Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

а що готові українського виробника відрізняються від ікеї? я потрохи вивчаю те питання - в віп-майстер. міромарк є гарні сучасні моделі..

 

З весною, дівчата)) у мене за вікном періщить дощ і ніяких змін на наступні 20 днів в погоді не передбачається. Але це ж все півно не зима вже
Останній тиждень я чергую роботу з горизонтальним положенням і надіюся, що скоро стане легше за два тижні моє ДН: планували з чоловіком махнути за місто по замках, але щось переживаю, щоб не підхопити якоїсь грипози в таку мокру погоду. І вдома лишатися не хочу: в тому випадку тре забаву готувати і кликати свекрів в гості, а на готування я не маю охоти зараз, як і йти десь до кафе теж. Короч, ще маю час подумати)
Моя якась незрозуміла-звідки лінь грає проти мене: піджимають два мої проекти важливі, а я лиш тільки сяду читати документи - зразу спати хочу ех, де ж би то черпнути сили для роботи? І для домашньої роботи теж))

 

Постійно хочеться запитати - народ, а де всі? Чи то на піст вирішили відмовитися від дп ? Шось так за дуже вже тихо. Ностальгую за тими часами, коли в цій темі стільки писали за день, що ледь встигалося читати. Хоч воно наче про будні, такі часом нудні, типу встала-випила кави- закинула прання- спровадили всіх з хати і вже друга кава... То для мене було найкраще чтиво про життя
Я свою каву нині вже випила, навіть встигла зупку зварити, бо мого хлопчика годувати найліпше хіба зупками, де багато всього різного плаває і салатами з варених овочів))
Скоро він прокинеться і поженемо в садок по сестричку, потім всім перекус-обід і на «писанку» (то дит. ансамбль, куди мала ходить). А там і вечір. Треба скласти речі - завтра планую вирушити на реколекціі , аж на тиждень, щоправда з дітьми і без чоловіка - сама незнаю шо воно з того всього вийде.
Вчора мала три години без дитини (меншої), так нагонилася, хотілося втиснути купу справ в той кавальчик часу. І в такі часи мене накривають філософські роздуми на тему - нащо мені дві освіти, якщо основні задачі, які я вирішую вже ось років п`ять - це питання купівлі-ремонту одягу чи взуття, де і який пральний порошок взяти, з чим нині зупку варити і тп. І ті задачі мені світять ще найближчі років надцять. Чи треба було аж так замахуватися тим навчанням, а я висиджувала свого часу так сумлінно в тому всьому. Чи розуміла я тоді і чи можу ліпше розуміти зараз питання пріоритетів... На що справді треба звернути увагу своїм дітям, і як це не просто внутрішньо відійти від того «вчення», яке я отримала від батьків, а дати дітям цілком інші орієнтири... ех, філософія ))


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Питання в пріоритетах. А вони з роками змінюються і це нормальний процес. І змінюватись вони мають адекватно. Тому, в принципі, було б дивно, якби Ви були в роботі, а за смачну зупку і не думали, бо не мали б вільної хвилинки на «дрібниці».
Плюс мрії та бажання можна втілити, перетворивши їх в ціль (з термінами та етапами). Так що якщо мрієте через 5 років бути «на коні» і в соціумі, вирішувати стратегічні дорослі завдання, а не нудні господарсько-виховні справи - можна все змінити. А зараз робота от така: по півставки всіх професій та безоплатно .
Щось в мене двоє старших знов з сопельками, підкашлюють... ай, не люблю я того . Десь підчепили.
Я сама півдня в поліклініках була - з діткою ніби все ок, головне передлежання (йой, а я купу часу думала що зірочкою там стрибає - настільки різноманітно вона товчеться). А у мене тахікардія, вегетації-судинна дистанція як набір симптомів... Гемоглобін 132 - певно, найвищий показник в житті, що я фіксувала. І на наступному тижні на узд.
А ще з Південного замовила дві заготовки вишивки для чоловіка та батька - в них цього року ювілеї та круглі дати . Чекаю на посилки. Не знаю, коли б то вишивати, але хочу
Клумби підготовані до сезону, визначилась які однорічні квітки буду докуплять в квітні, сьогодні вже перші в цьому році саджанці винограду продались .
А здоров`я налагодимо.

