Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Я така розчарована, що вже й не знаю, що робити... Ніби в нас так багато патріотів, які "борються за мову", а де результати тої їхньої боротьби? Вирішила приєднатися до одного проекту із створення аудіокниг, бо укр там аж десять віршів хтось начитав. Вже для одної збірки приготувала запис, але треба посилання на текст онлайн. Не знайшла жодного сайту із укр книгами в суспільному надбанні (ВСІ сайти мають ще й піратські книги, мені таке не підходить). Облазила сайт проекту гутенберг вздовж і впоперек - жодної укр книги. І що я маю робити? І тут теж волонтерити? Собою всі дірки затикати? Чи куди піти, щоб комусь на то вказати. Комусь із наших активістів. Ну, чому тим не можуть займатися студенти-філологи? Невже більше ніхто про ті проекти не знає? Чи не розуміють, що то треба виставити ті тексти, щоб вони там були, а не сидіти і надутися, мов сичі, "чому наше не цінують?". А де воно?
І далі хандра. Хочеться забитись в якусь нірку і щоб ніхто не чіпав. Щей ДН на носі, навіть не уявляєте, як я не хочу його святкувати. Зараз я хочу відпочити і відіспатись, а не прибирати\варити\тушити. За місяць дуже важлива подія, потратила вже купу сил на підготовку, і зараз найвирішальніший момент, треба зробити все як слід... Але хто мені дасть можливість зосередитись і робити свою роботу! Треба дьоргати з подарунками\приготуваннями. Як донести людям що я не хочу святкувати ДН зараз! Я його відсвяткую влітку, мені зараз взагалі не до святкувань...Але ні, відпочинеш, наберешся приємних емоцій...ага, щас, в мене так головна пухне від всіх справ, так ще думай як кому добиратись, кому що давати їсти і бла-бла...
А як ви пробували? Я так і кажу, що святкувати буду влітку/не буду/на другий рік і т.д. Всім гарно, щиро подякувала за привітання і обов'язково наголосила, що з гостинною зараз не виходить ніяк. То щоб гості-сюрпризи не приходили. В мене було таке що все рівно хтось приїжджав-прекрасно. Купила під хатою пляшку, торт,зварила кави і сидимо, тріщимо)
пояснювала так як є, що мені взагалі не до святкуань зараз (вони прекрасно й до того знали чому), але в мене ДН на Великдень. Дорога родина поставила перед фактом що ще в п'ятницю зранку приїдуть і вже тиждень виносять мозок з подарунком (гроші вони дарувати не хочуть і це при тому що мені гроші зараз якраз і потрібні, бо не буде згадки і бла-бла), давай ми в п'ятницю по магазинах походимо...а то пофіг що в мене робота, + навіть якщо маю вільну годинку я хочу трішечки тишини і посидіти чи полежати. +там до повного щастя в дядька через пару днів ДН, і вони святкувати в нас хочуть ну нє, я б сама так хотіла, поїхати до них гості на своє дн...В мене був план на шашлики в ліс...але 1) де ж то на перший день Великодня шашлики, 2) погода не альо + буде 2-оє маленьких діток.
я надіюсь є річ яка вам необхідна, можливо навіть по господарству от їм то і озвучне і хай купують раз гроші не хочуть давати.
не хочете- не святкуйте. В чому проблема? В тому, що скажуть родичі? Купіть пляцок, каву, коробку цукерок. І все. Нікого не запрошуйте - прямо говорите, що не святкуєте. Захоче хтось зайти привітати просто так- ок. От вам чайок і тортик.Я так давно роблю ( ну не люблю я ДН)
@Hermi ,в мене цьогорічне найпізніше святкування ДН було майже з 2-місячним відтермінуванням.... , що не завадило нам файненько святканути і випустити пар..
