Жінка за кермом (курси, практичні поради, приколи...)

Не можу пояснити(( там є якийсь момент що ніби ти маєш їхати, але також починає в той момент їхати інший потік, і от я не розумію хто кого має пропустити...

--- дописи об"єднано, 15 Березень 2019 ---

А ще там по дві по три смуги, і я його просто боюсь )

 

почну здалеку - я прихильник повільного навчання. Коли треба планувати наперед маршрут, і робити два праві, щоб не робити один лівий поворот.

Так от до наших баранів: на Липинського часто тягнучка, якщо вам треба на Миколайчука, і в ту сторону - сплануйте маршрут так щоб вам їхати по Чорновола і Мазепи - вийде швидше. Якщо вам з Липинського на Промислову, то можна через Хмельницького (але скоро обіцяють ремонт, і там теж і рух і дорога не для слабкодухих).

З поворотом з Липинського - все просто, їдете за світлофором, там окрема секція.

Якщо повертати треба з Промислової, то можна звернути в останній поворот наліво перед перехрестям і городами виїхати на світлофор навпроти заправки. Дорога городами погана, зразу кажу. Якщо зі сторони Миколайчука, то можна через Лінкольна поїхати і потім на Замарстинівську.

Я кожного дня проїжджаю це перехрестя, але мені прямо з Промислової, то навіть з Промисловоі нормально лівий поворот роблять треба почекати, звісно, але зазвичай пропускають зробити маневр в кінці.

 

Якщо ви повертаєте з Промислової на Липинського, ви в лівому ряді виїжджаєте по своїй полосі на середину перехрестя і зупиняєтесь. Скоріше за все у вас там не буде можливості проскочити швидше ніж почнуть рух зустрічні машини. Ви стоїте на перехресті, у вас блимає лівий поворот, включена перша передача, ви готові стартувати і дивитиесь за потоком зустрічних машин і їх світлофором. Які тільки утворилось "вікно" або зустрічні зупиняються на своє жовте, ви газуєте і їдете наліво. Але рухаєтетсь уважно бо там ще й пішоходи переходять. Вітаю, ви проїхали перехрестя

 

Яка болюча для мене тема.
Я боюся їздити (правда, рівно до того моменту, поки сяду за кермо). Якщо є можливість не їхати - я піду пішки з радістю. Але треба, то треба.. Одного разу треба було мені в аеропорт. Зрозуміло, що я ще там не була. Складали з чоловіком маршрут. Він мені склав два оптимальних маршрути (з точки зору, відстані і кількості авто), включила я навігатор на повну гучність, який мені показав один з варіантів чоловіка, але ж я блондинка. Я по ходу вирішила, що поїду тою дорогою, яку добре знаю. Хоч там купа перехресть, 2чи 3 кільця, але я її знаю. А інші - ні. Чоловік потім довго сміявся і дивувався.
А ще я боюся паралельного паркування. Навіть коли за кермом чоловік, я хвилююся. Певно, треба сідати і вчитися самій так паркуватися.

 

А я по Львову часто використовую навігацію з гугл-карт, особливо коли мені треба кудись, де я не знаю району (в плані трафіку).
Я зауважила, що гугль будує маршрут з урахуванням заторів і пропонує оптимальний по часу варіант.

 

Мене такі перехрестя страшенно лякали, я не завжди розуміла до якого саме місця середини перехрестя маю виїхати, дуже бракує мені по Львову нормальних розміток, знаків. Ще одне з улюблених перехресть, коли з Коперніка їдеш на Героїв Майдану. Чесно, спочатку об‘їжджала через Сахарова і Стрийську.

Теж оберу дорогу, яку знаю. Я не люблю парковок, з яких потрібно виїжджати задом на жваву дорогу.

 

О в мене так було, що поки в машину не сяду, то так страшно. Це проходить.

Паркуватись я почала вчитись тільки недавно. А до того часу я просто вибирала де є купа місця, і там ставала. Я швидше пройду зайвих 800м, ніж буду випарковуватись.

Коло Арсенів, коли була маленька машина, то без проблем, а мінівеном я вибираю де ставати, бо мені там завузький проїзд між рядами (для маневру).

 

Так як я не вмію коротко писати (і говорити) але поділитись досвідом з новачками і невпененими водійками охота. Тому велкам

Купили ми машину 7 років тому, коли меншому сину було 6 місяців. Машина простенька, лада. Потрохи сідала за кермо. Їздити було страшно, голова боліла, ноги трусились. Діма в машині верещав безперервно. Дуже "весело". Питань по водінню багато, відповідей немає. Чоловік сам досвіду майже не мав але повчати мене любив. Найбільше виводило з рівноваги коли він кричав чому я не проскочила на мигаюче зелене або жовте світло. З криками і скандалами я так потрохи і їздила. Потім пішла на додаткові заняття в школу Реги.

До речі, мій інструктор Саша був дуже безвідповідальним в тому плані, що міг не попередити про відміну заняття і не відповідати на дзвінки.

