Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Не повіриш, але я кайфую від сидіння вдома.
Ну але я не в квартирі, я в будинку Тут більше можливостей для проведення фрітайму

Я нарешті порозгрібала всі шафи/полички/тумби/комоди.
Нарешті маю вагон часу для фільмів і малювання і нарешті, найважливіше нарешті - маю багато часу на своїх дітей. Я і до карантину проводила з ними багато часу, але парелельно щось роблячи. А тут - нарешті можна повалятись в ліжку годину, зробити разом халабуду і пограти футбол на подвір*ї.
Про дистанційне навчання мовчу. Його в нашій школі немає. Є домашка, яку потрібно зробити. Тому ми вишукуємо відео, разом передивляємось і разом пишемо. Я вам скажу, що фізика в 7-му класі не вельми цікава. А геометрія - ваапщє тьомний лєс.
А в загальному - тішуся вільному часу, бо мені його дуже-дуже бракувало.
З мінусів - я багато готую і багато їм Надто багато Я ж планувала сидіти на дієті і проводити час з Джиліан. Ой-ой Може з понеділка? Хто зна, хто зна ...

 

Ой, такий позитивний у Вас, відгук про "карантин", супер молодці! В мене впринципі претензій не дуже багато, але те, що всі 5 людей, одночасно вдома, трохи бентежить. Уроки робимо, і кожен день уроки по скайпу, трохи для дитини незвично(перший клас) ну, але для різноманітності, може бути. От тільки мають ввести надзвичайний стан, тоді думаю, всі зрозуміють серйозність ситуації. Всім здоров'я і позитивного настрою!

 

То, звичайно, зле, що вільний час з*явився через таку страшну біду.
Але я людина позитивна (здається), тому намагаюсь не накручувати своїх домашніх і себе теж.

Ви праві. Я з дітьми вдома цілодобово, то хоч не бачу того абсурду, який є у Львові, але чоловік кожного дня розповідає такі речі, від яких волосся на голові рухається. Часом виникає запитання - а може то тільки ми боїмося захворіти?
Словом - картопля з рибкою вже чекають, а я людина відповідальна, не можу підводити, тому йду вечеряти. А там, після завтрашніх вареників, у понеділок дієта, тренування і всяке таке (але це не точно )

 

Ухти як людно стало)
Я теж тішусь карантину(якщо не брати до уваги загрозу життю) бо ми не в квартирі, а на подвір'ї
За 2дні до оголошення карантину ми привезли майже 200кв м бруківки, щебінь, пісок, цемент..... Нам весело. Половину вже Андрій положив. Економимо як можемо. Андрій взагаліто не планував ложити її сам, але я сказала що я в нього вірю(точніше моє бажання зекономити 40тис грн).
Коли ти в квартирі то справді тяжко, а от у будинку простіше. Ми ізолювались від людей, контактуємо лише з хатніми і спокійно наводимо порядок по подвір'ї. Тому мене сміло можна закрити і на2-3місяці, роботи непочатий край. Лиш би хто дозволив заскочити в галсад по кущі та квіти
Не працюючи. Бо дистанційно пельменів ще ніхто не їв, а нарватись на небезпеку при закупці продуктів не хочу. Фінансово місяць потягнемо, максимум, бо заначок у нас нема.
Реготала коли почула що добавлять в квітні пенсії +1тис грн Андрію. Влада думає що 2.5тис грн нас врятує.... Хоча?! Найгірше безпритульним та одиноким, вони абсолютно незахищені
З плюсів, не треба купувати весняного одягу бо і так сидимо вдома
Маю дирку в зубі, але навіть не думаю про стоматолога
Голова болить тиждень, кров носом пускається, але ж напевне не смертельно, тому нікуди їхати на обстеження точно не буду.
Хочу свідомості людей що треба пересидіти і перечекати, тяжко важко морально, але треба!
Думками лиш прошу Бога щоб все минуло, страшно за усіх. Можливо це знак у час великого посту покаятися
Якщо буде тепло то певно перемию вікна
Здоров'я усім!

