Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

В нас попри свято важкий і стресовий день. Немаю сил описувати всі деталі. Маю багато думок, багато питань і мало відповідей. З часом стає все складніше і певно треба щось робити поки є ще що рятувати. Але я не знаю що...

 

аналогічно. Якщо Ви про те, що й я. Якби ж то хтось прийшов і сказав- зроби отак і отак, це правильно. А я сама не маю ніяких думок в голові.

 

дівчата, видихніть...чесслово! всім важко з немовлям. В сім'ї зміни, підготуватися до них нереально, треба адаптуватись. В клопотах за малям не маєш часу й сили на відносини, це ясно, хтось недоотримує уваги, чиєсь его страждає, то треба то его більше залучати до справ))) Мені зараз теж якось поганенько, 3 дні переїжджали, купа речей тягали, малий 3 ночі не спить на новому місці, ще й прививки зробили в той день, чоловіку на роботу, бардак, їжу спалила в незвичній духовці, ще й ці дні..., робота моя висить вже 3 день протермінована, якийсь бардак у всьому. АЛЕ сиджу п'ю каву й думаю, забила б я на ті всі речі, випили б вина, подивилися б якийсь фільм з чоловіком, і той дух напрягу розвіявся б...точно би легше потім робота б робилася. А маю що маю, сиджу зла й недобра... ( треба релакс, бо поїду мозгами скоро. Так що, дівчатонька, не знаю, що там у вас, але відпочиньте фізично і морально, а вже потім щось там вирішуйте. Бо в такому стані нема ніц доброго!

 

За підсумком сьогоднішнього дня - день вдався. Всі бачу готуються до свята. А ми майже не готуємося. Кошичок задекорований ще з минулого року. Вікна мити нема чого і так дощ падає (але я господиня). Ковбаси/шинки забезпечили батьки. Що там ще входить в обов'язковий список справ до Пасхи?! Власне спекти паску - то ся зробить. А чого власне день вдався як я ніц не роблю. Бо, я сьогодні не нервова, то раз. Бо будем мати кріселко для годування, то два. Бо моя дитина мене розуміє, то три (хоча може би то тре під номер 1 поставити).
Не перепрацьовуйтеся!

 

Все!!!!я повертаюсь у звичні дні!!!!)))Ми переїхали і я цілих два тижні була як не я....))))Адаптовуюсь до життя за містом,бо робота,садки,гуртки нікуди не поділись)))Сьогодні як о 8.00 пішла,то в 19.30 пришурувала...роботи-тьма!!!Завтра-післязавтра маємо вихідні,то сподіваюсь до Великодня приготуємось)))

 

Я тут найбільший бездельник. Всі щось роблять, а я на ДП зависаю. Як і очікувалося Тося прийшла і спекла пасочку (Тося - моя мамуся). Так що до свят ми в цілому готові. От тільки жаль, що погода очікується холодна і похмура. Тож ідей на свята нема. Чоловік хоче десь поїхати. Та на диво до своїх батьків категорично не хоче. А в таку погоду хіба десь в гості поїхати...

 

Як і очікувалося, пасочка з магазину - done.
Яєчка фарбуватимемо сьогодні разом з Анютою, бо це ж - такий прикол (я у дитинстві цього чекала ледь не більше, ніж Великодня)!
Прибирання - частково, бо людські сили не безмежні, а сидіти набурмосеною злюкою у стерильній хаті я не хочу. Отут я трохи схитрувала, бо кумів ми запросили аж на Проводи, а на Пасху будемо всі дні самі по гостях ходити, тому маю ще тиждень, щоб трохи доприбирати. Крім того, жевріє надія, що Аня таки піде в садочок, якщо знову чогось не схопить, то процес піде продуктивніше.
Усім гарного останнього передсвяткового дня, не перевтомлюйтеся!
З наступаючим!

 

Христос Воскрес!

Робочий тиждень почався вчора, але вчора був ще дуже "розкачувальний" день, і найголовніше в тій розкачці - я поспала в обідню перерву як же це круто, треба щось вигадати, щоб робити так частіше. Тоді і повернення додому о 20:30, і ранковий підйом до 06.00 не страшні.

Надворі так холодно, що аж не віриться. Дітям в садочок дала рукавички.
Пуховик у хімчистку так і не "іде", все чекає справжньої весни.

Паски смачнющі, і мої і ті, котрими пригощають.

Гарного всім дня і весни у серцях!

 

Свєта пролетіли... Прозище погода на яку я чуюся так ніби мене трактором переїхали, а ковшем від екскаватора дали по голові ...Верніть весноньку, ми будемо чемненькі обіцяю !!!

