Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Вчора вночі прибули до... Львову! Це я вже півтора року тут не була)). Одразу згадалась одна з причин, чому ми переїхали - погода .
І взагалі, виїзджали - ожеледиця. Потім за Житомиром - тумани, місцями аж молочні та непроглядні.. Важка дорога, ноги до сих пір ниють.
Та, Слава Богу доїхали, може, виїдемо і прогуляємось центром, фотографій хочу.
Але ціль поїздки - проза. Десь тижня три тому бабуля чоловіка мала інсульт - тиждень в реанімації, два тижня як в палаті.. Вирішили показати дітей (молодшого ще навіть не бачила бабуля), поговорити на духовну тематику та і взагалі... Лікарі кажуть: "Їй 88 років - що ви хочете?". Більш менш при розумі ще вона, голова крутиться, погано чує-бачить. Мої бабулі повмирали ще 10 років тому, в лікарнях.. І якось сьогодні, перебуваючи біля бабулі чоловіка, якось так усвідомлюєш, що скоріш за все - все. Пора.
Діти трохи балувались в лікарні, але порадували віршами, заспівали, старший ще листа написав - я навіть не задумувалась - коли ми то все встигли навчитись?
А наразі всіх вклала, заварю чай - і, може, повишиваю (нарешті)?

 

Щось не знаю де притулити, але ну дууууже хочеться поділитися Ми всі травмовані. Здолати травми Голодомору, чи зникнути?
На мене стаття справила сильне враження.

Ну і щоб не зовсім офтоп розкажу про наші зуби. Були вчора з малим в лікарки, поставила ліки, про наркоз нічого не говорила сподіваюся, таки нормально пролікуємо.
І я, напевно, таки сонцезалежна. Погода як сьогодні і в мене хандра нічого не хочу((( а от тільки блисне сонечко, то настрій вже зовсім інший.
Стараюся брати приклад з Цьомцьомки, але поки щось не дуже виходить.

 

Моя проза я ніяк не позбудуся відчуття самотності... Ще трошки і приїде чоловік і моя душа отримає відчуття наповненості. Бо поки рятує лише робота... Забагато для мене бути самій 4 місяці з перервою в тиждень. За цей рік чоловік може повних три місяці був вдома... От певно я втомилася від цього.. Але врочистість в тому, що зиму він таки буде вдома... З врочистостей приємно мати свої гроші... Мені комфортно не залежати від чоловіка... Зловила себе на думці, що заробляю не тим на що вчилась, а тим що дала мені природа, а я благополучно зарила в землю і не розвивала, а саме це вміння допомогло мені...

Надіслано від мого Redmi 5A, використовуючи Tapatalk

 

100 років тут не писала...
Все чогось бракло, або часу,або нАстою,або бажання
Нині теж брак відчувається, але довше тривати це "бєзобразіє" не може.
Нині перший офіційний день зими.Дитя тішилось неймовірно,що календарна зима теж настала.Все чекає снігу...пра вже навіть на цім мізері встиг зліпити 2 сніговички, покататись на санчатах,вломити "піддупну" тарілку і пограти в сніжки....Толі єщьо будєт....зима,дєржись ! Ну і мама також..
В школі буде свято Миколая. Діти ставлять виставу. Мій має досить слів...і мене брав сумнів,хоч в його тіятральних нахилах я була певна, але дарма. Слова в нього відскакують від зубів. Пісні так тренувався і на репетиції старався,що аж голос зірвав. 2дні шепотіти лиш міг....тепер ще хрипає, але вже набагато краще.
Так і живемо.
Нині в нас сімейно-писальний вечір : я пишу вам, а дитя - Миколаю...
На цей момент хлопець лаконічний.... хоче- коптер,здоров*я мамі ( певно я таки погано маскуюсь) і багато снігу.

Але , думаю,зара ввійде в азарт і - дєржитє мєня сємєро...
О,ще додав - гарного настрою для тебе,Миколай...
Я геть не знаю своєї дитини!
Файного вам "романового" вечора і .

