Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Реально страшно було

 

Фууух, відпочиваю після насиченого подіями дня, то трошки потицяю тут на кнопочки.
Головна врочистість - Яся-птася тепер офіційно має ангела-охоронця і ще одну маму і тата Ми мали дуууже скромні і сімейні хрестини - до малявки змогла приїхати лише одна баба і дядько (мій брат, він же хрещений) зі своєю дівчиною. Хрестили ми Яську теж в малесенькій церкві тут поряд і згодом трошки відмітили важливу подію в нас вдома.
Мені якось такий формат хрестин сподобався навіть більше ніж той, що був у старшого (з більшою кількістю гостей і святкуванням в кафе). ''Льогкім двіженієм рукі'' вишита ще для Влада сорочечка перетворилася на вишиту суконочку для Яськи, муж організував тушковану курку, частина пригощання замовилася у @jalla, а частину (у вигляді сиру-ковбаси і салату) довелося гостям самим нарізати перед застіллям (тааак, хто ще не знав - я капець яка "широка господиня" ).
Дуже мені подобаються нові куми: навіть мій, здавалося б, безалаберний брат, як виявилося в підсумку, перейнявся відповідальністю, а таку хресну-Олю я б, чесно кажучи, сама хотіла мати в дитинстві
Яська в церкві була досить чемною, майже не плакала, тільки гоооолосно цмакала свій палець, а потім все намагалася заснути, але їй постійно заважали церемоніальними процедурами і передаванням з рук в руки Влад перших хвилин 15 на диво тихо і спокійно стояв скраєчку, а потім вже не витримав і пішов гонити по подвір"ю. Все-таки не розбив голову на церковних східцях (хоч дуже старався) і це теж врочистість.
А ще їжі у нас в холодильнику і морозилці тепер як мінімум дні на 3 лишилося, що теж не може не радувати
Але є й проза - вірусяка. Влад вже своє відсопливив без моєї активної участі (ну типу якщо нежить лікувати чи не лікувати - він все одно проходить за 7 днів ), тепер дійшла до нас з Яською черга. У мене трохи від власних соплів голова чумна, але талааак мені шкода як доця своїм манюнім носом булькає і соплі аж до губи випчихує Температури немає і я тим тішуся, але перша болячка в 1,5 міс то якось ранувато... Та й ті соплі нас за 3 дні вже добряче втомили

 

Аналогічно в мене було, тільки в мене орві та бронхіт. Соплі повторились ще в 5 місяців, перед зубками.
Отже, за вікнами (а вікна в нас майже на всю стіну) - блимкає та гримить. Діти почали боятися дощу. Навіть вдень. Навіть без грому. Вдома НЕ бояться. Отже, засинають. Йой, починається дощ...
День був насичений. Пійшли ми за продуктами, в супермаркет. Діти періодично ганяли, тицяли/брали в руки якісь смакоти, отримували зауваження від мене... старший вже спокійніше тримався, а молодший вирішив пограти в хованки. Ой, середній, бо молодший в мене в слінгу був. І от середній 2.5річний хлопець сховався...і за пару стелажів знайшовся. Ну ок. Пройшло ну півхвилини - і знов пропав з поля зору. Я туди-сюди... Не бачу. Ставлю корзину до черги на касу, залишаю старшого біля неї. Туди-сюди... Нема. До охоронця, чи не бачив дитя - каже, що не могла дитина пройти (таким тоном типу "я нє, я не сплю, хто, я? - нє, не сплю ніколи")). Визирнула на вулицю - нема. Дзвоню чоловікові. Охоронця прошу подивитися в камери (у відповідь - "я що, маю видивлятися, та як я побачу?"), спитати в мікрофон (його нема)...

Коли старшому було роки 3, як звичайно, пішли до Сільпо на Топольній. Перед тим, як ввійти, малий каже, що сам мені відкриє - та побіг до дверей супермаркету. Поки я коляску з тодішнім вже середнім підтягла - старшого не видно. По залу, біля кас пройшлась - нема. На вулицю - нема. В мене переляк, паніка, думаю про кіднеппінги .. кричу " Макс! Макс!" Ходжу в радіусі 50м біля входу, гукаю... Аж тут, бабулька якась та й каже:
- Так він же побіг до дороги та вже перейшов вулицю на світлофорі.
- Як перебіг (ну то не притаманно моїй дитині відходити, відбігати тим паче, тим паче через дорогу!..)?!
- Ну от там, вже на іншій стороні.
-.... м...
- Ну такий, чорний.
- Чорний?!
- Так. Ви ж пса гукаєте?

