Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Маю натхнення, але не маю сил. Тиждень був дуже цікавим і насиченим. Щодня ми кудись їздили: свято Миколая в мами на роботі, свято Миколая в тата на роботі, до церкви, в Ляльковий театр на виставу. То все більше виїзди для дитини. А для мами був корпоратив після якого я застудилася, тож сьогодні лежу пляцком, ганяю чаї і сподіваюся що до завтра полегшає. Бо наступний тиждень - останній в цьому році. Має бути досить складний по роботі. На роботі грядуть серйозні зміни. І так виглядає, що не в кращу сторону. Тому я десь в душі рада, що піду в другий декрет. Тільки би якось дотягнути машину до ремонту, щоб не довелося на останніх місяцях їздити маршрутками. А ще маю радісну подію. Боюсь поки казати напевне, та здається моя дитина готова до самовідлучення від ГВ. Вже декілька днів засинає на ніч без циці. Буду сподіватися, що цей процес буде емоційно безболісним для нас обох.

 

Маю натхнення, але не маю сил....хм...це як про мене)
Ми переїхали!24-25.12.2019р. день Х!
Вперше за декілька тижнів я сплю ідеально, чи то зміна місця чи то зміна ліжка, не знаю, сплю тай добре.
Стільки всього хочеться розказати і поділитись, але втомлена до неможу.
Зайду на днях до вас!
До НР залишилось 4 дні..свято наближається

 

Дійсно наближається, і сніжок прекрасний хоч трохи робить настрій.А взагальному, добре, що всі здорові, канікули в школі, почитую всякі рецепти страв, Тай таке))

 

Врочистість: напередодні Нового року наш сімейний список боргових зобовязань (кому ми винні) скоротився з 15 пунктів до 4х. А головне, закрили всі кредити (споживчі за буд.матеріали, просто гроші, просто ту всю ненажерливу химеру з процентами...). І хоч це відбувалось протягом півроку, та фінальний акорд - на цьому тижні. І я ще до сих пір не зрозуміла, що відбулось, реально. Аж сильно легше не буде, бо за 2020 рік ми маємо віддати в розстрочку інші борги, та вже не будемо врачати на відсотках. А ще я вчора нарешті продала ялинку, за яку два роки ніхто і не питав. А вона велика, і вже давно потребувала пересадки в більший горшик (ще більший?). Я аж "чула" як вона хотіла в землю, щоб більше місця, більше поживних речовин... Пишу з компьютера - і дивлюсь як навпроти сусід копає яму для неї. О, вже посадив .

Два тижні хворію я (то горло, то кашлі, то ніс закладе, то застуди...). І не можу знайти час щоб, як "в старі добрі часи" напитися гарячого чаю з молоком та медом, лягти, пропотіти... І зранку встати повною сил. То дітей вночі лікую, то так втомлююсь, що від перспективи походів в туалет вночі (а вже ж матка підтискає сечовий і без чаїв на ніч ) - одразу засинаю, іноді прям в одязі, поки молодшого заколисаю .
До речі, чому "старі ДОБРІ часи"? При всьому різномаїтті подій, ЗАРАЗ в мене набагато добріші часи, ніж колись. Свободи якоїсь було більше, обовязків менше... Та чесно, якщо забрати емоції, я б не хотіла повертатися назад і якийсь період залишати, розтягувати.

Таак, ялинку певно будуть переставляти . Спостерігаю з висоти за сусідами . Щось сусідка вийшла, оцінила і скерувала на пересадку .

Ввечері, вчора, настав момент Х. Я злякалась, що ніби до мене підступає жар та температура. Тривожно було всі два тижні за свою хворобливість, але тут вже остання крапля. Зі сльозами кажу чоловіку, що треба кудись дітей забрати, бо я мушу лягти, пити гаряче, грітись і не рухатись під трьома ковдрами. Він здивувався, бо не думав, що все так погано. Подзвонила батькам, нагодувала дітей, зібрала речі-іграшки-їх ліки, чоловік відвіз, а я почала свій карантин. Мама з розумінням віднеслась, тільки зауважила, щоб я надалі старалась все в собі не тримати. Мені просто не хотілось когось обтяжувати своїми питаннями, та не витримала без допомоги. Воно ще не так як фізичний стан не простий, а і психо-емоційний: діти кричать (граючи), сперечаються, щось-десь-колись ниють... ол тайм. Чи більшість часу. Однозначно, часто та густо .