 

Вроооочистості.
Побула у Львові замість 3х днів - тиждень (заодно вирішували всілякі справи особисто, а не рекомендаційними листами). Батько в цей час перебував в Німеччині і сьогодні, зустрівшись, - понадаровував всяких смакот, трошки одягу . Свята вечеря. І взагалі, нарешті ми вдома - тут тепло . Це трохи дивно, але технологія є технологія: у львівській хаті котел на макс.потужності при -5 за вікном давав тепла менше (по відчуттям, бо градусника там не маємо), ніж у нас при -11 за вікном і на мінімальній позначці потужності котла теплої підлоги. Тепла хата - теж врочистість.
Проза - я ніби захворюю. Діти вже пару днів соплі-кашлі видають, а я..
І ще. Можливо, каналізаційна яма заповнена і прийдеться вперше викликати асенизатора. У нас грунтові води дуже високо - хвилює мене то все. Хвилює, бо зараз другу партію прання запустила - і чи побачу зранку на білому снігу наслідки переповнення?.
Ой, ту його ту прозу! Піду, трішечки, грамульку , похвалюсь в сусідній темі - і добраніч .

 

В жилетці я вже була, до вихвалялок ще як до неба рачки а от прози і маленьких врочистостей є трохи. А ще є час і натхнення (точніше настрій філософський )
Знаєте, в складних часів точно є й світла сторона. Не пресловута біла смуга після чорної, і не день після ночі... А власне діаманти самої ночі. Бо зараз як ніколи я відчуваю наскільки прекрасні люди мене оточують і наскільки чудовими можуть бути невипадкові випадковості!

І я міняюся. Я нарешті абсолютно добровільно і доброзичливо спілкуюся зі свекрухою, значно спокійніше реагую на причуди і повчання власної мами, вчуся молитися і бути вдячною, вчуся помічати дрібні радості, заново вчуся спілкуватися з найближчими та зовсім сторонніми... А ще вперше в житті готую і їм вінегрет (ну але то вже інша історія )
А ще підтримка - так! Як там писало на стіках із цукром? Щось із розряду ''коли й так солодко, то цукру не треба''. Не так давно перевірила на собі Коли було так сумно і важко на серці та ще й сіро і похмуро надворі і я вже збиралася йти шукати десь хоча б малесеньку ''дозу'' тоооортика. І тут - один телефонний дзвінок і 20 хв дружньоі розмови легко заміняє півкіля цукру, какао і 1000 ккал
Або коли настільки заплутуєшся і втомлюєшся від власної безпорадності і переживань, і шукаєш хоч якогось знаку, що десь там нагорі хоч іноді чують твої молитви... хтось із далеку але дуже близько телефонує або пише щоб спитати ''як ти?'' і просто сказати ''знаєш, все буде добре''. І це саме ті слова які були потрібні саме в ту хвилину
Хоч об'єктивно не має зараз в моєму житті АЖ такої драми, катастрофи і горя, (дякувати Богу всі живі і майже здорові) але чомусь тааак важко сприймається все, що відбувається, якесь таке відчуття... що це все не спроста, і це треба не просто ''перечекати'', а правильно ним скористатися. Так, ніби іржаві шестерні десь всередині зі скрипом зачепитися щоб все досить кардинально трансформувати якщо їм вдасться. Тому навіть крізь найбільшу зневіру часом, ніби зі сторони, проглядає цікавість - і що ж з цього в підсумку вийде?
Про що я? Та про все й одразу
Про чудеса ''саме того місця/часу/моменту'', які направду є в нашому житті. Про підтримку і вдячність. Я обов'язково скажу ще кожному особисто (ви ж пам'ятаєте що я лише вчуся бути вдячною ). Про зміни. Хочеться вірити, що чим важче вони даються, тим глибшими, вагомішими і міцнішими вони будуть...
Відчуття що я вертаюся щоб ''перездати'' свої двійки. Я знову через 15 років відсутності, хоч і тимчасово, але живу з мамою в місті мого дитинства. Я наново знайомлюся зі своїми родичами, своїми страхами та шаблонами і навіть власними дітьми.
Чи то ще й пора така - передноворіччя з його підбиванням підсумків? А ще мене майже наприкінці своєї влади ''догнала'', певно, ''магічна'' цифра 30 щоб відлік нового десятку я таки почала трохи іншою

 

Знаєте, @Akina, я прочитала все як на одному подиху, аж наче «відчула» всі Ваші переживання і емоції. І хочу сказати Вам, що підтримка і «потрібні слова» - це дууже, надзвичайно багато, і Вам справді пощастило, що у Вас вони є. І напевно саме тому Ваша «ніч» не така чорна і непроглядна. Бо я дуже згідна з Екзюпері, що «єдина справжня розкіш - це розкіш людського спілкування». У Вас сильний характер і Ви відкриті до людей і світу - отже, все буде добре!

