Зрада чоловіка, що робити? (2)

@Lasti, вона заміж за нього не збирається? Я б не казала мабуть, якщо там все на соплях і так тримається, то хай розвалиться без Ваших підказок. А якби йшлося про серйозні рішення в житті, то дуже близькій людині я б сказала, що вважаю цей вибір негідним, може без конкретики.

Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

Ну якщо вони через нього вже декілька разів розходилися, то навряд чи його шось стримає знову її кинути, як йому захочеться. А вона якщо скільки разів його пробачала, приймала назад (не залежно яка причина була розтавання, але з його ж ініціативи правильно?) - то не дуже мала би розраховувати на його вірність , чесність, чи порядність. Я взагалі не розумію, як можна так дозволяти з собою поводитися! Ну щоб хлопець кидав, а потім вертався. Хоч теж знаю таку пару. Там дівчина вважає, що вона мусить з ним бути, бо так хоче Бог (якщо повертає її хлопця назад). Але вона зараз "перекинулася" до протестантів і вони її так налаштували (що вона ні за що не відповідає, і нічого не вирішує, а все вирішує за неї Бог).

 

Досвід - це завжди добре. Незалежно, чи буде він позитивним, чи негативним. Головне, щоб не було небажаних вагітностей, які б "змусили" їх таки залишитись разом і мучитись дальше.

 

Ото ж бо і воно. Того і боюся, що дійде до чогось серйозного, а потім все життя тяганина туди-сюди(

Ви кажете, масла хочу підлити.. Скоріше відро холодної води, щоб отямилася.

 

Сказати, але не прямо.

 

Я своїй інтуіції довіряю але перевіряю по-можливості. Очі, вуха- це ті органи, якими це роблю. Якщо у Вас з дівчиною хороші, довірливі, відверті стосунки, то думку свою можете з цього приводу якось подати

якщо так хочеться

.

 

@Lasti найгірше що підлітковий максималізм може вам не повірити і зробити з вас ворога.
А якщо це дуже близька вам дівчина , то це може бути ще більшою проблемою ніж ці стосунки.

 

[USER/]@Lasti[/USER] йдеться про Вашу старшу доню?
Якщо так - зрозуміло, як Ви почуваєтесь...
Але якщо втрутитесь - будете "винні", в кожному разі.
Мудрості Вам

 

Погоджуюсь. Свого часу мені батьки всі вуха продзижчали про те, що він - найгірший варіант, який можна уявити. Факти реальні наводили. Але я була юна і закохана (останнє найбільш небезпечне). Тому відкидала навіть очевидні речі. Але. Зі своїм першим хлопцем (теж той ще фрукт - кілька разів зустрічались, а потім він просто зник, потім знову з"явився, ще кілька зустрічей, знову зник) я порвала через те, що на власні очі побачила його зраду. Ну як на власні очі... Мене він в мессенджері ігнорував. Тому я попросила хорошого знайомого написати йому ніби за комп"ютерною порадою. І так, між іншим, у розмові поцікавитись, чи має він дівчину. Він скинув мені переписку, де той горе-бойфренд писав, що його самотність зараз прикрашає чарівна блондинка. От тоді я й зрозуміла, що там нема за ким страждати і ридати.

Чи має той хлопець аккаунт в соцмережі? Якщо має, можна спробувати написати йому з фейка і ненав"язливо з"ясувати його справжні наміри. Потім - продемонструвати дівчині. Заодно їй урок буде - як перевіряти чоловіка, якщо сумніваєшся.

 

Та ну, нє. Стосунки,в яких сумніваєшся-нема чого перевіряти та продовжувати, тим більше,коли вони починаються з цього.

 

Якщо це власна дитина, то я б була ще більш обережною з попередніми висновками про нібито побачене. Я от подумала, а що, ящо на правах мами поговорити з тим хлопцем?

можна і про побачене сказати, і якщо стане зрозуміло, що то таки він- попросити самому все залагодити(тобто, закінчити стосунки з дочкою)

Чи це не зовсім вдала думка?

 

Спробувала підійти здалека, прозондувати т.с. Ну шо ж... Без варіантів. Відразу в штики. Нема на то ради - кожному треба пройти свій шлях, набити свої гулі. Моєї соломки ніхто не потребує, як би я не рвалася її стелити. На жаль(

 

Ніні, "нема на то ради "не варіант
Якраз ваша соломка буде помічна: підтримка і співчуття, ні в якому разі, шо він поганий, просто варто своє , щось інше ..шукати

 

так, але не винуватьте себе!

Ви прекрасна мама, просто таким чином покоління оберігають своє право на свої рішення.

