найважливіша підготовка

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 737

Поволі, хоча, де ж там - поволі! Блискавично підкотились ми з Цяточкою моєю до терміну, коли вже час починати активно готуватись до її народження. Термос, малинові листочки... нерафіновані олії... Ванна, масаж ,вправи... не те.
Тобто, не те щоб зовсім не те :) але найважливіша підготовка цього разу для мене все ж в іншому. І працювати над відкриттям треба теж по-іншому. Цього разу нічого не піде без відкриття... душі, яке в сантиметрах не виміряєш і чайочками не простимулюєш.
Минуло 2 тижні від того дня, коли ми потрапили на УЗД - і дізнались, що наша ляля - дівчинка. Мені не соромно зараз казати про те, що я була в шоці. Мені не соромно навіть за те, що з тиждень я сподівалась виключно на "неточність дослідження", і практично бачила картину: чоловік тримає на руках новонароджене крихітне і каже: а це ж таки хлопчик! А за що соромно - за те, чому саме я так настрашилась цієї новини: за те, що я дуже боюся і дуже не хотіла б мати такої доньки, якою є сама.
В житті я так звикла захищатись, що, напевно, дійсно часом буваю безсердечна. Боюсь, що мене можуть вдарити. Часом перевищую міри самозахисту. Нарощую сили, м'язи, розум, гострослів'я. Збираю гроші. Будую мури навколо себе і своїх дітей, за яких боюся ще більше, ніж за себе, бо якщо я почуваюсь беззахисною - то якими ж мають почуватись ці м'які клубочки з круглими оченятами і пухом на голівках? А вони дивляться на мене - і вчаться... вчаться страхів? Вчаться боятись поразки? Боятись любові? Не хочу так більше.
Напевно, час прийшов це сказати.

Сказати мамі. Мамо, пробач мене, будь ласка. Напевно, не буває стабільних, повністю зрозумілих і однакових стосунків між людьми. І напевно, ніхто не може робити тільки правильні вчинки, тому неможливо застрахуватись від усіх можливих непорозумінь на майбутнє. Але я не хочу більше виправдовуватись і перестраховуватись. Я хочу, щоб ти знала. Що незалежно від того, чи погоджуюсь я з твоєю думкою в конкретній ситуації, я дуже тебе люблю. Що незалежно від того, чи хочу і чи буду я наслідувати твій приклад в житті, я завжди буду вдячна за те, що ти для мене зробила. За моє чудове дитинство. За внутрішній камертон, до якого я настроюю свою інтуіцію змалечку і дотепер. за твою любов, яка все така ж сильна і зараз, коли любити мене так непросто. За всі ті найважливіші речі, які неможливо перелічити навіть за цілий день. Пробач мене, що захищалась від тебе стільки років.

І сказати Цяточці. Малюся, для мене все одно незвично, що новонароджена дитина може бути дівчинкою, так що мусиш пробачити нам з татом, якщо часом забудемось і будемо лоскотати тебе з криком "хльооопсііі!!!" :) Але ми чекаємо тебе і любимо не менше, ніж твоїх солодких братиків. І я обіцяю тобі, що буду тобі не гіршою мамою, ніж мами інших дівчаток. Ляльки і ляльковий візочок в нас вже є, сподіваюсь, тобі сподобаються. Ну і машинки з мячиками тобі теж будуть цікаві, я сама часто бавлюсь тим всім з щирим захопленням. А які в нас гелікоптери на пульті! Думаю, поки твоє крихітне волоссячко відросте, я навчусь робити зачіски і вплітати стрічечки. Так що - рости, розвивайся, а там прийде час - і приходь до нас, чекаємо на тебе і любимо дуже.

Багато чого довелось передумати і переоцінити за ці буквально 3-4 останні місяці. Я ще багато чого не вмію. Але боюся своїх незнань і невмінь значно менше. І не збираюсь більше ховати свою вразливість за залізобетонним муром.
  • SoloGalka
  • Samhayne
  • Rostok
  • Mammy
  • Margarett
  • Людок
You need to be logged in to comment