 

Свята пройшли на позитиві, принаймі так здається якщо дивишся на фото де ми такі усміхнені... Щасливі... Зарядились позитивом і знову поринули кожен в свою рутину я дома, чоловік закордоном ... Лишилась лише щоденна переписка що нас повязує... Трохи сумна і зла, але то таке... Мені звідси нікуди не дітись , я не маю змоги жити так як хочу на жаль, привязана до обставин що склались... От чому в нас в сімі ніхто не може жити самостійно і так як хоче , а всі варяться в спільному котлі незадоволення і постійного бурчання... Мене вже від тих розмов тошнить... Не вміють моі рідні шукати позитив і говорити тільки про хороше, вічно якісь незадоволені життям , всі погані і всі щось ім злого зробили... Я волію мовчати ніж говорити про погане... Ненавиджу оте зависання на прикметах і забобонах , вічно хтось щось наворожив. Як можна в це вірити , забивати голову дурницями... Бррр хочу тиші і спокою, не чути безглуздих розмов... Але нікуди мені втекти, не залишиш ж хвору старшу людину саму, мусиш миритися з іі тараканами в голові... Радує що я вже не кричу як дурна і не переходжу на особисті образи... Реагую різко , але по суті і майже спокійно... Бачу що стала різкіша і твердіша, мій світогляд різко відрізняється від світогляду моіх родичів звідти і конфлікти... Я іх не завжди розумію ... Хочу свободи думки і діі, а не бути роботом що виконує чужі вказівки... Мене це не влаштовує, а рідні думають що все ок , життя вдалось... Може я егоістка... Нехай, я відчуваю що задихаюсь в власній бездіяльності. Мені б втекти на роботу і нехай розгрібається все саме, але я така невдаха ,що і роботу не можу знайти... Може я приречена сидіти дома і всім бути витирачем... Невже в Бога на мене інших планів нема? Хух виговорилась...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Сьогодні цілу ніч думала про одну дівчинку (я тепер вночі не сплю, стою пів ночі, є час на роздуми))). Вчора ввечері прочитала, що зникла одна дівчинка 15 років. Я іі знаю, бо була з моїми дітьми у Вертепі, і їздила зі мною в машині три повні дні. Мали час на спілкування. Мені було так зле від того, що іі нема! Хороша дитина, тиха, спокійна, покладиста (принаймі ще рік тому). Вона зникла 13 числа, заяву написали 18. Як так??? Чому так довго чекали??? Це ж дівчинка??? В голові було купа думок... Там не все просто в сім'ї: батька нема, мама м'яко кажучи дивна, двоє менших братів, за якими вона мала постійно дивитись. Така вона мені затравлена була...
А зранку прочитала, що знайшли, і що це не вперше... І так мені гірко, що просто навіть не знаю як так буває. Шкода дитину, шкода маму...

 

@Ligymunka Анничка, та вже, ніби, з понеділка. Ой вже не можу дочекатися. Воно на мене не впливає, але гуляти тяжко, тим порохом і піском мете, малий в пісочницю біжить ))) діти практично не гуляють, а ми вже так хочемо компаніі ))) а як погодка тепленька, ой, то тоді дітееей на майданчику ))))

 

Не я одна тут не писала в свята)) всі були зайняті
Так вже тих свят чекала, страшне,а вони так скоро пролетіли, не замітно... Перед святами - кілька не доспаних ночей - бо ж купа роботи була до свят, аж тиск підскочив -всіх перелякала... Зате з ремонтами до свят встигли все завершити На свята гості і біганина з тарелями... Після свят - важкість і печія два дня... ніц їсти не хочеться...Одним словом замучили мене ті свята на неділю знов шабаш готується бо в мами день народження нині пеклись пляцки, ну і наступні два дня знов буде купа готовання вже дивитися на то всьо не можу...
Як на мене то всьо проза, і та погода паскудна. і з чоловіком тепер бачимось лише не вихідні, сумую за ним ото прозиськоооо
Врочистість то що наш малючок гастролі дає в животику такі викрутаси чудить і гайморит мій минувся без антибіотиків то теж з позитиву і живем тепер в новесенькій кімнаті, аж не звично-перші дні здавалося що ми в гостях, а не гості в нас
завершу врочистостями, хай не закінчуються ні в мене ні у вас дівоньки

 

Людииии є ще такі сонливі , як я ...??? кави не хочу навіть нюхати , бо мене відкинулооо, а без кави сплю стоячи і сидячи і лежачи і так би-м цілий день проспала, але робота є робота... За вікном сонечкооо і Львів сніг наразі обминув . Завтра вихідний і це буде для мене врочистістю !!! Хочуууу в гори , лежати на коцику і ніц не думати, тілько мріяти-мріяти-мріяти !!!
Всім солоденьких і файних вихідних

 

Є)! Але у мене інші причини - цілу ніч лягаю-встаю-розходжую ногу-лягаю-встаю... І так до ранку! Десь три-чотири таких процеси. Мене вже від цього трясе. І це вже більше тижня! Я зомбі), але вдень таки на годину лягаю спати, щоб не вмерти від виснаження. Так хочу лягти ввечері і прокинутись зранку, або лягти і цілий день лежати, або гуляти, і щоб нога зовсім не боліла. А ще хочу зробити дома генеральне прибирання (але не зроблю, бо воно того не варте, але хотіти можна))). Хочу звичного життя, хочу з псом гуляти в парку, хочу дітей зі школи забирати, хочу по магазинах ходити, нову сумку хочу, хочу...
Ну але поки я дома... стою, то біля стола, то біля вікна, то біля дивану. Має бути опора, і в авто іхати по бруківці чи ямегах - то просто дуже сильне випробування. Ех, але все так не буде.
Бажаю всім здоров'я, бережіть його поки не пізно!!!

