Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Тема у розділі 'Ой у Львові на базарі', створена користувачем Shamna, 27 Січень 2016.

  1. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Нічне працювання дуже ресурсне. Всі водночас поряд - і сплять так тихо і спокійно. В духовці печеться хліб. У моїй голові вариться дивне вариво, що дуже корисно для роботи. Вдень такого стану не досягти.

    Маю досягнення чимале - нарешті я почуваюсь як вдома у своєму і маминому електронному кабінеті платника, а також у кабінеті пенсійного фонду, ггг. Раніше я розуміла, що це все не вища математика, але було так влом, що раз на квартал я платила пару сотень гривень святій людині на букву "бух" - і більше нічого мене не цікавило. Потім були кілька місяців в айті компанії, там всі мої справи вели теж. А потім, повернувшись "на свій хліб", я раптом дістала сильні амбіції навчитись то все самостійно робити. І от, получилось. Радію.

    Завтра закінчується ізоляція дітей номер 1 і 3. Як пояснити дітям номер 2 і 4, що вони ще будуть зі мною вдома тиждень, - я не знаю. Але зараз не маю часу про це думати.

    Дуже хочеться в басейн, але в нормальному купальнику. Я придбала собі нового в аквапарку, бо порвала свій на гірці. Шкода так того купальника, в Італії придбала. Гарний був і пам'ять про подорож. А оте нове.. таке трохи убожество за не дуже малі гроші. Але мусила щось купити, щоб цілий день ще бути в басейні з дітьми (святкували тоді Дмитровий ДН).

    Маю завтра дуже ранню зйомку, ще і відео. Цікаво, як виглядатиму. Бо роботи трохи є. Варіант "зовсім не лягати" - не розглядаю :)
    Хочу новий манікюр, нове пальто, і в центр. І на бачата-вечірку хочу, але щоб без масок нарешті. А для того - хочу, щоб усі були здорові Загалом, мрії у всесвіт запустила. Тепер вам добраніч, мені - гарно все встигнути. Цьомцьом.
     
    • Подобається Подобається x 8
    • мімімі мімімі x 5
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  2. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Як вже я тут пишу - так одразу більше ніхто. Ну чого так? :)
    Скажу вам, що самоізоляція навіть при наявності банківської карти - це велика економія. Навіть сьогодні. Я би точно купила пива і тістечок. Але Дмитра за пивом не пошлеш ще 6 років точно (уявляєте, всього 6. Сама в шоці) А тістечок насправді ні дітям, ні мені не треба. Ми всі добряче піднабрали з весни у зоні талії (тепер називаємо її "зона балії")
    Ще я купила би пайєток для манікюру. В мене є три стадії манікюру: 1) я молодець, сходила до майстрині 2) я перекрила відрослий манікюр іншим кольором самотужки 3) я спиляла те, що перекрила самотужки, пошпаклювала базою, засипала пайєтками і ходжу як ота кулька на дискотеці, світло від мене на всі боки блищить.
    А оскільки ніде не ходила - то в мене "фаза 2 дубль 2". Ще тиждень потримається, а там дивишся і на манікюр потраплю.
    Ну і в онлайн покупках все ж найбільше насичує саме перебування в каталогах :) В магазині Лідія би давно збила щось з полички, Вірця з Сергієм вимагали би попкорн, ще щось трапилось би і телефон дзвонив би без упину.
    А так - сіла собі спокійно, подивилась, закрила, відкрила... і так сто разів. Обрала лише потрібне, звірила зі списком. І кур'єр лапуся під двері приніс.

    Думала не їсти після 18, але спекла картоплі в духовці. І з олією та часником її нямням, близько 20:30. Але знаючи, що ляжу далеко по нулях - навіть не переймаюся.

    Ще яблучний пляцок спекла, і борщу баняк зварила. І відбивних стос, і гречечку. Є шанси, що завтра можна буде не готувати. А дивитись на свої перекриті нігті і мріяти про вихід в люди.

    Загалом почуваюся краще, тільки ноги ще дуже набряклі і в голові трохи гуде. Але то такі дурниці. Всім бажаю якщо і заражатись тим драним ковідом, то хворіти, як я.
     
