Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Боюся навіть уявляти продовження тижня, якщо стартував він так прозово... Почався ще сьогодні о 4 ранку бо якісь довбодятли горланили пісні під вікнами. Поки я з просоння "розкачувалася" щоб підняти свою тюленячу тушку з дивана і вирішувала чи то вийти поматюкатися отак від душі на балконі, чи то одразу подзвонити в поліцію їх хтось таки втихомирив. Але заснути мені не вдавалося ще добру годину - то жарко, то незручно лежати...
З того всього вранці не почула будильника , ми трохи проспали і якраз в той день коли мали йти реєструватися в сусідній садок (бо в нашому канікули на 1,5 міс). Вже надворі в мене на льоту врізався голуб точніше якийсь голуб-підліток. Наче живий лишився, але виясняти його подальшу долю вже не стала, погнали далі в садок. Там на мене "наїхала" завідуюча, бо "що ви собі думаєте о пів на 10 присунутися? якщо запізнювалися могли в інтернеті телефон подивитися і подзвонити попередити. Групу я вам зараз покажу, але дітей вже сьогодні порахували, так що приходьте завтра" А-а-а, я такі плани мала на безвладовий день... Коротше, зла сонна і голодна (бо ж так бігли що не снідали) потопала я з дитьом назад додому... Сиджу і думаю чим би таким корисним але при тому ненапряжним зайнятися, бо з того всього щось натхнення нуль цілих нуль десятих
Врочистість - погода, а точніше температура на вулиці сандалі одразу почали застібатися на одну дірочку далі, бо мої щиколотки різко зменшилися на 1 см

 

По-перше...Хто взяв собі відпустку на два тижні, щоб залагодити деякі питання і склав собі графік ледь не похвилинно, а в результаті тиждень просидів вдома з хворою дитиною і мамою, а зараз сам міряє температуру і їсть колдрекс - той я...
По-друге...Кидайте в мене тапками, помідорами, яйцями(ок, яйцями не тре), але я не люблю літо з його спекою. Ще сьогодні ок, а от минулого тижня...В мене влітку голова не варить геть, ну і живу я в таку пору хіба від 6 до 9 ранку і після 7 вечора. Решту часу я овоч. Крім того, влітку в мене прокидається улюблена хронічна болячка - набрякла зранку слизова носа-горла і набряк обличчя, який сходить тільки до обіду. Чому так - не знаю.
І ще напишу тут, щоб по темах не ходити.
Зустріла на днях подругу і вона розказує, що сидять вони на роботі в кабінеті, а тут вривається керівник і кричить "Дівчата. приберіться в приміщенні, бо до нас їде депутат". Я така "В смислє - депутат. І що?" Вона(передає думку керівника) - Ну як - що? Виробництво вилизують, офіс прибирають, треба щоб про нас склалась гарна думка(фірма - ПП, податки державі чималі платить вчасно, якщо що). Ну, думаю, торба конкретна...А не навпаки, часом. Не депутата, обраного нами, треба спитати, чим він там займається і що вони собі там думають з реформами і т.д. Слів бракує...Ще в тему...Була недавно на Сихові і вздріла там майданчик дитячий спортивний і на ньому табличка "Цей майданчик збудовано завдяки народному депутату якомусь там Пілюлькіну"... Нє, ну норм? Напевно свій Уліс Нарден останній продав і дав гроші. Так і живемо.
ПиСи Співчувати не ставити. Пост не про це...

 

два дні тусили на ділянці- муж з будівельними питаннями розбирався, діти гонили_збирали суниці_бавилися, я теж щось там робила на городі і не тільки. не знаю чи ті щотижневі пікніки-барбекю підуть на користь моєму схудненню... в неділю встаю, а шия пекельно болить і голова не повертається - застудила нерв. незважаючи на це вчора таки поїхали на закупи і до вечора я вже шуршала на кухні. результат - 7 баночок полуничного варення. спекла полуничний пиріг, який майже миттєво зник.

