Сьогодні я б позабивала всіх Але першим ділом водіїв, які сигналять в дупу коли довго не можу виїхати на головну! Я не заснула, я чудово знаю що вони там є, але що мені встрелитись якщо я ще не профі? Бачать же У і каблук, їм що так яйоли тисне і вони стриматись не можуть щоб не пофпафкати? Далі б забила деяких особливо моральних і принципових пішоходів і велосипедистів слідом. Я взагалі не знаю хто зробив ті переходи пішохідні прям отак при виїзді з неголовних на головну, але їх теж би забила до купи. Намагаєшся отак виїхати якось на головну, під фанфари ззаду, підтискаєшся вже і підтискаєшся, і тут якийсь дідок починає розмахувати мені палкою і щось кричати, бо я ж стою на переході, бляха. А де ж я маю стояти щоб бачити хто їде по головній? Я звісно розумію, перехід, все таке, але обійти машину ззаду щось відпаде? Нє, краще кричати і махати палкою. І велосипедисти туди ж. Їде таке мені в бік прямо покащуючи, перехід же! Та бачу я перехід, але я маю його перелетіти чи як... Я взагалі ніколи не бачила проблем щоб обійти машину в такому випадку, коли корок при виїзді на головну. От вже рознервували сьогодні. Зробили б ті переходи 5 метрів далі вглиб вулиці і жодних проблем. Раніше якось ніби так і було. А зараз перехід то якась зона підвищеної небезпеки і взагалі, бо роблять прям на поворотах їх.
і якраз отут - той рідкісний випадок, коли роверист неправий! Якщо там саме перехід, а не велодоріжка, то переходити він має його як пішохід - тобто, зійшовши з ровера. Звісно, якщо нема машин, то може і переїжджати, але "всесильних переваг ровериста" в даному випадку він не матиме. Ось. Так що розумію і підтримую.
Ви, головне, не нервуйте, не почувайтеся винною і не починайте робити необдуманих вчинків під те фафакання. Почувайтеся впевнено - ті водії просто вже забули, як самі починали. У Львові часто "стартують" вже на жовте світло - так що можете бути вже напоготові при жовтому сигналі.
не лише у Львові. Але це не те, з чого варто брати приклад Я на жовте можу "підкотитись" до машини переді мною, якщо дистанція дозволяє. Але в'їжджати на перехрестя - ні. Ну і раз вже пішло про автомобільне Забилам_би Оті чувачки, в яких сигнал замикає, не завжди в курсі ПДР. Світлофор, зелена стрілка. Стрілка означає, що їхати можна, ЯКЩО НЕМА НІКОГО З ТИХ, КОМУ ГОЛОВНИЙ ЗЕЛЕНИЙ. Але оцю частину речення після коми знає мало хто. І я стою, готуючись розвернутись на перехресті, мені світить зелена стрілка, потік машин на основний зелений валить як має бути, а ззаду сигналять так, що думаю лиш, як би не розвернутись в бульвар чи у стовп...
Та зі світлофорами проблем якраз нема. Ну тобто є, але іншого характеру Це коли прехрестя нерегульоване, і ти отако стоїш, підсуваєшся по міліметрах і благально чекаєш поки хтось пропустить. І ззаду починають пафкати наче це хоч якось пришвидчить рух. Я і так в годину пік об"їжджаю квартал щоб не пхатися з тим лівим поворотом, а тільки з правим, і прямо, але іноді і прямо впхатися нереально, поки не пропустять. Та і взагалі, кожному пішоходу/велосипедисту/автомобілісту варто б побути хоч якийсь час всіма трьома "кастами". Бо я поки не мала авта, теж пижилась про себе правда, на ті машини, які можуть стати на переході, чи які повертають на мій зелений (коли і в них зелений, але я не знала що в них зелений і їм теж можна), ну одним словом було багато дрібних нюансів за які я тихо могла підзлощуватися. А зараз я коли побула в складі всіх трох "каст" то стала значно добріша і більш розуміюча. Коли за кермом, то в більшості пропускаю пішоходів, "випускаю" інші машини з не головних, хоча за таке теж мене обсигналюють дай боже Типу, коза, чо пригальмувала, і ну обганяти. Був навіть такий прикол, що я зупинилась пропустити хлопця, але жоден інший ряд не зупинився, я постояла так секунд 15, почали сигналити ззаду, і я розвівши руками поїхала, а хлоп стояв бо просто не міг піти через 2 інші ряди. Але коли пішоходи легкою ходою як ті гуси тягнуться по переходу і жоден не хоче вступитися чи "погрупуватися" і дивляться на тебе з обличчям " а шо, перехід, не бачиш?" то це теж виводить з себе....
