Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Liliyah Romanova, 6 Березень 2007.

  1. Khrystik

    Khrystik Хороша дівчинка :)

    @sonyachne divcha тpимайтеся! щиpо співчуваю!
     
    • мімімі мімімі x 1
  2. Farbovana

    Farbovana Метушлива та непосидюча)

    тримайтесь..
     
  3. sonyachne divcha

    sonyachne divcha Well-Known Member

     
  4. Jusi

    Jusi Ловець емоцій

    • мімімі мімімі x 1
  5. Bize

    Bize Well-Known Member

    Я позбирала свій хаос в голові і попробую написати свою історію. Довгоочікувана і така бажана вагітність настала за 1,5 роки планування. Це було чудом, бо в мене проблеми по жіночому і кожен день в мене починався прийомом гормональних препаратів. Я щиро молилась разом зі всіма Вами в темі "Молитва за дар материнства", бажаючи для всіх благословення від Бога.. Під час вагітності я прочитала тут на форумі всі теми про вагітність, пологи та догляд за дітьми.. Зі сльозами радості я читала розповіді про пологи, надіючись якнайшвидше написати і свою історію зі щасливим кінцем.
    За тиждень до ПДП мене поклали у лікарню, щоб я була під наглядом лікарів, бо голівка дитинки була вже досить низько.. Останній час все протікало досить добре, аналізи і КТГ були ідеальні, тому я з нетерпінням чекала зустрічі зі своєю донечкою.
    17.12.16 вдень я відчула легкі перейми і пішла до лікарки на огляд.. Вона сказала що шийка ще не готова і відправила мене в палату очікувати свого часу.. Я була дуже рада, що ось-ось настане довгоочікувана зустріч з моім малятком. Тим більше, що обіцяла чоловікові і родичам найкращий подарунок на св. Миколая. Але в 11 год вечора у мене почались кровянисті виділення.. Я відразу ж побігла до черговоі лікарки, бо знала, що моя лікарка не візьме трубку ввечері. Чергова лікарка оглянула мене і сказала "це нормально. Це виділення з шийки матки. Організм готується". Я кажу "але ж це червона рідка кров, хіба так має бути?". Вона відповіла крізь зуби "це нормально!", і відправила мене в палату. Моі болі наростали,і в 4 год ночі я більше не витримала. Перейми були через хвилину по 1 хв. Я пішла і розбудила медсестру, черговоі лікарки десь не було. Я розказала про своє самопочуття, медсестра мене оглянула і сказала "відкриття тільки 1 палець, якщо вас зараз так болить, то я не знаю як ви витримаєте справжні перейми. Йдіть ляжте і розслабтесь".
    В 7.00 ранку 18.12.16, на терміні 39 тижнів і 3 дні у мене сталась сильна кровотеча. Я тільки встигла вийти з палати і кричати щоб допомогли мені, бо сили кудись зникли.. Поки мене завели попід руки до оглядовоі, я залишила за собою струмочок крові. Ще 20 хв наді мною стояли і думали чи викликати мою лікарку, чи це кров "з шийки матки". Далі я памятаю все смутно.. Знаю лише, що на екстрений КР лікарі збирались 3 години, під час яких я втратила 1,2 л крові.
    Найгірше і найболючіше - я втратила своє Золотко. Не дочекавшись лише 4 днів до терміну пологів.
    Після того, як я відійшла від наркозу, і спитала як моя дитина, меі відповіли "добре, що ще тебе врятували" і "дякуй, що не викинули матку".

    Те, що я відчула тоді, не побажаю найзлішому ворогу. Це відчуття нерозуміння, істерики, гніву і спустошення одночасно. Мене розривало зсередини і я звинувачувала Бога в жорстокості.