правда мені залишили шматочок на ранок, бо після 12ї не їм солодке

понеділки в мене якісь шалені(і то я ще на роботу не ходжу

залишилося 88днів декретної "відпустки"

). вічно після вихідних холодильник порожній, купа прибирання і тому подібного. тож нині півдня готувань і вже все як книжка пише - перше, друге, кАмпот, десерт.
діти вдома товчуться, бо знову якісь соплі, а ми готуємося щепити Кві.
сподіваюся друга полова дня буде спокійніша. хочу нарешті почати в*язати светрик для К

 

Люди не міняються - така назва уроку який я проходжу зараз по житті. Для такої людини як я, в якої головна риса то бачити добро і щирість в людях, факт того, що люди не міняються став справжнім відкриттям. а від того і проза))

ще одна моя проза - безконечні лекції на тему побутових питань. сьогоднішня щодо того як правильно вибирати і купувати груші в магазині))) лектор - моя свекруха)) мені вже починає ставати смішною вся та ситуація, коли тебе вчать навіть того, як правильно закривати двері у ванну та складати фен у коробку)) моя мантра, що ще кілька місяців і той жах закінчиться))) а я виду з того всього людиною з залізними нервами і оком що смикається)))))))

проза - нерви на роботі, щось останнім часом то стабільно...
тааак, період геть прозовий..... невже я не знайду жодного позитиву у всьому ?

 

Попри мою нелюбов до літа (@Dominika давайте "п'ять" ), я тішусь до червень настав Червень - то бабусині полуниці прямо з грядки, то улюблені чорниці поглинуті кілограмами (ще чуть почекати треба до сезону), то така кількість достиглих ягід на гілочках, що жоден місяць не зможе конкурувати Червень - то початок недовготривалої "ери" басейнів на балконі та в батьків, то заміські пікніки та вилазки на природу А червень цього року це власне той очікуваний місяць, коли вперше за п`ятирічну "паузу" я хлюпатимусь в морі і зміню врешті фото в паспорті на нове
А зараз поки птась посапує під боком, я дописую список речей для поїздки, вибираю-докуповую купальники і всілякі пляжні штучки і періодично милуюсь сонним сином
Власне, відколи малюк почав ходити на пару годин в домашній садочок, я стала набагато більше цінувати час проведений разом з ним Син росте і так хочеться залишити в скарбниці теплих спогадів його ось такого, допитливого, веселого, місцями капризного і все одно такого солодкого
Це все, ясна річ, врочистість життя, а от проза це моє здоров`я. Лікарі не знають що зі мною робити і то так... хм, дивно, чи що. Може аналізи на пару тис. грн. прояснять їм картину. Як ні, то ну їх, тих лікарів...
Щоб не завершувати журбинкою, поділюсь ще своїми досягненнями Йогу практикую щоранку (дякуючи @Rona та тренеру в загальній групі)і як результат - я стою в бакасані! 5-6 секунд то ж рахується, правда? І ще з "досягнень", трохи сумнівних для мене, та все ж)) Вже кілька місяців як повернулась до церковного хору, і за останні неділі помітила, що мені дедалі легше та спокійніше співати зі всіма сопранами
Та й таке
Ловіть кайф від життя, не плануйте щастя на завтра, радійте сьогодні!

 

Як же то круто було !! Як же класнооо!!
Навіть шкода було часу на сон витрачати, тому- спала 4 години десь...
Зранку "прокинуло" нас невгамовне дівчитусько і я , після єдиної спроби , вже не намагалась заснути навіть .
І щоб підтвердити статус своєї гонності- пігнала навколо озера , глибоко вдихаючи сосновий запах.
Сусіди по котеджу були троха в шокови, ну бо ми в 3 ночі ледь вляглися , а в 7 ранку, я (майже як в рекламі Найк) долаю гравітаційне поле, поки решта нормального люду пиє каву і дивиться на пар над озером.
Нині дійшли мої руки і до грядок. Є початок - отже буде й кінець !
Дитя , за моєї відсутності , вело себе майже добре. Як справжній мужчина - він мав претензії лиш до їжі ( ну бо мама мені не так готує сметанку).
Чоловік також встиг поскучатись , бо дверка в шафці була зремонтована, 2 шт. лед-ліхтарів поміняні і велосипед малого поремонтований, вчергове..
Дитина вигуляна і в футбол набігана. Тому мама після крутого відпочинку могла відпочити( ну бо після відпочинкутре конче відпочити. це всім відома істина) , пра перед тим всіх погодувавши і купу посуду перемивши.
Понеділок почався рано, навіть дуже рано. Працювалось хоч і важко,але плідно. Тому нинішній ранок можна було халявнути і прополоти цибульку. Ну не всю ще, лиш половинку.
Синочок переживає якийсь новий період дорослішання і випробовує нові межі дозволеності. Але ввечері перед сном і з самого рання - він таке ще дитятко .
Нині подарував мені червоні маки - стоять в склянці на столі- милують моє око, і разом з ними свій висновок : дівчатка тому менші від хлопців, щоб хлопцям було зручно їх (дівчат) захищати. Кумедне маля.
Наступна радість - черешні. Люблю їх дуже ! Але,власне, з гілки..базарові мені чомусь не смакують...
Хата потребує прибирання, бо за моєї 2-денної відсутності бардак , певно, відчув волю і розгулявся. Але то ще почекає до завтра..
Файного вам вівторку і ,щоб справи , котрі ви хочете відкласти, не противились цьому + .

