встань - і біжи!

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 1402

Враження від цієї нової грані життя, якою стали для мене мої вечірні пробіжки, - переповнювали мене вже за тиждень цього корисного заняття. І хотілось щось написати, але якось було ніяково: це ж смішно - бігаю тиждень і вже пишу... триндіння більше, ніж діла. Потім, коли я вже вирішила, що можна і написати - "полетіла" клавіатура (реальна Божа кара для графомана), і ще тиждень мій досвід був мовчазним.
Бігоблог (блог про біг?) веде одна людина, конкурувати з якою у www мені не випадає - то ж усе рівно, що паперовий літачок поряд з Боінгом політав би. Тож наразі побложусь тут. а далі - буде видно.
Чому я побігла? Це сталось випадково. Я вийшла увечері в магазин без дітей. І дорогу назад щось захотіла пробігти. Метрів 50, напевно. Просто так, раз - і побігти. І це виявилось класно. Раніше я ніяк не асоціювала себе з бігом. Але тут - мені сподобалось.
Сподобалось і забулось. А наприкінці грудня щось так вийшло, що я цілими днями була вдома. То погода, то хтось кашляє,то ще щось. Чоловік приходив пізно, і одного дня я зустріла його одягненою у верхній одяг і кросівки. "Був тяжкий день, дуже треба пробігтись" - швиденько пояснила я, - і вибігла з хати. Я була абсолютно невпевнена, що з цього щось вийде. А відчуття продовжували дивувати мене. Коли ще в підлітковому віці я ввечері робила болючі вправи від пласкоступності, то потім вночі мені снилось, як я біжу узбережжям на світанку. І як мої ноги лишають на мокрому піску "здорові" сліди. І як мені легко-легко, і я прямо лечу.
І, попри те, що бігла я по асфальту, довкола було темно і холодно, - я відчувала легкість і політ, прям як у тому сні. А ще я відчувала, як з кожним кроком з мене вилітають всякі роздратування, осипається втома. В голові - наче вікна відкрили. Свіжо і перетяг :)
Тоді пробігла я теж небагато. І вирішила, що "треба це повторити". Та так і пішло.
Для тої мудрішої частини людей, яка вчиться на чужих помилках, я розповм, як "зекономила" на кросівках. На першу пробіжку я вибігла в шкіяних черевичках "типу кросівки". І потім якось подумалось, що - і так нормально... ага, нормально було до одного випадку, коли я на всій швидкості вломилась в якусь нерівність дорожнього покриття. Підошва тонеесенька (була, ага). "Що, скнара, зламала ласту?" - думала я, не тямлячи себе від болю і злості. Так, тепер у мене є окремі кросівки "для цього діла". І ремонт черевичків теж не був безкоштовним...
І ще - по свіжих слідах. Волосся треба гарно зібрати, щоб не теліпалось. Ніщо не має дратувати, ніщо не має створювати дискомфорт.
пробувала бігати просто вулицею. І мені не сподобалось. Зустрічати знайомих, відволікатись, збиватись... не те.
На стадіоні один час було страшнувато. А останні 2 тижні так класно - і старенькі під ручку ходять, і парочки гуляють, і з півтора бігуна навіть знайдеться. Мені більше сподобалось бігати на стадіоні. Не знаю, як там буде навесні-влітку, чи не надто людно. Зараз же - в сам раз. Ще і дорога до стадіона у мене - 300 метрів у напрямку вниз, чисто для польоту. Потім по колу - по колу - по колу, а тоді додому - тих же 300 метрів але файно так під гору. Прям траса - як на замовлення.
Знайома каже: ого, ти бігаєш. А я їй: так чого - ого? побігли разом! (взагалі, я то з ввічливості, бо в мене не дуже компанійський настрій на пробіжки. Хіба що так - в полі зору, але не як ото дєвачькі ледь не під ручечку біжУть) А вона: та де, та мені вже і вік, та і втомлююсь за день.
Взагалі, я вважаю, що 35 - то не то що не вік, то взагалі соромно такою цифрою прикриватись. А про те,що від втоми я, власне, бігом і рятуюсь - і говорити годі.

З.І. кросівки та інша БІЖУтерія - це не так вже й дорого, можна знайти все у ...хм... бутіку, ви зрозуміли :)
З.З.І. якраз у напруженому чіткому графіку знайти цих півгодини на підзарядку - цілком реально.
З.З.З.І.: втомився? встань - і біжи!
Jusi, gvatemalla, EineGuteFrau та 14 іншим подобається це.
  • Samhayne
  • Apelsynka
  • buhgaltersha
  • Vinnytska
  • gvatemalla
  • gvatemalla
  • Jusi
You need to be logged in to comment