 

Ех, я теж за тими часами сумую ((
Дощова погода таки змінилася сонечко, що не може не тішити) маю на сьогодні трохи планів, щиро надіюся, що буду добре почуватися і все встигну) Кава ранішня, правда, змінилася в мене чаєм або водою - як відвернуло)
хочеться такого вже тепла-тепла) щоб не пальто весняне, а шкірянка хоча б))і щоб все цвіло навколо

сказала про то чоловіку, а він - алергік, то каже, що краще - коли все вже ВІДцвіте навколо))

 

Ех, таки карантин, і то тільки перший день, а я вже зла і змучена. Їжі треба більше, миття, прибирання теж більше. Я вже хочу, щоб то все скінчилося і всі-всі були здорові. Бо щось так відчуваю, що інформацію подають нам якусь неправильну чи викривлену. Від того і паніка в людей. Але от що можна зробити чи змінити? Залишається мити руки і чекати.

 

Щоб не казали, що не чули, то напишу ще тут - в цю неділю о 16:00 форумівка нервозаспокоювальна
Проза - , в старшого карантин, менша, здається, ніколи не збирається починати спати менш паскудно вночі
Врочистість - файно погуляли нині з дітиськами у Львові, навіть в парк потрапили з @Demetra. А ще Владу нових книжок набрали в бібліотеці. Підсунула йому Незнайка, за вечір вже 4 розділи прочитав, тащиться. Люблю коли вгадую що кому сподобається
Хотіла прати зимові куртки, глянула прогноз. Ясєн пєнь, мороз на вихідних значить вітровки і кросівки дістаю, але чоботи поки не ховаю

 

Ох, прозище... Вчора оголосили про закриття навчальних закладів з понеділка, на роботі попередили про роботу з дому.

В сусідньому офісі перший випадок вірусу, тому може і краще, що я маю змогу працювати з дому.

Свекор дуже нам допомагає, забирає деякі дні малого зі школи, тепер я трохи налякалася, він, зважаючи на вік, в групі ризику, тому обмежуємо його контакти. Ввечері побіжу як шалена з роботи, щоб забрати сина зі школи. Без паніки, але зважаючи на карантин підемо на закупи ввечері, треба трохи купити більше продуктів, бо будемо втрьох сидіти вдома нон стоп. Загалом стараюся не панікувати, на роботі жартуємо, але обмежили всі фізичні контакти. Ну і вишенька на торті - продовжуємо готуватися до скорочення на роботі і розгрібати проблеми з поставками з Китаю. Хочу дуже до Львова, але зараз навіть вже не планую, хотіла передати подарунки рідним, але хлопці, які займаються перевозками припиняють поїздки. Куди не плюнь - прозище. Йду розбуджу мого коханого динозаврика, вдягнy його в маскарадний костюм і відправлю до школи, а сама з музичкою в вухах піду на роботу. Бережіть себе і рідних, все буде добре!

 

Дівчата, я зараз в Італії, то мушу сказати, що поберегтися все таки тре. Ніхто не в захваті від карантину, але краще попередити, ніж мати страшні наслідки, коли кожного дня кількість уражених зростає, останні дні на 2 тисячі. Сидимо вдома, вийти лише в магазин. Он чоловік правда сьогодні мусив до зубного йти, бо нема на то ради. І то ми ще в районі, де не найгірша ситуація.
Тому здоров'я всім і терпіння головне зберігати позитивний настрій
я нарешті стала трохи працездатніша, навіть щось по дому можу зробити) за вихідні хочу розгребстися з одним проектом, який обіцяю зробити вже кілька тижнів. А в понеділок моє день народження до слова, два місяці тому шукали квитки з чоловіком, бо хотіли на моє ДН на пару днів десь гайнути - і не вдавалося: то години погані, то місць нема, то ще щось. Я ходила тоді така люта-люта, а зараз думаю, добре, що нічого не купували, все одно дома сидіти б довелося)) ех, йду братися до роботи, сама себе не зробить))

 