 

А може навпаки, з набитим (не підбитим)оком? І будете вибирати не тільки груші правильно, а все решту із закритими очами, по запаху..

 

Врочииистість - я нині сама себе радую по-всякому Дитьо в садок здала, сходила підстриглася трохи (бо хто зна коли наступного разу час на то матиму), до басейну нарешті дійшла (бо 2 тижні ніяк туди не потрапляла), вернулася додому подрімала, салату собі цілу миску настружила і злопала
Доречі, з садком поки теж цілком врочисто - Влад одобрив "канікулярну" групу в сусідньому садку і цілком не проти 1,5 міс туди ходити. Ввечері цілу дорогу додому розказував мені всі деталі - спав на другому поверсі ліжка, які іграшки нові були, і казку на магнітофоні включали, і малювали, і навіть м"ячиком гралися і ще там "уявляєш навіть серветки на столиках стоять в підставках щоб губу витирати" прямо відпочинок в 5 зірковому готелі з аніматорамиОх, не знаю як він потім після таких атракцій по закінченню канікул сприйме повернення в свій садок до наших виховательок-лінтюхів І то трохи проза.
В хаті цілковитий безлад, щось ніяк мене не дожене "гніздування", та ще й муж не хоче посприяти наведенню порядку , от, наприклад, розгребти кладовку щоб там знайшлося місце для Владового транспорту і відповідно звільнилося місце в коридорі для візочка... У мене в кухні на холодильнику вже цілий список справ виписаний (типу дрібного ремонту шухляд і т.д), які без чоловіка втілити в життя майже неможливо, а йому після роботи ніколи, а в єдиний вихідний - ліньки. Побутова проза, коротше
Треба би ще якось вивезти дитьо кудись в парк на каруселі (бо в день захисту дітей я таки полінуваласяхоч, наче, і обіцяла), але щось мене геть не надихають поїздки маршрутками будь-куди . І знаю ж, що згодом взагалі проблемно буде вибиратися кудись, тому по-хорошому варто було б ще вигулятися десь поки дитина всього одна , бо потім точно шкодуватиму що вдома сиділи... І як би то набратися трохи натхнення на хоча б мінімальний "двіж"?

 

Сиджу, читаю. навіть незнаю чи варто писати. Проза: не можемо взяти кредит щоб закінчити ремонт

д@#&баний укрсоц при "успадкуванні" нашого кредиту на машину, з Унікредиту поставив статус як "переданий", а не як "перенесений". що означає злісних неплатників і передання в колекторську фірму... а то нічо, що ми за два роки замість 5ти закрили без протермінувань?!!

Купа часу і нервів на вияснення....
Але ремонт наближається до логічного завершення. І мої плани в'їхати найпізніше 1го червня благополучно переносяться на якийсь там термін. Тепер навіть не загадую ніяких дат.

З радісного - не все так зле: Діти здорові, дякувати Богу, ми теж не кашляємо.

всі двері-підлога-плитка вже в хаті, лишилося лиш постелити

. І то не страшно що деякий час не буде ніяких клямок на дверях? правда?
Головне що буде своє. Правда ж @Freedom UK ? Я Вами взагалі захоплююся. А я ще нила, що не буде в мене люстр і в 2х кімнатах меблів і штор....

ДН малої відбули гарно. Чекаю свого. Правда, цього року буде скромно: дача і шашлики. На більше не потягнемо. Але ж і це не зле, так? В нас в червні з коханим "маленька кругла дата". 10 років спільного кохання

ну бо я втюрилась в нього пів року раніше

. І що б то таке приємне зробити? купити собі нову білизну, чи просто зводити його на файне пиво і до пива? чи одне і друге?