    2 доби після операціі я лежала навпроти родзалу і чула крики новонароджених немовлят і голоси щасливих матерів. Це дуже боляче. Я про таку зустріч мріяла всю вагітність, але ій не судилось статись.
    За просьбою мого чоловвка мене перевезли чуть далі від родильних залів, де я досі лежу і все одно чую голоси малесеньких діточок. І уявляю, як виглядало моє Дитятко, який би був іі перший крик і характер, якби не сталось цього горя, цього жорстокого збігу обставин.
    Я не знаю, як це пережити, і як жити далі. Я хочу вже виписатись з лікарні, і не бачити обличчя тих "лікарів", які тоді були на чергуванні. Але я ще дуже слабка після великоі крововтрати і переливання крові.
    Моя лікарка заспокоює мене, мовляв "Будуть у тебе ще діти", але я хочу СВОЮ донечку, ту, до чиіх копнячків я звикла, з якою я говорила під час вагітності і обіцяла, що все в нас буде якнайкраще. Жодна наступна дитина (якщо вона буде) не заповнить той кусочок душі, де тепер залишилась порожнеча і біль.
    Я не знаю, кого звинувачувати в тому. Бо зараз зявилось багато "якби". Якби я зробила зразу скандал, коли побачила кров, чи поіхала додому до своєі ведучоі лікарки, чи може пішла на УЗД, як тільки почула перейми, можливо все б було зовсім по іншому. Та я довірилась лікарям. І цього вже не змінити. Я відчуваю велику провину перед донечкою, що не змогла привести іі у цей світ і дати все найкраще, як обіцяла.

    Надіюсь, моє Сонечко зараз у кращому світі, бо цей надто жорстокий.


    Надіслано від мого IQ4412 Quad, використовуючи Tapatalk
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 43
    • Співчуваю Співчуваю x 42
    • Подобається Подобається x 2
  6. Khrystik

    Khrystik Хороша дівчинка :)

    @Bize плачу разом з Вами...
    пpийміть мої щиpі співчуття...
    Ваше янголятко у кpащому світі.
    міцно Вас обіймаю
     
    • Подобається Подобається x 1
  7. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    @Bize, дуже співчуваю вашій втраті...
    Лиш ви не виніть себе, будь ласка, бо не в розпорядженні нас, людей, питання життя і смерті, ви не можете взяти на себе таку відповідальність, що це залежало від вас. Дуже сподіваюсь, що Господь вас не полишить в цьому горі, дасть сили далі жити.

    Надіслано від мого X9180, використовуючи Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  8. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    Жорстокий.., прийміть мої співчуття, хоч це дуже важко, і сотні, тисячі думок переплітаються у Вашій голові, але що сталося, те сталося. Потрібно жити далі, набиратися сил і надіятися на краще майбутнє. Здоров"я Вам, тримайтеся і не падайте духом, все буде добре.
     
  9. Ubuntik

    Ubuntik Well-Known Member

    @Bize щиро співчуваю! Ваша історія - до сліз....
    Зразу вибачаюсь за те, що і скажу і знаю, що у Вас то не на часі, але стосовно лікарів - не спускайте це їм з рук.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  10. Samhayne

    Samhayne Well-Known Member

    @Bize, і всіх слів для втіхи бракує, тримайтеся...
    Ми з Вами, обнімаємо
     
  11. KrystynaM

    KrystynaM Well-Known Member

    Тримайтеся , слів нема, щоб висловити свої співчуття такій болючий втраті


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
  12. Chekay

    Chekay Well-Known Member

    Господи, читаю і в мене в голові сотні запитань "чому?"
    Чому жінку заганяють в патологію і не звертають там на неї уваги? І нафіга тоді взагалі лягати туди?
    Чому медсестра оглядає вагітну зі скаргами? Чому жінку, яка втратила дитину кладуть в палату коло родзалів, невже не можна забезпечити таким пацієнтам перебування десь подалі, щоб не травмуати ще більше, то ж мабуть не одна така жінка на рік буває, щоб персонал просто не зорієнтувався? І чи є хоч по краплі совісті в наших лікарів?
    @Bize , тримайтеся, хоч розумію, що всі слова підтримки зараз - то просто слова.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 13
    • Подобається Подобається x 1
  13. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    @Bize , читаю і плачу разом з вами... Напишіть де ви лежали і хто була ваша лікарка. Я не розумію як так, як та чергова проігнорувала кровотечу. Адже ви лежали в лікарні. Як вони могли так зволікати...
    Так хочеться вас втішити якось чи підтримати. Та я розумію, що це не допоможе. Дитинки вже ніщо не поверне...
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
  14. Lapatulya