    • Подобається Подобається x 14
    • мімімі мімімі x 2
  3. MalvinkaLv

    MalvinkaLv Well-Known Member

    І я хочу
    :girl_smile:
    А ще, щоб мені хтось наготував чогось смачного...бо готування - то така проза...як я не люблю цей процес:blush: але треба, бо «Тосі», яка «зробить», нема:)))
    Тому на плиті вариться, в мульті тушиться...
    Ну що, дівчата, всі вже проголосували?;) Я, вперше за 18 років свого голосувального періоду, не піду на вибори, бо не хочу:dirol: от нема жодного бажання віддавати за когось свій голос, чи проходити оте опитування.
    То все проза)) а врочистість - те, що перевели годинники і зараз всього 14:00, а не 15:00. А що, шукаю врочистості скрізь)
    і ще одна врочистість - моя нова додаткова робота (третя по рахунку))). З тою пандемією на основній роботі просто до мінімуму зменшилось навантаження, тож приходиться шукати додаткові дистанційні підробітки;) цього разу роботодавець - з Каліфорнії)
     
    • Подобається Подобається x 5
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  4. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    Я цього року так довго ще жодного разу не голосувала). В черзі простояла певно з годину. Страшенно сподіваюсь, що нічого там не хапанула. І зовсім не шкодую, що той час там стирчала, бо голосувала за просто неймовірно хорошу людину. Тепер тримаю кулачки, що він таки пройде). Відкрию маленьку таємницю), що йшла на вибори і зовсім не знала кандидатів від моєї двльниці, бо там не проживаю. І яка ж була моя радість, коли в списках у коридорі я побачила знайоме обличчя. І не просто знайоме, а дуже хороше і добре обличчя. За порядність такої людини можу сміливо ручатись. Тому в мене сьогодні дуже навіть хороший день).
    А ще після виборів ми заїхали до моєї супермами, яка нам напакувала 3 літри борщу, 3 літри вареників), відбивних, і ще купу всього смачненького. От реально золота мама).
     
    • Подобається Подобається x 12
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  5. WinterDog

    WinterDog Well-Known Member

    І я проголосувала.
    Зараз починаю вакцинування всім від грипу, і від пневмококу. І малому по графіку теж.
    З завтрішнього дня нова робота...
    З готуванням мене вже третій місяць «пістраховує» доставка здорового харчування.
    З врочистості вимальовується вже кінець ремонту, що може за 2-3 тиждні почнемо переїзд.
    А взагалі я мрію виспатись, ще з вагітних часів з місяця 3-4 коли мене почало мучити безсоння)
    Тепер не сплю бо малий встає, але на нього нарікати не буду, бо поки розумняшечка наїсться і спить, тільки то в мене виходять такі собі фази сну по 1.5 год між годування.
    Так що бажаю всім чого і собі гарно відпочити перед початком нового тиждня.
     
    • Подобається Подобається x 3
    • мімімі мімімі x 1
  6. raspberry

    raspberry Well-Known Member

    Всі пишуть про черги, а я прийшла на дільницю, а там - дві людини. Тому дистанція збережена, проголосувала швиденько і поїхала додому:girl_smile:
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  7. Vyshenjka

    Vyshenjka Щаслива мамуся

    А ми не голосували. Дуже сумно, що з того списку не було реально за кого голосувати. От поясніть мені, що може доброго для громади зробити людина, яка жодного дня ніде не працювала, яка навіть не вміє без помилок писати пости в фейсбуці. Дуже сумно, що ці всі кандидати йдуть на вибори від тих партій, до яких їм вдалося вступити, це в основному "зе", "за майбутнє". І ще й пишуть в соцмережах, типу ви всі дурні, толку з вашого патріотизму, не знаєте з ким треба дружити.
    Проза - наш садочок накрився мідним тазом, доня вперто відмовляється туди ходити. А ще й персонал натякає, що вони будуть вимагати, щоб їх закривали. Ще більша проза - конфлікт з родичами чоловіка. Ех, яка я зла і недобра невістка... Але знаю, що там всі навколо погані, якісь не такі... Ну значить якщо я така як всі, значить я нормальна)))) Всі поганими бути не можуть.
    І моя маленька врочистість - класно провели з донею вихідні, нагулялися, повеселилися :girl_in_love:
     