Ранок почався з чашки гарячого чаю з лимоном та імбиром. Чоловік поїхав в церкву, а це півдня. Я в тиші. І в пледі. Сижу та друкую. Дивлюсь рецепти салатів - що-що, а на салат-два на Новий рік та на желейки дітям грошей вистачить .

Ще прозоврочистість. Окремим абзацем. Я без телефону три тижні. Фактично, по телефону я не могла говорити ще з жовтня, бо він зламався, а на ремонт в 1400грн мені шкода було виділяти кошти, бо кредити ліпше скоріше сплатити.. І тягнула я спілкування на вайбері в переписках аж до грудня. Саме цікаве, я і не хочу телефон. Хіба якийсь новий, свій. А як новий - якщо борги, того не можу собі дозволити просто морально . Можу і знайти якийсь б/в батьківський чи у нас є в коробках старіші... Не хочу. Або новий і класний МІЙ, або ніякий. З чоловіком мала два однакові телефони (чорний та білий). В мене зламався аудіокодек, а в нього потрощився екран. Тож нещодавно в сервісі зробили там один справний з тих двох - обійшлось в 200 грн, і поки що так. Я розумію, що трохи по-баранячому впираюсь, бо є пропозиція чоловіка взяти ось цей його телефон, а він бере собі старий кнопочний. Тільки з вайберу його не виходити. Батько шукає собі новий айфон, а мені віддасть свій 7й. Та я так не хочу. Або повністю мій телефон зі своїми вайберами-аккаунтами, або ну його... Телефон . Плюс, я переосмислюю відношення до користування телефоном. Є такий вид депресії - від надлишку інформації. І я певно в такому стані перебувала, напряму завдяки телефону, інету і цьому капкану сучасного світу. Не раз ловила себе на думці, що в телефоні починаю дивитись про *погоду*, а через пів години вже вчусь *вязати арматуру* , чи щось подібне, порожні переписки. Ще в мене такий період, що саме спілкування по телефону в мене буквально в колі 5 людей, тобто такої АЖ потреби поговорити наразі нема. Клієнти - не сезон. Старі клієнти, родичі, знайомі - іноді переписка, сили на всілякі розвитки бізнесів (гиги ), вмінь та навичок - не було. Тож я три тижні без фейсбуку та форуму - і знаєте, "є життя на Марсі" . Думаю, це на користь. Є незручності, та це тимчасово.

Хоч я цей допис пишу вже другу годину, з перервами, розтягуючи задоволення, та (мушу) хочу ще ось що сказати. Ранок, тиша, нарешті сніг навкруги, свій дім, порядок. І хай цей спокій потриває день-два, поки діти у бабулі, хочу максимально ним насолодитися, "зловити себе", свої думки, бажання... Хочу почати Новий 2020 рік з УЗД (сподіваюсь, що дехто таки доріс до того, щоб показати, що вона - дівчинка . Хлопців теж ми радо приймаєм, та ось би дівчинку... ), зустріти Старий новий рік, тобто своє майже 30ліття. За 1-2роки розрахуватися з боргами, доробити ремонт та поїхати на місяць-два-три в подорожі. В Узбекістан би теж поїхала... Батько колись служив в Тулі з узбеками - ті запрошували в гості. Може настане потрібний час - поїдемо . Грузія, Байкал, Німеччина, Чорногорія, Прибалтика, Іспанія, Італія, Монако...
А сьогодні ще встигаю повишивати, зробити вперше в житті голубці з картоплею та таки нарешті відкрити Ютуб та знайти цікаві салати.

З Наступаючим! Божих благословінь щедро та в різномаїтті вам, дівчата, та вашим сімям!

 

@Freedom UK от читаю Вас, Ви в такому правильному напрямку мислите ))) Вам би ще щось підчитати " по темі" типу Кехо, Диспенза, про силу думки, про те, що мрії стають реальністю, якщо їх "не перекривати" Багато хто вважає це брєдом, але воно працює, реально працює.
Ну ображайтеся, будь ласка, якщо Вам допис видався диким. От просто мені захотілося з Вами цим поділитися )))

Веселих всім Свят!!!! Щасливого Нового року!!!

