щось там пробелькотів в відповідь і ми розпрощалися. Баба моя далі на куражі: "Ой, зовсім не змінився! А що він тут робить? Олеся, то ж заврайоно по освіті наш колишній, ми разом вчилися". Я кажу: "Мама... то Денькович... (на той момент головний бютівець). Отака в наш ошибочка вийшла... Найбільше сміявся тато, який на той момент був депутатом від БЮТу. Жінка з шефом собі переговорила про життя-буття.

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Або вирішив - ну всьо, оце я вженився!

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Ой, ви мені нагадали мою ситуацію...
Значить, так. Початок 90-х. Я - підліток, і в мене вже є місячні (рано почалися). Літо, стоїмо ми в шкільному дворі: я, подружка, одна маленька дівчинка, як за нами, старшими, хвостиком ходила, навколо нас виписує піруети на ровері мій, так сказать, ухажор. А прокладок тоді не було в продажу, і зробила мені бабця домашні прокладки з білого вафельного рушничка. Стоїмо ми, стоїмо, розмовляємо, і тут подружка каже: що це в тебе за шматка біля ніг валяється? Я глип униз - а там моя вафельна прокладка... Добре, що то був останній день місячних і на ній майже не було викривальних "доказів". Я починаю викручуватися: ой, то хтось тут шматку якусь викинув, я її запорпаю геть звідси...
... То тепер смішно, а тоді було не до сміху

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

а я завжди собі нагадую історію таку:
мамина співробітниця мала на роботі КД, а роки ще радянські були... з домашньою заготовкою-прокладкою, якось переходжувалось.
працювали вони тоді в бібліотеці, ну і тут тре прокладку змінити, а смітничка нема. вирішила вона то все дільце в газетку загорнути і вдома вже викинути, бо і день роботий завершувався і жила вона за 2 зупинки від роботи...
ну змінила, загорнула, і щось боліло дуже, якраз "поливаний день гоноровий", сіла в тролейбус.... виходить коло хати і бачить що з торби вже згорток газетний не тирчить... спочатку був і шок, і паніка, і навіть соромно стало... ну нерозуміла вона нащо витягати таке... аж поки не второпала - московську ковбасу загортали в таку ж трубочку з газетки!
ото певно очі в злодюги були як він "ковбаску" дома розгорнув:eek::eek::eek:

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Я не пам"ятаю з чого було зроблено подібні речі в мене, але добре пам"ятаю, як поверталася зі школи з величезною плямою в районі задниці в рожевому шикарному пумівському спортивному костюмі. Прикривала кульком з шкільною формою, а однокласник біг і кричав: "О, Олеська, вср....ся". Благо, що школа була через дорогу від дому. Думаю, ти би так вср...ся, дурень.

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

У роки навчання мого чоловіка в Медінституті, у них був схожий випадок, але з головою трупа з патанатомії. От весело було хлопцям, які вихопили сумку з рук чоловіка, що ніс її з патанатомії в теоретичний корпус. Не знаю, для чого ніс, але сміялися всі довго.:khomyak:Можу собі тільки уявити вираз обличчя тих хлопців, які забігли за перший поворот і ту сумку відкрили! Тішилися мабуть награбованому...

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Мій брат розповідав історію, коли він в армії з хлопцями "випадково" пустили в дію вогнегасник. Вся кімната в піні! Що робити? Швиденько побіг мій брат в туалет, далі ту піну спускає...Аж тут в туалет заходить ще один солдатик. Брат кричить: "Вася, поможи!" Той, довго не думаючи, побіг в коридор, зірвав ще один вогнегасник, і почав "гасити" поряд з братом унітаз! Повний туалет піни! От вони потім отримали від старшини!

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Мій дядько, мамин брат, поступав до медінституту в Одесі, бо там легше це було, а через два роки перевівся до Льова. А дружки-однокурснички ж зостались там, і дуже за ним сумували. Просили-просили, аби він приїхав, але йому ніколи було, багато навчання. І що вони придумали :надіслали йому телеграму, що їхній спільний однокурсник трагічно загинув і аби він приїжджав на похорони. Сильно засмутившись, дядько вдягається у все чорне, купує величезного вінка, сідає на потяг до Одеси. Всю дорогу сильно переживає, згадує, що хлопець той, який загинув, був єдиним сином у заможних батьків, дуже хороших людей, і яке це, напевно, сильне для них горе...
От у такому вигляді і настрої, з похоронним вінком виходить він на вокзалі у Одесі...а там його зустрічає радісна гоп-компанія, з реготом, гиканням і пивом, на чолі з "покійничком" ...
Мушу сказати, що дядько мій жарту не оцінив і ще дуууже довго на них гнівався

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

А мені баба розповідала, що дівчина йшла з хлопцем, літо, і тут резинка в трусах ій тріснула, а вона в платті... Переступила і далі пішла без бо соромно було!

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Згадала ще одну дуууже цікаву історію...:
Колись давно, в далекі 90-ті роки, коли зарплату платили раз в ніколи, гарний одяг купували в комісійних магазинах, за цукром та сірниками записувались в чергу з 5-ї ранку, була велика мода на норкові шапки. Коштували вони дорого, носити їх було модно і...страшно. Тому що їх безбожно крали. Зривали з голови і тікали. Але народ все ж хотів бути модним...ризикували, але одягали. Озирались за кожною тінню в провулку, але носили! Особливо винахідливі навіть гумку пришивали до шапки, аби в разі чого вберегтись від крадія. Але то, так би мовити, пролог
Так от, у ті складні часи працівниця одного поважного науково-дослідного інституту і за сумісництвом колєга мого тата, поверталась з роботи у тролейбусі. І була на ній гарна норкова шапка-вушанка. Народу напхалось до тролейбуса повно, як оселедці до банки. І стиснули ту пані там не на жарт. Пильнуючи кишені/сумку, не в змозі поворухнути руками та ногами, стояла пані-цьоця досить довго. Аж раптом зауважила на голові неприємну прохолоду...Хап - аж шапки нема!!! Зиркнула по боках - всі спокійно собі їдуть, такі начебто поважні, з незворушним поглядом...але шапки все ж нема!
Але п. Христині (назвемо її так), все ж впав у вічі один пан...у такій самій норковій шапці-вушанці, він пильно і, здавалось, насмішкувато на неї дивився.Рішення прийшло блискавично - дочекавшись найближчої зупинки тролейбуса, жіночка хапає шапку з голови підозрілого пана і прожогом вискакує, двері зачиняються, очі ловлять ошелешений погляд попутника. "От я тобі і показала, хто хитріший!" - промайнула думка.
Із трофеєм повернулась додому пані Христина...Здивування, розпач, сором - це далеко не повний перелік тих почуттів, які відчула пурєдна галицька пані, знайшовши свою власну шапку у капюшоні свого ж пальто..!