спогад, посипаний блискітками

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 2130

Ми з Віренятком зайшли до МАФика, в якому ремонтують одяг. Надворі світило сонце, таке тепле, що лише кут падіння променів на землю видавав: скоро зима. Я люблю всі пори року, і кожен день кожного місяця. І маю на це безліч причин. От зараз достатньо заплющити очі і принюхатись - і тоненький запах згорілого листя (який сам по собі не є приємним, звісно), і відтінок запаху цитрусів з сусіднього кіоска, і запах самого повітря цієї пори говорить про наближення зими і зимових див. Стільки приводів мріяти і очікувати..
В моїй голові завжди стільки думок, що ніколи не нудно чекати. Чекати на автобуси, на чергу, на будь що. І цього разу ми теж чекали, з цікавістю роздивляючись навкруги. На вішаках - помічені булавками речі для перешивання. Верхній одяг, костюми ,якісь сукні. Маленький худенький продавець пірнає в ті вішаки - і десь там на дні шукає потрібну річ. А поки він "плаває" в одязі, вішаки коливаються, кольори і фактури тканин виграють на пастельному денному світлі.
Раптом один з вішаків блиснув так яскраво, що я озирнулась, чи не загорілось щось. Це була сукня з багатьох шарів шифону, обшита стразами і вишита люрексом, блискучіша від самого блиску. За кілька секунд сумнівів не лишилось: це - сукня для бальних танців. Коли її порухали, то тканина навіть видала специфічний запах конкурсу з танців - паркету, натертого воском і лаку для волосся. І мені пригадалась моя власна сукня. Мої танці. Мої історії шляху до перемог, спортивний гарт і паркетні інтриги, маленьке віконечко у світ краси руху, яке відчинилось для мене.
Сукні в мене тоді бути просто не могло. З простої фінансової причини. Адже попри те, що мені вдалося заробити трохи грошей, сума була нікчемно малою порівняно із цінами. І тут - як у казці: я отримую можливість ще трохи заробити і того ж дня лунає дзвінок від мого тренера і за сумісництвом - модельєра. "Є дещо для тебе. Прийди, хоч поміряєш".
І от - я у казці. Ціла кімната, завішана до стелі золотими, блакитними, чорними, лимонно-жовтими і полум'яно-червоними сукнями з пір'ям, з камінням, з блискітками. Блискіток тут стільки, що навіть на килимі валяються. А Н.В., як маг у своїй кімнаті чарів, задоволено дивиться і на свої творіння і на отетерівшу мене. Навіть боюсь запитати, що мені можна поміряти. Та він, вгадавши запитання, вихоплює з тих всіх багатств сукню, якої я навіть і не бачила на тлі інших. Вбираю її акуратно, ледь даю раду з відкритою спиною і шлейками-невидимками на ній. А тоді несміливо піднімаю очі на дзеркало.
Ніжно-блакитна, з переходами кольорів від майже білого до кольору морської хвилі. Не пишна, але при рухах коливається, розкривається, подовжує кроки та лінії. Прозорий ліф, обклеєний блискучими синіми камінцями. Камінці треба доклеїти, шлейки треба дошити, але... але я в житті не могла уявити, що вдягну щось подібне хоч на хвилинку.
- Сидить, як на тебе шита, - з'являється в дзеркалі позаду мене високий силует Н.М., - і скажу тобі по секрету, можу вмовити власницю на нижчу ціну.
- Наскільки нижче?
Він озвучує. І додає:
- Плюс моя робота, ну я теж зроблю тобі знижку.
І в мене опускаються руки. "плюс моя робота" ніяк не вписується в мої можливості, мені і на ціну-то треба розтермінування. Домовляємось на "подумати до п'ятниці", і звісно, до п'ятниці нічого не змінюється. Після тренування думаю, як би сказати це, але на очі навертаються сльози. Помірявши, побувши в цій казці, відмовитись... не знаю, як. І тут Н.М. сам підходить до мене і каже:
- То скільки, ти казала, в тебе є? Значить так: завтра забираєш сукню, оплата протягом місяця і не дай Бог комусь розповіси, що я перешив її для тебе безкоштовно.
Так небесно-блакитна сукня стала моєю. Попелюшка потрапила на бал. Всі конкурси, які я в ній відтанцювала, здаються тепер якимось сном. А як блищали ті камінчики у світлі прожекторів! А як ми летіли над паркетом,натертим воском. А як у залі пахло косметикою, кавою і мікрофонами! Так, мікрофони мають запах...

Кравець з ремонту одягу кілька разів кликав мене на прізвище, щоб повернути у реальність. А мене так затягнуло у спогади, посипані блискітками. Нещодавно ми з МужчиноюМоєїМрії всерйоз замислились над тим, щоб за пару років повернутись у танці. Адже "колишніх" танцюристів не буває.
Стільки всього є, що згадати. От нині згадалось про блискітки. І про те, що в богемно-стразовому світі є справжні Люди.
Щоправда, блакитні блискітки мені в моєму танцювальному майбутньому будуть вже трохи недоречними. Настане час об'ємного темного шифону і претензійного гіпюру. І попри те, що зішкребати копійки на сукню вже не доведеться, цінувати її я буду так само.
Бо диво потрібно цінувати.
FourSeasons, veroni4ka, exmargarytka та 29 іншим подобається це.
  • Magnit
  • cjomcjomka
  • Raven
  • Apelsynka
  • Veresk
  • cjomcjomka
  • cjomcjomka
  • катенок
  • Happy Fiancee
You need to be logged in to comment