Маленька історія 2. Маленький мононуклеозний хлопчик

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 491

моя ОДП по місячних (реальна) була 4 жовтня. це була п'ятниця, чудовий золотий осінній день. День, якого мій солодкий Їжачок прокинувся зі страшенно розпухлою шийкою і блискучими від температури очками.
Лімфатичні вузли роздулись просто на очах, і я лише шоковано спостерігала, як Сергійчик, важко дихаючи, смокче моє молочко і довірливо горнеться до мене. З ним коло грудей сіла лопатити інтернет, чим загрожує новонародженій дитині паротит (по вигляду запідозрила саме паротит). І інформація була настільки протиречива, що я миттю вдягнула дітей, сіла в машину і за 10 хвилин була у поліклініці. Ми відвідали інфекціоніста, який відразу запідозрив мононуклеоз. Тільки цього не вистачало.. мононуклеоз - це ж ще тиждень капець важкого періоду, потім ще тиждень помірно небезпечного, а потім місяці реабілітаційного...Але хоч щось добре - паротит відкинули одразу.
у понеділок, в 40 з плюсом тижнів, я забрала аналіз крові з лабораторії і сіла на сходи. 24 мононуклеари. Мононуклеоз в тяжкій формі.
Дільнична лікарка м'яко радить антибіотик. Я проти. Я ЗНАЮ, що йому не потрібно антибіотика. Тільки пиття і спокій.
В нас був важкий тиждень. вночі температура доходила до 41, і я думала, що зійду з глузду. Збивали. Їжачок плакав, горнувся на ручках. Відмовлявся пити, ми боролись за кожен мілілітр рідини, 10 чашечок, 10 трубочок, всі дозуваліні ложечки і стаканчики були задіяні. Вночі, носячи малюка верхи на величезному животі, я з жахом думала, що буде, якщо пологи почнуться нині. По очах коханого чоловіка бачила, що він думає те саме. Але старалась не впадати в паніку, молитись і довірити все Богові. З одного боку, треба почекати, поки він одужає, мій лялюсик. З іншого боку, з кожним днем "протерміновуються" мої візити в ЖК і час госпіталізації, і накопичується море харящих запитань...
кілька разів за цей тиждень перездавали кров. І от, остання здача 17.10, мої 41+5 тижнів. Я дуже тішилась, коли йшла за результатом. Температури вже не було, і я дуже хотіла почути що - так, ми впорались без антибіотика. Спробую пояснити. Я не є тупо противницею ліків. Просто призначення АБ при вірусних хворобах - і так завжди під питанням. А крім того, я ВІДЧУВАЛА, що моїй дитині не потрібно того. І не хотіла у свох відчуттях помилитись.
І тут - мені кадуть, що по аналізу - прогрес є, але невеличкий. І нам дають без антибіотика ще часу до понеділка, а як не буде значного покращення - то п'ємо. Я йшла додому як побита. Тому що не розуміла, як так може бути: я бачу, що Їжачкові краще, а вони кажуть, що - ні... тут ще і рідні трохи піднаїхали, чого це я не лікую дитину. А він і далі нямцяв і нямцяв потрошку з мене молозиво - скільки вже було, небагато. А очка з кожним днем блищали все веселіше.
У понеділок зранку в мене були сильні перейми. я вдягнула крихітку - і татко звозив його на аналіз крові, а потім - назад, а потім - поїхав на роботу. О 13.00 я мала подзвонити в лабораторію по результат. І попри те, що вже майже добу мала активну родову діяльність, я не могла заспокоїтись щодо Сергійка, поки не почую... як же я мріяла почути. І нарешті - 13.00, а в трубці - веселий голос лаборантки: "це та мамочка, якій вже от-от родити?" вочевидь, поки Їжак віддавав крапельку своєї крові, чоловік і лаборантка трохи спілкувались. "так - ледь витискаю з себе, - це мама того ... маленького мононуклеозного хлопчика... будь ласка, скажіть, як він?" Секунда як вічність, але наступна перейма практично безболісна, бо ж я чую: "аналіз майже як в здорової дитини! ні лейкоцитозу, ні мононуклеарів немає ЗОВСІМ!" я ледь не плачу від щастя. Я була права, я весь цей час вірно відчувала його - і Наїжачений Клубочок поправляється. Лаборантка вже хотіла класти слухавку - і раптом питає: "а може таке бути, що Ви народите сьогодні?" я: "ну... можливо". вона: "то хай Бог береже Вас, все у Вас буде добре, а за хлопчика не переживайте, бо він поправляється".
я відчула, наче від мене відчепили баласт і великою кольоровою повітряною кулею полетіла в своє небо.
Віруся дочекалась, поки братик одужає - і аж тоді прийшла до нас.
  • Rostok
  • vernata
  • Kerzenlicht
  • buhgaltersha
You need to be logged in to comment