пробач мені, малюся

От уявляю я собі. Всякі ж бувають випадковості. Виросте Сергійчик, полізе в нет, хтось підкаже щось - і почитає він про своє народження тут, в темах і щоденнику. і подумає: "мама ніколи мене не любила.я приніс їй тільки страждання". То неправда. Хоча, егоїстична мама дійсно була така прибита тим всім, що перші твої 3 міс злетіли як під якимись ліками, та я люблю тебе дуже сильно. І хочу про це розповісти.
Коли я йшла на операцію, я вже знала, ЯКІ ВОНИ - ті лялі. За годину у мене буде ляля! - сказала я собі, щоб припинити істерику.
І коли відкрила очі з наркозу - одразу спиталась: "з Сергійчиком все добре?" - і всі посміхнулись, і сказали, що у мене дуже діловий вид для мого стану.
Я годину поспіль просила принести тебе. І от, мені принесли згорток, який я тут же розгорнула і запхала до себе під ковдру. Ляля! Втиснута в одяг розміру 56, мяка і товстенька лялечка. Шапочка теж замала, завязочка ховається у складці на шийці... а пахне так - маленькою білочкою, яка гріється на сонечку у сосновомі лісі. У тебе оксамитова спинка, тоненькі пальчики і товстенька дупця. Твоє волоссячко за вушками так смішно крутиться. Щічки і носик набряклі.А за пару днів личко розправилось і на мене поглянули такі очка! Наче дивився і думав, чи то давати мені в кредит мільйон фунтів стерлінгів, чи ні...
Я знаю, що перші дні годувала і носила тебе на автоматі. Пробач мене, малюся. Це не твоя справа і ти не мусиш цього розуміти. Але я чекала тебе, рада тобі і страшенно тебе люблю. Насолоджуюсь кожним днем з тобою. Тим, як ти сопеш у сні, тим, як ти повзеш. Тим, як смієшся і як лопочеш.
Пробач мені те, що я довго не могла запамятати, як ти виглядаєш.
Пробач мені, що перший місяць твого життя я зовсім про тебе не думала.
Мій солодкий їжачок, ти зараз спиш, а я все думаю, як же швидко ти виростеш. Рости щасливий, я тебе люблю!