Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

мене десь на місяць "нервувань" хватило, а потім просто забила болт. Хочеш - флаг тобі в руки і складай все що бачиш. Був час коли після маминих порядків, я тиждень нічого знайти не могла, нервувалась, мама не розуміла чого я не вдячна дитина бішусь, а потім я поїхала додому, зробила стерильну чистоту в хаті, то мама ще досі не всі речі познаходила, але урок засвоїла - якщо щось кудись перескладувати, то треба зі мною узгодити.

Сестра! Я правда зараз від городів відсторонена, на 8 березня так садок пограбала, що потім 2 тижні з температурою відлежала, а мені зараз хворіти взагалі нізя...Але мама мозги промиває "ай як то буде, всі городи посаджені, а в нас ні...". Вчора десь після обіду сусідка надоумила сьогодні картоплю садити...ноу коментс, сусідка сама коней знайшла, ще одну тітоньку яка картоплю посадить і ми навіть до моменту коли фіра картоплю забирали не розуміли що діється. Город посадили досить чудно, коні на подвіря приїхали - дощ накрапає, мамі вже тої бульби не треба, сусідка каже або нині або ніколи, тільки коні з подвір'я - сонце виглянуло, вітру не було і за годину вся картопля посаджена, люди тільки на подвір'я - відразу буря зривається, сонце заходить...
а мене оставили обід готувати...було весело, але нічого, за 1,5 години обід на 6 людей зробила

 

А в нас все посаджене, сидить в землі дубіє! ... З чоловіком теж посварилась, день по дулась, наівно думаючи що буде якась реакція... Реакціі нема, в мужа депресняк бо поіхав і сидить там без роботи ще й хворий, ну хто ж знав що в квітні в Відні сніг падатиме... Мені теж бракує переписки , тож помирились, але я досі в ауті, нє ну нормально лишити привезені гроші в свекрухи в хаті... Але сказав що приіде і дасть мені і роби собі з ними що хочеш... Мда якби я жила на квартирі таких проблем не було б , все було б в моіх руках , але коли я на ту кваритиру зіду бог його знає... Нині зранку мені заявили що я не так гречку зварила і заголосно топаю по хаті... Я випала в осад від таких слів...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Моя мама сама не любить прибирати , то і в мене не дуже рветься, може спитати , що я можу зробити і чим помогти , а от приготування їжі і дітей відвести в садочк -забрати- погуляти, то вона з радістю... Але мені всеодно неприємно що мама побачить безлад, бо я до одруження любила шоб всюди чистота і порядок і братів "строїла " заставляючи складати речі на місце і сміття виносити вчасно і собаку вичісувати і пилососити і горнєта на місце складати .... А тепер з малими дітьми попустилася і дякую Богові, що можу підтримувати хоч якийсь порядок ..... Перед свекрухою також спочатку було неприємно, то перші роки перед приїздом прибирала до 2 ночі, потім могла від перевтоми тиждень відлежати , дурепа , нє .... А зараз троха помудріла, роблю те що можу , а решту звиняйте -не подобаїсі не їдьте або ставайте і самі робіть....

 

в мене якось з малечку такий принцип, довго маму перевчала. Щоб так на 100% перевчити то не вийшло, але вже трохи з тим успокоїлась. Якби Ви знали скільки скандалів було за білення дерев...Дякувати Богу у Києві і у Львові того року заборонили білити, то мама навіть не чіплялась. А то городи посади, садок пограбай, хату прибери...ледь ногами волочиш, а тут ще ті дерева...три роки з мамою воювала, купу статей їй нашукала (я дітьо ліниве, мені треба на 100% знати для чого то треба, аж потім буду робити), минулого року не білила, але крізь зуби шипіла, а цього року сама сусідці статті показувала і казала що то без толку...Дерева покропили, но вже не білили...

Ой та погода...то здуріти можна, вийшла з дому в пуховиці душно, зайшла до автобусу, то думала що замерзну

в мене хутряний комір великий і він добре гріє, то я вже на весну то скинула, а в пуховикові без того коміру таке декольте...що без коміру і в теплу погоду не дуже комфортно

. Сиджу, чайочки попиваю, і так нічого не хочу робити, що просто капець, навіть переодітись лінь. Тут ще подружка мозок виїла на релігійну тему, певно треба всім говорити що атеїстка і не псувати собі нерви

ну нє, ти з села, то ти по релігії маєш знати більше, але те що ти кажеш то мені не подобається, тому ти погана християнка і взагалі як то ти можеш бути хресною!