Я, спантеличена тим всім, питаю в людей, забігаю в Сільпо, щоб за камери спитати, питаю людей про хлопчика, і за касами, вже поміж стелажами бачу Макса . Хлопака в сльозах, його жіночка втішає... .
В той день не відходив від мене (хоча в той період часу дитина була з тих, хто плентається лесь далеееко позаду під час прогулянки ). Ох, я перелякалась...

Хожу, заглядаю в підсобки, на відділи. Не бачили. Беру старшого, виходимо, йдемо до сусідного магазину, де припаркували велосипеди... Стоїть старшого віку пара, мій хлопака на руках у жіночки, плачеее... Метрів 30 від супермаркету, біля велосипеду.
Зайняло то все хвилини три. Я навіть запанікувати не встигла, але злякалась.
Ось такі прози та врочистості.
А ще допаковую коробище з дитячими речами, з яких виросли, на 6-9 місяців, скоро буду відправляти (віддаю жіночці, у якої на місяць молодші онуки-близнята)). "Обновила" гардероб в комоді молодшому, вже все таке з довгим рукавом, осіннє...
Картопля наша вже стручками стирчить, а картопелька дрібнонька. Але її більше, ніж ми посадили, тож, врочистість.
Тре ще рецепти подивитись, чим побалувати завтра хлопців. А я хочу сісти на дієту. Якусь. Самій собі довести, шо сила волі є.

 

В Вихвалялки ще рано, тому потішуся поки тут: наш коридор готовий (в плані меблів). Лишився лиш плінтус і світильники (один з яких куплений, інший - замовлений). Але мої "чарівні феЮни"-монтажники

читати чоловік, тато і брат

вже ледве теплі. А їх чекає ще "добрий мах" роботи з кухнею. Кімнати то вже не страшно. Часу на все про все - менше тижня.
Чоловікова коліжанка, в якої ми живемо вже 1,5 року - вболіває щоб Гануся пішла в 2й клас з своєї хатки. Ні, не виганяє. Просто підтримує. Вже і наша квартирка отримала від неї подаруночок - освіжувач повітря парфумований з паличками. Таки так, любить вона нас. Аромат нам з чоловіком сподобався дуже.
Проза прозова: тішилася що пішов мій хлопець в садочок. Вже наслухалася навіть від завідуючої за нього. Зустріла її, а та каже: "Тепер я розумію, чого Ви його "здали": зайшла в групу - а там Назарко по лавці - попід стіл і поміж кріселка одночасно ."
Перший захід - 3 дні до обіду - 1,5 тижні вдома. Другий захід - день до обіду і день з сном - майже тиждень вдома, і поки ті соплі-кашлі не минули.
"Держатся нету больше сил". Він мене просто зриває з катушок. Хоч в садочку його позиціонують як найфайнішого, але з шилом в попі

чемно сам їсть, не б"ється, слухається. Ну, бігає "трошки"

. А вдома - повна протилежність

@Тетянка, скажи?

.
Ну і ще одна проза: зекономити, чи то закумулювати гроші - не виходить. Поточні непередбачувані витрати не дають хоча б трошки швидше погашувати, принаймні, банківські кредити з скаженими відсотками. Вже мовчу про без% позику в захмарну для мене суму . А так як коханий пообіцяв малій басейн і тренера індивідуального по плаванню- про якусь роботу чи з-п мені не дуже "світить" мріяти. лише віддалено вдома в вільний час (і то ще потрібно щось пошукати...). Тішать закрутки, котрі встигла зробити, купка яблук на сушеню в сушарці, живі-здорові (майже здорові) діти і чоловік і найрідніші

в малого соплі, в чоловіка - горло і соплі, в мами - Т, горло і соплі

Пи.Си:. пообіцяла сама собі що в вихвалялках перший допис... ну ви в курсі про повинен що бути . тепер ломка

 

