Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

ооххх вже ті мої ранні вставання!! )))іноді здається доця вирішила мене підтримати! в суботу і нині 6:20 в нас підйом, а я ж то на 7 ставлю будильник з розрахунку, що вона о 8 встане !
в результат і дитина товчеться по хаті, мама прикумарена 2 години не годна злізти з ліжка. Потім з розрахунку "а вона рано встала, то вже скоро ляже" ми і на двір не йдем, і товчемся до обіду. Суботні плани з лазаньї накрилися (бо так вийшло що не було в ній потреби), а фарш донині в холодильнику. Вирішила його хоч пересмажити в Болоньєзе

(чуєте як то звучить? - жив був фарш і зробили з нього соус болоньєз ))) мене ті назви трохи веселять - зроби болоньєз, бешамель, а там вже і до лазаньї рукою подати

Сир, якому почався другий тиждень в холодильнику вчора героїчно був змелений, а нині навіть спікся на сирник.

але через то шо я така розтяпа - решта масла пішло до сиру, а на бешамель нема а надвір то ми ще не ходили. І взагалі мастити форму під той сирник прийшлося куском маргарину, який з незапятних часів залежався в холодильнику, бо я вже якийсь час як вирішила перейти з маргарину на масло у випічці. Але тут настала криза і довелося мастити чим було ))

А пралка прала-прала, а потім зупиниласяз миганням кнопочок, які я ніколи в житті не вмикала і незнаю шо воно значить. Думала ну його - витягну лахи як є, відкрила барабан - а там все з водою Здається я запустила прання ще раз по колу, не знаю шо з того вийде...

Ну і взагалі я шось навіть не мала твердого наміру йти сюди писати, а зайшла в темку - і якось воно почало набиратися само...
дивний якийсь нині день, дивна я... вам такого не бажаю

(але то треба собі дозволяти і дивацтва, пра? ну бо ми жінки такі... особливо в часи "сидіння" в декреті)

 

@Retaret моя дитина тепер почала вставати в 5 ранку. я в ауті)) так що, 6 ранку - то ще непогано)))

 

@Oleksandrochka і в нас був такий період, зато чоловік на роботу не спізнювався )))

 

Ну що, ми повні сил і наснаги знову волочитись по світу, алкотури- наше все, дайош відпустку раз в місяць *працювать, працювать і в праці сконать*(с)( шеф, читай тільки другу частину речення) вже вдома
Тут все, як завжди - квіти, робота, варка-жарка-парка.
З останнім проблем взагалі нема, в нашій сім"ї всі профі кулінарії. Доцік сьогодні готувала млинці для себе і коліжанки, млинці добрі, певно, складні в приготуванні, бо після них на всіх відкритих робочих поверхнях ножі-ножі-виделки-ложки -4 (ЧОТИРИ!) банячки, чаша від комбайна, ну і варення (щоб всі знали, що млинці солодкі)
Певно, кулінарним талантом вдалась в свого тата Попросила чоловіка купити філе риби, бо вже тиждень хочу рибні котлети. Купив. Риба заморожена, з хребтом, кістками і іншими органами, притаманними цьому виду
Від гільйотини чоловіка врятували банально-небанальні піони

Якщо шо, за піони я продам всі відомі мені державні таємниці тел. 322-223. А який запаааах!!!
Всім гарного тижня

 

Після невиспаної ночі вдень не дуже то і на сон тягне. Хоча така задушлива погода, що таки певно буде гроза. Малявка вже встигла вдруге вкластися поспати. В проміжку вибігли за шоколадкою для мами, бо таки не витримаю до вечора. Добре, що є магазинчик недалеко.

 

Давненько я тут нічого не писала. Останній місяць в мене пролетів як одна хвилина, стільки всього сталось що писати-непереписати. Дуже багато чого усвідомила, а найголовніше - хто такі друзі, і що насправді не так їх вже і мало в мене. Те що нема з ким кави попити, то не рахується, а те що вони дійсно готові прибігти у найважливіші моменти життя і підтримати - це дійсно справжні друзі. Ніколи не думала що в бюрократичному бою зустріну "побратимів", які стануть мені друзями.
За тиждень зробила не можливе, але це була б не я, якби не зробила. Зараз правда відчуваю себе як вижатий лимон, але нічого, найстрашніше позаду! Зараз насолоджуюсь розміреним життям у новому статусі...Правда чи не набридне воно мені, то не відомо

мені вже стає потрошки скучно і шукаю нових пригод

.
Вперше за місяць я глянула нормально на світ і прозріла - УЖЕ ЛІТО? Коли! Коли воно наступило? А то останнім часом в мене був відлік - до середи, до четверга...але жодної дати і жодного сезонного відліку. Приїхала додому і прозріла - не город, а хащі. На городі відірвалась на повну, правда потім ще 2 дні шкодувала

мене все так боліло, що я навіть дихнути не могла...ну ще би, півроку найважче що робила, то зі швидкістю світла друкувала

.
Все інше...навіть не знаю з чого починати. З роботою сюрпрайзи, з житлом те саме...Де буду відпочивати - хз, скоріше всього що на зеленому морі. Лічний фронт, гр, то взагалі печалька...Кличуть мене за моря океани, може плянути на то все і ризикнуть? Буду в паранжі ходити, сто десятою дружиною...
А...Зовсім забула, я ж інженер! Сама роверок зремнтувала. Приволокла мама з лісу

да-да, саме з лісу, нормальні люди як по гриби ходять, то гриби приносять, а моя мама, то ревер, то кота...

велосипед, ясно що якщо викинули, то з ним щось не ладнє (мама тягнула його на деталі, але після ретельного огляду зробили висновок що він придатний ще до ремонту

ну а чого б ні, ровер класний, не таке барахло як на базарі продають

). Ну от в вівторок чухались руки той роверок поремонтувати, сусід ходив ржав з мене, де то дівці ровер ремонтувати, але ж інженер вдома! Розкрутила, скрутила (п.с. зайвих деталь не залишилось) і вуаля - ровер готовий для їзди!

 

Надоїло все Хочу змінити життя! Ще незнаю як, але обов"язково щось придумаю

 

Народ, який же мій чоловік романтик!!! Всі бачили фільми з сюжетом, де пелюстками троянд всипана підлога, ліжко, горять свічки, стоять бокали з вином?
В мене було майже один в один. Свічок, правда не було, а замість бокала з вином була склянка з водою, зате все решта сходиться.
Прокинулась я на всипаній пелюстками піонів подушці. Вони були всюди - на підлозі, тумбочці і навіть в моїй склянці з водою. Поки несла вазу до смітника, залишала всипану пелюстками підлогуА ті тичинки! як романтично виковирювати їх в 5 ранку з отворів між каркасом ліжка і матрасом
Була спокуса скористатись порохотягом, яку я в собі поборола - потім всі сусіди заздрили б, що їх дружини не такі робітні на світанку, як я
Свою порцію романтики на сьогодні я отримала, як ви зрозуміли. Пішла працювати, але не сильно, сьогодні ж тяпниця
Всім

 

ггггииии Романтикаааа!
Згадалось, а знаєте хто мені найчастіше дарує квіти ? Нє, не

черствий крокодил

чоловік, а свекор. Він в нас дуже любить квіти, йому можна дарувати вазони на дні народження і часто мені дарує букети квітів з свого саду, або купує.
В мене наразі проза, сиджу на роботі, як термінатор, права рука імобілізована в ланґетці, весело одим пальцем текст набирати.
Але сьогодні п’яяяаатниця, ввечері зустріч з коліжанкою, яка вирішила поміняти життя і виїжджає з чоловіком в Канаду, будемо планувати нашу майбутню поїздку до них в гості і їсти піцу, ну бо я ж на кухні як Едвард Руки-ножиці
Всім продуктивного дня, вдалих вихідних, а мені

копняка

мотивації до роботи.

 

не те слово))) я ще вчора бачила, що квіти надто розкрились і треба вже викидати, бо поопадають, але вони так гарно дивились Але і так сьогодні п"ятниця -день заміни квітів

нема. Я певно народжена просто бути красивою і скромною, а не до роботи. Шкода, що шеф цього не розуміє. Черства людина, що тут скажеш Фсьо, пішла
@jylanda, свекру респект

 

угу...казала я і вперто ліньтюхалась.... а тепер , коли до

татаромонгольської навали

приїзду родини на празник залишилось менше двох діб....мотивація якось різко активізувалась... тому я льотаю, як ср@ний віник...ще й КД звар*ювали і теж активізувались швидше на тиждень...тому--"пажелай мнє удачі в баю......"

 

*Ніщо так не мотивує на прибирання, як фраза: *я через 15 хв буду в тебе* (с)
Я не знаю, який там сьогодні марс в юпітері чи венера в плутоні, але через 10 хв мого ниття, що не маю охоти працювати, чоловік запропонував зробити все за мене Я валшебнік
Якби хто думав, що тепер я валяю дурака на ДП - ваш зір вас зраджує нічого не роблю, той помиляється - я вже виконала 2 пункти з марафону *100 справ на літо*. Список дуже помічний, приєднуйтесь
Залишилось намаринувати м"яско на вечірній гриль, ну і може ще який подвиг зроблю, поки не знаю

 

Ну я ніби є і на якийсь відсоток жива і здравомисляча.

фіг там. Все в комплекті. Ледво ноги волочу. Добре що цього разу не дерлися на Говерлу.Обійшлося кросом на гору Буковель і кілька підомів (не на кріселках) на якісь горби вздовж витягів пішки.Тре казати як я ся чую? Писок спалила на сонці. Ніс як в алкаша. Руки червоні. Навіть стопи загоріли - цікаві плями.
Ніби мала би схуднути. Нічого подібного, +2 кг і вся опухла. Мужа, поки віз нас з вокзалу до дому, дивно приглядався.
В Татарові нині робили посадку на поїзд. От такого провідники ще не бачили - казали, що то було "рейдерське захоплення". 2 хв стоянки і наш табун??? Поїзд по довжині на платформі не вписується, ми бігли по траві (на висадці наловили кліщів) з торбами-рюкзаками. Спочатку в вагон закинули Оксану, потім дітей . Далі торби. Всьо- час вийшов. І тоді спудився провідник - якось закочив в вагон. Потім я, вже на ходу з величезним рюкзаком : там був мій салатовий ноут в якому вся моя робота і банки з маринованими білими грибами мамі на дефіляду 70-річну . Потім ми вчепилися в Юріка - затащили вже коли його ноги землі не торкалися.
Хто придумав стоянку поїзда 2 ХВ???
І шо? Ті двіжнякові, після того, як по купе розсадилися, видали, що це було краще ніж "тарзанка" над Гуком і Букою. Нє, я не летіла - категорично відмовилася. Зато, на фотосесію з хасікі і кінну прогулянку , всі, крім мне - забоялися. Бігали "лосями" в слід і фоткали.
39 ДН був максимально екстремальний.
40ДН по плану має бути в Домінікані.
Йду спробую відкинути копита до ранку.

 

@flame, така класна пригода, і дуже позитивно описана.
Я як згадую свій останній похід в гори, кажу собі тихенько : пам'ятаєш?, от сиди вдома і не рипайся. А то вже 2 роки пройшло... То певно чоловік так навмисно, щоб мене більше не брати. 20 кілометрів з величезним рюкзаком і вгору. А ще багаточисельна група, яка під одного не буде підлаштовуватися. І спека, а на другий день дощ...Мама мія... як згадаю...
До приємного. Сьогодні вибралися до церкви. Вдих/видих, ми справилися)) Мала чемно роздивлялася людей цілу годину і навіть відстояла 2 черги (ну тобто відсиділа на руках, мама стояла). Все би нічого, але щось не альо з кондиціонером в машині. Так що дорога додому була... жарка... не то слово. Ну але компенсація буде ввечері. А то ще від п'ятниці народ навколо димить своїми шашликами. Нині будем ми диміти

 

А як то так, ніхто ще сьогодні тут не відмітився і знов я пишу?!
Мали сьогодні гостей. Тішуся ))) Все звісно крутилося навколо малої так як гості вперше після її народження були. А то вже я шокувала: дитина спить з тобою, омг, ти не боїшся її придавити?!А де дурачок, пляшечка (то я з ін.кімнати почула тож відповісти не мала змоги так як не мені було питання). А ти всьо їсиш і п'єш?! (Ага, така ненажера, що страшне)
І чого то коли в сім'ї з'являється дитина всім навколо так конче треба розказати молодим і "зеленим" батькам що і по чому.
Але мене це справді потішило.

 

ЯЮЄ... навіть жива і адекватна...вже.
Тобто празник відбула, посуд вимила-витерлда-вискладала..фуххх.
Навіть мій манікюр це все витримав, хоч посудомийки нема і дротик-шоркалку я використовувала, але тримається! і тішить мене. Пра наша бабуся його не зацінила і розкритикувала" налічіє онного" , але як там у класіка---"..значіт харошиє сапагі. нада брать!"
Пляцки доїдаємо, сусіди спомогли. Нуачо? на нашій вулиці лиш у нас такий численний празник, тому логічно, що солодкого в нас найбільше.
Нині троха "посиділа " на своїх грядочках..ще би 2-3 таких ривочки і було би красівоооо.
Черешні того року в мене бідненькі, погода їм не сприяла. Але мо й на краще, трохи віддихнуть. відновила знову ранкові променади босоніж по росистій траві...кааййфф !!!
Дитя не може дочекатись басейну, а з тими прогнозами, то певно взагалі не буде його сенсу ставити, або купити маленький, щоб вода встигала нагріватись за 3-5год.. Поки бігає під садовою поливалкою ----пищить, тішиться, мокрий як хлющ, але все одно бігає...---жаба!
Завтра чекає мене похід до стомата....тре ще разочок спробувати зубчик "прихорошити". Може ще й цього разу вийде уникнути коронки--не люблю я їх, нервують мене. Одну маю, і фатит.
Синочок в садок не ходить і надзвичайно цьому тішиться -- майже цілий день десь валандається--по колєгах, або велосипедом гасає. Він став ще той гонщик, аж шину в камеру нині купувати їздили, бо вчора в Стрийському парку йому колесо встрілило..шумахєр. Тому в гаражі була в нас веломайстерня. Крутили там щось обидвоє.
На майданчику - купа дітисьок---літо!
Памятайте - літо настало! і якщо ваш термометр цього не підтвержджує, не вірте йому ! Беріть шорти+майку і викликайте сонце! Саме так ми й робили нині вранці --помогло..
Сонечка вам, навіть серед ночі і .

 

гггг, дійсно було весело. І це я лише закінчення пригоди описала. Звичайно можна би було все кардинально по-іншому сприймати - все погано, по траві бігли, кліщів наловили, зранку замість сніданку гонили в медпункт викручувати їх, Христина така вражена була житлом в Карпатах, так гонила по апартаментах, що за перші 15 хв. перебування там, встигла залетіти в стіну і розсікти собі вилицю. Моментально половина обличчя посиніла, спухло так, що навіть ока не було видно. Тре казати як і скільки часу плакала? І ми всі були на нервах? Ще й просила молока з своєї улюбленої пляшки, а де-хто її забув вдома? Ми гонили по Поляниці, шукали аптеки щоб купити нову пляшку, нічого подібного не знайшли, 2 рази змокли до "нитки". Забрали з дому гарненьку дівчинку, привезли одноглазого пірата. Але, Оксана мала спец.крем і, на сьогодні, там малесенький зеленкуватий синячок під оком залишився. Додому вже приїдуть без сліду нещасного випадку. А ще, нас поселили не в той номер, який ми замовляли, бо в готелі будова, про яку нас не попередили. І та "будова" починалася в 6-15 ранку. Зато перед сніданком ми встигали класно прогулятися по абсолютно порожньому Буковелю. От жодної людини крім нас. Сонечко, пташки, гори і все наше. Фоток наробили 2000штук. А я всюди така страшна, якась опухша і груба, що навіть страшно 2 раз дивитися. І в готелі були лише ми перші 2 дні. Обслуговуючому персоналу було на стільки нудно, що вони нам влаштували неймовірний сервіс. В перший вечір брат з шеф -поваром на кухні ресторану готували наше м"ясо і рибу. Багато цікавих секретів тамтой здав. На сніданках шведський стіл перетворювався в "всьо наше" застілля так ще й з офіціантами. Таких сніданків ше-м ніколи не виділа. Страшно згадати скільки баноша з підливою з білих грибів втоптала

і в тій мачанці було 90% грибів і трошки "юшки", а не навпаки - один гриб на літру "борошна з молоком".

. Ну і не тре дивуватися чо така груба.
Про вилазки в гори, хаскі і коней можна довго писати, але не буду вас нудити. Єдине що скажу - фотосесія з собаками коштує 100 грн - "бомба-граната" розвага. І біля 14 підйомника є стежка в ліс, там є вольєри з хаскі і дуже позитивні 2 хендлера - все розказали, показали і на фінал впустили нас в вольєр з цуценятами підрощеними - о то "щось з чимось".
Я, була би не я, якби не знайшла магазин з безкоштовною дегустацією наливок.
Загалом, було на стільки добре, що ми дружно шкодували, що поїхали лише на 3 дні.

гггг, ще одна. Тримайся, ще тиждень і 2 дні.

кажуть вети ( не веди), що корисні прогулянки по щебені. Спробуй. Заодно і стимуляцію активних точок влаштуєш собі.

Мої в шоці від кількості вагітних і дітей на вулицях. В них склалося враження, що всі жінки навколо вагітні або мають по 2-3 дітей. Оксану з Христиною нині на Сихові ледво загнали до хати:
1. Оксана не могла відірватися від спілкування з мамами "нашого" типу ( не індуси, чорні, китайці - кардинально іншого типу виховання). Шо говорили - не важливо. Важливо було, що не шарахалися одна від одної і не замотувалися в хустки. Навіть, хтось - комусь дав пасочку і машинку. І мами не забирають дітей з пісочниці, коли якась дитина заговорила до іншої
2. Христина була в шоці, що її всі розуміють.
Мала з Цезаром перевертає хату догори дригом. Я панічно боялася їхнього контакту і певно таки правда - не треба свої страхи трансформувати на загал. ТО моє "чудо балуване" моментально згадало, що воно "нянька" за призначенням і з "слона в посудній лавці" перетворилося в " ніжного метелика". Вона не тільки на ньому їздить, вона ним командує, як солдатом. Ото "цезар тихо будь" або " цезар йди сюда" - хохма ще та.
Ще 2 дні і я буду ридати гіркими сльозами.
Потім ще напишу про мої війни з "цукерками". Зараз вже не маю сили на адекватні коментарі. Ми з Юрком сьогодні склали всі відібрані, які мали бути подаровані, за 2 тижні цукерки і зважили - 12 кг. Якась частина все одно встигла "просочитися". Вся родина мене вважає ворогом - я просто заходила перша, відбирала всі солодощі, які вони планували дати дитині і никала в сумку. Видавала "тісто плей до", пузлі і дрібні фігурки попередньо заготовані, яблука, банани і сухофрукти.
Всьо. Спати. Від завтра всі разом починаємо пакуватися. Вони додому. А я на моооореееее.

 

Врочистість: вихідні до вівторка!!!!

Проза: полуниця)) закриваю. сушу))
Прибирання)

 

Шось порідшало тут дописів(
А в нас маленька врочистість ми перетнулимежу 36 тижнів, отже ми вже точно доношені

дуже боялась щоб передчасно не народити

На вихідних святкували ювілей тата, 50 років. То святкування дома було,на майже 40 людей, то було шось таке - "попа в милє волосини в цвєтах"..Хоча з мене толк не великий, але я робила що могла, і за весь день так налазюкалась що два дня відходила - так ноги гуділив понеділок і вівторок було розгрібати посуди,недоїдків і бардаку що лишився в хаті дякувати Богу ми то пережили
ще в нас був рочок спільного сімейного життя, але ми не святкувалиобійлись цьомками і вітаннями
Тепер коли всьо притихло і почались буденні будні тре пакувати торби в роддом, а мені таааак впадло
Шукаю весь час якесь інше заняття, то поїсти то полежати
Погода ше й шось така інтірєсна, то згоріти можна, то відморозити носа йду я поїм, бо щось в животі муркає,а там дивись і за діло посерйозніше візьмусь

 

"Сам п'ю, сам гуляю, сам си стелю - сам лєгаю". Ну то про мене.
Вчорака-м мала свєто. Цілий день з двома. Хто знає моїх дітей той поспівчуває...

ще й в Вероніці одного еклера не додали...

Зате телефон був розкалений.
Ну то наготуй-подай і ще й посуд помий. Хочу посудомийку!!!! В свою хату.
А взагалі - мрію про сьогоднішній вечір.... ех!
Зранку малий закатав черговий скандал з криками і воплями. Я дурію від того.
Фуф. Виговорилась. Сумбурно, але вже.
Сьогодні мене чекає багато сумок з продуктами, які ще треба закупити.
Прийняла заспокійливі. Дитьо заснуло. Погнала я!
Всім бажаю щоб вихідні таки були вихідними!!!!