--- дописи об"єднано, 21 Березень 2020 ---

Мої знищили 5 кг фруктів за добу. Вилізла вчора нідзя(себто я) в масці в рукавицях в атб щоб купити крупи і фрукти. Взяла до вівторка(так я думала) 1кг грейфруту, 2кг апельсин, 2.5кг бананів.... на ранок знайшла лиш відро шкурок
Жор напав на усіх((((

 

Я вже знову пишу список продуктів. Домашні запаси йдуть шаленими темпами. Хліб печу щодня. Якщо чесно мене лякає те, що ми так багато їмо. Поки холодно активно прибираємо в хаті. Запаси побутової хімії теж вичерпуються. Але скоро має піти вже стабільне потепління, то можна буде перебратися на городні роботи. Там завжди робота знайдеться. Лиш би всі були здорові.

 

В мене почались вимушені дні без солодкого, скоротились походи в магазин і на вазі вже -1,5кг , шоколадка на день завжди мусіла бути
Сьогодні Даринка проснулась в рекордний час - 6.00, тому я з чоловіком в 7 ранку вже були в Метро. Людей небагато було, але працювало 2 каси і черга затягнулась на добрих пів години. Скупились так, що чоловік сказав що має вистачити на місяць, може докупити тільки молока і хліба
І шоколадку я сьогодні собі не купила, навіть недивилась в ту сторону, зато сухофруктиками запаслась.

 

Сестра!
Готування мене вже дістало, а ще більше дістало постійне відчуття голоду. Не знаю від чого, але я постійно хочу їсти, відповідно за тиждень в мене вже +3 кг
Сьогодні до нас прийшла справжня зима, ну і це дуже не звично, бо ще в п'ятницю ми ходили в шортах і в футболках. На вулиці вже все розквітло, а тут на тобі маєш - сніг! Добре що з самого ранку трохи висунули носа на вулицю. Було морозно, але сонячно, гарно пройшлися лісом і горами. Ггг не ми одні були такі розумні, щоб забрести в найвіддаленіші частини лісу таємними ходами Але ми, як свідомі громадяни, хащами і оминаючи людей повернулись додому
Працювати вдома взагалі це не моє. А вчитись...То взагалі капець. Думала дотягнути мову самостійно, але бачу що треба на курси. По-перше все ніяк не можу всістись вчитись, а якщо і всядусь, то виходить лише сидіти і розглядати картинки

--- дописи об"єднано, 22 Березень 2020 ---

ггг в мене тут пазл на 2500 лежить напівскладений, думали підчас карантину доскладаєм...Ага, щас - залишилось одне небо, до якого невідомо з якої сторони підходити - все одного кольору. Чоловік пригрозився що на ДН купить пазл на 12 000 з зоряним небом

 

Ліс. То велика радість)! Без нього мій дах їхав би у рази швидше. Він рятує, дає мінімальні фізичні навантаження, звеселяє душу й око, дає можливість втікти від дітей і хати. Добре жити коло лісу. Там зараз така краса: цвітуть квітки, зеленим килимом встеляється земля. І часом я навіть радію тому карантину. Ми маємо час зупинитись, подумати... Розкласти життя на важливе й не дуже. Переосмилслити ну дуже багато...
Я звикла нарешті прокидатись у сьогоденній реальності. Мені є страшно, мене лякає завтрашній день, та невизначеність... Але я нарешті намагаюсь жити тут і зараз. Тішитись, що ми поки всі разом, живі та здорові. Поки що. І от в такі от моменти тішишся таким дрібницям. Реально. Ми сьогодні так реготали зранку. Мала нам казала «не сміятись!!!», а ми не могли спинитись. То врочистість.
Проза. Жремо. І якщо всі у мене можуть поки собі це дозволити, то я вже давно ні. Нарешті я почала кайфувати від щоденного басейну, і опа - його нема. Ну і взагалі руху ну дуже мало. Мене це лякає. Поки не важусь. Може завтра. А може й ні).
Діти. Троє. Дома. Другий тиждень. І якщо таки гарна погода, і вони трохи часу на дворі, то голові у рази легше. Але коли холодно і сніг... Я вже не витримую. Футбол. Ролики. Самокат. Карти. Карате. Дзюдо. Айкідо. Бої без правил. Дончині прольоти з пісянням/каканням. І весь час «що б то смачненьке з’їсти?». А ще пілінькання вайберу уроки-уроки-уроки... самостійна з алгебри. Коли нарешті всі лягають спати я читаю)! Треба було мені для цього піст і карантин). Перший мені дав наснагу для читання Біблії, другий примусив взяти художню книгу для переключення уваги). Дуже бракує ДП, але я вже звикла.
Запаси їжі. Вони якщо в нас є, то їх одразу нема))). Я тільки у Італії ввели карантин, мій чоловік сказав, що не завадило б хоч щось мати удома. За маски він до речі теж казав), але ми обмежились продуктами. А жаль). За два тижні ми то благополучно під‘їли). Вирішили знову закупитись. По дорозі почули про карантин. Щось трохи купили, але теж майже все з’їли. Найбільше мені шкода, що купили мало сухофруктів(. Зараз вже не ризикнула б купувати їх отак нефасовані на ринку.
А ще мені дуже шкода, що я не запаслась нитками до вишивання. У суботу так мені пішло, що майже всі нитки мої на підході(. І що ж я буду робити? Діти також дочитують книжки. І теж поки не уявляю як тут поповнити запаси без ризику.

