Прокинулось - і хоче на ручки :)

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 459

Топ-топ-топ босими лапками по лінолеуму... очка заплющені, війки довжелезні, рожеву щічку відлежав на подушці. Заходить навпомацки на кухню. Я, щоб виграти пару секунд часу на миття рук, починаю примовляти: "А хто ж це прийшов, а чи не мамин солодкий їжачий колобочок? А може, це Сергійчик?" Лялюх привідкриває одне око, розуміє, що скоро вже півхвилини як мамка сміє не брати свого солоденького на ручки - і вдихає побільше повітря, щоб чимголосніше заплакати. Скривилось... Хапаю його швидесенько, воно прилипає до мене голим животиком - і сопе, віддихує образу. Його тримати так зручно, наче на моєму тілі спеціально передбачено місце для Їжачка - і він входить туди як маленький пазлик. Ручки мнуть моє волосся. тихенько перетягую його за спину, примотую слінгом, накидаю халат - і продовжую готувати нашому таткові обід на роботу. А на спині гаряче тулиться, возить туди-сюди зефірним носиком, робить бу! в єдину тверду частину маминого тіла солодке, мале щастя.
Коли ночуємо десь в гостях, всі починають відмовляти мене від того ранкового носіння - "Тобі ж тяжко, тобі ж не можна". А воно прокинулось - і хоче на ручки. І мало кому можна пояснити, як сильно я теж хочу його взяти і притулити такого запашного зі сну, наче свіжовипечена здоба. Так, це я, я я я я хочу його носити! Воно ж зовсім вже недовго буде таке мале. От стане як Дмитро - хитромудре, без дулі не підходь. "Як тебе звати?" "Дмитро. Ігорович" :). Хоча, Дмитро Ігорович зранку теж каже: "Хочу під халатик" - і тоді я сідаю на підлогу, худенька тверда дупця Дми плюхається мені на коліна, і тут же, незадоволено бурмочучи, підповзає Ї - і теж втискається мені на коліна коло брата. А ляля в животі скаче, мені вона уявляється з тих рухів маленьким гумовим м'ячиком-пострибунчиком, який літає по животі і тлумить куди попаде. Мій халат зранку - то точно рукавичка з казки :)
Сьогоні зранку ходили на процедури з Дми в поліклініку. Слінг за спиною, Дмитрух за ручку. І каже бабця в ліфті: діти, бідна ваша мама... А я кажу: та чого ж бідна, коли багата :) Чи є краще життя, ніж отак скрізь з ними лазити, вдома бавитись купою машинок і спати під їхнє сонне сопіння-бурмотіння? А потім - ранок знов починається зі щастя. Щастя прокинулось - і хоче на ручки...
  • Margot
  • WEDLADY
  • Maksli
  • Mammy
  • карапуз
  • Ligymunka
  • Vittoriya
You need to be logged in to comment