Тако-во : права була моя бабця, коли намагаючись мене всадовити в дитинстві ,все грозилась, що прикладе мне камінчиком...
Ще чуть і я подам оголошення наФБ чи ДП, що шукаю індивідуального тренера по "прикладанню камінцем"...
Лиш в чт. перший раз до школи сходили і - все, пятницю вже пропустили....Бо нашому татові по роботі тре було в Житомир, а так,як робота в нас спільна, то моя присутність була обовязкова. А отже і дитя, бо куди ж його дінеш..??
Виїхали раненько в 3.20....повернулись пізненько...після 1ночі, тому всі "прєлісті" потопу не застали, дякую Богу за це. Хоча малий пропонував заїхати в Київ і .....подивитись на калюжі . Він їх великий поціновувач.
А в суботу знову ранній "стендап", ще перед 6, щоб чоловіка зібрати, прибрати в хаті і самій зібратись на ДН в дівчачому форматі...
Але то було файно !!! Дівчата - вони такі дівчата !
Навідпочивалась так, що нині дорога до церкви і назад мені важкою видалась....навіть ноги боліли.
Зараз в хаті тиша - малий пігнав ділитись враженнями з сусідським хлопцем, чоловік сортує документи, бо за 2дні суттєво їх "надокументували", я пию чай і вам тут кляцаю..
Зараз всі видихнуть і поїдемо "провітримось", бо по обіді мають бути гості, які ще не знають чи вони будуть....- файне формулювання .
Я би, пра ,з величезним задоволенням ,покисла би в басейні , а потім на килимочку під яблунькою....але хлопці хочуть двіжу, бо вчора вони працювали без мене і за мене.
Щось останнім часом мені все частіше хочеться відпочити після відпочинку.... То або кардіограму тре "обновити" ( та й лікар це рекомендував) , або то я просто дуже круто відпочиваю .
Файного вам недільного літа і зі Спасом вас + .

 

хто немудрий з*їв дуже холодний кавун з холодильника і від вчора втратив голос? правильно, я нині другий день-голова болить, говорю басом, спати хочу. додаємо ПМС і вуаля - маємо "врочистість".
діти в садку, К до вечора-все ок, Кві на 2 годиники(3й день)-страждає
від понеділка десь гасаю, якісь питання вирішую. в понеділок ходила на семінар по роботі. там зустріла коліжанок з коледжу-нареготалися, нафоткалися. наступного тижня ще один семінар
вчора закручувала соус ткемалі. який ж він ароматний, ням ням. до м*яска буде супер.
а нині все, бобік здох. буду лікуватися, набиратися сил. вихідні на носі

 