проблема в тому що всі морально тиснуть: а чого не святкуєш\а треба розслабитись\а ми просто приїдем. То все ніби легко, але я хочу спокою, щоб мене ніхто не чіпав, для мене найкращий варіант відпочити від всього, зараз так дуже багато подій. Я свідома що дехто відпочиває в колективі\в шумній компанії, але це не для мене і донести це своїй дорогій родині нереально. та і нікого не запрошували, нас поставили перед фактом, що приїдемо і все! Ок, але що приготувати обід для 2-ох, а що для 10, це трішки різні речі моя воля, я б взагалі нічого не готувала, а просто відпочила морально. Вже мовчу про наведення порядків і те що їх всіх треба зустріти\придумати як добратись (це взагалі добиває, коли мене по пару раз розпитують про трнанспорт і чи я їх зустріну\довезу), що з ними цілий тиждень робити.
Ну якщо ніяк не вийде позбутись надокучливих родичів, то спробуйте з позитивом на це подивитись. Ви маєте близьких людей, Вас хочуть привітати, це ж чудово. Скільки є одиноких людей, яким ніхто навіть і не подзвонить на день народження. Всі ми не ідеальні, але так склалось, що саме ті люди будуть поруч. Колись, можливо, якраз вони Вам допоможуть, виручать. Якщо так все складається, то спробуйте з цього взяти максимум хорошого. А після свят собі відпочините
@Hermi, дуже добре розумію всю проблематику ситуації. В нас був такий період, що гості з хати не вилізали - тижнями сиділи: в кого сесія, кому треба десь перекантуватися кілька днів, бо якісь проблеми у Львові вирішує, хтось має проблеми в сім"ї і ніч-другу хоче переночувати не вдома, а хтось ніколи у Львові не був, а це туристична мекка. Потім ми переїхали за місто і почалось ще гірше - гарна погода - на шашлик до нас і затримуються на кілька днів, погана погода- бо камін можна палити і т.д. Я не встигала готувати, прибирати, змінювати постіль і рушники. І це в більшості були родичі і друзі чоловіка, які ж потім на мене ще "помиї" лили, бо я не добра господиня. В дні народження приходили як хотіли, на скільки хотіли і коли хотіли. Я, замість того, щоб отримувати задоволення від свята, гонила з тарелями з кухні до їдальні, міняла і підігрівала страви по кілька разів, бо ж всі вчасно разом не приходили - в одних вже десерт, іншим тільки тре подавати закуски. Потім народ роз"їхався по домах, або дрихне собі (то ж ще треба було на всіх можливих спальних місцях постелити), а я до ранку мию посуд - з днем народження Оля називиється. В якийсь момент я псіханула і поїхала на свій ДН за кордон. Запропонувала тур всім, що завжди приходили. Поїхало лише 2 коліжанки. Кайфанули по-повній. І з часом це стало константою - моє свято в новому місці і незабутні спогади на завжди. Дуже багато "близьких людей" відфільтрувалося. Хто хоче, той складає компанію в подорожі. А тому, хто дійсно не має можливості з різних причин, я завжди привожу якісь дрібнички, тонну фотографій і вагон цікавих розповідей, які видаю десь за смачним коктейлем на нейтральній території. Вже і не дується ніхто, і не приходить "незваним татарином". Звикли. А якби я гризлася тим "хто і що подумає", то і далі би літала з тарелями. Бери ідею на озброєння. І намагайся розвивати в собі резистентність до чужого впливу. Нехай спочатку це буде важко і страшно, але з огляду на останні твої дописи, тобі пора навчитися це робити. Коли ти зможеш відстоювати свою позицію і свої пріоритети, відчуєш кайф від того, що це твій вибір і твоє життя, ти його твориш на свій смак, а не родичі, друзі і сусіди.
ну в мене була одна гарна традиція, уже 4 роки підряд я ДН святкувала закордоном, і на стільки до того звикла, що мене зараз просто теліпає з тими всіма готуваннями\прибираннями. та мені всеодно що думають, мене вкурвлює що крім моїх проблем додаються проблеми інших людей, які якимось дивом я маю вирішувати. Я їх посилаю, але всеодно треба по сто раз уточнити чи я не передумала, і може в мене зміняться плани. +мама по сто раз капає на мозги, треба прибрати, я не встигаю, в тебе ДН, треба то-то купити, а чого ти не плануєш меню\торт\в що вбратись і бла-бла!