Та я то забиваю але ж воно виводить з себе, а деякі поносні ще і мстиві) Одне таке хотіло їхати по конвальця зі швидкістю більше як 50 (я їхала 45 десь) і сигналило. Мені вступитися не було де. То воно мене перед світлофором таки обігнало, різко гальмануло, а коли побачило що мені направо (там стілка є), то посунулось швидко зі свого ряду так, що перекрило 2 ряди (свій і мій) і я відповідно не могла поїхати і мені знов сигналили Я навіть не знаю як то можна було назвати
Колись мені мій інструктор розказав таємне правило трьох Д: дай дорогу дурню. От тільки з того часу дуже побільшало тих дурнів на дорозі. Тепер за кермо страшно сідати. І стільки аварій, а висновків 0. В мене теж часто буває подібне. Ну але сорі, я під фуру підставлятися не буду (виїзд на трасу). А як йому треба то хай собі об'їде. І таки летять, аварії регулярно.
Я завжди фафакаю у відповідь, і якось легше стає, і менше нервуюсь. Ніби відповідаю їм))) Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka
Забила б "підприємчивих" дітисьок! За сьогодні обірвали в мене 3 великі вишні перед хатою. Виглянула у вікно, 2 дітей сидить на вишні, підняла шухер, а вони ще до мене рота відкривають, що я тут не живу, а жіночка яка тут живе їм позволила (тобто моя мама). Поки вийшли з хати і до дерева, вони вже повтікали, при тому погубили і два 10 літрові відра і вишні, які встигли накрасти. Сусіди сказали, що ті діти були в обід, їх пробували гонити, але діти їм сказали, що молв моя мама їм позволила рвати, бо вона вже старенка і обривати тих вишень не буде. Ніхто дозволу обривати не давав...Де ті діти стільки наглості набрались?
Нічо собі. Якщо з двома десятилітровими відрами, то маю підозру, що не самі додумалися, а батьки їх послали...
може й самі, відро вишень сьогодні на базарі коштувало 150 грн. Минулого року сусідські хлопці в нас вишні крали і на базар носили. Але вони з однієї вишні літру, з другої, і так по всіх перейшлися і відро нарвали.
Нагадали мені про черешню. Покійна тьотя жила за 500 м від моїх батьків. Зараз хату здають, а подвір*ям і городом керують батьки. Черешня росте на подвір*ї. Так ось: те, що діти її об*їдали, ми сприймали нормально (вродила, ми стільки не з*їли б). Але коли ми застали на дереві 3 студентів, які мали з собою купу "кравчучок", обрізані пластикові 6-літрові пляшки на шнурках, і навіть не думали вибачатися - це вже було занадто... Нахабність людська не має меж
Зла я сьогодні. Зла і невиспана. Можна я виговорюсь? Їздила у справах до Києва на 1 день. Їхала поїздом, квитки вдалося взяти лише у плацкарт. Поїзд нічний, думала - висплюся, тим більше, мала їхати на нижній полиці. Зайшла у вагон - сюрприз: мені нема куди поставити речі, бо під моєю полицею вже все забито торбами мадам з верхньої полиці. Ок, прилаштувала валізу під столиком. Поспати в дорозі не вдалося, бо у вагоні разом з мамою їхав Сашенька - дитина віком десь 1, 5 р. Йому теж не спалося, він або плакав, або завивав співав, причому це було безперервно. Разом із Сашенькою не спали всі пасажири вагону. Хтось пропонував мамі дати дитині дурник, щоб він хоч трошки помовчав - на це була шикарна відповідь: "Я не збираюсь через всіх вас псувати здоров'я свого сина. Йому просто скучно!" Десь за 3 години до прибуття на кінцеву станцію крейзі-сімейка вийшла. Я хотіла ще хоч трошки подрімати - фіг вам, мадам з