 

Мала плюскається в ванні. Для нас то ціле свято після шмарклів раз за разом. Пізно вже, але все таки впросила мене
За одно ще раз підлогу тут перемила, бо то ж як качка
Я пів дня якась розслаблена була, всі хатні справи відклала на вечір. Аж тут "здрасті". Дзвінок в двері, мама приїхала. Їй подумалося і захотілося до нас в гості
Нічо не сказала, але в очах читалося : "що то за ср..ч в хаті і чому в холодильнику миша висить" теоретично завжди рада бачити свою маму, але нині щось не альо вийшло
Тай взагалі "люблю" я непроханих гостей

 

Уявіть, що у Вас через будинок живе свекруха, яка теж любить ось так без попередження прийти. А ще вона посішана на чистоті, а я зовсім ні))). Спочатку мене то дуже напрягало, а зараз якось зовсім пройшло). Це мій дім і мій ср'ч))). Може і думає, але вже нічого не каже))).

 

Чорна хмара якась наді мною.

Сварка з чоловіком, в результаті якої я принципово другу ніч буду спати в іншій кімнаті, а він принципово їсть лише яєшню.

В результаті перепаду напруги комп накрився. Чому УПС не зреагував, я не розумію...

Артемко захворів, має темп., соплі, кашлі.

Планування моє не пишеться. Сьогодні тричі сідала писати, марно, не написала.

На наступні вихідні в мене начитка, до якої треба підготувати купу—купезну всього.

Якось то все так тисне, так висить наді мною, що аж дурно робиться.

Не даю собі ради.

Порад не треба, то я просто вам жаліюсь

 

Це Ви про мене писали)))) Я теж раніше дуже переживала через це, а зараз маю позицію "не подобається? Я нікого до себе не кличу!" А ще мене просто бісить, як вона починає з підлоги збирати якісь ниточки і разом з малою несуть їх викидати. А може я їх туди навмисне поклала! Ох, попаде вона мені під гарячу руку колись!

 

то напевно щось в повітрі. Мій позавчора теж на мене образився. Ну, як образився - спочатку накричав на мене через ще не намальоваиний проект шафи, який йому вже не подобається, потім я висказала своє "фееее" і він об"явив голодовку І не розмовляє зі мною. Ну та голодай чоловіче, ніхто тобі не боронить. Де логіка? Позавчора не вечеряв. Вчора демонстративно снідав яйцями. Приїхав в обід, рився в холодильнику - яйця закінчились, САМ собі зробив їсти, 3 рази, правда з того, що було зготовано. А мені шо - а мені - лафаааа, ніхто не чіпає, відпочиваю собі. Сьогодні в обід дзвонить, я налякалася, що щось сталося в роботі - питається чи поїду в Ашан. Ги-ги, всьо ясно. Голод не тьотка
@Lathorien , @MissO , @Rodionochka , я теж колись дуже нервувалася через те, що моя мама і свекруха побачать мої "порядки". Мама в мене завжди "переходить" через всі шафки і шуфляди. Потім дзюрку мені вистукує, що там щось не так поскладано і т.д. Свекруха теж систематично риється, але тільки тоді, коли мене вдома нема. І як тільки переступає поріг, починає стогнати, як в мене брудно, хапається за швабру і пилесос і починає наводити порядки. Раніше я псіхувала, а потім мені стало все одно. Зараз видаю швабру, насадку на швабру і всі миючі з різними шматами - хочеш мити - мий. Не хочеш - не крути носом. Останнім часом прибирати не рветься. Особливо після того, як собачим рушником повитирала порохи на кухні, а я потім ще раз попросила прибрати чистою шматою і дезинфікуючим засобом. Тепер каже, що не знає що і чим треба прибирати і не хоче наробити зайвих проблем. Реально з роками все притирається. Або я стаю більш пофігістична. Не знаю, ще не визначилася. Або старію.
Свята минули якось нелогічно - гонитвами по цвинтарях. Нажерла за ці кілька днів стільки, що тепер 2 тижні треба буде в посиленому режимі відпрацювати.
Погодка - загадкова. Мама казиться, бо всі вже бульбу і грядки посадили, а вона ще ні. Намагаюся пояснити, що з середи вже має бути нормальна погода і можна колупатися в городі, а не в понеділок, коли ще буде холодно і вітер в голову надує. Наразі не дуже слухає.
Спокійної і сімейної всім Провідної неділі Хто не доїв паску - бігом доїдайте і на тренування, бо до літа залишається 5 тижнів.