@Hermi, трохи офтопну, але може зміниш курс бачення. не все одно однозначно, бо 1. 2. 3. ти все одно робиш те, що вони від тебе хочуть, а не лежиш під периною і відпочиваєш. Якби тобі було все одно, ти б не думала як вирішити їхні проблеми, чим годувати гостей, і чи в тебе на люстрі порох. Ти ще не дійшла до тої стадії, коли готова спонукати інших поважати тебе і твої потреби. МАМА - то є "больне" місце у нас всіх. Он ціла тема писана-переписана. Але, з нею теж можна справитись. Моя мені сьогодні влаштувала істерику, винос мозга, звинувачення, обзивання, кидання трубки, але годинку побісилася, подумала і "попустилась". Я їй сказала, що була в ЛеСільпо, побачила, що вони там мають свою коптильню і купила на пробу продукти їх виробництва: куряче філе, куряче бедро, маленьку перепілочку і кусочок Дрогобицької ковбаски. Який вона влаштувала скандал, що я в страсний тиждень жру ковбасу, то капець. Я колись, могла завестися і влаштувати зворотній скандал. А зараз, я собі спокійно видихнула і пояснила, що я то все взяла, щоб спробувати чи добре і визначитися чи собі і їй в суботу, після свячення паски, поїхати туди і таке купити. Бо собі треба і в неї на неділю купа гостей накликана. І те, що я з"їла 200 грам копченостей є таким самим гріхом як її гнів, лихослів"я і т.д. Псіханула, кинула трубку. За годину передзвонила, спитала чи добре було і чи варто купити. Головне навчитись правильно до людини доносити інформацію. А це, нажаль, дуже важкий процес, бо на початку треба наступати на своє маленьке "я", щоб воно з часом стало повноцінним "Я". пробуй по Україні або по Львову. Є дуже багато доступних варіантів. Мама трохи попсіхує, але з часом зрозуміє.
@Hermi вам і справді треба змінити своє ставлення до ситуації. Ми всі були в схожому становищі, тут треба визначитись чи ти вирішуєш чи тебе вирішують. Родина їде на Великдень до вас у гості. Чудово. Попри Великдень привітають вас з ДН, і так ви на свято додому збирались. Решта не колише. Я б на вашому місці так і сказала - мені зараз не до того, маю важкий період на роботі, хочу мозгам дати відпочити. І планувала собі своє.
я так і роблю, але ж людям треба по сто раз на день подзвонити і перепитати чи я не передумала! А ще я диспетчерська служба і знаю чи їздять маршрутки на Великдень, і якщо я не знаю зараз, то за півдня ці знання до мене з неба впадуть. ні,я не роблю, але людям ніяк не доходить що я не буду робити, того що вони хочуть і все одно наярюють, і це мене бісить.
спало на думку, що можна було б на день заблокувати номер, щоб показати так свою позицію, але від того може й гірше стати. не дозволяйте вв'язувати себе у ті розмови, присікайте, не пояснюйте, "ні. ви ще щось хотіли сказати? до побачення." не випускайте на них емоції. різко і чітко, але головне спокійно. не дозволяйте порушувати ваші межі.
Вимикаєте звук/телефон Я в таких випадках кажу: "Вибач, в мене інший телефон/борщ збігає/дитина покакала" і відключаю телефон, не чекаючи відповіді Нє-а! Вони точно знають, що будете робити, і вже робите.
От, скажіть, якщо я хочу, щоб в транспорті моя дитина і я сиділи і мене ніхто не чіпав, по певним причинам, і я для того плачу повну вартість квитка для себе і майже 3-річної дитини ( за яку могла б не платити, але хочу зробити все чесно і по-людськи), то я неадекватна-ненормальна-яка_молодь_тепер_пішла і т.д.? Отак, чисто ваший погляд збоку?
угу. Бо люди не звикли, не впихатись в повний автобус. І ,впихнувшись таки , одразу починають очікувати, що їм дадуть місце--бо--№1-я стара, №2 - я з дитиною. №3- слаба..іт.д..... А почекати інший, не настільки заповнений---то ,як визначити --чи є життя на Марсі.
поправочка №1 - бо МУСИШ і не гребе. Моя жилєтка - моя мама. В тридцять років я наївне мале дитя, яке досі вірила, що мама мені може щось дати-зробити-допомогти. Чого я ще досі вірила? Дура патамушта, от і все.