Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Здайте ефективний метод як не думати про те що не хочу думати) Воно ж саменьке собі думається.
Проза. її багато, взагалі останнім часом у мене якийсь день сурка. І чомусь мені самотньо дуже, хоча я майже не буваю сама- постійно в компанії двох найкращих люденяток в світі, а останні два місяці ще й тато з дружиною активно метушаться десь в полі мого зору. Тим не менше, якась я одинока, і наразі нічого з тим робити не маю бажання. Навіть чоловікові понити тихенько не хочу.
Врочистість. Діти здорові, це прекрасно. Ми більш -менш обжилися на новому місці, нам тут навіть затишно. Навіть пошуки нової квартири на паузу поставили ( але то треба було в прозі написати ))). Чую неминучий прихід весни і пробило мене на шопінг, давно забуте відчуття), тішуся.
Завтра 8 березня. В мене нема принципової позиції відносно цього дня. Я не феміністка. Але і я, і чоловік виховані без цієї традиції. Ніколи нікого не вітала, як мене вітають - посміхаюсь і дякую. Але з’явилося але))) Живу тепер з активною прибічницею цього «прекрасного, святкового дня усіх жінок» (с) і не знаю як завтра себе поводити - не привітаю буде надута цілий день ходити, привітаю - буду почуватися лицеміркою. Раніше простіше було- не подзвонила та і все. А завтра ж за сніданком побачимось... Думала чоловікові делегувати розрулювання, хай би тюльпана якогось приніс. Не встигла. За вечерею роздумував вслух про те, що ніяк не може зрозуміти в чому суть свята і т.д. Вислухав емоційний, але абсолютно ірраціональний і не інформативний спіч про все прекрасне в цьому дні))) мій план прикритись чоловіком зійшов на пси) Нічого, завтра по обставинах зорієнтуюся .
Всім завтра такого дня якого бажаєте щоб ви там не бажали

 

Доброго ранку.
Знову чимчикуємо до лікаря. Не знаю, чи то я - така тривожна мама, чи справді знову мені світить лікарняний тривалістю в місяць... Потім відпишуся.
Але то все - нічого, настрій бойовий, якось воно буде.
Плануємо в гості до діда з бабою поїхати - хіба не врочистість (там не треба прибирати і готувати)?
Хто святкує, того вітаю!

 

з нешкідливих - думати про щось інше і втомлюватись за день так, щоб не прокидатися вночі "на подумати". Бо вдень воно ще все нічого. А вночі як насяде - і все, тільки дивишся на той годинник і уявляєш собі, як, вимикаючи будильник 06:16, казатимеш "і чого ж тобі, дурепо, не спалося?"
Врочистість - рік тому я придбала собі пальто "на вагітність". Весняне І от, вуаля, - я в нього влізла і виглядає воно саме так, як я собі і уявляла.
Так що погода шепоче - завершити нинішні робочі справи швидше, зібрати дітей і вийти хоч кудись перейтись у тому пальті. Тільки б ноги погодились на ту "аферу".

 

Вчора в мене був ну зовсім не пердсвятковий настрій. Зранку поїхала в ЖК здавати кров з пальця, але хоч ще було пів години до запланованого їх часу закриття, але тітоньок, які беруть той аналіз вже не було. Прийшлося їх декілька разів кликати, чекала ще хвилин 15 в пустому кабінеті, де поруч стояли пробірки з кров'ю І аж потім допросилася, щоб і в мене взяли кров
На одній роботі дали зарплату на 20% меншу,бо в лютому я 2 рази не виходила на роботу! Ну в мене були поважні причини (лікарі, УЗД), але аж 20%. Якось забагато, як за 2 дні. Але так як ця робота неофіційна, то і виясняти шось не хотілося, тим більше небагато часу до декрету залишилося. Дозволили сьогодні на роботу не виходити (хоч самі пів дня працюють), а завтра робочий день. Ну якщо потім звісно знову не дадуть в квітні меншу зарплату, бо я відпочивала 8 березня Ну гроші то звісно не головне, але так неприємний осадок залишився.
Ще потім важко добиралася додому. Чомусь не подумавши сіла в повну маршрутку, де навіть триматися було складно. Ще тримала сумку, кульок і туюльпанчик, тому про зручність можна було забути. Завжди переважно з роботи їду одною маршруткою на кінцеву іншої, щоб нормально сісти. То звісно займає в два рази більше часу, але хоч і довго, але їду більш-менш комфортно. А вчора захотілося скоріше добратися Ага, краще повертатися до старої схеми добирання)
Тому весь вечір була якась пригнічена, сумна, нічого не хотілося.
Ну зате нарешті потепліло! І омріяні +6, чи навіть більше - дарують передчуття тепла, весни і сонечка. Навіть весняний дощ хай буде, тільки ще би швидше посходив той сніг.
Зранку порснулася, пішла в ванну, і як повернулася, то вже на столику стояв букет тюльпанів, а чоловік далі притворявся, що спить Випитувала де він їх ховав від вчора, що так вже зранку виставив, то не признався) Ще маю кульочок різних цукерок і коробку цукерок від тата - навіть якби хотіла, то ніяк від солодкого не позбудусь) Ну хоч треба таки зменшувати кількість поїдання солодощів, бо таки то не сильно корисно.
Дівчата на фейсбуку і у вайбері вітають одна одну зі святом) Трохи аж смішно, хоч то так переважно є, що більшість привітань є від подруг, ніж від знайомих чоловіків, чи хлопців. 8 березня теж в принципі не сильно люблю, але сподіваюся, що наступного року більше любитиму, бо в нас в сім'ї буде на одну дівчинку більше