 

Почитала як про себе! Ми теж

, бо

, а точніше - вчора .

Вчора був перенасичений день біганини по магазинах. 1го числа в моєї мами ювілей. 70 років. Я закрутила "аферу" з рестораном.

Бо я замахалася щороку стояти на кухні 1го числа!!!

Таким гарним.... Тому, для економії, вирішила сама спекти торт. На 35 людей.... Продуктів і прикрас закупила на кругленьку суму... Щоб красивий вдався.
Скажіть мені, що я справлюся з тим тортиком! бо чим ближче - тим мені щось страшніше...

Понию: наша машинка, за стільки часу чемної служби, вже проситься (дуже сильно) заміни запчастин. Дорогих... Але дуже потрібних.... Без неї я ніяк... Вона моя дівчинка-помічничка.
І так, по дрібничках: розбитий екран на телефоні, зуб, який пломбуванню не підлягає... А з другого боку тішуся: усі мої зі мною, живі-здорові!
Багато хто тішить своїми гарними новинами: хтось тв новий має, хтось в новій хатці вже ночував, а хтось донечку-"сюрпризика" народив . Заряджають мене такі речі!!!
Вдома тепло, надворі навіть трошки снігу. Ех!!!!!

 

Останнім часом пересуваюсь з швидкістю 120км/хв і то на свої двох...смішно/страшно/тішу себе що ще чучуть. А рік пролетів
Все збираюсь підбити підсумки року і відкладаю ще на пару днів, так не хочеться наврочити)
Життя-це проза і врочистість вперемішку.
Сьогодні ніяк не забрали того що планували, бо є обставини/є люди/форсмажори. Я вже майже не дратуюсь на такі речі. Чесно, якось не хватає сил на ту злість чи що. Чекаю завтрашнього дня, можливо нарешті все що замовлено буде на своїх місцях.
Велика врочистість-ми купили ялинку, велику-велику, красиву, широку, густу, вперше в моєму житті ТАКУ. І навіть не шкода було віддати за неї стільки грошей бо ми її заслужили. Ми пережили важкий рік, чудовий рік.
Минулого року ялинки не ставили бо фактично весь січннь провели в лікарні, це було свідомо, а цього року душа бажає свята. Такого тихого, лише з найріднішими!
Камін майже закінчений, останні штрихи, штори та тв висить, диван перевезем завтра. Меню до святкового столу майже готове.
Дивуюсь насназі Андрію, мені здається що я здалась ще 2 тижні тому!,а він напевне вперше в своєму житті йде до своєї мріїї з усіх сил. Золотий хлоп, сам зачепив сьогодні штори та 60 кристалів на люстру))))
А я вчора зробила сама 45кг кров'янки тому сьогодні бобік здох
Діти солодко храпають кожен у своєму ліжку, тішаться, кайфують і насолоджуються канікулами та переїздом.
А я хочу лише щоб усі мої найрідніші були живі та здорові
2019 ти був надзвичайно емоційний, важкий, повчальний і найкращий одночасно. Дякую Богові за усе що ми пережили/зробили у 2019
2020 будь ще кращим, не підведи!
Бажаю усім у 2020 щоб усі рідні були поруч, здоров'я та нехай усе у всіх збудеться!

 

Черкану і я пару слів, поки малюк дрімає з цицею в зубах ))
Вчора мали чисто сімейний день - до церкви біля парку, потім кататися в парку, далі обід в трапезній уку і додому. Ввечері нарешті сіли розмалювати пряники, які спекли ще в середу. І того для мене це останні вихідні , коли ще можна було піти шось купити для себе, але я вирішила їх проміняти на катання для дітей, бо ж від завтра прогноз малює вже плюсову температуру вдень. А собі хотіла якоїсь обновочки до свят, я вже дуже давно нічого собі не купувала нормального з одягу, все думаю, що мені ніц не треба, бо де я там ходжу - майданчики, болото, пісок, але вже і те що було так позношувалося, а я ніби і не бачила того. І шо не витягну - а воно вже таке нещасне ((
Ялинка стоїть на балконі, сподіваюся встигнемо її прибрати до нового року, бо вітальня досі не прибрана від ящиків з переїзду («забила м би чоловіка»). Олів’є вже частково нарізаний, але не тому зо НР і він має бути, просто це в моєму розумінні досить ситний салат, а додатковий вихідний вимагає в хаті більше їжі ))
Дуже чекаю завтра в гості товаришку, сподіваюся таки вибереться і думаю чим її частувати. Щоправда діти обоє будуть в хаті і задушевно побалакати певно не вийде, але всеодно чекаю її з радістю.

