Хто у домі "тяглова конячка"?

як на мене, людині так добре що замість неї все роблять, хотів би фінансової незалежності - можна було сказати або самому щось робити без допомоги батьків. Формулянка ж написала, що маючи квартиру чоловік нічого не хоче змінювати в ній, хоч є потреба в тому.
Досить часто допомога потрібна сьогодні

для прикладу самі пліт рихтували, то коли привезли цемент (чи що воно там), то тоді і треба було заливати і ми не могли повпливати на те коли привезуть

, а не завтра чи після завтра. Якщо така ситуація, то чому чоловік не може приїхати на 2-3 дні, а потім собі в компютер бавитись? Чи в нього фізична робота, що треба від того віддійти?

в мене також були одні родичі, приїжджали тільки на все готове. Покликали картоплю вибирати - то маршрутки не ходять то ще якась біда, появлялись лише тоді, коли все було готове і щоб собі набрати. Один раз підслухала розмову, що молв "а я що дурна їхати на городі пахати, баба і так дасть, ліпше приїдемо, побалюємось і наберем що треба". Після того така відраза до них. ну і виробився принцип - хочеш щоб тобі допомогли - допомагай сам.

 

не добре, а якраз зле
я вже писала, він не чується господарем, а що може бути гіршого - то нормальному хлопу, ну як би то пояснити, як крила (яйця) обрізати
якщо він не відчуває, що то його житло, то звісно нічого і не робитиме. а Ви в гуртожитку дуже ремонти би робили?

що йому робити? ще одну квартиру купити? для чого? щоб довести комусь щось?

не хоче він
і не зобовязаний
так само як і не зобовязані батьки допомагати

а за Вашою філософією, кожне на кожне "дай" має бути "віддай"

 

не повірите, робила

змінила 2 гуртожитки, і в 2-ох кімнатах робила ремонт

- бо я там живу і хочу мати затишок! Це моя територія і не хочу щоб мені на голову давили обідрані шпалери і по мені таракани лазили.

а що йому забороняє? Пару раз сказав не треба і будеш господарем, але цього треба ЗАХОТІТИ! В мене батьки також довго носа пхали - а може то купити, а може підлогу помити, відівчала цілий рік, і чомусь маю свою незалежну територію. Але то треба хотіти і не лінуватись!

так, це моя філософія життя. Ніхто не відміняв закон збереження енергії. Звісно, класно жити на всьому готову...але перепрошую, мені як мінімум було б встидно. Коли мені щось втулюють батьки, а я знаю що не зможу за то розплатитись

Звісно що не купляю всьо, а фізично помагаю: хочу картоплі в мами взяти, приїхала і помагаю ту картоплю обробляти

- просто відмовляюсь. Вони ж також не зобов'язані мені помагати.

 

@Hermi
думаєте в дописувачки вдома таракани і шпалери обідрані?

він що би вже не робив, рівень не той, не дотягнеться

ви порівнюєте себе і своїх батьків, а в тій ситуації чоловік чужий. ви різницю відчуваєте? і не порівнюйте ваші картоплі з їхніми квартирами, там ситуація зовсім інша. як правило батьки які ТАК допомагають роблять це мотивом мати право контролювати молоду сімю

встидно не встидно - то що ви пишете не чоловіка а якраз дописувачки самої стосується. вловлюєте?

а я ще не бачила щоб вийшло на добре як дорослу людину до чогось змушують

одним словом батьків в європейське турне, чоловіка лишити в спокої і не вигадувати проблем

 

Батьки в нашу квартиру ніяк носа не пхають. Ми самі її вибрали, вони лиш гроші дали і скащали живіть як хочете....я от думаю, може то я забагато одразу хочу...моде ота хазяйновитість з роками приходить...й я розумію і позицію чоловіка - відпочити таки хочеться і в його варіанті відпочинок це цілий день проведений сам в квартирі за компом, і позицію тата розумію - для нього відпочинок це робити щось для своєї користі - ремонти, городи іт.д. в тата і чоловіка основна робота пов'язана з фізичною працею. Питання ще таке: як зробити так щоб чоловік відчув себе господарем в подарованій квартирі?

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

а що батьки форумлянки його під дулом пістолета заставили прийняти ту квартиру? Ну не повірю, що ото він біднятко так опирався, а його заставили. Якщо так некомфортно, то чому своєї не купив? То так легко казати, я бідний, мені крила обрізали, я більше нічого робити не буду. Насправді, якби дуже хотів, то вже б і ремонт зробив і іншу квартир купив. Але навіщо? Жертвою набагато легше бути...