Пройшла я 5 уроків і слухала похвалу, що я можу спокійно сама їздити. Але це не зняло в мене страху і напруження. І в один день, я розгубилась на перехресті біля Галицького перехрестя і потрапила там в дтп. Розбила машину досить сильно. Ремонтували її довго і лише через 2 роки я сіла за кермо. За тих 2 роки я не раз чула від "знавців" вердикт, що мені не дано їздити на механіці. Але на машину з акп в нас грошей не було і я розуміла, що якщо хочу їздити то доведеться сісти і їхати. Всєм врагам на зло. Так я і зробила. Спочатку трохи мучила сусіда, щоб він мене повчив. Зрозуміла, що йому бракує терпіння кататись зі мною. Дивилась трохи відеоуроків на ютубі, читала. Я просто щодня почала виїжджати пізно вечором покататись по району. Їздила по вихідним. Всі свої маршрути детально продумувала і продивлялась на карті де які знаки, коли повертати і т.д. Їздила тільки знайомим маршрутами. Прислухалась до машини і розбиралась з оборотами, передачами. Розпитувала у знайомих водіїв про деякі ситуації.
За 5 років майже щоденного водіння ситуацій було дуже багато. І на спущеному колесі їздила. І за містом на базі відпочинку машина не заводилась. І на рельсах під травмай мене заносило. І при паркуванні сусідню машину туцнула (просто штовхнула, без пошкоджень). Пам"Ятаю, як боялась об"їхати трамвай і волочилась за ним, при тому не даючи іншим машинам нормально його об"їхати, і мені пів дороги бібікав таксист. Незнала як спускаючись з крутої гірки переключитись на нижчу передачу. Кожну, кожну зиму я в будь-яку погоду сідаю за кермо. Бо один раз дозволити страху оволодіти собою і все, можна пересідати на маршрутку. Досить довго я стидалась пасажирів в машині і з ними їздила досить невпенено. Значно гірше ніж коли сама з дітьми.

Ну і ЦУ для дівчат-початківців: їздіть в час коли пусті дороги щоб навчитись відчувати машину. У вузьких запаркованих вуличках їздіть повільно і по можливості заглядайте у праве дзеркало, щоб розуміти відстань від вашої машини до припакорваних авто. Орієнтуйтесь на габарити машин, що їдуть перед вами, як вони проїжджають, яка відстань. Не бійтесь заглохнути на перехрестях і світлофорах. Заглохнути може і досвідчений водій. Нервових бібікальщіків є повно і всюди. В своєму ряді не притиратись до правого краю. Кому треба - той об"їде, а вам потрібно місце для маневру, наприклад об"їхати яму. Якщо боїтесь проїхати кільце - їдьте по ньому правим рядом, не поспіхом. Дотримуйтесь рядності. Не проскакувати на жовте світло. У Львові є купа перехресть де такий же проскакун просто в"їде у вас. При виїзді з другорядної дороги газуйте тільки коли впевнені, навіть якщо доведеться і 5 хв чекати. Їздіть знайомими маршрутами поки не стане цікаво "а якщо я сьогодні туди поверну". Беріть з собою за штурмана коліжанку, що підтримає вас.

 

Дівчата, а шо то за джекпот нині на дорогах?

Канікули шкільні, чи що?

 

нє, Спарттак відкрили.

 

Холєра, точно.
плюс 1 світлофор по дорозі на роботу.
ще би дороги хоч ямково підремонтували на під"їздах до того Спартаку.

 

Взагалі, ота тенденція на кожному повороті/перехресті будувати ТЦ, то якийсь капець.

 

ну не знаю, як кому, а СПАРТАК особисто мені дуже і дуже пасує.
Бо наш район - як ізгої якісь.
Хочеш в кіно - пхай на другий кінець міста або плати в ФОрумі на 30% дорожче і ще за паркування оплати.
До кінг-кросу громадським транспортом без пересадок не доїдеш (відповідно, якщо піти на якийсь вечірній сеанс в кіно, думай потім, як добиратися).
Супермаркету нормального (де в разі потреби можна купити лігумінів заморських) сильно бракувало (знаю про Сільпо на Б.Хмельницького, але особисто мені туди незручно, і після роботи тре вистоятися в корках на Липинського і біля АС 2, щоб туди втрафити).
Плюс спортлайф нормальний (я надіюсь) буде. Бо на Чорновола - конюшні, які давно потребують ремонту.

Тому я в цілому задоволена, надіюсь, відпаде потреба їздити на шопінг, закупи, спорт через ціле місто.

До речі, Львів - самий НЕ покритий ТЦ (у порівнянні з Києвом, Одесою, Дніпром).

Особисто робила маркетингове дослідження в час, коли відкривалася Вікторія Гарденс.

Тобто ще є куди рости

 

але ж не на розі.

це точно

 

з точки зору бізнесу і клієнтопотоку - як на мене, кращого місця в нашому районі годі знайти.
З точки зору нових заторів для пересічних людей - звісно, що краще би в якійсь глушині той ТЦ розташувався.

 

а головне, з точки зору готової чаші під басейн, який ще за Польщі зробили. Але там ще світлофор не працює, а проїхати стало дуже невдобно.

 

@Kroshka Enot нам він також локаційно ) підходить навіть дуже, але з точки зору руху транспорту- трешак ще один в місті. І, як на мене таки по немудрому зроблено заїзд/виїзд загалом. Та, звикнеться, що вперше?)))

 

ми сусіди по району?

 

Майже). Ми за містом, але в тому керунку.

 

ооо, то головне розчарування мого чоловіка. Бо, маючи такий добрий "фундамент", умудрилися то споганити в угоду прибутку: доріжки будуть не 50-ти метрові, а в поперек - 25-ти метрові.

нині зраня працював. водії були в шоці