Я тепер в цій темі рідкий гість З появою донечки знайти час, щоб навіть почитати, і то важко. Час тягнеться ну дуже повільно. Це ж реально пройшло тільки півтори місяця, а таке враження, що пару років!І все здається одним безкінечним довгим днем, бо невиспані ночі якось і не є ночами Але ніби вже і привикла до такого режиму, коли про себе, чи про час на себе забуваєш. Ну бо просто нема коли. Добре, що чоловік дома працює, і мій тато, то маю змогу помити деколи голову і шось приготувати. Ні, я не жаліюся, просто життя змінилося. Хоча думала, що буде легше. бо читала, що немовлята мають спати по 18 годин) Ага, моя доця не така. Вона тільки на ручках у всіх любить бувати, а інакше сльози, плач, істерики. Ну хоча чим старша стає (ну та в місяць вже старша ), то більше може шось розглядати, починає посміхатися, і стрімко набирає вагу) І в кого то вона така пампуля?)) Ну пухленькі щочки, багато складочок і величенький животик поки що тішать)
Сьогодні, якщо я правильно пам'ятаю - день прапора (бо деколи забуваю, який то день, чи число). Тому всіх вітаю з нашим державним святом, тим що є, і тим, що завтра буде)
Хоча вчора мені було зовсім не до того, бо доня влаштувала пізно ввечері таку істерику, якої ще не чули. Вже і музика, і білий шум, і носіння на руках, і само собою моє молочко не допомагало. Ми вже думали викликати швидку, бо я ще наміряла температуру 37. Але останні мої відвідини, чи спілкування з лікарями викликали тільки негатив, то подумала, що навряд чи лікарі швидкої шось зможуть зробити, чи якось допомогти. Та і їхати в лікарню не хотілося. Але таки чоловікові якось вдалося Соломійку заколисати. Ну або то вона викричалася і заснула, бо вже сил не було.
Ну а зранку (не враховуючи нічні перекуси) проснулася і вже напевно забула чого плакала, бо тішилася, бавилася. Ну бавилася це так сильно сказано То просто лежала, махала ручками, ніжками і не плакала, а дивилася навколо) Це моя мама такий стан доці називає бавленням.)
А я хоч і спала може годин 5, не більше, але вже від 8 ранку не спалося. Тому пішла спекла собі торт Чому собі? Ну бо завтра в мене день народження, і хоч я не святкую, але все таки буде день Незалежності. Народитися в один день, хоч і не в один рік, з країною класно) Бо можна сказати, що всі паради, концерти і салюти - це для мене
Ще сьогодні їздили в ЦНАП, подали документи, щоб прописали нашу донечку. Вона всю дорогу вперед була чемна, і аж як їхали додому (уточню, що це вона їхала в возику, а ми її везли ) то аж тоді почала свою улюблену справу, тобто плакати.Ну вдома поїла і заспокоїлася.
То от зараз лежить бавиться, і трохи спить, а я тут пишу. Правда голова в мене болить, очі злипаються, то й мені напевно треба поспати.
Ще сьогодні так перелякалася сильно. Йшла повз татову кімнату, і бачу, що він лежить на підлозі біля ліжка, тобто мені тільки ноги на підлозі були видно. Я з криком кинулася до нього, бо в нього і тиск високий буває,та й поболює то одне, то інше час від часу, то чуть сама не впала. А він там шось кабелі до комп'ютера свого перетягує, чи шось таке) Ноги і руки в мене ще хвилин 10 трусилися потім, в очах потемніло, то ледве дійшла до кімнати малої. Ну з того моменту голова і болить. Але хіба ж так можна лякати? Ні, я то розумію, що це не спеціально. І часто сварюся з батьками, нервуюся, злюся, але страх, що може шось статися.. Ну краще про таке не думати.
Закінчу писати краще тим, що сьогодні був дуже продуктивний день, як для мене. Бо торт спечений, прогулялися з візком далеко, походили в магазини за покупками, справи з ЦНАПом вирішили (ну так надіюся, що не відмовлять в прописці), і ще скільки дня попереду! Можна ще раз піти гуляти, поспати, подивитися серіали, побавитися з донеюі чекати, що все буде добре)
Літо закінчується, це перше літо за довгий час для нас - без моря. Але зате перше літо, коли нас вже троє

 

@Thebestnata, я колись на перших тижнях заміряла час дитячого сну - виходило 17-19 годин, тільки ж то не суцільний сон, а всілякі мікро та макро сни. А, враховуючи, що в ті проміжки часу, коли дитя спить, мами гаратають по господарству, біля чоловіка, дітей при наявності, ще й деякі роботу мають - то навіть при дитячих 18 годинах сну - мами сплять 3-5 годин. Певний час. Недовго. Відносно недовго то триває. Деякі слухають пораду "спати, коли дитя спить" і сплять 8-10 годин, нормально відновлюючить після пологів. Деяких, чоловіки чи не нокаутом заставляють лягати спати, бо жінка перетворюється на монстра .
Ех, згадала я, що з першим до його 1 року вела зошит-щоденник з записами: години сну, години годування, скільки погуляв і при якій температурі, кількість раз "по-великому", кількість використаних памперсів, а там інфа по прикорму (скільки, що, коли...). З другим, може місяця 4-5 то вела. З третім - ніц. Зато і відходняковий період був найпатовішим . Зараз ніби все на норм життєвих рельсах, то все з трьома встигати. Але останнім часом турбує одяг: в мене його або нема, або не влажу, або в стані "лахи старої баби-доярки", бо легкий фльор молока відчуваю). Дитячий одяг - нищиться...іноді моментом. Хочу з гарно вдітими дітками дойти до супермаркету... ок, дійшла, затарилась, виходимо - один зригнув ого-як, другий забіг на горку - а з неї в пилюку, третій задивився і з велосипеду летів вперед лобом...плям крові вже давно не було на одязі .
Проза отака.
А врочистість. Хм..
Я з вівторка бігаю. На цьому тижні по 20 хвилин . Маю досвід пробіжок з 5 класу (періодично, особливо інтенсивно в віці 15-18 років, батько змалку привчав, і я люблю цю справу), але пробіжки після 6 років застою (я раз 20 хіба що перед 2 вагітністю ганяла на районі на стадіоні школи 97 ), з різницею в вазі десь 15-18 кг, та з тими грудьми .... йооой, біда, як то
Про біг я думала. Не починала, бо:
- коли? Дітей куди?
- відсутність спорт.бюстгалтера
- відсутність взуття (о, зараз ця ситуація - капєц капці-капці )
- ну і типу схудну кг на 5 - і ось тодіііі побіжу.
Так от, чоловік запропонував свою допомогу посидіти з молодшим 7 місячним сином - а я біжууу .
Підйом о 6й (раніше 7-8), питання з взуттям і одягом вирішу за місяць (а поки мозолі etc та відсутність осіннього взуття, бо я ці кросівки вбиваю щоранку в лісі .. та, і таке буває, бо гроші шкода на паперове взуття, а зза кордону воно їде місяць), груди мало того, що "незвично незручні", та ще й не фіксуються... Але ті всі болі та незручності - ніщо, в порівнянні з відчуттям заряду нового дня, чистого повітря, музики в вухах і часу для себе .
Ваги зараз в гаражі завалені буд матеріалами, закупленими, слава Богу, для фасаду, тому ЩО ТАМ я набігала - а щось точно втрачаю на пробіжці, - не знаю.
Наступний тиждень буде запланованим початком буд.робіт, тому прошу Бога, щоб наші плани були Йому угодні.
Епопея з блендером насправді тільки вчора завершилась: маю класнючий та новий (старий таки продала на запчастини, з ним - всьо). В обід вперше робила новим смузі .
Сьогодні 23 серпня. 9 років тому мій чоловік ВПЕРШЕ побачив мене. Він тоді зайшов в приміщення (де я була зі своїми друзями) разом зі своєю дівчиною, але, вловивши мій погляд, зрозумів, що я його дружина. Ось клаптик романтики на ніч