 

Хотіла написати в жилетку, але не буду... Бо відчуваю, що моі переживання це проза на найближчі кілька тижнів. Чоловік поіхав на роботу закордон на три тижні, а мені так сумно і одиноко, просто до сліз. Ніякі адекватні аргументи на мій емоційний стан не діють. Я розумію, що це не вперше і ненадовго, але сам факт розлуки вводить мене в стан депресіі. Я немаю права на депресію, бо поряд зі мною маленька доня , яка не розуміє чому мама плаче. В цьому вона розумніша за мене. Донечка поцьомала тата, помахала па-па і дуже спокійно говорить про те, що тато поіхав... А мені хоч вовком вий ці три тижні в квартирі одній з дитиною. Спробую загрузити себе роботою і попити валеріанки... Але з досвіду минулих разів знаю, що навряд чи щось може мене заспокоіти. От як навчитись не розпадатись на молекули при нападах суму і вміти знаходити душевну рівновагу в будь якій ситуаціі? Тож я в пошуку ліків від суму...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Ви маєте право на все. А зараз у Вас не депресія, а цілком обґрунтований нормальний сум за близькою людиною. Не картайтесь.
Я коли вперше ночувала без свого чоловіка, була в лікарні, теж плакала величезними сльозами, і ніщо не могло мене заспокоїти.

Ви вже приймали її? Якщо ні, то раджу приймати з обережністю.

того ніхто не вміє. В сенсі - рівновага знаходиться не в будь-якій ситуації, але знаходиться. Пізніше, "невчасно".

триваліша розлука - привід попрацювати над собою в плані зовнішності: вправи, косметологія, будь-що. Хай він буде приємно здивований змінами у Вас після повернення.
Вище носа! У Вас є коханий, він живий і здоровий і реалізує свої перспективи. Все буде дуже добре!

 

Дякую. Часом хочеться почути від когось, що все буде добре... Завтра займусь роботою, та й донечка не дасть засумувати. Напевно, таки мені потрібно кілька днів адаптаціі до нових реалій... Мене тішить хіба те, що ця робота в чоловіка лише на кілька тижнів. І я нарешті знайшла для себе роботу вдома, щоб зайняти свій час і заробити собі на кишенькові. Це дуже вчасно, буде чим зайняти себе...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Дуже вас розумію. Але не сумуйте, час дуже швидко злетить. Подумайте, як радітимете, коли чоловік повернеться.
В мене чоловік вже 3 роки поспіль їздить у відрядження на 2-4 тижні. Он на днях якраз повернувся. Я кожен раз ридаю, ніби на війну його проводжаю. Як повертається, то теж плачу.
Цього року ще й з дитиною вперше лишилась сама на так довго.
Знаєте, кожну ту поїздку я згадую з особливою теплотою, вони мені дають багато в плані переосмислення сімейного життя. Цього року стало відкриттям те, як 10-місячна дитина може сумувати і як тішитись поверненню тата.

 

А з кожним прожитим роком сімейного життя все більше розумієш!? ,А можливо просто підлаштовуєшся, корегуєш повсякденне життя, проведене разом.
А деколи, навіть є потреба, побути окремо, щоб ще більше захотіти бути разом! Це все треба просто відчути.
А ми повернулись з гостей, якось так затишно і атмосферно посиділи. Давно, такого не було. Все ж таки, як багато залежить від сутності людей..
Завтра п'ятниця, для мене, це просто, ще один прожитий насичений, а може і не дуже, день. Хочу тепла, трохи схуднути(як себе змотивувати?), Хочу свята, не дивно, бо за два тижні ДН, а ще, щоб всі були щасливі.

 