    • Подобається Подобається x 6
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  8. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    У нас головна врочистість вдома - ми дві ночі підряд діставали з вентиляційної шахти кажана. Почалось з того, що в суботу пізно ввечері почули якесь шурхотіння за стіною, потім почалось якесь довбання в вентиляцію зі свистом, шипінням, тріпотінням. Спочатку подумали, що змія, бо шипіння було специфічне. Потім були ще варіанти - голуб, папуга. Шипіння збільшувалось як тільки чоловік впритул з ліхтариком наближався до вентотвору. Зняли решітку, побачили перелякане каженя, чоловік намагався його витягти, але воно впало вниз, там вже не дістати. Одним словом ми лягли спати, а наступної ночі зробили сачок, почекали поки мале зачепится зверху у шахті, запхали той сачок в отвір, чоловік просто легенько зачепив кажана і той впав вниз в сачок. Поклали в коробку, винесли в парк, що поруч. Так що ми тепер "матьорі" кажанолови, дзвоніть, пишіть, виїзд бригади - недорого)))Чоловік мій, добра душа і юний натураліст на пенсії, так милувався тим кажанчиком, водички йому в тарілочку налив, сюсі-пусі там з ним, поки я там бігала з воплями "Йдіть вже мені звідси"...
     
    • Подобається Подобається x 8
    • Смішно Смішно x 3
    • мімімі мімімі x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  9. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    тематичненько так, ггг.

    Я вночі працювала і раптом почула дивний шум. Дивлюсь надвір (в нас перший поверх) - туман густий, як молоко. І двоє людей з ліхтариком трусять дерево біля будинку. Не фруктове дерево, та і які зараз фрукти...
    Стало мені так страшно, що я пішла спати.

    Сьогодні якось дивно, я майже все встигаю. Може, щось глобально завтикала :) Але наразі не знаю, що.
    Врочистість - з дихальними післяковідними вправами я починаю бігати вранці. Ще одна врочистість - бігаю не сама :girl_blush2::kisss: Дистанції дотримуюсь, якщо що :)
     
    • Подобається Подобається x 5
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  10. Hermi

    Hermi Well-Known Member

    А в мене сьогодні вихідний. Було стільки планів, але з самого ранку розболілась голова і відповідно все скасували. Проте можна просто полежати, відпочити.
    Хотіла з чистого листка почати, от і маю. Трішки важко звикати до всього нового, але мені це подобається. Нова мова, нова галузь діяльності, новий стиль, божевільний темп, зато немає часу скучати.
    З чоловіком ведем війну на тему "що робити на вихідних". В мого чоловіка шило в одному місці і він не буде сидіти вдома, але ж різні побутові речі самі також не робляться. Тому в нас баланс 50 на 50:півдня вдома прибирає, півдня подорожуємо. Минулих вихідних мали дуже класну подорож на велосипедах в осінніх горах . В мене руки чухаються гриби збирати, але чоловік мого захоплення не розуміє, позволив лише фотографувати і щоб я не нила потім тиждень купив півкіло білих грибів, але він ж не розуміє що то зовсім не те...
    Цих вихідних ми щось трохи не розрахували час і поїхали в заповідний ліс після обіду. Подорож була дійсно незабутня: ліс, густий туман, темніло, повз тебе пробігають олені, лосі, буйволи і... вовки.
    Будні також веселі:робота, курси по роботі , мовні курси,фітнес. До дому приходжу лише щоб спати, і то якби було десь ліжко на роботі чи на курсах, то вже б і там спала.
     
