Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Це жахливо. Сил Вам і терпіння. Щоб справа зрушила з місця потрібен розголос, зверніться в ЗМІ, напишіть на Варту - але це все за умови, що для Вас це не буде ще більшим стресом. Як на мене, потрібно зробити "відомими" лікарів, принаймні імена назвати. Співчуваю Вам дуже і бажаю віднайти душевний спокій, час, молитва і підтримка близьких допоможуть.

 

нехай це зроблть батьки, чоловік, родичі.

ще не пізно довести, це запис одної сторони, а вашої поки що нема, коли буде ваша тоді вважаю призначуть експертизу. Нехай родичі йдуть у райвідділ по місцю проживання, прокуратуру та напишуть заяву про злочин, який призвів до смерті дитини через халатність. Ну також потрібний розголос, можна звернутися да ЗМІ.

 

Співчуваю...На жаль, пройшло трішки забагато часу. Думаю, що всі документи уже виправлені. Я розумію, що родичам в перші дні не до того. Але у такій ситуації вашим родичам треба було одразу подавати заяву для порушення справи. Чим менше часу від події- тим менше шансів переписати усі документи і більші шанси притягти винних до відповідальності.. Якщо маєте сили і бажання- можете подавати зараз.Тим більше, на хвилі теперішніх справ проти лікарів. Але треба бути готовим, що довести буде набагато важче. Документи уже оформлені так, як має бути.

 

@Bize плачу разом з Вами. Важко писати... розумію , що слова не допоможуть притупити те спустошення, яке Ви зараз відчуваєте. Тільки час зможе загоїти велику рану в душі. Одному Богу відомо чому так сталось. Не картайте себе будь ласка!!!! Бувають такі моменти в житті, коли настільки все погано, що ти живеш наче без душі. Пригадую слова свого чоловіка,який мені казав "Сонечко ти живи, живи для мене!". Я вірю, що у Вас є підтримака - люблячий чоловік, Ваші най-найрідніші,які допоможуть справитись з тим великим горем. І не забувайте, що є милосердний Бог, який Вас дуже любть і обов'язково подарує ще не одну дитинку. Тримайтесь!!! Сил Вам!!!

 

Христос Рождається! В найкращої коліжанки померла шестимісячна дитина здоровий хлопчик, заснув і помер... не має гіршого як бачити немовля у домовині, а над ним його ридаючу та невтішну маму!Якій не допоможеш, слів нема щоб втішити... Результат розтину Синдром раптової смерті немовлят Голова гуде, як в це повірити? як її підтримати?

--- дописи об"єднано, 18 Січень 2017 ---

До всього цього коліжанка починає вірити у всяку містику типу пороблено... бо 3 роки тому в цей самий період вона втратила дитину на 20 тижні вагітності.

ЇЇ звати Іванка, згадайте в молитві, дуже прошу

 

Як я розумію Вашу подругу...На жаль, жодні слова не заберуть того болю, який вона зараз відчуває.. Але ... ніхто не знає, яка доля чекала на цю дитину.. можливо, ця дитина мала мучитись в подальшому житті? і Господь забрав її до себе без мук і в спокої.. Кожна людина, коли задумується про смерть, хоче померти саме так, у сні і без болю..
Після того, як померла моя дитинка, я собі часто задаю це питання: Чому Бог забирає таких маленьких і невинних діточок??? Але Він, як наш Отець, робить так, як буде краще для нас і для цих діточок.. бо ми не бачимо всієї картини, і не знаємо що нас чекає.. І як би боляче і пусто не було на душі, потрібно вірити і надіятись на краще. І треба боротись з тим своїм болем, бо ми ж знаємо, що душі таких діточок попадають до Раю, і їм там добре (і тут, у цьому світі ніколи, в жодному випадку, не буде краще, ніж у Раю).
І не можна вірити у всяку містику, бо якраз через те, що ми постійно за щось переживаємо і за що найбільше боїмось, так і стається.. Ви знаєте, який був мій найбільший страх, коли я завагітніла? Я найбільше боялась, що можу втратити цю дитинку.. І що з того вийшло - можете почитати в попередніх повідомленнях(((.. Ми самі на себе накликаємо біду.. Тому що потрібно вірити в Бога, і що все буде добре, а не думати що нам "пороблено" і чекати біди. Бо так і станеться.

 