Наш тато теж вже третій рік іздить на місяць періодично в відрядження. За рік три чотири рази. І кожен раз це випробування для мене. Я плачу, хоч можливо мала б звикнути... Про те, така розлука дає мені розуміння того, що я почуваюся комфортно тільки з ним. Якісь побутові непорозуміння відходять на другий план і зявляється новий сплеск почуттів після розлуки. Донечка якось спокійніше реагує. Мабуть, вона звикла до періодичноі відсутності тата. Але з віком більше сумує, говорить про тата, але не плаче. Час справді летить швидко, за вікном сонце, не все так погано, шукатиму позитив в дрібницях і чекатиму чоловіка...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Життя прекрасне! Особливо коли за вікном сонечко і весна! Все решта порішається).
Вчора був такий собі незвичний день, у нас дома було тихо і майже пусто. Була лише я і мала. Якщо мені було ок, то малій явно хотілось двіжухи. Як то діти звикають до певних умов). Та і мені вже під вечір теж було якось не комфортно. У нас щовечора такий рух активний): діти, пес, уроки, вечеря.
Сьогодні має бути майже такий самий день. Хіба свекруха заскоче. А я навіть буду рада, бо зможу таки щось поробити. Скоро Великдень, ялинку тільки зняли, треба нове щось вигадувати), а ще купу порохів повимітати. І павутинь купезну познімати. І непотрібу пів гаража викинути). Коротше, запал до роботи є, можливості нема). А ще в холодильнику пусто), можна і його помити. А ще б їсти щось зварити. Бо вчора на «святкову» вечерю пішли всі залишки їстівного. Морозильна камера теж потроху звільняється, що мене не може не тішити. Люблю коли ми все виідаємо і нічого не викидаємо).
А ще прийшов до нас сусід дерева попідрізати, значить скоро буде гарно, все зацвіте, зазеленіє. Повитягуємо стіл та лавки і будемо каву пити вже на подвір‘і.
Весна та літо так швидко минають! Треба тішитись кожним днем!

 

так само а ще - люблю, коли все використовується саме так, як я і уявляла.

та щось, скажу я Вам, всі сезони швидко минають. Тому справді - треба тішитись!

 

Врочистість. Погода!!! Яка ж вона врочиста! Повиганяла дітей на двір. До обіду бачити їх не хочу.
Всі вдома, поваляємося, кіно подивимось, а може і сходимо в кіно) Слабонервним не дивитися

ми з чоловіком ш і с т ь років не були в кіно вдвох

Рух на подвір’ї , і нас і по сусідах - це теж врочистість, значить тепло на підході, значить скоро в основному будем на вулиці, значить будуть ровери-самокати-квадроцикли. Значить скоро розконсервуємо пісочницю і діти будуть здебільшого самостійно зайняті і брудні.
Все таки промінчик теплого сонечка після морозної зими розганяє прозу) Наче і могла би щось прозового написати, а не хочу)

 

ми ніколи не були в кіно вдвох.
А разом були в кіно вперше цьогоріч. Але не вдвох.

 

То не обов’язково ) Але до появи дітей ми вдвох, і не вдвох, дуже часто ходили в кінотеатри. Таке собі ліниве дозвілля- ніц не робиш, розмов підтримувати не треба, але не вдома і між людьми.

 

І ми ніколи не були, тільки з дітьми. Якщо порахувати скільки ми були без дітей на забаві , то вистачить пальців на одній руці.
ми завжди з дітьми піцца, річка, весілля, ДН, але нам так добре. Хоч постійно кажу, що в останнє їх взяла,, бо дуже шустрі і шумні,( молодші).
Я на роботі і шаленно скучаю за заняттями в спорлайфі. Вірніше за груповими заняттями на які я ходила. Сьогодні най най любиме заняття. Як би хто казав що я буду любити займатись , в спортзалі, голосно б сміялась, навіть в школі втікала з фізкультури.

 

Погода прекраснюча. Погуляли на славу, походили по магазинах. Нічого нового і гарного на жаль не знайшли. Надіюсь асортимент ще оновиться, бо гардероб і мені і дитині треба освіжити та й Паска скоро. Дитя спить стомлене. Піду випю кави і відволічусь від сумних думок якимось фільмом... Нарешті весна, а це не може не тішити... І треба ловити миті, бо вони так швидко спливають. Вчора зробила фото в альбом і вжахнулась як швидко виросла моя дитина. Вже 2.7 , а ще зовсім недавно була манюня... Таке враження ніби з народженням дитини, життя стало спливати швидше...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Нам і пальців руки не треба бо без дітей ми не були на жодній забаві.
То напевно не в цій темі писати , але раз вже почали ... Маю якусь потребу якісно провести час з чоловіком удвох. Кіно, ресторан, може спа

хто був в межах Львова на масажі разом? Зголосіться в карму

Щоб нічого не пильнувати, не контролювати, не озиратися, не повторювати по сто разів, не витирати, не поправляти, не переодягати, не дозволяти і не забороняти. Щоб нічого не відволікало моєї уваги. Одним словом - хочу знову ходити з НИМ на побачення

 

І я хочу, чоловік пропонує рибалку
Проблема ,що чоловік не має часу. Є в нас один хитрий план, відправити старшу дочку з меншими на мультик, і за той час спооокійно посидіти в кафе.

 

Дівки, все так не буде. Діти швидко ростуть, і потім вже не хочуть мами-тата. Ну хіба нових народите)))). Нам в тому питанні дуже повезло, маємо бабцю, до якої діти з радістю ідуть на вихідні. От і зараз там. А ще ми часто практикували поїздки без дітей, якісь тури Європою на пару днів. Кайф ще той)! Я як тільки двері закривала - одразу за дітей забувала. Дуже воно голову розвантажує, потім їх більше любиш і не так дратують.