.

 

Врочистість - ми всі живі
Цікава подорож, гарний відпочинок, і було якось недоречно зупинятись на ніч в готелі за 100км від дому, коли чоловік після смачного обіду сказав, що його тягне на сон.
Перші секунди я думала, що ми посуваємось на обочину, уступаючи комусь дорогу. Коли на швидкості 100 км/год колеса торкнулись трави, я зрозуміла, що щось не так, заверещала, як ніколи раніше, і різко крутанула кермо вліво
Чоловік дякує, що завдяки мені ми вижили.
Ми всі розуміємо, що у цій місцевості у нас не було би шансів.
Я картаю себе, що не наполягала, щоб їхати далі самій.
Доцік зараз сама розбирає валізки і закладає пральку -вона дрімала, нічого не бачила, і прокинулась тільки від мого крику, але бачить, які ми зістресовані і що нам потрібна підтримка
А ще я хороша актриса, бо захопливо розказувати мамі про подорож, і усміхатись в камеру, коли в тебе трясуться руки -ще те мистецтво
До чого я? Ті всі проблеми діти_мами_свекрухи_чоловіки_шефи_сусіди_гроші, то така ф..гня, коли життя висить на волосині, і ти не маєш жодного впливу на ситуацію.
Подзвоніть своїм рідним, обніміть чоловіка і дітисьок, бо секунда - і завтра може не бути. Дякую Богу, що врятував нас!
Вибачайте за мінорний допис, всім

 

до цеpкви сходили, в театpі були, в кафе солодощі їли, цукеpки(пастилу) купили, піцу

2 штука

спекли - в дитини нині жизнь удалась. ну і в нас заодно
вихідні видалися сімейні-сімейні. субота якась на диво ненапpяжна-міні пpибиpання і випікання яблучного таpту не рахуються. зате потім була пінна ванна, книжка і спокій
а заpаз проза-сиджу колупаю готую заняття на завтpа. ага, отака я працьовита, працюю поза домом аж pаз на місяць, але чемно тpуджуся онлайн щодня
отож нині(бо вже понеділок) ввечеpі топаю на pоботу. свою банду залишаю бабусі_таткові. най ся тішать

ага, і в мене намічається візит свекpів. добpе, що запланований заздалегідь. тому з вівтоpка почну готуватися

моpально

і ваpити_пекти_мити_прибиpати

cказала я і сама собі не повіpила, бо толку з того прибиpання заздалегідь... моя банда все за 5 хв pозгpомить заново. тому попідкидаю все для загального позитивного вpаження за 5хв до приїзду гостей))

легкого і прибуткового усім pобочого тижня!

 

Моя неділя була не схожа на останні пару тижнів - мали гостей. Колись мені то так набридло, що кожної неділі хтось приходив. Але вчора було добре - переключила свою увагу. Усі мамі дуже допомогли, я навіть встигла перед приходом гостей годинку поспати, що взагалі для мене не реально, бо та година завжди найбільш загружена))). Все було скромно, але був салат, мясо та гарнір, і навіть тортик, який спік та намазав мій синочок). Всі були здивовані. Таки є якісь позитивні моменти в моїй хворобі). Сьогодні зранку покликала меншого. Його зранку з ліжка можна лише стягнути, і доволочити до кухні). А сьогодні попросила про допомогу - і він сам!!! встав і прибіг)))). Для мене це щось з області фантастики!
А ще мені треба сьогодні зробити героїчний вчинок, перебороти свій панічний страх і біль та забрати дітей зі школи. То як такий переломний момент - зможу чи ні. Маю можливість спробувати. Як нє, то нє. Буду тоді просити родичів.
Так чекаю завтра, коли нарешті стане трохи тепліше. Чомусь мені хочеться вірити, що з приходом тепла стане добре у всіх відношеннях).
А ще дуже вдячна Богу, що маємо можливість зробити приємно одним дуже хорошим людям. Вчора нам таки вдалось іх ощасливити))). Це як про щось мрієш, але тобі здається, що то нереально, а потім бац - і воно просто падає на голову))). Дуже сподіваюсь, що наша ініціатива не призведе до чогось поганого))). Бо ініціатива, як то кажуть, карається))).
Бажаю всім тепла і можливості комусь допомогти перетворити мрію у реальність, навіть саму малесеньку)))! Бо деколи добрий копняк під д'пу - то є то саме необхідне, що від нас чекають))).