 

Ми нарешті привезли з дооовгих літніх канікул свої дітей. І щось я відвикла від щохвилинного мамкання й заглядання в холодильник, що є їсти. Надвечір я вже була така замамкана, що ще трохи й вибухнула б. Нарешті наварено їсти, наготовано одяг на ранок в садок для менших й морально налаштовуюся на Маркові плачІ...Він вже звечора торгувався, що в садок походить тільки 3 дні .
Проза - Саша з усього повиростав й страшенно в селі роз"ївся, буду його на дієту трохи...А печенька-цукерки прийдеться їсти на ничці від малих, бо нема чого їм таке-всяке шкідливе їсти .

 

Зварила собі кави і сіла за ДП
Дитя, вигуляне і вигонине вчора, спить ще й досі.
Це той, хто встає в 7 ранку.., ну максимум в 7.30 ...
Але вчора він таки мав меганасичений день :зранку до церкви+Служба за дітей, тоді -поки я готувала їсти- ті мої хлопці вчинили якийсь такий двіж,що мусіла аж піти глянути що там твориться..А то вони вдвох модернізують літачок (такі пінопластові)- щось там доробляють і вичисляють траєкторію...А для цього гонять запускати його на 3 пов, а тоді женуть вниз , щось там в нім корегують і знову вверх.
Тепер той літачок має "пасажира", змінений кут крил і ще щось там, + сохне з герметиком.....от так буває, коли тато механік.
Ну а потім ми поїхали на мультик. Насміялись

( дяк @flame )

+ вичислили "дитинку єті" ,

а потім на "після мультик" , а тоді з тим малолєтнім шопоголіком в пару магазинчиків зайшли...
От хто буде з задоволенням з дівчиною по магАзинах ходив---він нам стільки моделей пропонував,що мусіли всадовити його за мультик, в одному з магазинів, бо інакше консультанти залишились би без %...
Тоді ще трохи підкупили продуктів, вистояли чергу до каси і за нами приїхав наш тато.
Дома швиденько доробила смакотів і ми ще досвяткували всі 3 свята цьоготижневі. Дитя мирно заснуло на підлозі кухні. Тому ми мали повно часу на тихі розмови.
Понеділковий ранок якось так тихо настав....Сподіваюсь,що як не тиждень, то хоч цей день такі пройде - тихо і спокійно.
Спокою вам у чому кому тре : погоді, настрої,здоров*ї , фінансах,стосунках ( необхідне підкреслити) + .

 

nibysh, а що за мультик такий сміхотний?

 

мультик - середньостатистичний "монстри на канікулах",в нас просто "банда"- нам всі "культурні вилазки" надзвичайно смішні, бо ми їх втрьох коментуємо і від цього ще смішніше.З фразочки "синій сиир" , ми ще місяців зо 6 пирскали...Одним словом - "кролік - ето падхадящая кампанія!

п.с.- це ВінніПух казав

 

Накінець-то я тут знову є). Чим ближче кінець літа, тим швидше біжить час), тим більше справ, тим більше на мене тисне ота передосіння хандра. І та сьогоднішня погода тому ще більше сприяє. Якось це літо пролетіло повз. Все чекала його, чекала, а воно боком-боком, і нема). Хоча на море ми таки попали, і навіть чудово відпочили. Та мені ось такий відпочинок в пік сезону, ще ці самому його кінці не дуже подобається): кругом аншлаги, і повертаєшся практично в осінь. Таки в червні - найкльовіше). Тепер хочу ще взимку визначитись і забронювати, а не смикатись ціле літо від невідомості.
Море. Там кльово. Там тепло, і нічого не треба робити. Там всі разом. А ще там я зовсім забула про дім і всі решта клопоти).
Та відпочинок має здатність закінчуватись, і повертались ми з бажанням взятись до роботи). Тому сьогодні закрутили якихось 70 літрів соку. Яблук в саду ще як мінімум на літрів 200, але з банок лишились хіба півлітрові). На такі жертви я не готова))).
Завтра йду нарешті за портфелем. Сподіваюсь, що таки можна буде щось вибрати. Як завжди все відклала на останній тиждень. А ще завтра візит до ортодонта з меншим. Так що завтра буде мама з дітьми волочитись по місту). Бо маю бажання ще їх по магазинах поводити. Запросили на весілля, і як завжди нема що вдягнути). А раптом щось куплю. Чекаю того свята), бо вперше залишу малу. Бабці матимуть квест по вкладанню її спати без грудей).

 

І я юблю в червні .
В мене прозище, але в жилетку не піду.
Сьогодні наша хазяйка, якій ми справно платили оренду, ні сіло ні впало, вирішила що отако непогано було б, щоб ми з 1 листопада платили оренду не 4500 за таку собі квартиру, а 6000 . Я, до речі, зразу теж погуглила - то не всі попіднімали, це швидше традиційний серпневий ажіотаж, який пов"язаний із студентами. Ми маємо офіційно підписаний договір до 1 листопада, то до цього часу вона такі ідеї не висувала, а тут вона бачте поцікавилася, і я виявилося, що давним давно всі вже ціни попіднімали, тільки вона нам не піднімає. Ну й племінницям своїм вона обіцяла цю квартиру й тд. й т.п. Короч, набиває собі ціну. Й що мене вкурвило, так фраза, що мол, вона нас поки що не виставляє на вулицю, але ви собі подумайте, бо у вас малі діти. Й то мені було як червона шматка перед биком, бо по-перше договір в нас письмовий є, й ми не з милостині там живемо. По-друге, як то такі собі слова якісь допускати в розмові....Та мені не 18-20 років, щоб лякати . Я не сподівалася від неї такої свині, бо ми завжди платили вчасно, та й не хочеться так зараз знову шукати житло на тих нещасних пару місяців...Якщо так діло принципово стане, то і я впруся, бо за 6000 можна гарні квартири (2к) знайти.
Ну й щоб ще була вишенька на торті - в садочку вимагають фактично, бо інакшого слова я й не підберу, гроші на ліжечко (хоч старе мене чудово влаштовувало). На фоні коломийок з квартирою, не знаю де й що, як воно буде. Муж, від якого я також не сподівалася такої слабовольності (тут з одного боку він весь такий поборник з хабрництвом) раптом каже, що мол давай заплатимо й там більше , й тут дамо). Не знаю, чи то ПМС, чи що...Ще й на роботі як сніг на голову - приїжджає власник, а це все головний біль на три дні, бо реально прикрий дядько, якому ніяк й нічим не вгодиш, як би не старався.

п.с. Так що, якщо хтось знає контакти власників житла на Сихові - буду вдячна за контакти.

 

біг то моя проза. я в липні так класно бігала, а потім мені стало погано. Не від бігу, але чомусь біг шкодив теж. Мушу знайти причину, бо хочу продовжувати. А хворіти мені, зрозуміла річ, ніяк не можна.