Вчуся радіти кожному дню. Не завжди виходить, але стараюся

 

Йшов день четвертий без сну...дитина хворіє і ночами просто жестяк. Під нами новонароджений малюк і 2х річка - бідахи мучаються через нас, в мене вже немає сил заспокоювати свою дитину, щоб хоч трохи дати поспати сусідям. Це була проза.
З врочистостей - я залишаюся на своїй роботі. Повідомила керівництво, що я їх покидаю через 2 тижні...і БАЦ - в них знайшлися гроші "перебити" мій офер і я працюю тепер на керівній посаді, від вчора, отак все змінюється за 1 день.
Ще одна врочистість - в нас нема спеки. Часто дощі, але це не порівняти з 40 град спеки в тіньку при вологості 80-90%. Правда не дуже поїдеш кудись в дощову погоду, але океан і так холодний до липня, хіба що в гори посидіти на веранді і попити чайочку. Посидіти тихо - моя мрія! Девід не зупиняється ніколи, і не-дивитися за ним не виходить - то він лізе під заведену машину дивитися запчастини, то їсть землю на грядках, то п'є дощову воду в сусідів з брудного відра, то ще щось. І це все за 10 хвилин. Як каже моя мама: активно пізнає світ!
Мені б його енергію і активність, хоч пару відсоточків, я би стільки всього переробила! А так, 10 вечора - в мене сідає батарейка! Бажаю всім позитиву і здорових дітей!

 

Еге.
Сьогодні-завтра у чоловіка вихідний, то ж ми садимо картоплю . Хтось садив картоплю на території колишнього соснового лісу? Добре, що небагато на посадку, бо поки те коріння повикопуєш... Хай то буде проза.
Мультиварка пізнає все більше страв. І смажені також. Хоч і спрацьовує програма, і якщо без кришки - то через пару хвилин апарат вимикаєтся... все ж пристосуватися можна. Сподіваюсь, я її так не зламаю. А якщо і зламаю, то не скоро
Діти ростуть, потребують багато зусиль та уваги. Хоча, що не потребує того всього? Старші на великах ганяють: зовсім старший сам, а середнього на дитячому ровері я штовхаю однією рукою (ноги до педаль не доросли), а коляску - другою рукою. Буває, на бездоріжжі старшенький застрягає - і його підштовхую третьою рукою .
Ерго-рюкзак, слінг (хоча я його ще не знайшла) в 4 місяці ще рано?
Нещодавно насадила квіти, троянди (такі, що на стіну повзуть, дрібненькі). Троянди виявились рожевими - і це добре, бо видно прийнялись і собі розквітати починають. Щебінь розкидали по подвірю - вже так пісок той... Зараз краще. В общєм, куди не кинь оком в хаті чи у дворі - всюди все треба: купляти, робити, копати, гребсти, переставляти... Забаву таку ми собі влаштували, що ого А якщо в паніку не впадати, то - )
Зараз пошукаю в неті рецепти, що можна приготувати з тих інгредієнтів, що є вдома, і .. . о, меншенький вже прокинувся, то ж і його треба пообнімати.

 

оо, сьогодні в мене був більш-менш гарний день)) ще не вечір, як то кажуть, але пишу, поки ніц ся не змінило)
врочистість - ніхто мене не діставав, один лише неадекват по роботі - але там клініка, мозги лікувати треба терміново)) врочистість номер два - отримала круті книги від доброго польського друга) врочистість номер три - вроді я схудла на чуть-чуть, але все одно круто) а вроді - бо щось вага шаліла нині, переважуся зранку завтра) врочистість номер 4 - дався чути мій старий друг, якого 100 років не чула не бачила))

а ще вирішила для себе що пора вже вирости і спокійніше ставитися до слів інших людей...тільки ото я кожного дня таке вирішую, а роблю все по старому - приймаю близько до серця і переймаюся кожною дурницею)

так, що сьогодні в мене врочистісний день. на всяк пожарний тримаю біля себе здорову книгу. щоб шарнути того, хто спробує мені його зіпсувати))

 

мене як нема - то нема. А як "прориває" - то вже.... ех! Сьогодні були з коханим і братом в тата в майстерні. "Крутили" фолією (стрейч-плівкою) меблі для транспортування. Я ся тішу як дурний цьвочком. Це більше тонни тирси, яка потім стане красою в МОЇЙ новій квартирі!!

