Хвалити - як дітей, сварити - як дорослих

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 1908

"Ти вже дорослий, як не соромно!"
"ти вже доросла, ходи ніжками"
і тут же
"тихо, коли дорослі розмовляють!"
Водночас підхарює мене і експлуатація дорослими поняття "дорослості" в стосунках з дитиною, і експлуатація окремими течіями психології заборони на слово "дорослий" по відношенню до дітей.
Для себе почала методом інтуїтивного тику (с) з'ясовувати, де і коли нормально і комфортно для мене ставитись до когось з дітей як до дорослого. Що це за ситуація, що це за відчуття. знаєте що? я таку ситуацію знайшла. І хочу поділитись і запросити повторити мій досвід.
Коли дитина щось втнула і хочеться сказати їй... ну ладно, хочеться насварити її, - то уявіть собі, що перед вами не метр_15 кг вашої любові і переживань, а доросла людина. Доросла любима людина, стосунки з якою важливі для вас. Ну, по-перше, коли ви уявите дорослу людину, то крик і беззмістовні вигуки одразу "відсихають", що саме по собі добре.
По-друге, ми починаємо підбирати слова. Я завжди за те, щоб висловити свої емоції і завжди вважаю, що це можна зробити невбивчо і не образливо. Важливо - та ми, як правило, і робимо це, коли говоримо з тим, кого любимо, - видалити з емоції звинувачення. Хірургічно. Чік і нема. Лишилось все мирне і акуратне: дія ,яка спричинила емоцію; емоція; "обтяжуючі" обставини. Наприклад: "Ти підкидав склянку і таки розбив її, і я дуже засмучена. Тепер доведеться прибирати купу небезпечного гострого скла, і ми, нажаль, пізніше вийдемо на вулицю". Після цього я завжди додаю: "мені абсолютно нічого для тебе не шкода і я дуже тебе люблю. Але часом я з досвіду знаю, що може з цього вийти, тож попереджаю тебе, що так робити не варто. Коли ти мене не слухаєш, то мені сумно, що ти не віриш мені."
Хохохо, скажуть мені досвідчені батьки. От подивимось ми на тебе, як ти будеш ці тиради читати, коли дитя пхає пальці в розетки чи розмахує ножем, тримаючи його за лезо.
Звісно, в екстремальних ситуаціях я не говорю взагалі нічого, тільки дію. Забрати, віднести, сховати, надати (не дай Бог) першу допомогу. Заспокоїти (сь). Але потім завжди настає момент обговорення. Який можна використати для того, щоб викричатись, - нікому легше від того не стає, повірте досвіду, - і звести до нуля ймовірність того, що цей випадок стане помилкою, на якій вчаться. А можна уявити цю дорослу людину. Я собі Дмитра Ігоровича років так 37 уявляла, поки не зрозуміла, що від Дмитрика Дмитро Ігорович в ситуації нашого конфлікту відрізняється лише двома моментами: 1) Дмитро Ігорович зросту має під 190 і ваги відповідної; 2) в Дмитра Ігоровича є опція "послати і піти", а в Дмитрика її нема в силу віку і юридичного статусу. А в усьому решта - і в тому, як він розуміє всі мої "заумності", і в тому, як він здатен почути мене, - Дмитрик не відрізняється від дорослого.
За це літо я дуже відійшла від теми маленьких дітей. Бо в них можна бабратись вічно, вони такі інтуїтивні і приємні, і від них я стабільно фанатію. З ними дуже легко. А от діти старші - потребують особистісного росту і розвитку батьків, дають запити і для того, щоб стосунки з ними були гармонійні, доводиться мудрішати швидше, ніж, здавалося б, нам під силу. Що більше вони виходять у світ, то більше відповідальності ми несемо перед світом за них і перед ними за те, якою є для них ця зустріч з "аутсайдом".
Але щось мене вже заносить в безкраї степи роздумів, а я ж ще не розповіла про похвалу! На мою крихітну скромну думку, хвалити треба всіх. І дорослих, і дітей. І якщо конфлікти треба однаково ввічливо і уважно вирішувати і з дорослими і з дітьми, то хвалити треба з однаковою щирістю і захопленням і дітей і дорослих - також. "А чого його хвалити, не маленький". Звісно, що не маленький. Треба забути звідкись взяту дурість, що маленьких і люблять більше, і хвалять більше. І не стидатись. "Так а за що хвалити, це ж його_її обов'язок?" А шкода чи що? Хай обов'язок стане однією з улюблених справ. Хай в стосунках буде більше тепла і щирості.
Рецепти порозуміння існують. В усіх - свої. В усіх - різні. Важливо "готувати" своє повсякдення саме за цими "рецептами", щоб в житті не було нав'язливого "присмаку" шкодування за викрикнуті дурощі і несказані приємні слова.
ksjy, kraplynka, allja та 22 іншим подобається це.
  • Akina
  • cjomcjomka
  • Colombina1982
  • truskaffka
  • cjomcjomka
  • truskaffka
  • cjomcjomka
  • HOPIC
  • Farbovana
  • NutkaNezabudka
You need to be logged in to comment