 

хууууух .... або я не вмію пояснювати елементарні речі, або народу кортить посперечатися

 

він сам цього має захотіти. Заставити ніяк не вийде.
Я різні типи людей, різне виховання, одні господарі - яким потрібно щось накопичувати, влаштовувати свій лад, а є люди, які живуть сьогоднішнім днем - їсти є що, спати є де і так добре. Перевиховати ? - дуже сильно сумніваюсь в тому. Поки людина не побачить необхідності діяти - ви в тому безсиллі.

 

)))))) відразу видно досвідчену жінку

елементарно!
от власне так і спитати чоловіка.
сісти і поговорити з ним
ну от звідки нам знати??!

 

1. квартира виключно ваша, чи батьки там теж разом із вами проживали би, якщо от зараз повернулися би в Україну?
2. Можливо, ви або батьки не раз ( навіть випадково спересердя) говорили чоловікові, що "от вони вкладають у нас копійку", або що " мої батьки нам хату подарували, а ти...". Тобто це реально ставить блок людині, навіть якщо вона і схоче щось робити.
( Такий приклад: особняк, жили батьки на першому поверсі, а чоловік із дружиною- їм дали 2 поверх і теж сказали "робіть, що хочете". На протязі більш як 15 років чоловік мало що робив по господарству. Бо: а) був тесть, який завжди міг прийти доньці на допомогу;б) в"поривах" батьки могли десь сказати, що "вони дітям дали, а ті не зовсім вдячні ліняться. Одним словом, так тривало до тих пір, поки старенькі батьки не пішли із життя. З того часу чоловіка там реально як підмінили у господарці- людина, яка більше 15 років мало що робила, поміняла геть усе- капітально відремонтувала будинок, на ділянці біля будинку теж по першому проханню дружини. Просто от реально тільки зараз відчув себе господарем). До чого веду: от може просто дійсно не дається можливість відчути чоловіку себе господарем? Можливо, якимось чином ( та, зрештою, не "якимось", бо вище ви вже про це описали,над ним висить оце " батьки нам дали, батьки в нас вкладають"...От якби батьки дали- і все, "забули". А коли до вас приїжджають, то приїжджають у гості, а не для того, щоб щось полагодити чи побудувати і цим постійно давати вам відчуття, що ви- невдячні діти, які не цінують вкладеного у них. Насправді, спробуйте самі пояснити батькам, що навіть якщо у цій хаті все валиться, то вони не повинні тут нічого робити. Хай приїджають і просто відпочивають. А ще -старатися не згадувати при батьках, що все валиться, а чоловік-таки-сякий ніц не хоче зробити у хаті. Бо це і його "опускає", і батьки, в пориві жалості до своєї дитини, вирішують все зробити самі- щоб їй було комфортно).

п.с. інша справа ще, коли у вас все-таки п.1. ( тобто квартира куплена вами за батьківські кошти, але по факту- вона для спільного проживання).

Ну і просто подумайте, скільки раз ви нагадуєте чоловіку оце " мої батьки подарували, мої батьки важко працюють за кордоном і вкладають у нас кожну копійку"...

 

Ну а як чоловік себе проявляє в побутових справах - як вирішуєте, що купувати, які фінансові пріоритети, як вирішуєте з технічної сторони усілякі побутові клопоти?
Думаю, може бути кілька моментів:
(Якщо зі сторони батьків чи вашої справді жодних маніпуляцій):
Може чоловік загалом не газдовитий по життю. І тим більше, якщо він не такий, як ваш батько, вам це особливо гостро відчувається. Не всім дівчатам цікаво варити борщ.
Можливо в питанні "дбати про сім'ю" у нього інші пріоритети, тим більше, якщо квартира вже є, може він вважає доцільнішим, аніж заробити на новий ремонт, заробити, наприклад, на подорожі чи вкласти в освіту. Не для всіх побутові умови є однаково цінними. Тут варто подивитись на баланс, бо завжди є слабші і сильніші сторони.
Ну і що значить батьки "кожну копійку вкладають?" - це матеріальна допомога на постійній основі? В такому випадку, звісно, що не будеш почуватись незалежним.
А щодо конкретної ситуації із допомогою тестю, то добре було б пошукати причину вашої реакції:
Якщо справді через те, що батьки вам дуже багато допомагають і ви почуваєтесь винними їм, то це дійсно показує нездоровість такої ситуації.
Якщо більше як вияв поваги чоловіка до ваших батьків, чи навіть якихось ваших образів "справжнього чоловіка", який не "тікає до комп'ютера", коли є потреба в його допомозі - то вже зі сфери прийняття вами чоловіка. Ви знаєте, який він є насправді, і що він виражає своєю поведінкою. Як мінімум, висловити свою думку про те, що вам це важливо і чому - варто, може він просто вкладає сюди інший зміст, ніж ви.

