Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Чоловік - грип, день третій.
Старший син - орві, день другий.
Середній - орві, день перший.
Чоловік ще учора вмовив задзвонити в швидку, щоб чарівний лікувальний укол дали . А швидка відповіла, що хіба що температуру можуть збити - але чи є сенс, якщо парацетамол з тим потрохи, але справляється. Викликати сімейного - я і так знаю оптимальне лікування. І знаю коли при грипі критичне, і коли ускладнення. Бо досвід
Маленький, але вже є. Ну і свідоме відношення до сучасної медицини.
- і це теж проза. Бо колись (хоча коли?.. в шкільні роки?..) при хворобі було нормально прийти-викликати лікаря, дотриматись його списку ліків без зайвих питань, вагань. А тепер... то не купляємо, бо непоміжне; то ні, бо при інфекціях воно не діє; то взагалі з недоведеною необхідністю; а це краще замінити травою, питним режимом та що ще там? - провітрювати, зволожувати... І взагалі, чи діагноз правильний? Ох, думаю, ще трохи, і почну вивчати питання прослуховування дихання сама - той прослуховувач з набору для виміру тиску же ж є.
Так от, чоловік. Хворіє. І вже і лікаря, і швидку, і за сповідь думає. Жаліється, що брєдові сни сняться, а так - безсоння. Нє, ну брєдові - бо він теж не висипався, як народився менший - мені допомагав, приколисував, займався дітьми. А потім вночі доробляв роботу. Непроста хвороба. Але треба то пережити.
Ще треба черепасі воду поміняти.
Я вже тиждень: горло (спаслась тим, що було: чаї з молоком і медом - малого трохи на мед висипало, така вона жертва, бо ми команда ), нежить, помалу підкашлюю - сьогодні вже мокрота трохи. Без температури і на ногах - як і останні роки.
Жилєточна частина закінчується.
Завтра-післязавтра треба памперси, а ще не домовилась хто мені їх привезе.
Коляска підскрипує. Точно, як малий виросте - віддам даром. Чи нє? Ще рік тому думала коробки з дитячим пороздавати, а тепер буду берегти : може родичам. Може онукам.

Вночі малюк вперше спав 5 годин підряд. До цього 2-3 максимум. А тут чоловік в іншій кімнаті, то я вже в ліжечко не клала (перший місяць теж 2-3 години спав зі мною... то не від ліжечка) - а балділи вдвох. О 5й ранку поїв, я поставила черговий цикл прання, і ще спали. Маленька ніжка якось з чоловічка вискочила - то я ще ту ніжку тримала і дрімала. Поки вона малесенька.
Встигла погуляти з дітьми. Починається каша під ногами. Жижиця.
Треба щось поїсти, та чоловіка нагодувати. Хоче їсти. Оживає

 

Вчора відвела старшого в садочок, а там у шафці сердечко. Від дівчинки. І вихователька сказала навіть мабуть знає від якої. Так мило. Збережу до його перших невдач на особистому фронті, щоб сказати - гей, сину, носа вгору, хвіст пістолетом! тобі ще й трьох не було, як тобі освідчувалися! Агов, маленькі дівчатка, куди спішите, я ще зовсім не готова бути свекрухою

Не маєте сил на романтичну вечерю? Є вихід! Наше ноу-хау - романтичний сніданок! Робити приємні дурниці коли лишень випадає нагода, а як інакше з маленькими дітьми. Дурниці, бо суші мабуть не найкраща ідея сніданку

 

Ой, я 14 лютого вирішила сніг трохи відкинути), якраз навалило. І знайшла валентинку у фіртці. То певно було для старшого, він у нас користується популярністю серед дівчат. Маємо дві сусідки, які б могли. Але не стали дивитись по камерах спостереження, зберегли інтригу. Але реально було дуже приємно))).

 

Доці 9 буде, а на Валентина вже від хлопчиків откритки і серце на холодильник, котик статуетка. А ще однокласник кольцо сам робив із бісеру та на шию буси.Я в неї спитала чи буде вона дарувати Валентинки хлопчикам, на що отримала "хлопці дівчатам дарують, хай мені і дарують, а я дівчинка"

 

Давненько я плакала що в мене нікого немає? На вихідних мені "зробили комплімент" і відразу пару "мужчин".
Де можна з кавалєрами познайомитись? Канєшно що в поїзді Так от їду собі, нікого не чіпаю, і тут по сусідству сидить старший чоловік, а я завжди в поїзді читаю книжку (правда на планшеті). І тут завівся той мужчина - ну тепер молодьож пішла, зір псує, всьо в тих телефонах єрундою страждає. Я проігнорила, бо таке закінчиться зіпсутим настроєм. Тут приходить смс, що треба срочно щось скинути, витягую ноут щоб перевірити документи. І тут той дядя далі своє - таке молоде, а з батьків всі гроші витягує, вони заграницями спини гнуть, а молодьож всяку техніку купляє, щоб крутими виглядати. Ну йомайо! То мене вкурвило, і я вже дяді відповіла. В того чоловіка щелепа волоклася десь за поїздом напевно. По-перше він чомусь вирішив що мені 16 (ну максимум перший курс якогось коледжу), а після фрази - я читаю Ремарка, і справжнього мого віку і професії, він 10 хв вибачався, а потім вийшов Я то зарахувала як комплімент
На місце тього дяді сіли хлопці, ну хіхонь-хахоньки. І тут хлопці вирішили блєснуть - ну ми типу круті, вже дорослі, от 11 клас закінчуємо, зараз до репетиторів їдемо, а тобі ще багато вчитись? Сидить навпроти тітонька, очима блим-блим, посміхнулась Про свій вік я тихо змовчала, вони запросили якось на вихідних погуляти (ну школа як не як). А я от сиджу думаю, іти, не іти? (шучу)
Думаєте все? Нє, весна то штука хитромудра, коти мякукають, студенти бісяться
Зараз сиджу разом студентами за компютерами і навіть немаю часу кудись відлучитись. поза вчора до мене підходить один третьокурсник знайомитись, тіпа всі понти, він вже тут старожил, лаби має всі за перший курс (я просто сиділа серед студентів 1 курсу), розкаже всі хитрощі, байки про викладачів, я так на морозі про себе попитала...Казав що ніколи про таку не чув. Добре що першокурсники не спалили А я далі морожусь А тут підходить до мене староста 2 курсу, бо треба було щось уточнити, але дівчинка смишльона і той весь цирк бачила, так делікатно запитала (типу як в подружки), і той хлопчина розгадав страшний секрет чому я сніжинка - опа - то ти вже 2 курсниця ту всю картину спостерігав один викладач-жартівник, і блєснув - "Андрійку, ти краще вчися, а не до дівчат заливай. Вибір то класний, тільки ти ще не вкурсі чим то тобі грозить ". Ніхто мене не здав, ждьомс продовження.
Вчора вже іду до своїх студентів, підійшла, а там купа студіків...Чекаю поки прийде вахтер щоб взяти ключі. І тут студенти рішили до мене позалицятись, і так, і сяк...І тут як завжди зробили висновок що я 2 курсниця Я посміхнулась, не розкрила карти. Прийшла брати ключі - "почекайте поки прийде викладач, і нехай він візьме". Показала документи, хлопчина перехрестився

його моя спеціальність налкала

, вибачився Заходжу в аудиторії - а там ті хлопчини, що до мене залицялись...Одному мову відібрала і цілу пару мене боявся, а другий рішив що треба продовжувати, куди вже діватись з підводного човна
Так що цього року мені в кросовках і в футболці на роботу ходити заборонено Продовження буде
Всім гарного дня!

 

А найголовніше забула. Ето лось. В мене таке враження що ті лосині історії треба цілою книжкою видавати. Десь ще в грудні поговорили по душам, признались один одному в любові, обговорили всі наші косяки і вирішили забути про існування один одного (там все мега складно, може колись в щоденнику настрочу). Так от, в нас гарна традиція є - раз в три тижні, в моменти слабкості написати повідомлення в стилі "прості дурака\ дуру, давай миритись", і відповіднокому це адресовано - або проігнорить або мяко кажучи пошле, пройде три тижня, той хто послав передумає - і просить пробачення Не дитячий садок? І як мене отак угараздило?

 

Виламані двері в шафі - виконано. Розсипаний корм (3 види) для рибок в перемішку з малої заколками і пазлами - зроблено. "Погодувати" акваріумних мешканців пластиковими ложками-виделками - легко! Вийти за поріг під"їзду і впасти та валятися в болоті? Звичайно ж вміє!
Все що хоче отримати або верещить, або каже "Еееее-хЕее". В мене деколи просто не вистачає терпіння злитися . Говорити і пояснювати - нема змісту. Він слухає лиш тоді, коли йому це зручно чи треба.
Зате як прийде, притулиться, подивиться тими хитрющими очиськами .
В мене тепер 2 кімнати закриті на ключ. За третю - побоююсь.

Я умудрилася поїсти гострого і смаженого - тиждень мучуся, болить живіт. Сходила, поздавала аналізи - можна в космос запускати. А самопочуття досі не найкраще.

Трошки пожалілася. Треба йти виконувати мамський обов'язок .

 

То все магнітні бурі. Я тепер, якщо, десь-колись, щось не так, в любій сфері повсякденного життя, все списую, на магнітні бурі. Ага, як то кажуть, знайти крайнього.

 

Ооо, ті бурі наробили мені шкоди, а дитині моїй клопоту...
Файно ми си 8 березня "відмітили"-- квіти (намальовані) в ліжко були,і на мультик з піцою сходили, трохи ще прогулялись...повертаємось до хати . І чую - так не конче мені добре, але сусідка задзвонила, що прийдуть, щоб діти побавились.
Діти троха бавляться. Вона щось мені повідає, а я чую---земля йде обертом. Мислю, як встану пити ліки, то подумає, що я її виганяю, чи ще щось...
Терплю.
Поки гості взувались, я встигла (втіхаря) дозу потрібних ліків випити. Вони пішли, мобілізація сил відступила і я відчуваю, що "дєло плохо" і то дуже..
Дитя моє гонило біля мене, як найчуйніший в світі медбрат --тискомір, таблетки, воду, холодні мокрі рушники.. тазік, (яким пра я не скористалась , а доповзла таки до унітазу) ... І ще купа співчуття і підтримки. А ще я відчула гордість за нього , коли сказала:
- йдем на кухню, тре вколоти..
-мама, я тебе буду колоти??
Налякала ще пра коліжанок, але все закінчилось добре.
Ще кілька днів контроль давлення і відміна інших (життєвих) ліків.. і з пн. я вже скакала, якби ніц і не було.
На всяк випадок пра на холодильнику висить № швидкої, ну а інструкції, що якби щось--", то одягаєш куртку-шапку і біжиш до сусідки" - він і так знає.
Решту все як завжди.
Сніг зійшов і тепер зраненька, як йдем в садок , то замість "морозець-морозець" синок співає " весну кохання до нас прислало" .. Сусідські пси цьому надзвичайно раді...гавкаюють. А ще бавимось в гру --"хто сьогодні головний при переході дороги".
Вчора і передвчора мала 2 гонні дні. Вчора запорола трошки роботу, бо всидіти однією дупцьою на 2 кріслах важко, навіть якщо вона не є худенькою. Тому нині тяжко соплю і терплю неприємності.
І про "соплю" --- вчепився мене якийсь набряк слизової носа. Як пшикну судинозвужуючими, то на 6 год приблизно маю собі чистий спокій... а так--то дихати зоовсім не можу. Ще м такої біди не було в мене, невже знову списати

?

І о --нині середа, мій улюблений день дописів на ДП.
Традиційно -готувати ніц не тре, холодильник зі мною в цім повінстю згідний.
Прання - не критично, бо постіль ми з малим в пн. попрали.
Прибирання - в легкій формі би не завадило.
Я вчора зробила шмон в шухляді з колготками.... Що я вам скажу...--я таки хомяк!
Файної вам середи і трошки "хомячності" .

 

хм... четвер?
Я погано почуваюсь і сподіваюсь, що це пошвидше мине. Це моя проза. Мине - і буде врочистість.

 

ага, і ще й карма мені про це підказала ...
Знач брак кисню в мозгах моїх таки суттєвіший, ніж я думала...