 

Яка ти молодець! Дуже глибоко, гарно і розчуливо.

 

@Akina яка Ви мудра! Обіймаю.

 

Віка, як гарно й проникливо написано! Шлю промінчики тепла тобі й малятам . Твій пост дуже вчасний й дуже влучний для мене. Бо як ти пишеш, ніби аж нічого такого нема, але різні дрібнички так накопичилися й так мені тиснуть на голову, а фінансова сторона особливо. Й ніби також не найгірше, але я вже так відвикла від рахування й перераховування наших доходів й вигадування як, де й чим заліпити несподівані дірки в бюджеті. А вони весь час виникають . Я навіть комунальні вперше в житті не маю як заплатити...На наступний місяць заплачу за два, але в новий рік увійду з боргами, хоч як би мені того не хотілося.. Але вірю, що це все тимчасове й реально така фігня...
Малята вже 3 тиждень по колу хворіють - спочатку тиждень одне, потім друге, а тепер й старший.
Ще й здача нашого будинку весь час відсувається, вже пів-року від початковї дати пройшло й то ще не кінець. Я планувала зимою хоч щось почати, а тепер дуля з маком - мінімум до весни чекати. А там Марк в перший клас має йти, а ми тимчасово всі прописані в чоловіка в селі . І як то він тепер має попасти в ту школу, що під будинком буде?...
Муж вважає, що я його не розумію, а я - що він мене . Малята б"ються між собою за мою увагу. А я після роботи хочу просто полежати десь, а не бавитися .
Хочу, щоб цей період в житті пошвидше завершився й почалася біла смуга.

 

Дуже розумію

А в нас сніг казково валить.

Декілька днів пориваюсь написати - та все не те.. І до вихвалялок не дійду, і до жилетки. Хіба чоловік зіштовхує мій "келих страждань" - все те, що виливається, вислуховує та й ставить той келих вже практично порожнім. Можна жити далі.
Дивились нещодавно фото минулого року: ось ще ділянка залита водою, заросла травами, пеньки дубові та соснові; гори завезеного піску; фундамент; стіни..хоча таке, плити осб ; дах; вікна, вирівняна та почищена ділянка... А на сьогодні вже і ставок готується, і будинок схожий на будинок, а зі стінами - штукатурку залишається нанести.
З боргами зробили реорганізацію: все, що могли перевели з кредитів в звичайні людські позики, без процентів. І стіки на стіні з записами "сума-і-кому-винні-дата" зменшились в кількості. Написала великими буквами ще що означають ті суми: "Вікна", "опалення", "бойлер", "мінвата" - і стало легше, бо якось чіткіше усвідомлюєш, що це не просто борги, а наш будинок .
Дітям на стіну повішали графік з оцінками за слухнянність, самостійність, харчування, тренування ...- виставляємо сонечки, якщо гарно себе ведуть. Якщо середня оцінка буде гарна за нашою системою - нагородою буде поїздка в Карпати на Говерлу (малі захоплюються альпіністами, горами, рибалкою... чоловік працює над ним, щоб дітям то було захопливо ).
А сніг все мете. Не хочу гладити, прибирати.. але прийдеться. Якщо гарно дітки посплять - буде врочистість для мене

 

Дякую, дівчата Ну от, я вчергове зізнаватимуся в любові до ДП. То щось таке середнє між психотерапевтичною групою, посиденьками з сусідками на кухні, універсальним довідником... ну і ще на додачу кулінарна книга, книга відгуків і маленький магазинчик-барахолка за рогом

Знаєш що найцікавіше? Я не хочу щоб пошвидше завершувався, я значно більше хочу щоб він був недаремним, нехай навіть то вийде в підсумку трохи довше і важче

 

