Звична ніч: чому не спиться?

А я не сплю, бо пробую дати вільні виловити на сайті ДМСУ. Поки удача не на моїй стороні, тому далі буде((

Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk

 

щось мені часу критично на таке бракує. Он яка година, а я якісь товарно-транспортні накладні до заявок підкріплюю.

Поїхати кудись, хоч на вихідні. Таке мені дуже допомагає. Бо оті 24 години чи то вдома чи то на роботі (переважно більше часу виходить, що працюю, а всі кажуть, що вдома сиджу) напрягають конкретно.

--- дописи об"єднано, 15 Грудень 2017 ---

ооо, успіху. Я теж недавно мала таку розвагу - спочатку нас з мамою реєструвала, а ще й сусідка мамина мене просила їй дату виловити. Реально в 00.01 є місця. Головне не завтикати, бо в 00.05 вже по всьому.
В мене 23 грудня буде рівно 3 місяці, як здала документи на паспорт і глушняк повний - відправлено 30.10 до відділу персоналізації. А я так хотіла ще до НР в Польшу за продуктами до свят зганяти.

 

все, я спати. Ще поки в душ, то на сон залишиться максимум 4.5 години.

 

Вчора мала твердий намір всіх провчити і ніяких миколайчиків Але в 4 ранку у мене, певно, совість прокинулися і ніяк не заспокоїться я вже і подарунки розклала, і в хаті провітрила, і чаю напилася. Лежу тепер борюся з безсонням і бажанням піти унітаз помити

 

"Не опять, а снова" Розчаклуйте хтось мене. Бо у мене якесь прокляття Попелюшки, а точніше отої останньої ночі перед балом.
Що я щоразу роблю о 1 годині в останню ніч перед Владовим виступом в садку? Правильно - шию костюм. Я ніколи не шию його за місяць чи хоч за 2 дні - ні-і-і-і, то для слабаків Бо остання ніч з її прозріннями і натхненням - це святе

І то насправді не лише дитячих карнавальних костюмів стосується. В останню ніч перед весіллям я дошивала намистинки на сукню і доробляла бантики на бокали. Про всякий різний одяг дошитий/перешитий в ніч перед якимись дефілядами і дрібниці типу листівок (а ще курсові в студентські часи ) я взагалі мовчу - то стільки разів було, що й не перелічити...

Ну от сяду робити заздалегідь і буду крутити туди-сюди, мудохатися, переробляти... А в останню ніч все прямо оптимізується до неймовірності, в руках горить, в голові кипить, робиться вдвічі швидше, креативніше і ефективніше. Може, хто раптом знає, як перенести суперпрацюючу голову і натхнення дедлайну хоча б на тиждень наперед?

 

у мене на роботі таке вже 15 років.... Теми можуть бути вже тиждень затвердженні, а робиш їх тільки у випусковий день... І щотижня злишся на себе: чому стільки днів мала, могла нормально зробити роботу... а тут все в останній момент... Те ж із темами. Ніби три дні перед нарадою шукаєш -- нічого нема... За годину перед нарадою сідаєш -- і до наради вже з десять. І ніби добре, ніби звиткни , дівчино, уже до цього графіку, але ж ні... Оці кілька днів, що шукаєш теми -- ходиш розбита, невпевена, нервова, незадоволена собою, а інколи й думаєш, що взагалі треба йти із професії раз не знаєш шо робити. Аж тут оця чарівна година до наради -- і знову все є. Знгач ці дні пготрібні на підзарядку приладу, щоб він вистрілив саме у час Х)

 