 

і до речі, раз вже пару останніх сторінок тут офтоп
Дуже часто в розмовах про особисте життя дітей чую "Та то 19 (20) років, та то взагалі ще діти" І своє втручання чи супервізію цих стосунків пояснюють саме віком дітей. А якби їм було "хоча б 23" (не знаю, чому 23, теж часто - саме ця цифра) - ну то вже інша справа.
А нічого подібного. Якщо звикнути тримати на контролі особисте життя дітей різними дозволеними і недозволеними способами, то з віком дітей це не минає. Мої ще маленькі, мені ще легко. Але я дуже пам'ятаю ситуацію 4-річної давності, коли мама моя вчудила. Сестра молодша від мене на 3 роки, їй тоді було якрах тих сакраментальних 23. Вона давала уроки англійської, і у неї з'явився учень, до якого вона стала їздити додому. Ясна річ, це були вже не уроки, а побачення. Мама захотіла дізнатись точну адресу проживання того хлопця. Ясно, що сестра не сказала. Тоді мама стала брати таксі і стежити за нею, і сестра спіймала її на гарячому - мама йшла за нею за 10 метрів, хотіла сховатись у браму, а брама була зачинена. Тидищ Загалом, як в фільмі. А до чого це я - 23 роки не допомогли.
І мама мого чоловіка, коли намагалась всіляко огородити його від небезпечної і погано впливаючої мене, також хотіла своєму синові лише добра.
Це, напевно, найскладніша частина батьківства-материнства, але нема ради - особисте життя дітей = їхнє.

 

я от не розумію, як юне створіння, якому ще й 20 немає може погано вплинути на дорослого чоловіка? Якщо що -- в мене теж таке було, але не з чоловіком, а з попереднім хлопцем, який на 10 років старший. Ми з ним зустрічались із моїх 18 до 22, а його мама в Криму жила, то я була позбавлена отих знайомств із мамами. Але в останній рік зустрічання, коли в мене вже був Макс, і ще був той хлопець (ну як був -- він кинув роботу і поїхав до мами (мене ніхто не питався) в Крим (і це було до Макса) -- я поїхала з подружками в Крим. В Євпаторії, а він був у Севастополі, от я і вирішила в гості навідатись і сказати, що вже офіційно фсьо -- і з мамою познайомитись, а чьо? най знає, яку квіточку її синок втратив!

І що? Та мама таке на мене гнала -- сказала йому, що я як "нєваляшка" і так мене і називала в розмові із ним. Що то значить -- донині не знаю і ніяк із тим образом співставити не можу. Не товста, не безхарактерна (бо так мені видається, що нєваляшку, куди кинеш -- в той бік і піде...). От, і ще теж рекомендувала зі мною ні-ні... І це йому вже 32 було, і зі мною 4 роки... Ну я познайомилась -- і таки вірішила най ще помучаються -- не сказала, що фсьо, крапка. (якби бачила, що я їм потрібна -- то я ж не злюка, відразу б сказала, що така фігня, полюила іншого, вибач.... ) А тут бачу, що хочуть мене сплавити -- то я ще в них на мозгах 2 місяці сиділа (поки він був в Криму), а вже як повернувся -- то все сказала. Ну але які то стосунки, коли ти дівчину у Львові на 4 місяці залишив? А коли вона до тебе приїхала -- не стояв на колінах і не вмоляв заміж вийти?

 

мені не було 18 але згубний вплив був очевидний
Кожна мама хоче кращого для своєї дитини, і має якісь бачення...

При всій фантазії, жодної паралелі провести не можу. То явно мало бути щось образливе, але логіки ноль...

 

Коли я приїхала в Крим -- мені тедж не 18, а 22 було. Я собі уявляю, якою б мене нєваляшкою назвали, якби я приїхала у 18))) І це при тому, що я НІКОЛИ не брала грошей у цього хлопця (ну щоб там не подумали), а ще сама по барам-дискотекам більше за нього витрачала, бо мені було соромно, що за мене платять, я ж така вся незалежна (я вже працювала). Дура, яка ж дура я була))) Ну але нічого -- це зараз ми такі мудрі, думаємо, що треба було "брати" бабло і своє не витрачати. Але не взяла -- і горджусь собою все життя

 

гггг, мені власне ЩЕ не було, коли я почала на нього згубно впливати
нєваляшка заінтригувала конкретно. Я зі всіх сил намагаюсь когось так обізвати, а не получається

значить, так було правильно.

 

О, про "згубно впливати")))
Ми з чоловіком коли повідомили його мамі про одруження, вона спочатку в сльози кинулась, а потім, коли я вийшла з кімнати, спитала в нього є: " то вона тебе підмовила одружуватись? Я знаю, вона-вона". Все наше зустрічання (а це близько 6 років), вона мене злісно не долюблювала, інколи цього й не приховуючи. А тепер...краща невістка в світі)
Пі.сі. то тому, що свекруха живе за кількасот км від нас. А так, то теж була б поганою)

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk