Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

і таки так... вибрались ми вчора - малий на вєліку. я з термосом теплого чаю і печевом до озера...Ну бо план то файний....Ну і що, що чорна хмара лізла позаду нас... Нам було "фіолєтово"...але не конче довго...дощ як вперіщив !!! курточки промокли на раз-два.., дерева вже не такі густі.... добігли ми до чужого будинку( ще ніхто в нім не жиє і огорожі нема)... і як файно собі чаянули на їхній терасі !!...навіть нецукрований чай пішов за милу душу дитині...
Як дощ троха вщух, ну за годину десь, ми пігнали шукати велосипедик малого...знайшли... і омамамія... те дитя ще більш абєзбашенне ніж я ----гонив по таках калабанях болотних і аж пищав від задоволення... пробачте мене мами в котрих перша дитина в сім*ї, але я його навіть не стримувала...Я вже в сухе переодягнутись дома встигла, аж тоді приїхало моє дитя ---мокре абсолютно, брудне...абсолютно і щасливе також абсолютно....
Хвилин 30 в теплій ванній, бо й так шмаркає, тоді вечеря ...і все----"я йду спати. Це був найкращий день в моїм житті. Я його ніколи не забуду"...
Тому я вчора з чистою материнською совістю тусувалась на ДП до 2 ночі майже...Нині встала, як

, ну бо 5.30... але зараз вже ніц ми не бракує - снідаю і депешкаю чуток.
Понеділок !! Ура ! я скоро знову любитиму понеділки.

 

Я колись на велопокатушках так вимастилася в бруд, що перший душ приймала в одязі, а потім вже роздягалась , безбашенний був час....

 

Згадали тут за йожиків... От хто був справжній йожик, то ми з доціком, бо пішочком до садка замість звичних 25 хв, ішли 40 через сильний туманНу нічого (!) небуло видно. Вранці так нехочеться вставати з теплого ліжка і кудись іти... Але, як легко і радісно робиться на душі після таких 4-5 кілометрових прогулянок! Тож з таким піднесеним настроєм тепер пю капучінко з цукерочкою на балконі. де вже проглядається сонечко. Моє сонечко, мій супутник від першої миті життя ось сьогодні уже 31 рік
Попереду - переїзд. Так нелюблю тих пакувань, розпаковувань.. І так шкода полишати те помешкання, так привязалась, як до рідних стін. Тут з висоти 8 поверху відкриваєтьмя такий чудовий краєвид на парк, костел, місто... Як же красиво зараз, коли сонечко і туман! Але що зроблю - мусимо, сподіваюсь і нове місце полюблю.

 

Від ранку не було світла. Щойно з"явилося, і відразу ж вода пропала. А я так втішилася, що нарешті помиюся і поперу...
Зла як собака.

 

Які оптимістичні дописи з самого ранку! Дякую вам!
Знову понеділок, хоч мені у декретній відпустці , що понеділок, що п'ятниця - однаково. Але сьогодні таки понеділок, і таки моє ДН. І зовсім не має відчуття свята. Хоч вже отримала цілу купу вітань, подарунок від чоловіка, і подарунок від батьків. Веселіше ніж в звичайний день, але не так якби хотілося. Бо цього року не буду святкувати. В пріоритеті ДН доці (хоч аж в грудні).
Щось я вже за сьогодні втомилася. Зате повирішувала купу справ (на цілий тиждень вистарчить). Дитину відправила з бабусею гуляти, можна позависати трохи в телефоні... А хоча в мене ж вишивання лежить. Піду пару хрестиків черкну...

 

В мене сьогодні майже суцільна проза на межі із жилеткою. Прокинулася хвора. Нежить і щось з оком. Таке відчуття, ніби сильно затерла, сльозилося і було боляче моргати. Вже думала, що застудила собі те око вчорашнім робленням манікюрів на балконі. Весь день з тим оком промучилася, аж мені підпухло, але на вечір перейшло. Мабуть, якось так невдало вія залізла. От тепер на обидва ока бачу, то сіла трохи попрацювати. З врочистості сьогодні продалася ілюстрація, яку робила на коліні за п'ять хвилин як зразок для іншого проекту. З такої нагоди вирішила зробити іще кілька штук в такому ж стилі. Тішуся, що день мені зовсім не пропав.

 

Так стараюся зазирнути, але видно не там дивлюся, чи можливо мій час ще не прийшов, видать, має бути щось мега позитивне. Ну звичайно то все жарти. Дівчата, просто є вікова категорія в нас в Україні 40 р. нікому ти не потрібна. А Я ТАК ХОЧУ розвиватись, приносити користь всім, ну і таке подібне.
А так по звичному режиму. Їсти зварила, попрала, поприбирала і т.д. Погода прекрасна, так ї хочеться гуляти до несхочу. Малявка зламала крісло, чоловік, ще не знає. ну але навіть, як взнає, то шо.. може не заб"є? Так якось монотонно проходить день, капець, я від себе в шоці. Легкому, бо дитині вже не рік, а перевалило за 4, а що далі?

 

Моя мама якраз в 40 років пішла на другу вищу і комп'ютерні курси (компа в нас вдома тоді ще навіть не було). Отримала нову професію і пішла на роботу. Тому не варто опускати руки. Ви писали, що не повністю відповідаєте вакансіям. Ну, так на то не треба зважати. У вакансіях пишуть вимог на три посади. Читала дослідження, що чоловіки надсилають резюме, якщо на 50% відповідають вимогам, а жінки сумніваються, чи впораються. Моя сестра, коли міняла професію (з менеджера в ІТ), то взагалі вимогам не відповідала. Просто в той вечір була у відчаї і випила собі файно вина. І її взяли.

 

Значить так: черговий рулон паперу в унітазі, чай розлитий по столі (під компом, фуф), потоптані в ящику грушки, позкиданий весь поскладаний після прання одяг на підлогу, скажене верещання, скручення в "баранячий ріжок" під час стрижки

в результаті чого, назвала стрижку по Гаріку Кричевському: "мой номєр 245", бо інакше - ніяк

...
Моя мала почала прибріхувати.... проявляється часте спілкування з моїми батьками... із серії "ложь во благо", або "маленька брехня ще нікому не нашкодила". Намагаюся виправити.
Фінанси, як ніколи, поють тааакі романси.... а що буде далі, в опалювальний сезон.... Не хочу думати!
В чоловіка 2 відрядження. Одне з них - на саму зустріч моїх одногрупників

так, ми збираємося щороку.

. А ще одна - мала бути тільки працівників, але маю надію, що ще й з сім"ями.

Почався "сезон" закупок на Миколая. Бо в грудні - точно не вигребу.

Чекаю здачі будинку. Дуже сильно чекаю. Дизайнер - теж. Але, якщо по розміщенню в мене ще якісь ідеї були, то по деталізації - нуль! Добре, що хоч моя донечка конкретно сказала що має бути в її кімнаті. І що де стояти. Я була в шоці, як 6-річна дитина розбирається в кресленні....

З їжі в холодильнику - пісна гречана зупа і сирі яйця. Дякуючи чарівній форумляночці - хоча б є вино, яким можна зняти стрес!

@raspberry х- ВВC (велике-велике спасибі)!!!

Сьогодні пропустила заняття бо нижній прес і спина (від суботи) бажають бути в кращому стані для наступного тренування.
А ще - проспала малої танці. Так присипляла меншого, після його "подвигів".

Завтра батьківські збори в школі

із серіїї ЗАБИЛАМ БИ! мала попросилася лишитися на групу сьогодні (хоч планувалося по вівторках і четвергах. Тому, для обіду гроші не давалося. Керівничка, сказала що її погодують, а гроші завтра принести. Ок. Приходжу я якраз забирати малу, а вони в столовці. Сидить моя дитина окремо, чуть не плаче. Виявляється, їй сказали: нема грошей - нема обіду. І взагалі, тим, хто не здав гроші на обід - вчителька з продовженої групи навіть не дала паперового рушничка витерти руки після миття!!!!!

. Чує моє серце, запам'ятає мене ця школа надовго......

Як там казав Свирид Опанасович? Тримаємо бойовий дух?! з бойовим, відчуваю, у мене все норм!!!

Треба любити і захищати своїх дітей (особливо, від чужих і нехороших тьоть)!!!!

 

о, як знайомо. От тому в нас часте спілкування і прикрилось.

оце - дуже, ДУЖЕ мудро. Треба брати з Вас приклад
я собі так постановила в жовтні тим зайнятись, бо зараз сезон закупок на ДН - Дми, мій та Вуці. У нас взагалі є "осінні свята", починаючи з серпня - черга днів народження. В серпні ДН чоловіка, у вересні Дмитра, далі жовтень - "дівчачий". Тому планувати наступну дитинку ми ще дуже давно вирішили на весну, щоб і навесні когось вітати Але то більше були жарти, більшою аргументацією за весняно-літню дитинку було те, що ходити літом вагітною дуже тяжко, а ближче до річного віку дитинки взимку чи пізньої осені - то теж так собі, бо дитя хоче ходити, а нема як через товстий одяг. Знову ж, слінгоносіння. В півтора роки ще можна запхати в слінгокуртку, в два - не дуже. Загалом, досвідчені дріб'язково-практичні батьки ми

А у нас, а у нас! В дворі сусіднього будинку вчора знімали розслідування з екстрасенсами з СТБ. Мені то якось фіолетово, а от Дмитро і його друзі просто літали навколо і фоткали на телефон знімальну групу. І дорослі також зібрались у великій кількості - пороздивлятись.

про цю чарівницю Ви мені теж файно нагадали

Надворі досить прохолодно, так по-осінньому. Моє волосся відростає якесь таке кольорове, але коли чисте - то гарне. І взагалі, дивлюсь на себе в дзеркало - і милуюсь. Лікарю, це нормально? Ггг. Всім естетичного задоволення,в першу чергу - від себе

 

Ох, і я б почала сезон "Миколайкових" закупів. Але в мене всі подарунки " по замовленню", і в кого не питаю зараз, всі роблять квадратні очі - " ти чьо, до грудня ще ого-го-го, потім скажемо".

 

Я теж восени скупляюсь, але ще ніяк не налаштуюсь. Мені літа мало, ще не хочу переключатись на осінній режим. Тому поки жодних миколайкових приготувань. Закупки в жовтні почнуться.

Ага, заїжджаю в двір і не розумію, що відбувається. Ледве запаркувалась, не через автівки, а через навалу людей. Може навіть моя парковка в сюжет попаде, бо камера на мене розвернута була

 

День почався з того, що посеред стежки біля дому я уздріла викинений кимось (незадоволеним?) ...фіолетовий фалоімітатор — анатомічної форми прям , і все таке. Небанально. Ну , здивувалась (о часи, о звичаї) і пішла далі собі. По ідеї, це могло б символізувати, що день буде хфіговим... або охфігенним. Але останнє — то не з моїм щастям. Подзвонила мама, що в баби вночі гіпертонічний криз був. Жену до них, заспокоюю, мобілізую , чекаю лікаря, біжу за ліками і все таке. Звідти маршруткою, повною шуварних торбів і їх власниць, на одній нозі — в поліклініку за довідкою малому, яку мала робити ще на понеділок.. Там стирчу в напівживій (бо напів — електронній черзі) до посиніння.
Після цього в голові — лише цитати Подерв'янського.
Оце грію обід, сама хлебну чаю і біжимо на додаткове (то перше заняття, так що маю дещо попитати). Айкідо.. а хто зна, коли малий туди потрапить. Не сьогодні. Щось довго день тягнеться, цікаво, що далі..
Так що не викидайте інтимні іграшки людям під ноги, і самі обходьте десятою дорогою — не до добра сєй знак.

 

"Чукча стал читатель."

В нас особливих новин немає.
Розвантажую шафи, бо помічаю, що Аня зі всього повиростала, і у всіх штанцях виглядає, як Незнайко. А вже така "дівчинка" стала, що нема сили. Може півгодини зранку вибирати колготи, не пропускає нагоди підмітити, що мама "нарядна" (і звідки в неї це слово?).
Я, нарешті, увійшла в ритм роботи.
Осіння хандра трохи накриває, але добре, що нарешті закінчилася відпустка у мого тренера з танців, бачу світло у кінці тунелю.
Доця теж вже ходить на танцюлі, бачу, що плаче за нею ще й театральний (чи цирковий?) гурток.
Обрізала більшу частину свого волосся. Тепер такий коротенький каскадик. Але активно його відновлюю, тому виглядає на зараз на 200% краще, ніж 2 тижні тому.
Усім обнімашок.

 

як я вдало сюди зайшла! Треба і собі розпочати.

 

Я думала, тільки мій так верещить, як стрижуть. Всі діти в антошці чемно сидять і дивляться мультик, поки їх стрижуть, а я свого саджаю собі на коліна, скручую, тримаю і кажу: "стрижіть швидко!" Верещить страшенно! Кажу: "потерпи трошки, зараз будеш красунчик" - "я взе класунцик, ааааа!!!"