 

Мені перший тиждень карантину пішов цілком Ок. Чоловік працює з дому, і мені якось добре , коли всі вдома. А ще не треба нікуди бігти, спішити, шось вирішувати. Хоча діти часом надто заважають татові, трохи сваримося, бо його робоче місце в кухні в куточку, а я ж мушу доварювати шось щодня, тому і діти коло нас товчуться. Добре, що я ще не працюю, то хоч можу пильнувати малих.
Незнаю коли там хто так дуже встиг перебрати всі шафи і все вимити, бо я не встигла нічого такого. Малого весь час треба тримати в полі зору, пробувала перебрати бодай дитячий одяг, з якого виросли, то він мені взагалі бардак робить з усього.
Минулого тижня ще виводила дітей кілька днів надвір, потім вирішили сидіти вдома, то гуляли на балконі. Він у нас немалий і добре що не засклений, навіть без даху, а тому нічим не захаращений, першого разу діти там з радістю просиділи годину. Правда вчора мене почало крити і я таки спакувала малого у візок і пройшлася з ним ближніми вуличками. Нині виходили всі разом на годину, пробігали з м’ячиком на стадіоні. Аж дуже великих запасів наразі не маємо, поки що працює маркет під хатою, чоловік ходить туди раз на 3-4 дні.
Взагалі я мало читаю новини і зовсім не дивимося ТБ , тому я якось не дуже налякана. А ще розумію, що ми як в темному мішку зав’язані - тестів на виявлення того вірусу у нас же нема, отже і нормальної картини по захворюванню в Україні та навіть Львові ми досі не знаємо. І невідомо коли взнаємо. Так можна і рік карантинитися.
Дуже зле, що маємо пережити ці часи з такою владою. Не політична тут тема, але думаю Супрун-Порошенко вже давно б зробили купу публічних звернень, внесли би ясність в те, що є саме в нас, ну і певно би тих тестів до цього часу таки прикупили.

Бережімося


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Не было бы счастья, да несчастье помогло .
Тема ожила! ))

Я зараз на хвилинку засумувала: в ФБ стільки перепостів та дописів про те, що «чоловіка би вбила на третій день карантину», «на п’ятий день карантину ліпше йти в трамвай лизати поручні, ніж з жінкою посидіти вдома», «запаси алкоголю вже закінчились, а діти ще не заспокоїлись», «краще запастись вином та книгою «Як не вбити дітей» щоб пережити карантин»... І таке ЗЛО отримує масу підтримки в мережі... Спочатку в мене виникла думка, що люди забули, розівчились проводити час, такий дорогоцінний час з сім’єю, коли є можливість поспілкуватись, вирішити давно закинуті претензії, недоробки у відносинах, приділити увагу дітям таку, що вони все життя будуть пам’ятати нашу любов (особливо від батьків які часто на роботі), повчити пісень, вдосконалити іноземну мову, попрацювати на сімейному полі так би мовити . Але згодом я зрозуміла, що не забули, а більшість навіть не навчена, тому і виникає оце бажання позбутись всього «зайвого», що не тішить власне его. І горе ще й в тих, в кого чоловіки та діти сидять в іграх після роботи чи навчання, а зараз «вимушені» сидіти в іграх нон стоп .
Слава Богу, що хоч на форумі є ті, хто будує шалаш .