Проза: діти останнім часом дуже починають конфліктувати. Якась агресія, прибріхують та просто обманюють, у старшого ще якісь "причітанія" як в старої бабці... Ох, буває непросто. І ще вони постійно голосні . Ну, не постійно. Але голосні та крикливі.
19го середньому 3 роки буде: подарунки наготовлені, торт (моя подруга, виявляється, таакііі класнючі торти робить! А малюнки, якщо треба, її чоловік наносить - теж, не думала, що він ще й художник, а не просто прораб-штукатурщик )
Сьогодні ходили до школи, дізнаватись що-там-як.
Отже, пішки по обходній дорозі йти 20 хвилин. Навпростець, певно 10-15 хвилин (зараз з коляскою засніженими стежками не пропхаюсь). З 1 квітня буде реєстрація, а до того - на шкільному сайті оголошення про батьківські збори . Ніяких підготовок нема в них, а в садок я таки не хочу оформлюватись.
І хоч зранку тендітна сльоза накочувалась в оці (йой, дитя доросло до 1го класу... тепер ясно, чому на моїх фото, де я на Першому дзвонику в 1 класі - бабуля і мама заплакані ) - та все ж, настав той час, що старшому постійне спілкування з середнім не завжди на користь. Чекаю 1 квітня
О, скоро тиждень, як ми нарешті поставили дитяче ліжечко для немовляти. І хоч немовляті 10 місяців, і він 2-3 рази за ніч підгодовується - тішусь. Врочистостей ще додам: маю час повишивати, поки не засну . Старші на два дні поїхали до батьків, чоловіка вклала, вишивальну коробочку на стіл поставила.
Всім Божого благословіння на нічний відпочинок та оздоровлення!

 

Всім привіт, якийсь настрій неоднозначний, мабуть тому, що нас п'ятеро в сім'ї. А я, така вся і зразу, хочу бути " на одной волне' з тими, що постарше, і з тою молодшою. Але все по порядку. З тими, що дорослі, коротко і ясно. А з малявкою, ціікаавоо! От зараз, плануємо НР. І таких пропозицій, як вносить малеча, просто нема, ні в кого!!!+

 

Проза: "прошльопала" роботу. Прийшла в середу, домовилася з людиною до понеділка, тобто до сьогодні. Сьогодні дзвоню, а вакансія вже зайнята. Розстроїлася трохи. Нащо тоді було обіцяти...
Мала сьогодні викинула в центрі у смітник разом з використаними серветками свою рукавичку.
Врочистість: раз так сталося, значить, та робота була призначена не для мене. А моя робота мене дочекається! Тримаю хвіст пістолетом і настроююся на те, що ще до кінця цього року я її знайду. А рукавички нові Миколаю замовимо)

 

А в мене сьогодні день підготовки до завтрашнього ДН середнього синочка: буде три рочки .
Святковим буде обід, в родинному колі, а зранку має приїхати класнючий торт.
Тішуся за подругу, що торти почала робити на продаж: такий талант "пропадав" . Це ще одна з історій, коли після народження четвертого сина (а по факту, пятого ) - з Божою допомогою зявляються сили, натхнення та (закреслено) вільний час - і починаєш робити свою улюблену справу

 

Понию. Проза - "моторчик".. барахлить.
Ну і потішуся: сьогодні на "шалених математиках" моя старша відзначилася (в доброму значення), хоч ніколи задніх і не пасла.
На іменини подарували їй набори з хімдослідами. Ну що ж: вихідні не для мам .
Всі плани на додаткові надходження цього місяця накрилися чимось. Хоча, є і плюс в цьому: підвал поки не готовий до здачі. Значить, не горить.

Хочеться свята. Як в дитинстві. Щоб не ти, а вже було все готовим. Ех!

 

Проза - ремонти, Васькові флюси, Солькіні соплі, Насьтьонині репетитори, хоч вони їй дуже подобаються і йде, навіть біжить з радістю, мені не подобається та сумма, яку я віддаю щомісяця, вірніше сумма подобається, не подобається що віддаю. Ну і стірка, варка, прибирання, уроки, замахало
Але сьогоднішня пляшка брют шампанське і чоловікові цьом, і вже не так все злерухаємось далі.

 

Ось і добігає кінець року, не віриться, що за декілька днів НР. Щось настрою передноворічного чи святкового немає. Я вже тиждень просипаюся о 5 год, хоч можу спати і до 8, але не спиться. Потрошки підчищаю кутки по хаті. На НР плануємо махнути в Закарпаття, може зміниться картинка і настрій підніметься? Головне, щоб всі були здорові і не псули нерви один одному всякими дурницями. Хочеться позитивних змін чи якогось саморозвитку, руху вперед. Думок і роздумів багато в голові, ще б почати втілювати в життя те все. Усім гарного дня).

 

Хочу похвалитися. Я довго до того зважувалася, чоловік цієї осені просто замотивував, і тепер в 2 хірургії мдкл, де дітки лежать місяцями, є гарний дитячий куток з забавками. Добре , що була ще Оля @olangel і вона з дівчачачими розібралася і зробила класні фото ☺

Nadia Kotyk