Я тепер на ДП тільки у неділю. Тому трохи за всіма сумую.
Наш карантин почався з вітрянки. Спочатку один малий, за день інший. Доня поки тримається, але то справа часу. Найбільше переживаю, що буде чухатись, вона страшенно дратується, якщо якийсь мінімальний дискомфорт. Тому у нас карантин-карантин.
І що ж ми робимо? Ми їмо. То жах якийсь). Замовила футбольні ворота і батут сину на ДН (дякую гостям за фінансування), все зависло у Польщі. Ото непруха. Так і відчувала, що треба швидше замовляти.
Тому завтра у нашу спальню переізжає з гаражу тенісний стіл), добре, що розміри спальні дозволяють). А ще будемо пиляти двора, робити лавку, мити зимове взуття і прати зимові речі. Набрид мені холод. Ходимо гуляти у парк, подалі від людей, виідаємо запаси морозилки. Скоро треба буде у магазин. Ну треба, то треба).
Мама дома. Сама. Шкода її. Але їй так краще, до нас і ніби хоче, і свій диван не хоче залишати. Дома - то є дома.
Дітям зносить голову. То болить, то сипить прищами, то ниють що страшенно чухається, то їсти хочуть, то нудно... А ми тут ще від тєліка відмовились від понеділка дл п’ятниці. Тому голову зносить усім). Хочу спати, читати книгу, вишивати. Але на це чомусь нема часу.
Сьогодні вийшла на подвір’я, вляглась на пісочницю (вона у нас така з накриттям), і кайфувала від сонечка. Майже все чудово. Усім здоров’я і до наступної неділі!

 

Сонце - це єдине що може потішити мене зараз. Мала плани з'їздити на привокзальний, бо тре крижма і костюмчик на хрестини, а тут фейсбук пише що мер закрив всі базари і супермаркети! Що далі незнаю! Ми велись на те, що казали не панікувати, не скуплятись на місяць, а зараз я шкодую, що цього не зробила!

 

@Caramel ka замовте онлайн. Онлайн магазини працюють

 

Ну що, з вчорашнього дня на роботі всіх зобов’язала працювати з дому, без винятків. Сидимо вдома, сину весело, нам не дуже. Поїхав чоловік докупити дещо з продуктів, бо в п’ятницю в магазині були порожні полиці. Зранку зідзвонилися по відео зв’язку з командою, посміялися, бо всі були в піжамах Тепер намагаюся зосередитися на роботі паралельно малюючи динозаврів сину Всі магазини крім продуктових і аптек закриті, чоловік думав трохи ремонт закінчити в одній з кімнат, але і це не зможе робити. Я вже в хаті все вимила, думаю через два тижні будемо в стерильній читоті.
Всім здоров’я, бережіть себе і своїх рідних.

 

А я якраз напередодні карантину з’їздила в Київ з старшим сином, бо щось закашлявся (в лютому всі ми перехворіли ГРВІ, і ніби все ок...) - в лікарню перевірити б до свого лікаря, що веде його по астмі - і в нього пневмонія. В середу поклали, а з наступного дня і карантин ввели.
Пролежав з моєю мамою. На все відділення пульмонології - два лікаря на санітарка... Виписували сьогодні всіх, бо аж дуже тяжких діточок не було. І в мого, Слава Богу, аналізи гарні, долікуємся вдома...
Ще треба посуд зараз прибрати, а так не хочеться... Вівсянку дітворі зварити, чоловікові гарячий чай з лимоном (щось і він захворів - завтра йде в поліклініку - тобто це вже фінальний аккорд, якщо мусить себе заставити йти). Я так декретний лист і не оформила. По суті, все необхідне маю - та обставини з карантином, а я навіть не хочу нікуди йти, та й соцзабез не функціонує в звичному режимі .
Всі вдома, виходимо на подвір’я, займаємось садом, рослинами, а буденні нервові ситуації з виховання дітей та їх розвагами - є і під час школи.
Стала більше відпочивати, допиваю ліки «од серця» , пию гарячі чаї ... І все ж вже хочеться нити, що спина болить, і ніхто не допоможе; незручності в побуті (позавчора зірвала дверку з нижньої кухонної тумби, бо шукана каструля була не в зоні моєї досяжності ; кухня тимчасова, та дверка легко відчепилася - легко і вчепиться.... тільки вже хочу нове-красиве-функціональне, а не тумбу без поличок «для всього»).
Та й маю ще урочистість - назбирали на плитку на підлогу, згідно розрахунку минулого року (на день народження чоловіка тоді на Городоцькій нам підібрали плитку, порахували, зробили візуалізацію інтер’єру на першому поверсі та так плитку ми і не придбали, бо коштів не було...
Позавчора дзвонимо, а на *нашу* плитку знижка 40 відсотків, ще й встигли забронювати в Києві за день до виходу фірму на карантин . Тож, в машині плитка, вже з майстром будуть розвантажувати .
І ця радісна подія тягне за собою ще одну... Я з дітьми маю на 2 тижні виїхати до батьків...
Маю радіти безмежно, та мене бентежить знову цей період кочевництва . Дивно так
Йду господарством позаймаюсь, роздам ліки, вкладу дітей і вишиватиму. Якщо не засну