 

Відправила дитину з бабусею погуляти. Сижу п’ю чай. З шоколадкою. Сама. В тиші. Хвилинка релаксу. Треба відігнати зайві думки. Але сьогоднішня погода не радує і потрібні думки десь далеко. А до Пасхи все менше і менше часу. Вишивка не рухається. Правда, я так подумала, що малій не треба ще ні кошичка , ні рушничка. Вона щоб сама зайшла до церкви буде добре. Тому якщо не встигну то й обійдемося. Головне, що одяг/взуття для малої приїхало, а дещо ще їде. Так що до весни готові.
Перці, помідори та інша розсада теж посаджена. Тож завдання 2 теж виконане.
Одна суцільна врочистість.
Хоча з прози можу додати, що свекруха до нас зачастила. І по чоловіку бачу, що грузить його своїми проблемами. Я тут в іншій темі писала як вона дитині болячки вишукує. Так мені тепер ні слова не каже. (То теж врочистість). Але я так розумію, що то все чоловік вислуховує.
Поки все. Вернулася моя красуня з прогулянки.

 

Нєа, я казала, що то всьо, магнітні бурі?!

 

мушу виписатися, просто щоб хоч десь викласти всі свої думки..бо за останні три дні реального всього дня мене забагато
почну напевне з врочистості
найголовніша те, що завтра в мене день народження і ми з чоловіком на цілих!!!! три дні урулюємо в інше місто не ніхто не буде діставати

хіба по телефону, ага-ага

відносна врочистість - на роботі багато роботи, але справляюся непогано,закінчила всі три proposals на цей тиждень, а знач на вихідні точно відпочиватиму, а рішатиму робочі проблеми
гарний момент - купила вчора маленькому похреснику два гарні светрики, якісні та за смішні ціни. дуже тому тішуся

на цьому врочистості скінчилися і почалася проза - в одній темці відписувалася, що я до 4 квітня гостюю в свекрухи з чоловіком..і то, дівчата, повна торба.

вроді все нормально, але я морально за три дні така вимотана ніби ремонт в хаті роблю. вчора взнала море цікавих речей про себе: від того що я зле зберігаю чоловіковий костюм

писала вчора в жилетці, але видалила потім..коротка суть чехол шкодить натуральній тканині і що то я така за хазяйка що того не знала...видно фігова хазяйка, реально я того не знала)))

, скільки чоловік витратив грошей мені на подарунок на Миколая

але найгірше не то, а те що вона при мені дуже сильно критикує свою старшу невістку..ну якого милого я маю то вислуховувати..мені взагалі по-барабану які в них відносини і геть не знаю як реагувати на такі критичні речі..просто пропускаю повз вуха... а ще собі думаю, то ж зі старшою невісткою в неї класні відносини, а свекруха так її при мені "полоще"....що ж тоді про мене по родині говориться, страшно уявити)))

і то я не кажу про те, що 20 раз в день я чую - як то ти не їж мяса..ну бляха муха ну не їм я його , не їм..ну що то так складно розуміти...
короч не знаю, певно я реально вредна і погана людина, але я мрію про завтрашній ранок, коли сядемо в потяг і щиро дивуюся та радію людям в яких оті міжродинні взаємини йдуть без проблем.[/OFF]

 

Нічо, з неділі от знову сніг з морозами має бути) Тільки дуже надіюся, що то вже останній сніг цієї весни
Я цього тижня вирішила бут чемна, і почати нарешті "обходити" всіх лікарів, яких треба. Ага, так їх всіх зразу і обійдеш)
В вівторок перед роботою поїхала в поліклініку, а там тільки з "моїх" окуліст був. Подивилася мене за 5 хвилин максимум. Я ж то сказала, що ношу лінзи "-14" і "-12", але сильного враження то на лікарку не справило. Медсестра запитала, які рядочки я бачу, і "допомогла" мені 6-ий прочитати) Потім глянула окуліст моє очне дно десь за хвилину, і написала, що все добре! Нє, ну добре, то добре, але після такого огляду хочеться ще раз провіритися))
А вчора після роботи поїхала до ендокринолога. "Жива" черга - це шось! Навіть за годину до кінця робочого дня там багацько людей. Ну добре, що встигла.
І все, більш ні до кого не встигла піти. Боюся стоматолога, бо так трохи чую, що кусочок зуба ніби надломився (як язиком проводжу, то чую, що зуб гострий). Хоч не болить. Але не хочу лікувати Я не люблю стоматологів, та й часу на них не маю)
В маршрутках тепер переважно сиджу) З трамваями інша ситуація, але ними їжджу пару зупинок, то можна і постояти)
Доця не часто дається чути, напевно буде така чемна і спокійна, як я Але пару разів на день таки відчуваю її рухи.
Наступного тижня знову на УЗД, а завтра в ЖК. Ну і роботу звісно ніхто не відміняв. Зараз майже засинаю, то все погода напевно впливає. Сиро і сіро на вулиці, таке враження ніби то зима має починатися, а не середина березня) Ну хоч якщо згадати "сніжний" березень, який був декілька років тому, то зараз ще не те)
Трохи ще прози - і тижня не пройло, а мої тюльпани обсипалися і зів'яли І воду часто міняю , а вони все рівно не тримаються( Виникла думка, що то наш квітковий магазин в Рясному не сильно "свіжі" квіти продає. А так, як чоловік працюює дома, то ніде не виїжджає ні за квітами, ні просто)
Скоро вже Великдень! Аж не віриться, що так скоро! То ж недавно Різдво було А там потім скоро і літо