Отправлено с моего X9180 через Tapatalk

 

воно так не працює. Це ви поки молода, здорова і сильна думаєте, що можете "розрахуватися". А потім бувають хвороби, вагітності, діти, коли ви можете тільки приймати від людей, яким не зможете віддати, бо давати будете дітям (ну дітям можна вкласти почуття провини, щоб вони потім "віддавали" все життя).

ну от хай кожен відпочиває як хоче.

про вкладання кожної копійки. Не подобається/виникає почуття провини - можна ж не брати.

Я взагалі не бачу жодної "патології" в чоловіка. Працює-готує-дитину бавить. Важкий на підйом - буває.

Те що батьки купили квартиру - величезне їм дякую. Для того ж і дарували, щоб у дітей було нормальне життя, а не карячились не знати як. Самі ж батьки не дотикають нічим, я так бачу.

Те що ремонт треба робити, то мій хазяйновитий чоловік просто на дух не переносить ремонт, хоч хата наша, чується ґаздою. Ну не любить ремонти і все. То для цього є я. Прошу-нагадую-стимулюю-пиляю ))) Зробив.

 

Дякую всім за поради) щось буду думати.

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

У нас навпаки. Мені легше піти на роботу, заробити, а він нехай робить. Он тільки моє відношення трошки змінилось коли мене життя поставило в умови де мені прийшлось багато бути вдома - я почала бачити доцільність деяких зауважень які раніше робив чоловік.

Колись я дратувалась тим, що ходжу на роботу, а сьогодні я просто розумію, що я дратувалась видом діяльності а не зароблянням грошей. І ще дуже важлива річ яку я таки прийняла, що те, що пасує "рускому", то для мене смерть. (перефразовуючи відоме казанє) Я люблю заробляти, я вчусь в чоловіка бути більш розважливою в тратах грошей і вчусь планувати, а це виявилось дуже важко.

 

У нас ситуація постійно міняється. Можливо справа в тому що ми досить молоді і чоловік скачить з однієї справи на іншу намагаючись реалізувати себе Надіюсь, далі у нас буде класична українська сімя - чоловік заробляє, а жінка виховує дітей. Хоча нема значення, головне щоб були щасливі обоє, бо поприклеювались до тих стереотипів, не розуміючи що це все історичні обставини, які створили такі стереотипи.

 

Поки що в нашій сім'ї "тяглова конячка" - мій чоловік. Але і я не сиджу без діла, будучи студенткою ще (навчаюсь на стаціонарі), працюю на повний день і робота не з легких. Коли піду в декрет,тоді точно чоловік буде цією "конячкою" повністю.

Я думаю,що всяке в житті буває, ролі можуть помінятися якщо так доля захоче, але завжди буду підтримувати чоловіка, бо бачу як сильно старається, хоче, щоб в сім'ї був хліб і на хліб. Маю родичів,де жінка заробляє, чоловік по стану здоров'я дивиться за малим, водить в школу, слідкує за господарством, і все в них добре.

 

Для чого тоді взагалі потрібний чоловік ?коли він менше ніж жінка заробляє,(або взагалі сидить дома,і не заробляє!!),тим більше нічого не робить,і ще каже що ти нічого не можеш!!!??
Як поборотись з цією проблемою?

 

Для мене найкращий варіант - це партнерський шлюб.
Я не ділю роботу на "чоловічу" та "жіночу". Вважаю, що для чоловіка нічого страшного - погуляти в слінгу з немовлям, приготувати яєшню чи забрати дитину з гуртка. я ж можу і машину помити - і теж нічого страшного в цьому не бачу.
Заробіток в сім'ї, де 3-5 дітей і більше має бути, на мою думку, спільною справою. Мені комфортна рівність в усьому, і в кількості зароблених грошей теж.
Оскільки маю мету не просто забезпечувати себе і дітей, а і лишити слід в історії і лишити дітям у спадок свою справу, то, можливо, в якийсь період я зароблятиму значно більше від чоловіка. Але це випробування для дружини, на мою думку. І пройти його - значить не задавити коханого гординею за будь-яких обставин.

"упряжкою" значно веселіше рухатись, ніж з однією "конячкою", на мою думку

 

Це є дуже складно,хоча дійсно реально. Але все ж таки багато залежить взагалі від характеру подружжя, хто кому підкоряється, і оте підкорення є у всіх, хто б що не говорив. Хтось в сім"ї всеж таки домінує, інше питання,чи це влаштовує обидві сторони? Головне-погода в домі.Це буде завжди загадкою і таємницею для інших людей.

 

ну якщо люди беруть Шлюб, то "послух подружній" обіцяє чоловікові таки дружина.
А якщо вона - сучасна сильна успішна жінка, та ще й з характером, то це може стати її основною роботою на весь залишок життя: бути собою і при цьому поважати чоловіка і лишити за ним останнє слово.
В мене поки що той "послух" відсотків на 10 получається. Але і в шлюбі всього 10 років. Маю над чим працювати