    • Подобається Подобається x 7
  11. Holly

    Holly Moderator

    Зайшла у пошуках фотографій, які колись тут постила .... і залипла. Така ностальгія, тут таке всі рідне. Ніби повернулась у батьківську хату, в якій виросла
     
    • Подобається Подобається x 6
    • мімімі мімімі x 5
  12. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    Всім привіт, от і прийшов останній місяць осені. З тим карантином так все змазалось в одну купу. Зате навчились мити руки, треба чи не дуже. Але все якось сумно, особливо коли помирають близькі люди. Та життя продовжується, дітки народжуються, створюються сім'ї. В понеділок школа, і я рада. Бо хоч якийсь режим дня буде. Все дуже непередбачуване, але треба жити і підлаштовуватися під ті умови, які влаштовує нам життя. Якось так сумбурно написала, але що є, то є)
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  13. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Зайшла на форум в пошуках поради: що з навчальних посібників англійської мови купити для занять з старшим сином, бо шкільний рівень мені не подобається... Потім пройшлась темами про кількість дітей, і от, є думка :).

    Нещодавно мама розказала історію. Вона навчалась в середній школі і мала подружку-однокласницю. Одного дня приходить подружка в клас і аж сяє від радості. Пошепки повідомляє моїй мамі, що крадькома почула новину - її мама вагітна (підслухала розмову своєї мами з кимось...) і в неї буде брат або сестричка!

    Моя мама каже, що наступні пару тижнів вони обидві ходили в стані ейфорії та щасливого очікування: роздумували про стать дитинки, мріяли про майбутні пригоди, вибирали тканини на одяг та обмінювались різними ідеями щодо іграшок, смаколиків, хто і скільки буде возити коляскою дітку і якими маршрутами...

    Доки подружка не дізналась, що мама зробила аборт.

    Від такої новини не те, щоб плакали, а - ревіли... наче б то власну дитину втратили...

    Потім і моя мама декілька раз дізнавалась, що бабуля вагітна... Теж тихенько раділа та очікувала. Щоразу. Але недовго. В мами є тільки старший брат. Власне, і моя мама народилась, бо її батьки часто подорожували (військові) і в тому далекому містечку, де по термінам вже бабуля надумала преривати вагітність - були страшні умови (підвал, якісь захаращені люди з низьких прошарків суспільства...). Бабуля злякалась та й не пішла.

    І я зі своїм багатодітними подружками інколи помічаємо, наскільки наші діти чекають братів та сестер, «замовляють», в розповідях враховують «а от коли народяться ще діти, то....»... З такою любов’ю та турботою...

    Ми особисто були здивовані коментарем старших синів. Така ситуація: розглядаємо інтер’єри на компьютері, шукаємо варіанти, які б нам сподобались (відео, де показують різні будинки, як облаштували дитячі кімнати). А в нас три сини поки що в одній дитячій кімнаті (згодом буде ще одна кімната для старших). Мені якось подумки стає неприємно, бо в одному відео - дві дитини мають по окремій дуже просторій кімнаті, а в нас... Та тут діти говорять: «Як добре, що ми всі разом, бо тим діткам напевно сумно в таких окремих кімнатах». І це було так по-дитячому щиро і стало одним з переконань, що ми можемо виховати і виростити і три, і чотири, і може ще більше дітей. Можливо, я би по-іншому думала, якби робила все сама. Але вдвох з чоловіком, з дітьми, хоч і жертвуєш власною незалежністю, та в той же час набуваєш радісну взаємозалежність :).
    Хвилинка ніжності закінчується, піду клумбу планувати. Скоро морози, а ідей - повно :girl_crazy:.

    До речі, поради щодо посібників (робочий зошит / підручник) з англійської мови - актуально :).
     
    • Подобається Подобається x 6
    • Зе бест! Зе бест! x 3
    • мімімі мімімі x 2
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  14. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    Якщо коротко, то таке відчуття, що світ зійшов з розуму....наче хтось відкрив скриньку Пандори і звідти щосекунди лізуть нові і нові демони. Раніше ще відчувалась паніка, зараз, таке відчуття, людство здерло ноги і їсть уявний попкорн, повторюючи щомиті фразу "Та ти шо...та ти шо...!?" Аж цікаво і страшно водночас уявляти, що ж буде тією жирною крапкою, яка покладе край тому всьому, а заодно і розпочне новий відлік. Це проза, і врочистість, ну яка вже є...
    ПисСи щось мене потягнуло на демагогію
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  15. loveterapy

    loveterapy Матуся-Анюсі

    @Dominika о, то у мене не одної таке відчуття...
    У мене те все навколо, особливо після тої пандемії , перегукується зі змістом пісні Кіно від Антитіл.
    "" Кіно -це все якесь кіно...
    На нас хтось тестить Новий Світ ще раз...
    Я, я бачу дежавю, в кімнаті на краю..
    Будіть мене... мабуть я сплю...""