 

Я від сьогодні теж вдома, на дистанційній роботі. Часом правда треба буде вийти на роботу, то буду ще трохи виходити. Але і до декрету вже лічені дні залишаються. Поки що мені вдома класно працюється, хоча є свої нюанси. І прагнення навести трохи порядки відволікає від роботи. Є і позитив: не бачу трагічних облич колег, не чую розмов про пандемію, не бігаємо панічно дезинфікувати руки і тому подібне.
Другий позитивний момент - це сонечко. Зараз випхаю малу погуляти (в нас своє подвір'я, та і взагалі живемо на маленькій тупіковій вуличці).
Всім міцного здоров'ячка!

 

і відбули його шикарно, в умовах повного карантину з шоколадним тортом, книгами і масою вітань
А сьогодні мала робочу нараду в обід по скайпу. ну як нараду - нарадочку на 20 хвилин сонечко за вікном сяє і манить на вулицю, а не можна. тому краще зосередитися на роботі та домашніх справах щовечора о 18 маємо імпровізований концерт від сусіда, який зі свого балкону годину співає пісні він - нова зірка нашого району) по крайній мірі про це свідчать захоплені оплески і вигуки всіх сусідів
всім здоров'я та оптимізму

 

я поспілкувалася з друзями і знайомими з Франції, Італії, Польщі і... тихенько, ще в 3й годині (в середу), як тільки підписали про карантин, але ще не було так широко оголошено - зробила хом"ячкові запаси. Правда, хом"ячок-переросток і схожий на ведмедя, але я тепер тим тішуся.
Від сьогодні ще й чоловік з дому працює, то я з кухні майже не вилізаю.
З хати теж не вилізаю. Хіба, відправила чоловіка купити води питтєвої.
Вчуся бавитись з своїми дітьми . Правда, мене надовго не вистачає

 

Намагання поєднати роботу, приготування їжі, догляд за дитиною і домашні справи - виконано з певними наслідками. Писала в темі "Що готуємо сьогодні". По факту план трохи провалився, бо половина інгридієнтів згоріла разом з банячком. Але загалом ситуація терпима. Вчора навіть вийшло вчергове попересаджувати квіти. Точніше організувати пересадку.
А загалом працювати дистанційно дуже навіть класно. Можна встати за 5 хв до початку робочого дня, їсти прямо на "робочому місці" і в піжамі. Сумно лише те, що я тепер єдиний годувальник в сім'ї. А за 2 тижні в декрет...

 

Від сидіння дома рве дах просто. Плюс мої умудрилися виїсти 2-тижневий запас всього буквально за пару днів. Першим щезло все печиво, бублики, сухарики й т.д. Взяла маску, поїхала в "Метро". Не знаю де, на якому етапі - десь там загубила улюблену шапку ((((. Купила продуктів + купу лишнього ( з думкою що ж я дурно їхала?"). Я й сама якось тільки те й роблю, що піджовую весь час щось....Он-лайн навчання в старшого - йде із криками й погрозами з мого боку, малий якоюсь фігнею займається, шариться в неті, тільки не читься....Менші в мами моєї, там взагалі без доступу до навчання . Ми вже й вікна помили, й взуття переглянули/поскладали/помили. Планую нарешті свої рецепти улюблені переписати до свого записника.

 

Той момент, коли ти ловиш себе на думці, що живеш з мінімальними контактами з соціумом вже давно... Відколи народилася донечка я не працювала, а останні два роки працювала вдома. Тому особливих змін не відчуваю... Побут в тому плані налагоджений давно, ми з донечкою звикли до такого ритму... Тільки от для чоловіка сидіти вдома, це щось нереальне... Він до такого точно не звик...

Надіслано від мого Redmi 5A, використовуючи Tapatalk