1 вересня

Сьогодні вранці не спалося всім... ще звечора на нас чекали випрасувані вишиваночки, спіднички та штанці. Ляна дуже хвилювалась, а я мабуть хвилювалась не менше, щоп"ять хвилин поглядаючи на годинник. А час неначе працював проти нас, постійно наближаючи ту хвилину урочистості і тремтіння, коли моя маленька донечка стане школяркою.
Ось і шкільне подвір"я, переповнене старшими та маленькими школяриками і батьками. Виглядаємо нашу вчительку... ось вона- така святкова, усміхнена і ніжна, як мама. Так хочеться, щоб вона стала для моєї донечки другою мамою, щоб вона полюбила школу, щоб з захопленням чекала на цікаві уроки і з задоволенням робила домашні завдання. Але це буде згодом. А сьогодні у нас свято- для нас звучить перший шкільний дзвінок- такий урочистий, дзвінкий, незабутній. Щасти вам, дітки, і тобі, моя маленька школярочко!