Була на дуже толковому тренінгу по тайм-менеджменту.
Там висловлювалася така думка, що є люди із категорії "адреналінові герої" - це люди, для яких не працює правило не доводити свої справи до стану пожежі. Це люди, які в стислих строках можуть видати такий геніальний результат, якого ніколи не зможуть досягнути, працюючи в спокійній обстанівці.
І це для них нормально. Їх не виснажує такий ритм.
Якщо Вам теж не надто дискомфортно так працювати і проколів жодного разу не було, може, Ви - адреналіновий герой?
Бо я теж можу видати якісну роботу, навіть якщо роблю її в самий останній момент, але після цього почуваюся, як стара калоша.
Недосипи не йдуть на користь самопочуттю і зовнішньому вигляду, а надінтенсивний режим роботи відображається на фігурі (бо маю звичку постійно щось жувати, коли треба 100% уваги і зосередженості, та ще й серденько калатає "встигну/не встигну?". Також після таких супер інтенсивних діапазонів мушу давати собі якийсь час повного неробства, щоб відновитися. А за цей день знов накопичуються важливі завдання. Утворюється замкнуте коло.
Тому зараз працюю над тим, щоб перевести максимальну кількість своїх задач в "зелену" зону матриці Ейзенхауера (це з таймінгу, кому цікаво, в інтернеті є повно інфи).

 

Це явно не про мене, а в таких ситуаціях лише псіхую, панікую, у мене все валиться з рук та нічого не виходить, і починаю ненавидіти роботу, яка мене так виснажує. І хоч зрештою я досягаю потрібного результату, але я вже нічого не хочу після того. А от якщо маю достатній запас часу, то роблю час від часу по-трошки, і виходить прекрасно і я спокійна та задоволена результатом. Я Терези, тому люблю гармонію та рівновагу. Ліпше мої терези не розгойдувати і не будити в мені фурію.

 

Приталембалася додому. Був найкращий "корпоратив" який тільки можна уявити Тихенько заповзла домів, а Ахіл то мені не Цезарчик влаштував дику істерику, вигнали на двір. Підняв на рівні ноги сусідів. Ще й тепер всі знають, що то таксо, яке барахталося і гурчало в болоті, мене привезло. О, та-ко ,май такого зрадника в хаті. Сон, як рукою зняло. Мандаринки тріскаю. Баланс врівноважую.

 

Чому не спиться?
Тому що знову замкнуте коло: свербіж-похід в туалет-спуститись вниз попити содову від печії-почухатись-туалет-печія...
Сижу, вже почекаю наступний похід в туалет.
Думала, тільки вночі свербіж приходить, а ні. Після обіду прилягла спати з малими - той самий свербіж був.
Памятаю, как народила зранку другу дитину, що було потім вдень вже якось забулося... але потім ніч в пологовому, прокинулась від чергових криків породіль - і зрозуміла: нічо не чухається .
А поки кожен рух волосинки на тілі відчуваю. Ще й штовханина маляти не дає розслабитись.
Ось чому не спиться

 

Дедлайн. Терпіти не можу і самі дедлайни, і це слово. Але вночі працездатність на диво висока. Мабуть, я якась суперсова =)

 

Йшла третя година мого неспання. Таки буду пити валеріанку на ніч, бо сил вже нема. От як мала починає рухатись, поїсть і спить, а мені сон як «рукою зняло». А ще як згадую всякі невирішені питання і філософські теми...

 

Дивлюся "Швидкість" і вишиваю великодній рушничок синові
Минулого року вишила нашвидкуруч, а тепер вишиваю нормальний

 

Ще тут не відмічалась... А чого не спиться? Бо важкість в шлунку ( ето всьо потому, что коє- кто слишком много ест). Тобто той коє-кто зазвичай за правилами -60 вечеряє , а після 18 взагалі не їсть. І оці винятки чогось не проходять просто так. І ніби не багато, і пісне, але ж все й одразу... Кутяяяя... Я мушу наїстися , щоб не хотіти цілий рік... Тобто не кілька ложок для годиться, а так нормально, що в інший день потягнуло б на повноцінну порцію каші до сніданку... І хто кому дохтор тепер? І ніби конкретно так нічого не болить, треба було певно слухати рекламу і купити якого "мезиму", але хто ж то знав, що Остапа так понесе? .