Підсумки року як і плани на новий шось ніколи особливо не робила. Незнаю чого так, може колись відчую потребу і почну


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Ну я теж ніколи не підбиваю підсумки року, мабуть це робить чоловік, моя опора, Надія і ТД. Люблю його сильно, вже майже 25 років, але то говорю тихенько і тільки тут))

 

Я так взялась за викидання одягу, що на Новий рік нема що вдягнути). Колись було купа всього, а вдягнути не було що. Тепер просто фізично нема). Витягла сукню, яку ще жодного разу не одягала, але чомусь залишила. Не дуже «моя», але інших варіантів банально нема))). Тому буде сукня. Якась.
Печу тортик. Теж ще не пробуваний). А ще буде салатик, теж абсолютно новий. Лише компанія буде стара, надійна, найкращі друзі. Дуже цьому тішусь, що ми є один в одного. Усім бажаю здоров’я, оптимізму, позитиву, любові та кохання)! Люблю ДП)!

 

поділіться рецептом, і куди дівали пристойний одяг)))

 

А я чомусь останні роки (з 2014) не можу вповні відчути ні передсвяткову "метушню", ні самі свята... Новий рік - лише зміна дати, на Різдво в село - бо поки ще живі батьки хоч з одної сторони, треба їхати, бо мені вже дуже давно нема до кого...
Так, ми ставимо ялинку, так, готується святковий стіл (інколи і гості бувають), але то все більше для дітей робиться, щоб вони, як і я в дитинстві, жили відчуттям свята, дива, що наближається. Вони щороку вчать нову колядку, щоб на селі в бабусі і дідуся ходити колядувати, і такі щасливі з того...
Я в принципі щаслива людина, хоча б тому, що особисто для себе маю мало в Бога просити, а багато за що дякувати.
Але тривога за долю країни, в якій жити моїм дітям, - це той "вантаж", який не дає "літати", як би пафосно це не звучало. Ніколи про таке навіть не думала, але останні півроку не те що допускаю майбутнє життя дітей за кордоном, а навіть починаю цього свідомо прагнути. Ми вже як є, а діти точно не заслуговують на таку владу, таке правосуддя, і таких "співвітчизників". Розумію, що нічого не можу змінити, а відпустити ситуацію теж не виходить.
З урочистості - майже одужали всі, нюх потрохи повертається, на "вибіркові" запахи (сьогодні, зайшовши почула запах бергамоту з нової пачки чаю на роботі, яку відкрили десь в пятницю, коли мене не було). І хоча без судинозвужувального спрею змогла 2 доби, а позавчора і вчора знову все набрякло, не могла заснути, довелося знову застосувати (але це вже не 4, 3 і навіть 2 рази на добу). Така дрібниця, здається, нюх - а я готувала їжу більше двох тижнів, і не розуміла, смачно це чи ні, синові футболки не могла "перевірити" під пашками . І це не найголовніший орган чуттів, важко навіть уявити, як це не чути чи не бачити...
Тому "хвіст пістолетом" - в нас все добре, чи майже все...
Бажаю всім щастя, спокою, здоров'я, розуміння і гармонії - не лише до свят, а завжди.