    Ну, і Тополя недавно писав в Інста про те,як легко діти його виробили рефлекс подавати руку ,щоб виміряти температуру..
    А він -ні.
    Ну,і підводить до думки, що з часом це може бути і не температура.

    І взагалі , мені так здається, що за 10-20 років сюжети з фільмів про майбутнє у багато в чому стануть реальністю.

    Ну, і таки часом ті всі технології лякають.
    От скільки було колись шуму про біометричні паспорти, що це не від доброго...
    А тепер що - майже кожен добровільно надає свої відбитки пальців через свій смартфон, а фейс-айді теж те саме.

    Коротше, такі думки різні,як ви кажете,я часом маю..
    Бо усе це відносно і може бути використано з різною метою, і не завжди на благо людини.



    Надіслано від мого Mi A3, використовуючи Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  16. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    @Dominika думаю, крапки тут не буде. Ми вступили в нову реальність.
    Моя сім’я ігнорує новини, але вони нас атакують в спілкуванні з друзями, родичами. Ми сидимо вдома від березня. Звичайно, в магазин ходимо, в садочок і на один гурток пробуємо. Чоловік працює дистанційно з врізаною вдвічі зп, а працює не з 9 до 18, а до 22, а то і до 23. І чесно, мене то бісить. І багато фірм обрали таку тактику. Отак послухала знайомих. І ніхто сильно не звільняється, тримаються і за такі умови. Сумна наша реальність. Тому я втікаю від неї як можу: фільми, книжки, ігри з дітьми.
    Врочистість: займаюся фігурою, роблю вправи. Не знаю чи буде результат, але тішуся, що знайшла час і силу волі.
    Хотілося написати щось більше, але з малою дитиною план номер 1 - сон.
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  17. Hermi

    Hermi Well-Known Member

    В мене відчуття, що життя проходить повз мене. Я почала задумуватися, а навіщо я це все роблю, і так не змогла знайти відповіді для себе. Я навіть не знаю чого я хочу. Більшість того що я роблю, бо так треба, можливо воно принесе мені радість...
    Якось сумно від того всього. Мене втомлює активне життя, але постійне сидіння в нірці мене затягує і потім дуже важко повертатися "в люди".
    І кожного разу коли іду на роботу, все переводиться в русло "спілкування", бо чомусь моєму керівництву здається що мені це краще получається і це моє покликання. Кожного разу, коли шукаю якусь монотонну, однотипну роботу, через місяць роботи керівництво змінює напрямок "це не твоє, ти творча особистість і тобі краще виходить генерувати ідеї". Блін, ну те що я можу їх генерувати, це не означає що я на даний момент це потребую!
    І так кожного дня... З друзями те ж саме, давай восени на вітрильниках попливемо кудись, це ж саме те що тобі треба. І якось в голові виникає питання, з якого дива мені це треба? Чому в людей такі асоціації зі мною?
    Я не розумію коли я втратила себе і як себе віднайти. Я просто розчинилися в світі.
     
    • Подобається Подобається x 1
  18. loveterapy

    loveterapy Матуся-Анюсі

    Я підписана на ютуб канал одного такого, я би сказала, прогресивного психолога зі Львова, була у нього на тренінгах.
    То він піднімає у тих відео багато таких нетривіальних питань,які турбують сучасну людину.
    Чому , типу, зараз так багато людей шукає сенс життя, що світ таки за останні 20 років змінився стрімко і далі буде теж саме, що людям важко так швидко адаптуватися до того шаленства навколо.
    І, звісно, Вихід один - внутрішній спокій та рівновага. Типу знайти себе, те, що робить тебе щасливим, дає відчуття ейфорії та наповненості...
    У кожного - це щось своє, часто таке, що не піддається логіці.
    Чому я вам то пишу?
    Бо відгукується ваш пост та думки..
    Я теж от недавно себе зловила на думці, що таки не знаю точно, що я хочу..
    І таки точно розумію, що щастя таки не в грошах, але щоб це зрозуміти, мені особисто, треба було відчути, що я їх таки трохи маю,маю можливості, але таки це все не робить тебе по-справжньому щасливим.
    Інакше, усе було б занадто просто.