Я вперше пишу на подібних форумах, але прочитала про ваше Bize горе і захотілось написати про своє. Я як ніхто розумію тей біль, розпач через який Ви зараз проходите. 10 років назад в мене дитинка завмерла на 30 неділі вагітності, я народжувала як всі, але мертву дитинку. Я також лежала в роддомі і чула як в сусідніх палатах плачуть дітки, біля мене стояла пуста люлька я дуже хотіла похоронити мою мертвонароджену дівчинку, але мені її не віддали запевнивши що це вважається плодом, а не дитиною. Якщо чесно я доцих пір картаю себе що пішла на умовки лікарів і рідні і залишила свою донечку не зрозуміло де, але тоді я була надто слабка як фізично так і морально..... мені здавалось тоді що життя закінчилось, що ніхто не розуміє того болю, нестерпного болю..... Ми з чоловіком обстежились поздавали безліч аналізів, які були в нормі .Через 2 роки я завагітніла і народила здорову прекрасну дівчинку якій зараз 7,5 років, вагітність проходила добре. Я вірила що Господь милосердний.... Коли моїй донечці було 4 роки я знову завагітніла, але нажаль, знову на 16 неділі вагітності в мене завмерша вагітність і знову обстеження і всі аналізи в нормі, а висновок лікарів генетичне порушення(природній відбір), тоді мені вже було трішки легше адже дома мене чекала моя донечка, але я вірила що обов'язково ще стану мамою. Через 2 роки ( після того як я довго вмовляла свого чоловіка, бо він казав є одна дитинка нехай так і буде , не будемо більш ризикувати) я знову завагітніла. До вагітності я підготувалась( пила кучу прописаних для цього препаратів), Але як кажуть не доля... дві неділі назад пішла на планове УЗІ в мене мало бути 21 неділя вагітності, і знову: вагітність завмерла ще на 18 неділі, знову наркоз, знову чистка.... І зараз в мене така пустота, здається якби не донечка то взагалі зійшла б з розуму, ми так мріяли всією сім'єю про цю дитинку: ми з чоловіком про сина, а донечка про братика, планували... Мені зараз здається що мене ніхто не розуміє, чоловік сказав що все більше ми не будемо вагітніти, батьки і рідні всі в один голос говорять досить, є дитина радій і живи. А я так не можу.... В мене така пустка всередині... І розпач, невже мені справді потрібно відмовитись від своєї мрії народити братика або сестричку своїй донечці, адже мені вже 36 років.

 

@svetlanaost, не

а , лишень 36..
Я свого синочка народила в 37.. нічого бігаю... в 40.. почала задумуватись---"а мо то ще разок ризикнути і доцю..." але обстеження показили, що не дано.. тому синочок в нас один, тут на землі... а на небі його братики і сестричка. Я вперто йшла до цілі і вірила, тоді,як ніхто вже майже не вірив.
Тому вирішувати лиш вам з чоловіком. Тримайтесь. Все буде так, як має бути, і ніяк інакше.

 

Нехай Господь здійснює вашу мрію !!!
В мене з донечкою була непроста вагітність , гемоглобін 69, загроза в 6,5 місяців ... Поручала себе опіці і заступництву св.Йосифа і вірю, що завдяки допомозі св.Йосифа доносила вагітність до 9 місяця . Зараз місяць березень, місяць набоженства до св.Йосифа , то кожна мама може поручати себе і життя своїх дітей опіці і заступництву св.Йосифа .
Також в Свічадо є книжка , де написаний простий рецепт, як виносити дитину, якщо раніше мама втрачала маля на ранніх термінах

Природний метод лікування св. Гільдегарди

 

Дуже співчуваю Вам, Вашому горю та розпачу... Уявляю, як важко Вам зараз і не хочеться навіть думати про те, що пов'язано з вагітністю, обстеженнями, аналізами. Та все ж спитаю - а як у Вас справи з кров'ю? Чи робили коагулограму і чи здавали аналіз на вовчаковий антикоагулянт? В нас є тема Завагітніти, виносити, народити: ускладнення і фактори ризику, то ми там періодично активно обговорюємо невиношування і його причини і часто причиною проблем був саме вовчаковий та антифосфоліпідний синдром. Вам казали про генетичне порушення, мені теж так казали при втраті на ранньому терміні, але насправді причина була в антифосфоліпідному синдромі, простіше - гусне кров і переривається живлення дитинки.
Не втрачайте віру, моліться, просіть про підтримку та молитву тут на форумі, вдома чи десь в іншому місці, де Вас можуть зрозуміти. З часом, коли відчуєте себе в силі знайти причину тої біди, зверніться до толкового лікаря. Хай спочатку без чоловіка, просто для себе, щоб дізнатися. Може, коли виявите, що йде не так і знайдете спосіб це усунути, і чоловік змінить свою думку. Йому, мабуть, теж не легко було переживати ці втрати і бачити, як важко переживаєте їх Ви.

 

Я здавала безліч аналізів після всіх невдалих вагітностей, але про антифосфоліпідний синдром мені ніхто не говорив і не перевіряв. Але я приймала аспірін кардіо під час останньої вагітності, бо я так розумію підозра у мого гінеколога на сгущення крові була... Він мені коротко пояснив, що можливо одна з причин це згущення крові але антифосфоліпідним синдромом він це не називав. Але одна справа підозра, а інша перевірити і виключити або підтвердити....

 

Ви цілком праві. Зверніться до когось кваліфікованого в тих питаннях, як знайдете в собі сили. Може і не в тому причина... Але раз Вам гінеколог призначив аспірин кардіо (який протипоказаний при вагітності, якщо нема вагомої причини його приймати), то щось його таки насторожило. В тій темі, що я згадувала в попередньому дописі, є багато прізвищ лікарів, в тому числі і гінекологів, які можуть проконсультувати і допомогти за потреби.

 

я спочатку не повірила. В голові крутяться тільки "чому так, як так, за що, для чого, де справедливість"? Співчуття @Ука і дівчаткам. Сили всім.
Вічная пам"ять.

 

Вічна пам'ять, в голові таке не вкладається.

 

І я не повірила, але дочка сказала що правда, вона разом з Укиними дівчатками ходять в Спадщину. Як я зрозуміла обірвався тромб. Плачу...Скільки смертей, вмирають кращі

 

ой, новина мене шокувала..

 

Так вже 5 років як раптово помер Віктор....
Уко мусиш бути ще сильнішою....ніж ти є, маєш заради кого. Співчуваю

 

@Ука, співчуваю.........