 

я взагалі подивована.. після перерви зайшла в нет, а тут всі планують те що і я)
нині якраз думала і генерувала ідеї про організацію Миколая)

 

я валяюсь під столом в захваті від цієї сентенції!
І одразу собі думаю: а як би я сприйняла цей знак? Напевно, як знак того, що на цей хулілетовий хрін піде все, що є в моєму повсякденні неприємного

 

Дівчата...що б я без вас робила???Реально навіть не згадувала за Миколая...добре,що спам'ятали))))

 

Не збиралась саме зараз щось писати, але фб, поки я з ним снідаю, підкинув до болю банальні слова, хоча, можливо, вони комусь і зроблять їхній день. Таки правда, світ належить тому, хто безмежно йому радіє. Нічого нового - щастя в простих речах.
В мене - вихідний. Ось так, сюрпризно, про що я ще вчора до обіду не підозрювала, випала щаслива середа. Підзарядка, пробіжка,(все, вже майже вибігаю, на декілька годин, без повернення додому, щоб переодягнутись на манікюр, на який я записалась два дні тому із словами:-я буду в обідню перерву, дуже прошу, щоб час не посунувся, адже маю тільки годину - будь ласочкааааааааа))І вже не потрібно нікуди поспішати.Як я обожнюю нікуди не поспішати.Зупинитись.Підняти очі в небо.Вдихнути наповну. Копнути каштан. Погладити бродячого собаку, для якого щоранку ношу бутерброди. Щобудня. Щодня.
Ну що? По капучіно в кав"ярні?Так, після манікюру, але і далі не переодягнувшись) Вже між зірваним вітром листям, яке лежить під ногами, на столиках, з яких його не встигають забрати офіціанти, а, можливо, навмисне їх залишаючи для відповідного настрою.Нехай. Нехай не поспішає час)

Иногда я просыпаюсь в плохом настроении. С первой секунды хочется рыдать и атаковать подушку, словно боксерскую грушу. Рассказывать, как я устала вздрагивать от будильника в шесть утра. Как меня все достало и пора в отпуск. Туда, где не существует часов, сроков, дождей и пахнет сушеной рыбой. Или отправиться к родителям. Послушать папину историю о столкновении в лесу с диким кабаном, а затем схватить лейку и полить астры. Погладить по спине упрямую козу с прямоугольными зрачками. Муж в такие минуты наивно пытается докопаться до истины:
- Может, я опять всю ночь храпел? Отбирал одеяло? Пинал спросонку ногами? А хочешь прямо сейчас поедем на заправку «Sokar» пить кофе и встречать рассвет?
Я киваю, и мы чуть ли не в пижамах прыгаем в авто и выруливаем на Бориспольскую трассу. Просто помним о правиле: если плохо – сразу же нужно дать себе удовольствие. Ведь счастье не обязано быть сложным. Заумным, заковыристым, затруднительным. Оно в моментах. К примеру, в том, чтобы освободиться от насморка. Принять горячую ванну после длительной январской прогулки. Завалиться на диван с интересной книжкой. Сделать перестановку в квартире. Застелить свежее постельное белье. Выпить чай с земляничным вареньем. Надеть новую блузку в горох. Вздремнуть после плотного обеда. Послушать скрипку Дэвида Гарретта. Съесть мороженое в уличном кафе. Снять тесную юбку или неудобные туфли. Сварить какао. Посмотреть научно-популярный фильм о гориллах или кенгуру. Купить новую пряжу и придумать модный реглан. Заварить молочный улун. Понюхать бархатцы. Потанцевать под «despaсito». Пообщаться в лифте с соседской таксой.
У каждого свои удовольствия. Моя подруга в сложные дни прибегает с работы и ест перекрученное сало с чесноком и красным перцем. Мой тренер получает самый большой кайф во время интенсивной тренировки и принятия контрастного душа. Студенты, как правило, отмечают наивысшее удовольствие, когда деканат отменяет последнюю четвертую пару. Сестра чувствует себя счастливой в момент осознания, что зубы в идеальном состоянии. Тетя – от того, что в холодильнике много еды: и окрошка, и вареники с куриными потрохами, и пирог «дачный». Наш новый сосед – в процессе полировки мотоцикла. Вахтерша – во время просмотра сериала «Женский доктор». Знаю людей, наслаждающихся запахом осеннего дыма и ароматом гвоздики шабо. Получающих удовольствие от чистки маслят и зеленушек, генеральной уборки, распродаж, штопки гладью, выдавливания прыщей, разгадывания головоломок, инсайтов, быстрой езды, щелканья пузырчатой упаковки, пересаживания фиалок, прогулки с собакой и неспешной беседы.
В каждом мгновение прячется, как минимум, одно удовольствие.
Мир принадлежит тому, кто ему искренне рад.

© Ирина Говоруха