верхньої полиці думала інакше. Спочатку вона просто всілася мені на ноги, причому як я не відсовувалася, її величезна п'ята точка все-одно не поміщалася, а потім і зовсім почала мене зганяти. Дійсно, це ж таке нахабство - спати опів на сьому, коли вона хоче випити чаю, сидячи за столиком, і дивлячись на краєвиди за вікном! Далі більше: мадам почала скандалити. Їй не подобалися мої "парфуми", через які вона, бідненька, всю ніч не могла спати причому я парфумами перед дорогою взагалі не користувалася, а от вона якраз усю ніч псувала повітря, навіть не соромлячись, що всі це чують..., заважала моя валіза на зауваження, що моє місце для багажу зайняте її торбами, які згідно правил перевезень залізницею мали би лежати на третій багажній полиці, вона мало не кинулась на мене з кулаками, і взагалі, я була "сссссукою", бо посміла купити квиток на нижню полицю, а там хотіла їхати вона. Отак і гризлися до самого Києва. І якщо ви думаєте, що то була якась базарна баба, то дуже помиляєтесь. Ця особа обмовилась, що вона - викладачка одного із столичних коледжів, поверталася додому з відпочинку. Отак. День моталась по справах, страшенно втомилась, і мріяла лише про одне - виспатись по дорозі додому. Але цього разу у вагоні замість Сашеньки був Матвєюшка - хлопчик років 6, який їхав через стінку від мене. Дитина з вереском гасала по вагону, обливала пасажирів водою з пляшки, кидалася їжею, відбирала іграшки у інших дітей. Але найгірше почалося, коли Матвєюшка почав товкти головою об стінку і вити. То виглядало дуже страшно... Чесно, я так і не зрозуміла, чи то він абсолютно невихований, чи це у нього проблеми з психікою. Батьки взагалі ніяк не реагували на таку поведінку. І так майже всю дорогу... Така поїздка. В результаті хочеться забити всіх: і мадам з верхньої полиці, і тих батьків з їхніми дітьми, і провідників, і навіть водія нічної маршрутки, який втік на 2 хв раніше, через що мені довелося сидіти на вокзалі аж до ранку. А мені про вишню. Колись моя сусідка прийшла до нас в гості страшенно обурена, бо онуки баби Ганни, яка жила навпроти них, посміли обірвати вишні, і їй тепер не буде з чого зварити дітям варення на зиму. Кляла і тих онуків, і їхню бабу на чому світ стоїть. Найцікавіше те, що вишня була бабина, але садок був при дорозі, далеко від хати, і сусідка зі своїм чоловіком так давно внадилися туди, що вже почали вважати ті вишні з яблунями і грушами своїми.
Забилам би сама себе. Так хотіла піти в штанях на весілля... викупила ііі...правильно- прокинулась сьогодні з думкою, що нема у що одягтись. OMG fin
На весіллі в коліжанки була присутня дівчина в брючному костюмі. Мало того, що вона одна була в такому одязі, та ще і сама така-ваууу, а брюки на ній сиділи взагалі неймовірно. Пройшло десь 15 років, а я до сих пір пам'ятаю, як мій погляд шукав її, щоб ще раз помилуватись. Більше мені ніхто не запам'ятався. Так що у Вас є всі шанси, не тратьте час на сумніви, витрачайте його на себе. Гарної забави. По темі:вибігла на пробіжку в сильний вітер і забула заколку вдома. Тепер снідаю на набережній разом з волоссям, мовчу вже про тренажери, де під час руху голову треба опускати вниз( Ахаха))можна в затуркані))через чотири з половиною години я намацала заколку в кишені шортів))ще би гребінець так знайти, бо сиджу в кав'ярні і чекаю чоловіка, а переді мною дзеркало))