 

Я ще в купочці.
Моя пташечка в животику ще дала відбути дні народження старшої і чоловіка. І однокласниць, і сімейні святкування вдалися з мінімальною моєю участю. Ще навіть звітній концерт філармонії меншої відбула. Але під кінець 3-ї години у філармонії вже я не могла зручну позу на кріслі знайти. Солодке замовляла (треба таки духовку купити), столом свекруха займалася (згадай молодість - організуй пригощення для синусі) Квест кімната і кафе для однокласниць спокійно організоване, виставляння на роботі теж замовлене, прийшов під ранок після душевного святкування з колєгами ще після роботи, родинне святкування організовано свекрухою з моїми ЦУ. ВОпщім, я не замахана і здорова, всі іменинники ощасливлені, все відбуто. Тепер всі просто чекаємо і заглядаємо мені у очі.
Завтра на огляд до лікарки-акушерки знову. Мені вже страшно. Все вже ральніше і реальніше з кожним днем. Скоро візьму на ручки свою пташечку. Зі старшими до цього терміну я не доходила. Ця буде чемна манюня

 

Я так говорила, коли носила найменшу, вона в животику була дуууже спокійна, не товклась, не підпирала, спати давала, найлегше і найшвидше від всіх народилась. А потім це маленький монстрік, якого всі бояться, слухаються, і втікають. Як кажуть старші дівчата - виборює місце під сонцем.
Але ваша манюня буде чемнятко

 

У вихвалялки ще не йду, рано), але мушу похвалитись! Я це зробила - я вилізла зі своєї шкарлупки. Увімкнула на повний голос "Файне місто Тернопіль"

@Vinnytska, дуже Вам дякую за підтримку!

і через біль та страх поіхала за дітьми. Так що я герой! Як вже дуже сміливості наберусь, то ще може наважусь завтра в басейн поїхати. Ну але то ніч покаже). Надія таки є. І музика (особливо на весь голос) може таки біль притупити))).

 

Свята пройшли, день народження мами відбули і на тому ся скінчили врочистості доїдання пляцків, салатів і голубців підходить теж до завершення нині отримала книжки від КСД - буде чим себе зайняти, а то справ в дома мені не дуже доручають, бояться за мене і внучка майбутього
То сьогодні трошки полазила по городі з бабулькою - посадили кабачок і фасольок різних...А тепер маю мега складну справу - пильную маленьких ціпляток з квочкою бо в нас котяче нашестя-4 штуки- чатує на куряток- їх аж 26 штук а квочка якась зелена,не опитна не вміє від котів відбиватисьто я страж порядку нині.
Вже склала плани на вихідні- вибратись до Львовамужа на кавалєрку зводити бо чесслово,дах їде від нудьги в селі коли весь час була у Львові то хотіла до дому, а тепер навпаки, всьо тут нервує і хочеться втікти деколи з домукожен з своїми тараканами в хаті
Короче понаписували тут як з переляку добре що весна згадала що вона весна, і стало сонячно і тепло! а решта всьо буде добре, мусить бути добре

 

З врочистості- звикаю до нової роботи і колективу, сам колектив мого віку, веселий і комунікабельний, думаю, спрацюємося З прози- чоловік посварився з вихователькою в садочку- в пятницю Володя прийшов у брднющій курточці (вранці дала чисту, зняла випрану) і порвав кросівок, ще в групі чоловік його добряче висварив, а вихователька сприйняла все на свою адресу, ще у понеділок вранці мені висловила своє "ФЕ", що то в мене чоловік такий скандаліст (хоча це її обовязок в садочку за дітьми дивитися)... добре, що ще тільки до червня малий ходить в садок... Але Марічка після ясельної групи потрапляє до неї в групу ...

