Вити вовком за 10 хвилин...Але все пройшло файно !!!

Вчора мала файний день. Вирішила побути волонтером на Нижньому Шуварі, щоб хоч трошки долучитися до допомоги солдатам. Зранку в мене почалася ПАНІКА , а якщо мені не вдасться, а що я буду казати, а як я поїду сама, прийду стану і що Ходжу по хаті, доробляю дрібні справи і не можу себе переламати. Нарешті в голову прийшла геніальна ідея- подзвоню мамі, що їду помагати, то вже точно зможу вилізти з хати. Подзвонила- зібралася- поїхала. Питаю людей, де м"ясний термінал, один пан зголошується помогти. Балакаємо, кажу, що йду допомагати збирати допомогу для солдатів, у відповідь традиційне : " Кляті москалі і далі в дусі, яка в нас держава, керівники, люди.. ."
- А Ви готові постояти хоч годинку волонтером, помогти солдатам ??? - питаю я
- Панянко, я немаю ніц часу, жену на село, там маю купу роботи
- А як завтра клятий москаль прийде в ваше село, то скажете не приходь, бо я зайнятий і маю купу роботи???
- А завтра прийти можна ?- пан почервонів і вже більше ніц не говорив, чемно провів мене до терміналу.
-Можна і завтра і післязавтра і до кінця війни.

О то нема ніц страшного в тому волонтерстві, просто говорити з людьми, думаю собі я.
п.Андрій провів мене до входу в рибний термінал, дав листівки з переліком потреб солдатів, показав де стоїть возик в який люди можуть класти продукти і речі і пішов.

За 10 хвилин я хотіла сідати на землю і плакати, як маленька дитина . Зрозуміла, що діти плачуть непросто так, а від безсилля, бо не можуть дати раду собі на той момент. Але я карпатська дівка, а гуцули так просто не здаються. Люди приїжджали на дорогих іномарках і проходячи повз мене робили " морду кирпичом" і " повний ігнор " слів про допомогу. Деякі кричали " ми вже давали і що ?" Мені хотілося кричати у відповідь , як це що - " ХЛОПЦІ ПРОТРИМАЛИСЯ ".
Інші кричали , щоб Порошенко Яценюк і ті хто при владі давали...
Ще інші брали листівки і йшли мовчки, а при виході відвертали голови, щоб не дивитися мені в очі...

Я почала молитися свій улюблений псалом 90 (91) і просити в Бога мудрості, щоб поміг мені зараз, щоб дав мудрості і відваги не розревітися і не втекти. І знаєте що - Бог поміг

З терміналу вийшла дівчинка і порадила поставити возик біля мене. В самому терміналі працють холодильники і досить холодно, тому я попросилася стояти на вулиці, бо в футболці і шортиках вже хвилин за 5 цокотіла би зубами.
Та дівчинка кинула перші консерви, прийшов волонтер Іван вивіз кошик. Тут до мене дійшло, що треба просити купити саме те, що продається в рибному терміналі, а вже хто захоче, то купить і занесе пізніше за списком, який я роздаю. Я почала говорити- одним людям казала - Купіть одну консерву солдатові, він сьогодні повечеряє і згадає Вас добрим словом, іншим- Купіть пачку сигарет для солдата, поможіть хлопцям протриматися. По мірі того, як наповнювався возик мій настрій покращувався і я тішилася як мала дитина. Для мене цей досвід став безцінним- трошки молитви, трошки відваги, трошки наполегливості= багато консервів і сигарет для солдатів.
Я прийду ще і кличу Вас до компанії .
Разом ми зможемо допомогти кожному солдатові, бо завдяки нашим хлопцям на Сході ми маємо зараз мирне небо над Львовом

Ще мені було смішно, як дівчинка, яка продавала квас чи пиво на вході ( не звернула уваги що саме ) через годину запитала мене, а скільки Вам платять за день і почувши, що я волонтер зробила "квадратні очі "