а я і в 15 і в 18 важила більше ніж зараз і взагалі не могла бігати. І взагалі, от порівнюючи себе 18-річну і себе 30-річну - навіть без якоїсь сильної аналітики можу сказати, що змінилася на краще. У всьому.
То я себе хвалю, наганяючи врочистість Бо проза наздоганяє у вигляді післяпологового полисіння - як книжка пише, з 3 міс посипалось. А в мене і так не дуже багато волосся, ааа! що ж лишиться...

В обговореннях зустрічаю традиційне передвересневе батьківське "всепропало", і традиційно його не розумію. В мене "пропало" хіба те, що я потопаю в купі речей - двоє школярів, дошкільнятко і немовля - всім обновки, всім якісь оптимізації... треба оптимізувати то все в якісь зручні сумки-пакунки - і можна буде вішати собі медаль рошенівська молочношоколадна підійде, якщо до 12:00.

Ще врочистість - першачок мій сам читає, ще не досконало, але від складів до складання слів перейшов абсолютно самостійно. І читає вже другу бібліотечну книгу. Віруся теж домоглась, щоб записати її в бібліотеку. Тепер щодватижні у нас делегація Всі з книгами і Лідді з розумним виглядом.
і мегаврочистість - Віруся дала поставити собі пломбу в зубчик! З місцевою анестезійкою, спокійно і гарно, сама сиділа. Потім отримала бузковий лак і наклейки на нігті, і ми погнали робити манікюр - все як домовлялися.

Потроху організовую режим дня, щоб наступний тиждень не став для нас ударом.
Працюю нині з дому. Та й таке.
Всім гарного вівторка!

 

А я взяла і ..."поломалась"...вчора, якось так тихо і 100%.
В нас першачок, до школи - даалеко не все зібране, чоловікові потрібна моя допомога і підтримка, здоров*я теж регулярно нагадує про себе і вимагає уваги, часу і...грошей..
Ой, щось останньо все впирається в них. Це і добре, бо значить питання рішаємі, лиш апетити тих питань не співпадають з нашими можливостями. Запасні "аеродроми" вже вичищені..
І на цій "мажорні ноті " - я паламалась.
Дитя вчора "вигребло" ( пра за дєло), чоловік - просто так....але він мене дообре знає)) Питає :
- до мене чо кричиш?
-....а,а я ... я не знаю.. І взагалі- то я не до тебе кричу! То я собі і всім кричу ..
-

Маму ввечері рухали дуже обережно.
Зранку дала собі слово намагатись втриматись цей день.

Тим більше є таке повір*я ,що на Успіння категорично не можна сваритись з рідними.

Але одразу зробила собі поправочку - хоч до 14години...
Витримаю - буду дважди молодець! Вчеплю собі медаль малого і зроблю селфі !
Когось доброго вам на нині....

 

Колись давно читала про експеримент однієї мами не сваритись на дітей один тиждень. Досі ніяк не можу на таке наважитись).

 

@Rodionochka, в мене так не вийде, в мене дома навіть не 2 "вогники",то вже дві повноцінні "ватри"! В яких регулярно і одночасно --- "всьо прапало!!!"

 

А вам вже пахне осінь?
Мені-так.
Йшла сьогодні під ...дощем-не дощем..о!під мрякою,повітря просто насичене прохолодою,над землею димка.А на думці крутиться "На долині туман" Гнатюкове

хоч там про інше,але хіба тим дивним дівчачим думкам щось докажеш

Мабуть,треба йти грітися кавою.
Вночі вперше змерзла і захотілося теплих шкарпеток.Шкарпеток під рукою не було виявлено,довелося грітися під коханим бочком
Настрій такий романтичний уже кілька днів тримається.Без з'ясованих причин,просто_так

 

Спакувала, розпакувала, щераз спакувала. Потім знову побачила що щось не засунула і знову Ех, в суботу знову дорога. Згадую як вперше їхала, стільки радості було, очікувань. А зараз...Якийсь суцільний біль. З острахом думаю як я то все буду волокти, +практично три дні в дорозі ( Їхати насправді лише менше доби, але з житлом проблеми...то 2 ночі буду кочівником-циганом).
За вікном вже осінь, настрій осінній. З'їжджаю з кімнати своєї І думаю, де то я стільки речей набрала? І так не хочеться то все пакувати...але варіантів немає.