    Надіслано від мого Mi A3, використовуючи Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  19. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    У кого вихідний, зізнавайтесь?
    Мій день сьогодні почався 05:44. Врочистість: цю ніч Лідія проспала без годувань, отже я проспала десь 6 годин взагалі без руху.
    Я попленталась на кухню і зробила шубу з оселедця та яблучний пляцок.
    Тоді дівчат зібрали в гості до бабусі, хлопцям роздали цінні вказівки і поїхали втілювати свою мрію.
    Мрія наразі втілюється ресурсозатратно, але хай.
    12:30 я сіла в маршрутку і поїхала на агітацію :) Агітую за громадський проект 155, хто небудь, проголосуйте, будь ласка :)
    14:30 - змерзла як цуцик, але задоволена результатами, поїхала назад до мрії :)
    20:00 - забираючи дівчат від бабусі, об'їлась страшенно і ледь ноги тягнула.
    Думала, засну замертво і не зможу попрацювати. Але "треба" робить своє. Тому я тут. Завтра теж страшенно насичений день, а післязавтра йду в гості до чудової сім'ї. Чує моє серце, як ляжу там на диван, як засну... :)

    Проза. Після перенесеного ковіду в мене страшенно зіпсувалась шкіра і випала половина вій. Я в шоці від свого вигляду. Думала, хоч пострижусь піду - буду гарніша. Ага. Постригли трохи дивно, не хочеться з дому виходити :) Ну таке, волосся точно обіцяло відрости. Для вій купила рицинову олію...

    Всім бажаю трохи вихідних. І глінтвейну :)
     
    • Подобається Подобається x 4
    • мімімі мімімі x 1
  20. Rapsodiya

    Rapsodiya Well-Known Member

    Я тихесенько за Вас порадію) мій найтриваліший сон - 2 години і велике пробудження о 4 ранку: ті сині-сині оченята дивляться на мене і я розумію, що ранок настав і сну більше не буде) дуже несплюшний синок) зато маю велику врочистість: Сергійко почав мене впізнавали і посміхатися) і то так солодко і тепло на душі мені стає від того.

    І проза: час! Я вийшла на роботу на кілька годин з дому, бо відчула, що мене починають жерти думки щодо маминої смерті і тривожність щодо всього на світі. А ті 2 години розбиті на 20-тихвилинні інтервали між снами синочка, зависаннями на грудях дають мені хоч трохи можливість включити мозок по-іншому. Та тут у мене головне правило: поки син не спить, я не працюю, не лишаю самого "проревітися", як мені доблесно радять родичі.

    І знов урочистість: скоро має приїхати такий столик, який мені дозволить працювати з компа, лежачи на ліжку. Надіюся, то трохи розгрузить мою спину, бо годую сидячи (по-іншому не виходить поки) і від постійного сидіння спина передає мені палкі вітання.

    В моєму минулому житті було так багато часу, тепер я то розумію..І на що я його витрачала тільки? Та дивлюся на сплячого синочка в думаю, що сенсу і щастя в тому минулому житті було геть мало)

    Погода теж врочистість: +20 і сонце, ніколи в моєму житті не було такого теплого листопада.

    В магазинах з'являються красиві декорації до Різдва, я дивлюся на них і кожен раз кажу собі не плакати, коли думаю, як та чи інша річ гарно дивилася б у батьківському домі. Життя і Смерть в мене спелися разом зараз, найвищий появ щастя і горя водночас...
     
    • мімімі мімімі x 4
    • Подобається Подобається x 2