 

Ви не про мою Солю писали? Бо її бояться і шугаються всі семеро членів сім'ї що живуть з нами

Я таааак про це мріяла коли носила Солю, вона була тииихенька, рухалась хіба як я їла цукерки, а зараз

--- дописи об"єднано, 15 Березень 2018 ---

Проза і врочистість - я ходжу на роботу.

 

Сьогодні всі як сонні мухи. Особливо відчувають "сердечники"

щойно якійсь бабусі бігала в аптеку за карвалтабом

. Я сама в стані "прибийте мене або дайте поспати". Сьогодні цілісіньку ніч крутилася, гуляла по хаті. А зараз би впала і заснула! Не вийде: чекаю доцю з танців і везу на сопілочку.

Ні, але судячи з усього вони "не рідні" двійнята . З моїм чудом-юдом може залитися лише моя мама і то через те, що нема вибору. Свекруха тільки на відстані спостерігає .

Мій в пузіку ще такі "зірочки" робив!!! Я ще тоді здогадувалася, що то за "подаруночок"буде. Але не не до кінця здогадалася. Таким шилопопиком народився!!!
Знову я присіла на заспокійливі... скоро вечір і я мрію, що засну швидше всіх

 

Чи не вперше я тут, в цій темі?
Їду в маршрутці сама (хоч зазвичай маю компаньйонку) і так мені непособі. Адже це був мій останній робочий день в найближчі рік-два, а то й три. Ще в суботу всім кидала, як мені набридло працювати/дістали дітлахи, яких я вчу великого мистецтва. А сьогодні мало не плачу і вже сумую за ними, ще формально не вийшовши в декрет.
Але зате тепер моєю величезною врочистістю буде час! Як його не вистачало....Тепер море часу для нас з малятком, для сім'ї, для себе)

Надіслано від мого Redmi 4A, використовуючи Tapatalk

 

Субота. Хата пропилосмочена, помита, унітази вупуцовані, росіл вариться, курка з гарбузом запікається, хлопці з татом пішли по воду до лісу на джерело, доня засинає біля грудей і плавно перебазовуються на балкон. План виконано, тепер мають бути лише приємності: цукерка, кава, ввечері ванна, фільмєц під бокальчик вина). Люблю такі сімейні суботи. Коли все зроблено ще до обіду, а потім можна відпочивати. Бо в мене як щось не дороблено, воно мене муляє, і кайф вже не той. Хоч з роками мене все більше попускає в тому ділі, та все ж якийсь мінімальний процент залишається.
Приїхав нещодавно брат з турпоїздки Італією. Була зібрана група +- одного віку. Казав, що то була сама крута поїздка, а поїздив він дуже багато. Дуже кльова ідея, коли люди схожі відпочивають разом. Ото б посиденькам таке щось організувати, було б кльово).
Мучаєм ще ту зиму тиждень, а там весна як попре)! І будуть квітки на деревах, і зелена трава! Ура, люблю весну!

 

Доброго ранку.
Початок нового тижня, а стан такий, ніби мене пожували і виплюнули. Спала жахливо, цілу ніч снилися то жахи, то якісь неприємні моменти.
Загалом нічого нового. Робота-дім-пошта-садок. На вихідних маємо йти вітати мого хресного із 70-річчям. 70! Аж уявити важко. І мамі 60 у кінці місяця...
Піду будити дитину у садочок і збиратися на працю.
П. С. Весни чекаю, бо кашляємо хором: малявка, мама і я.