А вчора я з чоловіком таки виїхали за продуктами на Столичний оптовий ринок. При в’їзді люди в спецовці перевіряли температуру кожного, трохи нагадувало кадри з фільмів-катастроф... Машин було відносно небагато і дуже переважна більшість з них вчора - такі люксові авто, тобто багаті вміють рахувати гроші і знають де економити . Собі ми десь на місяць закупили, ще й різних яблук три ящики))) і всякого іншого... Наші знайомі попросили картоплі їм купити та інші закупи.... То назад ми їхали - як перекупщики продуктових товарів - бус був майже весь загружений мішками та пакунками. А ще клеєм для плитки .
Чекаю на дзвінок нашого майстра по плитці - сьогодні заплановано початок, а я себе тішу думкою, що ще сьогодні поживемо вдома і не треба нікуди їхати... Причому пожити у батьків - абсолютно класний варіант, діти знову і знову туди хочуть, нас запрошують, а в мене... схоже що загострився ефект гніздування: я вже хочу в своєму гніздечку дозрівати до пологів .
А може ту плитку за три дні покладуть, а не за два тижні? А може ми якось обережно будемо співіснувати з будівельними роботами?.. Наврядчи.. Чекаю на команду «до виїзду»

Зроблю вафельний тортик - хай чоловік потішиться. А собі - зелене велике яблуко Семиренка, кисляк і тільки моє... мій ящик. Бо більше ніхто на цей кисляк в нашій сім`і не претендує - от і добре
А ще почались канікули і за вікном - зима, добре що я вчора таки не спромоглась оприскати рослини та сад. Лінь - іноді буває і корисною

 

Сьогодні я як встала в 4:20 так вже і не заснула. А я сьогодні якраз в офісі чергова. Ну так що вам сказати. Поки заїхала зауважила, що всі їдуть дуже повільно. Я аж здивувалася. Ну нехай погода погіршилася. Але не тут то нюанс. Народ вже встиг шини змінити на літні. Маршруток не бачила зовсім.
Зранку ще забігла в магазин і прикупила побутової хімії та корму для котів. Так рано людей в магазині було дуже мало. Настрій піднесений (чекаю авансу).

 

Моя роботоздатність потрохи повертається. В суботу мене хватило аж на м'ясний росіл) а для людей, які місяць жили в режимі запкчене м'ясо + гречка чи інша крупа, байдуже що хіба би не пахло на всю хату - росіл то прям прорив)
До порядків дома руки як не доходили, так і не доходять.
Вчора влаштувала собі читальний день: врочистість - це був день без фб і це чудово а проза - читала з екрану і ввечері шалено розболілася голова зі спазмами, довелося таблетку брати.
Ех, пора і нині братися до роботи частину робочих завдань я вже вирішила, лишилося з домашніми розібратися. І нарешті внести лад в моє харчування, бо нормальну їжу їсти я не можу, а от щось прямо шкідливе (сосиски іт.д.) так то за милу душу дисципліна має бути

 

Де Ви таке знаходите?
В мене все якось навпаки, більшість як в тому анекдоті: "Виявляється з чоловіком\дружиною можна поспілкуватись.". Проскакують правда дописи про дітей, але це в основному - чим зайняти дітей, бо їм скучно, а нам треба працювати.
Я вже якось втягнулась в режим карантину, правда ще з заставлянням повчитись проблема. Навіть почала займатись йогою і частково чоловіка підсадила, правда він спочатку з того сміявся, а зараз пробує повторювати за мною

да-да, просто лежати і дивитись на свої ноги не таке вже і просте завдання Ми з ним поспорили, що якщо він підніме ноги під кутом 15 градусів і так пролежить 5 хв, то буде йому тортик

А ще в нас миші "вкрали" пиво.