    Lapatulya Well-Known Member

    @Bize, читаю Вашу розповідь та плачу, плачу, плачу.
    Тримайтеся, знаю, що ніякі слова зараз не зарадять, пройде час і біль притупиться , і все у Вас буде добре, я в цьому впевнена .
     
  15. mokhnatska lesia

    mokhnatska lesia Well-Known Member

    совісті не мають, Бога не бояться

    ніякі наші слова підтримки не полегшать болю,
    повірте, мине час, народите здорову дитинку і тоді та біль буде притуплюватися, але не забуватися
    сама знаю, що таке хоронити дитинку
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  16. Bize

    Bize Well-Known Member

    Дякую, дівчата за слова підтримки.. Це мені зараз дуже потрібно, бо починаю здаватись..

    Надіслано від мого IQ4412 Quad, використовуючи Tapatalk
     
    • Співчуваю Співчуваю x 2
  17. бетменша

    бетменша Well-Known Member

    Перший час так і буде. Відчай, шок, зневіра, нерозуміння ситуації, відчуття нереальності. Можете злитись на оточуючих, не хотіти нікого бачити. Я взагалі хотіла тільки чоловіка бачити. Це все нормально. У вас зараз велика і болюча рана і треба часу, щоб вона хоч трохи загоїлась. Мені найбільше допомогло планування наступної вагітності, це давало хоч якусь надію на світло в кінці тунелю. Хоча тільки з народженням другої дитини я по-справжньому віджила. Але до сих пір ця втрата - те, що розділило життя на до і після. Я змінилась після неї, хоч оточуючим може не сильно це помітно.
    ще раджу шукати розради в якихось дрібничках. в тому, що ви любили робити. може це вишивка, чи кіно, чи катання на велосипеді. воно хоч краплиночку відволікатиме. тримайтесь! сил вам це пережити!
    п.с. від лікарів я в шоці. це все на їхній совісті. не виніть себе
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
    • Подобається Подобається x 2
  18. Bize

    Bize Well-Known Member

    Я сама не зі Львова, і лягла в районну лікарню м.Буськ (Львівська обл), бо я тут проживаю, і оскільки жодних ускладнень не було, планувалось народжувати природнім шляхом.
    Тоді, коли ще я 1-й раз підходила до черговоі, сильноі кровотечі не було, а так як в місячні, але кров була яскраво-червона.. На що вона й відповіла що так має бути. А вже вночі, близько 4-і год. цієі лікарки навіть не було.. І оглядала мене медсестра. Ось так...

    Надіслано від мого IQ4412 Quad, використовуючи Tapatalk
     
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  19. iragonzales

    iragonzales В декреті

    Співчуваю Вам, це несправедливо і так не має бути. Тримайтеся....
     
  20. Kvitneva

    Kvitneva Well-Known Member

    розумію, відчуваю і поділяю Ваш біль. 29 грудня буде.. та неважливо скільки буде, як народився і помер мій син-первісток.. читаю Вашу історію і знову опиняюся в своїй - бо насправді все те саме...
    і
    і
    і
    все так.. лиш з часом біль стає менш відчутним. Не меншим, а просто менш відчутним.
    Коли мене питають, скільки у мене дітей, відповідаю: "троє". А подумки додаю :"зі мною, і ще один на небесах"

    --- дописи об"єднано, 24 Грудень 2016 ---
    +1

    П.С. Хотіла підтримати, а вийшло, що вийшло. Вибачте.
    Щиро співчуваю...
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 6
    • Співчуваю Співчуваю x 4
    • Подобається Подобається x 1