Жінка в християнстві

просто не вбивати дітей і все.

 

@Freedom UK знаєте, я собі думала буквально вчора як оте "прийняття" часом формує чи то змінює життя людини. А чого думала? Бо аналізувала собі життя одної своєї знайомої. В неї зараз 8 дітей і буквально тиждень чи два тому вони переїхали жити в невеликий будиночок (в дачному кооперативі!) в село. Місця тут їм було мало, їм належала у 3кімн.квартирі лише одна кімната і всякі вибивання житла для багатодітних не давали результатів. І кілька років тому випала нагода взяти на виплату на 10р. занедбаний будиночок. Чоловік своїми руками приводив його до ладу кілька років. Та і той будиночок теж не є великим. І от нарешті вони переїхали, перевели старших дітей в сільську школу.
І я ото собі сидю ті два тижні і думаю, що все ж могло бути інакше. Вона за освітою англ.філолог і певно непоганий , бо гарно змінювала роботу від шкіл до коледжів і гімназій. Можна мати заробіток репетиторством. Чоловік з тих, що мають "золоті руки" і все мав якісь підробітки по хатах чи дачах. На меншу к-сть дітей можна незле жити в місті і при тих житлових умовах, що були.
Але вони стали приймати всіх дітей, які появлялися і зрештою той фактор став визначальним для їх подальшого стилю життя. Не працює і не підробляє вона вже давно. Не виходить купити житло в місті - значить поїхали в село. Продукти деякі в селі можна купити, але хоч раз в тиждень мусять їхати до міста на закупи. І як воно далі буде, то ще тільки з часом побачимо.
Вони не баптисти, в церкві є щонеділі і в кожне свято. Дітей по черзі ділять між собою і ходять до церкви в два заходи. Діти їхні на диво простоюють всю службу без класичних вередувань і нудьгувань. Я від них дуже багато вчуся весь час. Від двох років вони вчать дітей молитися бодай до ангела-хоронителя і всі діти знають, що коли страшно чи коли переживаєш про щось в школі, то треба помолитися до свого ангелика. Сама мама мені часто говорить, що молитва їй допомагає з тим всім жити. Якихось прямих нарікань в стилі "як важко, як все погано" я ще за ті роки не чула ні разу. Мені з одною дитиною взагалі соромно жалітися, що мені складно з чимсь, але часом як обмовлюся, то вона мені все нагадує про молитву і що все треба віддавати в Божі руки. І бачу, що діти її тішать, вона не сприймає їх як якийсь тягар чи покарання, з їх щоденних радостей вона черпаю свою радість.

Та не сприймайте це як повчання. То був просто матеріал моїх роздумів кілька останніх днів, і ото нині воно мені якось "вписалося" в цю тему прийняття волі Божої...

 

@Freedom UK
Знаєте, читала я про те. Не претендую на щось, ділюся.
1. Якби ми мали заселити всю землю, тобто безперестанку плодитися. Ем, ми б були як мавпи чи кролики. Ми не є.
2. З подвійністю, потрійністю значить всього в Писанні, і в такій будові речення, я б не сприймала плодіться як чисто дітьми, а можливо інші плоди св. Духа . Тим більше, вас саме це одне речення дуже насторожує.
3. Актуальність інколи дуже привязана до часу, і дещо, дещо для мене як вказівник, а не прямий наказ до дії.

 

А що ж це я пропустила...
@Freedom UK

Для мене в питаннях дітей все «просто».
-Жінка не є плідна всі дні, тому є простір для маневру.
-якщо жінка вагітніє - вона народжує
-якщо вагітність становить загрозу для здоров‘я і життя жінки - подружжя або застерігається природно, або утримується, або консультується з духівником.
-в словах «плодіться» не написано скільки кому приписано плодитися

Особисто я б теоретично вже зупинилася на чотирьох, вже ніби і стомилася і все таке. Але якогось страху вагітності і дітей не спостерігаю на просторах нашої сім‘ї.

Думки про те що я чи хтось вже більше дітей не хоче не вважаю якимись страшними. Маєте право не хотіти. Просто не треба себе накручувати.

 

@Orman, а Вас в питанні материнства наставляли (попереджали ) в юності, чи мали Ви приклади близьких? Чи то вже "в процесі" шлюбу було згенеровано таке розуміння?
Бо в мене накрутка страшна була. Страх і відчай
Зараз спокійно, але сказати, що мене зовсім це питання не турбує - не можу.

 

Співчуваю.

не можу точно сказати. Але точно в сім'ї вагітність не вважалась кінцем світу. І в процесі шлюбу розуміння зміцніло.

яке саме питання? Можливої вагітності-зростання кількості дітей, чи моральна дилема?

