Те, чого не треба забувати

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 1064

Я любила його сильно. Так, що вночі обіймала подушку, бо мені снилось, що можу пригорнутись до нього. Мені не вистачало його весь час, що ми не були разом. А разом ми могли робити все що завгодно - від куховарства до ремонту машини.
Я ніколи не бачила, щоб люди так підходили одне одному. Де в нього був плюс, там у мене був мінус. В мене волосся світле, а очі - темні. А в нього - навпаки...
Щодня шкодувала, що не вмію малювати. На фотографіях він не виходив таким, як в житті. Хотілось мати біля себе маленький портретик - аквареллю. Колір ультрамарин вигадали спеціально для його очей. Такий колір, як море - коли дивишся з-під води на полуденне сонце.
Він телефонував - і мобільний гудів, як радісна бджілка . Я щовечора бажала йому надобраніч СМСкою.
Я боялась не встигнути за ним - він дуже швидко розвивався, так багато всього вмів, а ще більше - вчився, робив так багато корисного. Тим не менш був поблажливий до мене і ніколи не казав, що я - дурненька малявка
Тим не менш, одного разу він сказав, що йому треба подумати. Хоч пару тижнів. Тому що стоснки заходять надто далеко, чи як там він це сформулював...
Я знала, що заміж мені страшенно рано. Але не хотіла його відпускати. Ну не можемо зараз одружитись - та і не треба. Хоча, як це - не треба? Одружитись... це ж можна щоранку бачити, як він прокидається. І будити легеньким дотиком - замість пронизливого будильника. Щовечора зустрічати його, готувати смачну їжу, робити йому каву з молоком, яку він чомусь називає "чай"... Розуміти його з півслова. Прасувати йому сорочки. Йти отак просто по вулиці і блищати однаковими обручками. Обняти його просто надворі - і хай всі бачать. А може, колись навіть народити хлопчика, так подібного на нього!

Сьогоднішній ранок постукав у пластикові ламелі жалюзів о 06.50. Безсонна ніч з горщиками-тазіками-компресами і кашлем дітей скінчилась, практично не давши сну. Я розплющила одне око , шукаючи в полі зору щось, що змусило б мене розплющити ще і друге. І тут побачила, як він спить за метр мене. Моя мрія, яка збулась. Заплющила очі сильно-сильно: а раптом мені лише сниться? Вщипнула себе. Знову дивлюсь - він є! Зі мною! Посміхаюсь. Він прокидається і сонно дивиться ультрамариновими очима своїми на мене типу: "ти чого?"
А я сміюсь, і звідкись купа сил на цілий день.
Яка ж я щаслива дружина! Не треба цього забувати...
  • Orman
  • Freitag
  • Ligymunka
  • sofka08
  • Lelijka
  • Sitara
  • Svitleya
You need to be logged in to comment