 

Прийшло тепло і ми нарешті вийшли з хати... Досадили городину , погуляли, побавились. Мама мені роботу купила, 10 куряток... Тепер маю іх берегти ві своєі доці і котів ... Мало мені мороки, і так мені з того толку ноль... Але нічого. Я то вигодую і з почуттям виконаного обовязку втечу в місто... Тільки коли це ще буде, так що слухати мені яка погана ще довго...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Написано як про мене... Хочу втекти ,а нема як і в кожного своі таргани... Весело...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

уф, ну і ранок!
встала я о 06:07, бо мала одну важливу справу заплановану. Повернулась додому 07.00, зібрала чоловікові обід на роботу, Дмитрикові ланч до школи, Сергійкові і Вірусі одяг в садочок попрасувала. Така вся крута, все встигаю, типу і тільки маленьке дурнувате відчуття, що щось забула таки.
Вийшли в садочок раніше, як і планували. Прийшли - ось воно: у Віруні нині гаївка і треба вишиванку. А вишиванка - де? правильно, вдома на дверцятах шафи, приготована. Але ж то була пробіжка - з візком і Вірусею в ньому додому, назад до садочка, перевдягнути її, зберігаючи позитивний настрОй (дуже мені важливо, щоб діти йшли в садочок радісні), і - на тій же швидкості назад до хати, де повторює уроки перед школою Дмитро. Легенько перевірити його на знання, що таке Червона книга, вдягти його, поки він філософствує і встигнути вчасно завести до школи.
Потім - знову бігом (треба таки купити собі якийсь трекер, бо нині я вже пробіжку відбула, по ходу, аж цікаво, скільки пробігла у всіх тих гонках) - додому. Душ, кава, прасування сукні на роботу... і в офіс пішки йти вже чомусь не хочеться Мораль: яка б дрібниця не була, записувати в календар треба ВСЕ.
Прекрасний день починається.
Все найкраще попереду.
Посміхайтесь!

 

може Вам якусь таку штуку треба?

Я офіційно в декреті! Можна починати пакувати торби...

 

Написала в неділю цілу поему з купою негативу тому не запостила. За пару днів мене вже трохи попустило. Тож після самоаналізу тепер коротко зафіксую. Якщо подивитися зі сторони, то вихідні були чудові. Я не сиділа вдома, сходила на ДН до подруги, зїздили в село до чоловіка. То в чому ж річ?! ДН було чудове, та була я там раптом 2 години, бо дитина з татом набулася і хотіла вже інших розваг. А я , перестрашена мама , боялася, щоб вона не почала плакати, не вмію її забавити, особливо коли багато людей. Навіть не знаю хто більше стресує: вона чи я. І то ще пів біди. Серед гостей була ще одна молода мама, яка абсолютно не переживала, що не дасть собі ради. Правда вона вже мама з досвідом.
Друге, неділя. Приїхали ми в село, свекруха малу одразу на руки та ще й почала по всіх кімнатах носити. Нова обстановка + мами в полі зору нема = 1,5 години істерики. І знову ж таки я не могла її заспокоїти поки чоловік не випхав маму з кімнати. Тоді малеча заснула на 3 години! Я знову злякалася, бо то їй не властиво. Згодом все проаналізувала, зрозуміла, що зробила не правильно. Згадала моменти коли таке було і з моєю мамою. Але ж до мене доходить на п'ятий день ((, не маю якоїсь мамської інтуїції. Коли ж вона з'явиться ?! По дому ж теж щось треба робити, тому мушу трохи малу залишати на руках бабусі чи дідуся. Нервуюся в такий момент страшне, бо таке відчуття, що мало уваги приділяю дитині. Хоча розумію, що не можу малу посадити в слінг коли мию підлогу чи ванну з хімією. Ех, сподіваюся мене трохи попустить. Та що казати, зараз легше ніж навіть місяць-два тому. Я тоді ще нервовіша була, бо приходилося відгавкуватися на різні "потрібні" поради: дай дурачок, водичку і т.д.
Вийшла мішанина прози і врочистості ))

 

А якщо попросити чоловіка/маму/тата помити ванну з хімією? То ж не є щось надважливе, якщо воно Вам забирає спокій душевний, а дитина істерить... Може Вам варто на якийсь час забити на те що Ви колись робили по дому, і присвятити себе дитині, вона ж не завжди буде така "мамина"

 

Власне мала не істерить (до моїх батьків вже трохи звикла і якийсь час може побавитися з ними, навіть хоче ще чиєїсь уваги), то більше я нервуюсь. Та й я не так часто таке щось глобальне роблю. Інша людина десь би певно і не згадала за то. А в мене якесь "весняне загострення" ))

 

Дитина росте.і кожен раз буде якесь інше самонакручування.. такі всі мами перших дітей кажуть..