 

От росла я собі, росла, і десь на теренах юності, роздумуючи про майбутнє, "вирішила", що хочу дітей, десь двох.
У пра, прапрабабусь було 6-9 дітей - але ж то КОЛИСЬ було давно. В моєму оточенні 90% ровесників і коло мого спілкування були єдиними дітьми в сімї. Двоє дітей - така собі рідкість. Троє, четверо... Хіба тьотя має чотирьох, але якась то неблагополучна сімя.
І от, пройшов час, я заміжня і маю двох дітей. Чоловік хоче третю дитину (не те щоб я проти, але допускаю в голові, що в принципі, нормальне бажання і все може бути... ) .
В той же час, ми вже пару років як читали Біблію, глибше почали розуміти життя, людей та пізнавали Бога і Його роль конкретно в нашому житті. Коло нашого спілкування виросло, за рахунок багатодітних сімей (в наш час мати 4 дитини?! ) - в тому числі.
Вагітність третя була достатньо виснажливою, особливо в психоемоційному стані. І мені в голові зробилось недобре : як так, ще можна мати четверту, пяту дитину?.. Це ж важко, я ж себе взагалі знищу. Невже, чим більше дітей, тим краще? (?!) Як так інші жінки ХОЧУТЬ багато дітей - це ж важко? Чому я не хочу і в мене нема умілєнія при вигляді багатодітних мам або мам-тим-кому-40? Є тільки розуміння, що то велика відповідальність, і як можна радіти за сімї, в яких 3 дитини і більше? - це ж праця неоплатна, а не забава - ростити та виховувати... І чому чоловікам так просто (на перший погляд ), а жінці - всі ті проблеми зі здоровям, неспання, різноманітні випорожнення дитячі (какі-соплі-зригування) і укуси під час гв... В общєм, відчуття тотальної вселенської несправедливості, страх перед великою кількістю дітей (йой, вони ж ще й говорять постійно ), і чому мене ніхто про це не попереджав?!
Зараз

вагітність - не обовязок (фуух ): і хоча це по суті нічого не змінює (контрацептиви я не приймала і не буду, аборти - ясна річ, що ні, відмовляти чоловіку - нащо?) - в голові стало легше. Ще почула думку, що дітям треба послужити, тілом жертвувати і т.п.
І переключилась з думок "яка я нещасна і нема кінця тим вагітностям і купі дітей (ну, зараз третьому тільки 9 місяців )" на те, що я маю певні обовязки/роботу, відкрила для себе ще нові справи для заробітку, будуємо будинок, налаштовуємо побут, відновлюю форму після пологів, дисципліную та вдосконалюю себе, спілкування з віруючими людьми, дружба, церква, життя з Богом.

 

Ви трохи все в купу намішали.
В ключі християнському все чітко - діти дарунок і благословення і нагорода. Що абсолютно не заперечує факту, що з ними може бути важко і багато роботи і взагалі.

Хто не хоче мати [більше] дітей - є стовідсотковий метод.

Кожен може собі вибрати, і в кожного вибору буде своя ціна.

Все решта, це вже в тему про багатодітність в побутовому вимірі.

 

А хіба мова не про природній метод вичисляння овуляції?
Мені деколи здається, Бог закликає кожну людину бути щасливою, і слухати себе в першу чергу. Якщо жінка свідомо хоче мати багато дітей, їй не буде важко (звісно, є труднощі, але вони є і у бездітних людей). А якщо ця думка нав‘язана (неправильним трактуванням Біблії, мода, чоловік хоче, батьки просять), то ця жінка буде нещасною.

 

Так і я не бачу.

 

Бог закликає слухати Його. І дає досить варіантів щоб при цьому людина була щаслива. Він не змушує ВСІХ мати дітей. Не каже кому скільки їх мати. Не зробив жінку плідною кожен день.

 

@Siania Про те що не буде важко. Та буде, мені важко. Але посильно.

 

Я маю одну, і мені капець як важко. Але я щаслива при цьому.

 

Дуже вас розумію.
З двома легше. З трьома взагалі. А з чотирма знову важко ))), але все ж не так як з однією.
Мені було майже непосильно з однією.

 

Ну не знаю. Не все що я хочу мені дається легко. Але якщо я того хочу, тоді я щаслива, навіть на важкому шляху до мети. Я зараз не говорю про «слухати себе і валятись в ліжку».
Але якщо я щаслива з однією дитиною, а хтось з 10-ма, то що я менше християнка, якщо при цьому дотримуюсь заповідей Божих?

 

1 Коринтян 7 1-9

тут явно про секс. Про дітей жодного слова.

--- дописи об"єднано, 31 Жовтень 2018 ---

Мені здається, що відрізнити то можуть, але починають торгуватися.