ну, точні

нашій сімейній. Спільній))

ну і невеличка капулічка прози. Я то все робила скажено болючими пальцями. Типу поліартрит, але з ідеальними аналізами ((( до того всього в малого закисають очка і без інших симптомів Т-38,1...

Господи, дай мені терпеливості і мудрості довести то все до логічного завершення і не стати стервою....

 

вчора я втекла геть)) геть від роботи, від телефонного інтернетного звязку, від надокучливого оточення, від спеки

та та 36 градусів, то Вам не жарти

втекли з чоловіком в сусіднє мале містечко на ціліііісінький день)) а там гуляли, говорили..словом я розвантажила голову на повну))

дуже люблю такі малі колоритні міста, в них свій особливий затишок, шарм та настрій) будиночки з каменю з низькими вікнами, фіолетові гортензії, море квітів, які плетуться по будинках від сусіда до сусіда, прикрашаючи їх продавці в магазинах, які знають все про всіх, неймовірно смачна та дешева піца і абсолютна відсутність людей на вулицях час ніби зупиняється і нема гамору, не потрібно бігти, когось обганяти, щось доводити
і хоч добряче обгоріла на сонці і втомилася ходити пішки, та все ж отримала такий внутрішній спокій та рівновагу)

а сьогодні ранок досить емоційно тихий, робота кипить, мене від спеки нудить страшенно, спатииии хооочу але сурма кличе, а дедлайни горяять)

 

Сказала би, що "друга кава", але кава насправді перша, просто підігріта
Якби хтось думав, що це - нелегко: бути працюючою мамою 4х дітей з вихідним тільки на день пологів, - то я скажу, що теж так думала. Поки не прихворіла. І що насправді важко - це бути працюючою мамою 4 дітей, у якої 38.5. Дві доби Лідді злилась на нестерпно гарячу маму і її нестерпно гаряче молоко, і нарешті нині мені легше. От і врочистість!
І ще врочистість - я встала в свій звичний час, вмилась, сіла за комп на кухні, і навіть не помітила, як десь по 6 встав коханий. І під моїм носом наче сама собою опинилась кава, посудомийка наче сама собою розклалась, ще деякі дрібні справи поробились. Потім, правда, йому дуже знадобилась допомога з домашнім завданням з англійської... але я вірю, що кава була безкорислива Це та, що півгорнятка я випила по 6, а зараз допиваю у якості "другої"
Ще врочистість - ми з Лідді дуже потрібні леді, яких разом запрошують на вже дві класні тусовки (і то навіть найближчим часом), одна в Карпатах. Ну а що. Ми класна робоча команда, і вже мали і перший публічний виступ разом, і багато де "засвітились". Таких дівчат гріх не запросити Лишилось усього нічого - організувати "моральну компенсацію" для старших дітей.
Проза - "пацієнти". Без деталей. Всі, хто працює з людьми, знає, що бувають клієнти, а бувають "пацієнти".
Врочистість, на мою думку, - Сергійко йде в перший клас до Дмитрикової першої вчительки. Вчора вона мені телефонувала, і я подумала, що це справжнє дежавю: першачок, немовля в слінгу, п.Анна... Між іншим, годилось би почати збирати йому речі для навчання вже зараз... але - лінь.

Ну що ж, вмикаюсь в робочий день. Хороша прикмета: коли пишу тут близько 9, потім протягом цілого дня все встигається і складається.
Всім гараздів і получистиків

 

Ех я сьогодні трохи здихлячок((( Ще вчора навіть подумати не могла, що сьогодні матиму всі "прєлєсті" застуди...Але вже хай...Добре, що хоч вже у відпустці, то можна спокійно похворіти трішки. Та й погода не дуже льотна, то хоч не так образливо. Сподіваюсь до вихідних оклигаю.
Але мені скучно ось так лежати і хворіти) Тому я перемила посуд і трохи прибрала на кухні. Сходила по ліки, щоб не затягувати з процесом лікування, бо мої принесли б їх лише ввечері. Поставила кілька циклів прання. Ну і замовила собі дещо в онлайн магазині, але лише те, що справді потрібно, бо щось останнім часом на шопінг йшло надто багато фінансів. Але треба таки трохи прилягти, щоб організм мав сили на одужання.