 

Колись мрія/надіялась/сподівалась чи що що закінчиться ремонт у ванній і я собі, як у інстаграмі , наберу ванни з бульбашками, запалю свічі, в руках келих вина...... ага, помріяла і досить. Ремонт закінчившився давно, а я кожного дня ледве жива залажу в ту ванну щоб збити з себе той весь пил і бруд. Відчуття що ще місяць треба мити хату щоб відмити до ідеального(
Перед сном кожного дня перемиваю підлоги бо носиться і носиться, що носиться не знаю, але носиться
Завтра день ніби вільний, але зранку ще треба віддати 2 замовлення,помити машину, дещо докупити і зібратись на святкування.
А потім в 01.00 я напевне вмру як дюраселки.
Потребуємо тиждень перезавантаження, але напевне вже після 9січня.
Доречі, сирник спечений, м'яско/риба готові,на олів'є відварила
Ще вбрати ялинки і все, готово!
Якось так)

--- дописи об"єднано, 30 Грудень 2019 ---

сьогодні таки ми забрали тюль і постелю і це велика радість

 

Дякую Богові, що Рік завершився ...Найважчий для мене фізично, морально , емоційно, фінансово....

в тата була операція на серці влітку ....малий погано спав весь рік і я злягла з вигоранням і дотепер працюю,як батарейка, яка пікає, бо розряджена

Прошу Бога лише одного на наступний рік сили і здоров'я , а все решта подолаємо !!!
Файного всім святкового настрою ❤️❤️❤️

 

Я не вмію за два дні наперід готувати, як то ви можете?!

 

Рецепти дам після дегустації, якщо вони дійсно будуть того варті). А одяг пішов до «Оселі». Мене зараз трохи на тому понесло. Намагаюсь позбутись усього зайвого).

 

сирник печений вчора, сьогодні в обід вже половини нема. Олів'є вчора відварила, сьогодні зранку нарізала і до 14 віддала клієнтам, а решта собі. Я ж не лише собі, а так,поєднання корисного з приємним
21.00 31грудня 2019 року хата вимита, ялинка вбрана, стіл засервірувала. Діти задоволені переїздом/святом/емоціями. Тато/мама (це я з А) втомлені але щасливі.
Навколо все святкове і чудове
Залишилось покупатись, зібратись, поставити в духовку рибу на гаряче, відкрити шампанське і юху...2020 будь ще кращим, будь чудовим, будь щасливим!
Усіх з наступаючим Новим Роком!
Нехай усе збудеться!
Миру усім і здоров"я

 

Шампанське , сир , камін, кіно. Я навіть не переодягаюсь в святковий одяг . Так добре і затишно, по сімейному. Батьки і менші діти. Навіть не буду дивитися привітання президента. Буду пити брют. Хочу щоб всі мрії збувались, свої і чужі

 

Я вже ці пункти виконала, за рибку окреме спасибі @Kroshka Enot , креветкова дуже мені сподобалася.

І я дякую. Бо такий складний фінансово й емоційно був в далекому 2005, коли ми придбали перше житло й мали паралельно 2 кредити...
Врочистість - я безмежно щаслива й вдячна Богу за все, що маю, цього року здійснилася моя велика, здавалося б, нездійсненна мрія, але сила волі, матеріальність думки й віра творять дива . Бажаю всім віри в себе й свої сили, навіть якщо більше ніхто в то не вірить, крім себе самої. Й все буде. Це я точно знаю.
п.с. Такі гарні салюти вже видно у вікно!

 

З Новим роком, Христос ся Рождає!
В мене купа добрих новин:
31.12 мене розбудила мама, що кіт захворів... Не ходить в туалет. Ветеринарна клініка, наркоз, міні-операція. НР святкували з перевірянням дихання кота і зміною памперсів.
1го - знову ветеринарка, 2го теж...
3го таки[ QUOTE="Zaychenya, post: 2674503, member: 30035"]вирішила сама спекти торт[/QUOTE]
і він вдався фантастично смачним!

. А ще кенді бар... За 10хв до початку гостини я стояла в дУші, і думала нафігаменітовсебуло! Але відбулося, забулося. Всі задоволені і щасливі. От тільки я потерпала: виявляється, мої ноги начисто відвикли від високих підборів....

І кіт виздоровлює. Вже кілька ночей спав зі мною і муркотів. З учора - їсть і п'є водичку.

Сьогодні вечеряли з моїми батьками. В нашій хатці. Якось легко готувалася вечеря, смачно спожилася, посуд майже сам помився .
Надворі морозець пощіпує, вдома всі сопуть