це взагалі весела історія, коли виходили на карантин, місто видало "для підтримання оптимістичного духу" сух пайок - нутелу, пиво, шоколадний кекс. Одну бутилку випили, а решту я поховала, бо ми як то кажуть "на дієті"

. Тепер кожного вечора чоловік робить генеральне прибирання у всіх шкафчиках, щоб знайти пиво. В нас є домовленість: знайдеш пиво - вип'ємо, якщо ні - то миші віддать у суботу Тепер не знаю чи сама до суботи витримаю, але коли чоловік вдома, то гордість не позволяє на видне місце те пиво витягнути

 

Не маю часу довго писати, а ідею не хочу загубити, тому я коротко
Був у мене сьогодні цікавий досвід і прийшла думка, а як щодо форумівки-чаювання в Zoom? Сходіть собі почитайте про програму, встановіть і давайте спробуємо завтра ввечері, наприклад, хоч на 30 хв "зустрітися"? Якщо до 8 людей, то можемо і в месенджері потусити
Хто "за" - відпишіть в темі з останньою форумівкою, що скасуваласшя

 

@Rodionochka
Я Вам колись давала телефон Оксани з Провесня, вона казала що буде мати дома нитки для вишивання.
Карантин для мене нічим не відрізняється від декрету, варю, печу, прибираю. А ще найменші хворі, тож день крутиться покормити- ігаляції- таблетки-чай з кексом- сироп- таблетки- прибирання- обід і знов по колу. Діти дуже тішаться що я дома, багато їжі, ту що вони люблять. Бо коли я на роботі, не встигаю. А ще уроки, і чоловік дома працює. Нікуди не ходим, бо вдома три пенсіонерів, які в зоні ризику. Я маю вишивку, тільки зроблю пару хрестиків, мааам, їстипититаблетку. Ввечері маєм сеанс кіно, діти дивились Бетховена. Зразу мала ностальгію, колись дивились з малими дівчатами, зараз вони студентки і вчааааться.
Дуже скучаю за роботою, за своїм графіком і почуттям свободи. Молю Бога хоча б до Паски то все закінчилось.

 

Напади стресового зажору в мене змінились на розуміння, що через місяць вже, по суті, буде готовність номер 1 - 38 тижнів. А отже планово раціон буде переглянуто на більш оптимальний та дисциплінований.
І це не дивлячись на певну тривогу: друзі з Німеччини зранку твердо рекомендували закупити стратегічні продукти на місяців 4-6 допереду. Бо невідомий сценарій того всього, що відбувається. І якщо навіть не буде перебоїв з постачанням продуктів та доступу до них в маркетах - просто з’їмо. Принаймні, зекономимо: на минулому тижні картопля коштувала 20-25грн за кг, сьогодні вже 28-30... Ми закупили позавчора на оптовому по 10грн за кг мішок. Сьогодні разом з батьками докупили тієї ж картоплі декілька мішків по ціні 12 грн за кг. І не тільки картоплі, а всякого різного що нормально зберігається декілька місяців в погребі, сараї, кладовці, морозилці ..... І побалувати себе Гранат, до прикладу, на оптовому по 52 грн за кг, а в маркетах від 90 грн...
Я от думаю свою песимістичну думки , що, якщо ці всі експерименти з міжнародним моніторингом будуть загрозливими - поїдемо до діда на Сумщину: буду опалювати хату дровами та вирощувати картоплю (там земля така, що якщо встромиш лопату та залишиш - то і вона проросте ) й матиму спокій.
Ще ліки на запас купили: те, що зазвичай використовується від головного болю, від жару, дитячі, при отруєнні... А препарат для дитини, який купляю раз на два чи три місяці - був тільки в шести аптеках на Київщину, і тільки в Києві. Знайшла ледь, забронювала, купили.
А взагалі, нам дуже ці всі події нагадують сюжет розвитку подій з Біблії, з Об’явлення. І цілком можливо, що світовий уряд, про який там йде мова, буде створений на основі пандемій та екологічних проблем. Та ще з десяток ознак можна виявити в сучасному світі...

А ще врочистість маю - завтра поїм креветок та й введемо режим економії. Ну як введем... ми його продовжимо , але після креветок.