 

Спробую і я щось написати. Навіть спробую пошукати позитив, бо журбинок і так багато. Мабуть найбільшим нашим позитивом є басейн. Щоправда лише раз вдалося скупатися, бо погода почала підводити. Але попереду ціле літо, тому я все ж тішуся, що я теж в той басейн вміщаюся )) Наступним позитивом буде вишивка рушничка на Спаса. Робота просувається гарно, тож є шанси встигнути ще на цьогорічне свято. А ще закінчила віночок на двері (закину фото у відповідну вернісажну тему). Поки що у мене все.

 

три дні відносного спокою мого і відсутності клєпання мозгів змусили мене не на жарт налякатися, вже почала перейматися, а чи все в порядку з людьми, які мене оточують, чи бува не прихворіли)) але нє, нині всьо вернулося на круги своя)
добре що нині чимало завдань як по першій так і по другій роботі, так і ще по громадській роботі, то нема часу на сентименти))
планую наступної неділі зробити таку ж втечу як і минулої, тим більше що матиму міні гарний привід))
всім продуктивного дня)

 

Другий день збираю липовий цвіт, на зиму будуть чаї. Біля нас в гарному місці липи - тож і для себе, і мамі насушую.
Гуляємо, знайомлюсь з сусідами на кварталі. Сьогодні ще й з будівельниками зі Старосамбірського району поспілкувалась, може нам дещо зроблять , а може зі знижкою, як землякам))
А взагалі настрій ніякий. І ніби все добре, але вишукую кактуси в голові та міцно їх обнімаю . Може, фінансовий напряг останніх місяців спрягає.
Через декілька днів діти старші їдуть з дідом, бабусями на море. Буде час підігнати документи по роботі. А після - можна починати вишивати.
Важко зібратися і зробити щось по хаті..
Зато буде липовий чай зимою.

 

Мій тиждень почався у п*ятницю.. ( це крутіше ніж в Ізраїлі). Бо саме в пятницю я прокинулась з легеньким зубним болем при накусуванні. І так як пятниця була вже й так розписана і попланована ,без можливостей вікна для стоматолога, то я задзвонила з питанням - "що зробити і які кроки прорахувати, щоб дожити до понеділку" . Інструктаж був "прєдєльно точєн і ясєн", тому "тиждень зуба№5" пролетів ,як один день. Спочатку рентген приніс сюрприз, ну бо в цій проекції не було видно, що саме той вредний корінь ліг собі паралельненько , ну і всі красоти з цього витікающіє. А зубчик, то не простий, не подумайте що золотий. ...хочаа...якщо врахувати вартість лікування його 11років тому + ще теперішнє, то вже я почну сумніватись в його незолотистості... Карочь в зубові є якась залізяка (штир) на нім якась гайка( тут сподіваюсь, що це тех.термін..бо інакше я буду , як той хомяк з гайкою за щокою ), тоді "чєвототам",а тоді вже нарощений зубік... Мого рідного там - корені і одна п*ята зуба , якщо не менше.. А при посміханні виглядало все натуральненько.. Отож бо відстоматоложила я цей тиждень по саме "нєхачу". Лікарка теж була в ударє,бо нині сказала--"а давай і ті передні, що ми планували заодно зробимо,поки той вреднуль віддихає.."
Я кивнула. А що мені залишалось робити? Я й так вже в кріслі, інструменти розкладені, 3 год на мене записано, каву ми вже попили - свалу нема .
Тому я нині з 2 -ма полікованими зубками,№5 "в працесє" - блищу, як нова копійка , бо в середу ще й постригтись встигла... завтра ще манікюр і - "вихідні, заходьте!! Я - готова!"
З того всього в хаті майже ніц не роблю.Тому на суботу покладаю великі надії. Але, знаючи себе, точно можу сказати, що зранку частину планів переполовиню.. ібо лєнь. Це зараз головна риса мого характеру. Я - лінюся ( тіко нікому не кажіть. це секрет). Дитя теж бере з мене приклад і теж ліниться. Вчора спробувала піти спати швидше, ніж він і ще й залишити йому 4 тарілки в мийці, але не вдалось.. Синочок сказав, що мити їх він не вміє.. і взагалі- він теж лягає спати... Так ми і положились ще перед 22 ...
Нині так не вийде, бо пігнав ще на вечірню прогулянку велосипедом.
Але сама ідея - навчити його мити ложки і тарілки- мені сподобалась. Отже я маю новий план.
Приємних вам кінцевотижневих планів і пухнастої ковдрочки + .