 

Останній тиждень переходжу в режим:
Нічний сон під ранок 3-5 години
Післяобідній сон 1-2 години (поки ласть молодший поспати)).
І от знову безсоння, печія ще не прийшла (хоча цілий день була зі мною ), збираю думки до купи.
Щось мене вже турбує рівень підготовки до пологів. Ось 35-36 тижнів, а в мене куплені тільки памперси-прокладки-серветки...
Тому, користуючись безсонням та двозонним лічильником, розпакувала немовлячий одяг, пелюшки, нарізала марлі "навсівипадкижиття" замочила, переться. 2 цикли буде.
З вчорашньої ночі вичитую історії про пологи, у деяких і в 37т дитятко народилось. Трохи вже хвилююсь, так, предсвятково. Приємні хлопоти, так сказать
Завтра зранку останні аналізи загальні (більше не хочу здавати, а ось ці цікавлять, що там з гемоглобіном та білками).
Діти вкладались пізненько, ще й я домовилась зі старшим - і вирвали другого вже молочного зуба, що хитався, а поза ним так вже 2 мм як росте корінний. Перший корінний вже гарненько виріс, встав на місце молочного і таким моцним виглядає
Мешканець в животі штурхається, розминається. Тре буде ще розтяжечку зробити, поки переться прання.

 

І знову я тут. Раз вже не спиться, то думаю на тему вакцинації. Ніяк не можу прийняти остаточне рішення. Просто постійно відтерміновую, то щось стається, то вакцини нема, то хворіємо, то аналізи погані з незрозумілих причин, а при перездачі вже добрі...
І ще одна тема для нічних роздумів. Ховаю під спойлер і прошу вагітних не читати.

Були в нас гості. І в них дитина інвалід, внаслідок отриманих пологових травм. Вже багато років лікують з перемінним успіхом. От я роздумую через які випробування вони проходять щодня, скільки сил і банально грошей йде на ці лікування.Скільки батьки вкладають в цю дитину і власних зусиль. А ще про їхній душевний стан. Ми такі не дуже близькі, щоб обговорювати це питання. Але так мені сумно, що вони мають таку ситуацію. Бо насправді вони хороші люди.
І ось ця зустіч знову навіяла певний страх і хвилювання за свою дитину. Адже лікарю легко помилитися, а жити з тим батькам...

 

І знову купа питань в голові, для чого, навіщо, чому і як далі. Важко то все зєднати до купи і жити далі.

 

не розумію чому, але важко останніми тижнями засинаю, і що саме найдивніше для мене, зранку пам'ятаю ті дурощі, що снилися мені вночі. я ніколи, рельно, ніколи нічого не пам'ятала

(виключенням є декілька віщих снів: перший, це коли бабця (яка на той час вже померла) прийшла в гості, і сказала, що допоможе поприбирати, зварити їсти і нагадала, щоб в магазин за хлібом обов'язково потрібно сходити. це сталося за декілька тижнів до нещасного випадку із татом. другий: це коли до мене прийшов тато попрощатися через декілька днів після похорону, сказав, що йде додому. я кажу: "то зачекай, підемо разом", а він мені сказав: "ні. туди , куди я йду, я сам піду. тобі ще туди не потрібно"... і так повільно розчинився йдучи в горизонт )

... і я цим так тішилася, що мені нічого не сниться. бо вставала з легкістю, нічого не обтяжувало і в голові не крутилося. а тепер ці дурощі сидять в голові, якісь окремі моменти, цілий день крутяться там. і наніч я лягаю з ними і так з важкістю засинаю... і так день в день.... що це таке ?

 

Може Ви неспокійна якась ввечері? Чи дуже напружений день?? Я пам'ятаю, коли в мене був напружений період, такі страхіття снилися,що тупо плакала вночі...
Може спробувати чайок м'ятний вечірком попити? Для заспокоєння)

 

Зараз в мене такий період ,я б його назвала періодом нічогонероблення)) в день не напружуся, на роботу не ходжу. на вечір для сімейного перегляду стараюся обирати щось таке, де я не буду дуже сильно лякатися чи переживати...

м'яту і мелісу п'ю кожного дня))) в мене ще в запасах з 5 пачок (і ромашка теж є)
надіюся, що це скоро саме по собі пройде...