 

Однозначно нас чекають зміни. Наше суспільство, наша планета вже настільки сильно почала потерпати від забруднення, що далі так тривати не може. Думаю, що ця пандемія не просто так почала поширюватися саме зараз. Людська свідомість повинна змінитися.
Ну і якщо локально про мій сьогоднішній день, то я точно не з тої ноги встала. Як у Вінні-Пуха: я тучка, тучка, тучка... Приготувала сніданок тай до роботи. Почала займатися мінімальною йогою. Спина так сильно болить, а плавання мені вже не світить. Даремно купальник купила. То може хоч йога зніме той біль. Напевно варто скласти якийсь план зайнятості на щодень. Більше роботи - менше дратівливих думок і переживань як моя сім'я далі житиме.

 

Ніби і так, тільки одне виверження вулкану спричиняє викиди со2 та іншого бруду стільки, скільки усе людство своєю діяльністю (машини, заводи) за декілька десятиліть, а іноді і за століття. І виверження ми не проконтролюємо ніяк. Однозначно, треба питання зі сміттям вирішувати, однозначно, Африка зараз найбрудніший континент (там найбільші сміттєсховища побутових та радіоактивних відходів з усього світу звозиться та не афішується) та все ж коронавірус цієї модифікації - це очевидно штучний проект. Очевидно, що це контрольований процес і цьому всьому є мета - щось перевірити, щось протестувати, щось ввести. І для мене небезпека полягає не в самому вірусі та його розповсюдженні (адже свинячі та інші грипи набагато агресивніші), а саме в непередбачуваності провладних дій та їх наслідках. Дезінформація. І. З 100 людей, що мали контакт з вірусом - 99 з ним одразу взаємодіють. Питання тільки в імунітеті, бо захворює з серйозними наслідками одиниці.

Ми - в ліс )).
З прози, мені дзвонили зі статистики, нагадували про якийсь звіт річний... а я щось поняття не маю що то... Кажуть, що якийсь новий. А я так не хочу в тому розбиратись, тим паче не на своєму комп’ютері...

 

@Freedom UK цілком погоджуюся з усім вище сказаним.

Особливо з ось цим. Не просто так найбільше помирають саме люди похилого віку, з проблемами зі здоров'ям, тобто ті, що є найбільшою проблемою кожної держави.

Щось мені сьогодні і не працюється. Добре хоч з роботи не дзвонять. Зрештою в мене вже є заміна, як сміялися мої колеги "персональний раб". Але і сильно хапатися за домашню роботу нема бажання. Попереду ще купа часу вдома, ще встигну все перемити і перепрати. Хоча дитячий одяг для немовлятка вже випраний. Навіть потрохи складаю сумку в пологовий.
Гризуся, що приділяю мало уваги дитині. Я зовсім перестала нею займатися. До книжок не бралися мабуть вже кілька місяців. Вона і не хоче. Складати свої іграшки не хоче. Тільки би мультики дивилася цілодобово. Ну от, я погана мама. Щей ловлю себе на думці, що страшенно дратуюся, коли в неї щось падає, або коли вона щось робить не думаючи про наслідки. Часом навіть вже починаю зриватися. А потім згадую, що роблю так як моя мама і від того ще гірше стає. Я ж пообіцяла собі, що не буду такою. Жилетка якась вийшла. Ну все, більше не буду писати в такому настрої.

 

Читаю, що в Україні продовжили карантин. І розумію, що італійці теж так зроблять. Головне - здоров'я, але я якось слабо уявляю Паску вдома..ну як Паску, дві Паски

мої свекри римокатолики, дуже принципові, а я греко-католичка дуже принципова. Чоловік теж римокатолик, але не принциповий тому в нас по дві пари свят і то троха мене бісить, але вже як є

сало того, що до мами цей рік не попадаю. Якось сумно від того. Навіть до церкви піти не можна буде((
Почала активніше вчити мову, бо собачий рівень володіння (всьо розумію, але ніц нормально не скажу) - то явно не те, що мені треба))
Задумалася, що не встигла купити взуття на весну - щось середня між чоботами і легкими черевиками - але тепер, нащо воно мені треба для ходіння по дому і тапків вистачить