Дівки , я так реготала, шо якби читала в приміщенні без туалету, то точно б не добігла А так як я виросла в селі , то підписуюся під кожним словом !!! " А тета Дусі вже дві грєдки вікопала , а ти мені тут кажеш шо мокро " - фраза після якої я брала в руки сапу і шурувала на город чемно помагати брати бульбу ..... Галичани - найбільш ритуальна субкультура з усіх, котрі коли-небудь існували Індуси, ацтеки, полінезійці нервово курять в сторонці, коли мова заходить про мешканців Тернопільщини, Франківщини та Львівщини. Безліч дрібних і не дуже забобонів, звичаїв, порядків, почерговостей, укладів, навіть законів переслідують галичанина усе життя і, зрештою, стають його частиною. Старий рік для автохтонного галичанина завершується не 31 грудня, а жнивами і городніми роботами. Копання бараболь - культурно та емоційно подія світового масштабу, повірте, не менша за бразильські карнавали, баварські октоберфести чи паломницькі хаджі. До цієї події готуються заздалегідь , латаючи мішки, любовно перескладуючи ґралі та перераховуючи потенційних копальщиків і збиральщиків. Напруга зростає ближче до середини серпня і під вересень атмосфера у галицькому селі стає схожа на нервове заціпенніня у салуні Дикого Заходу, коли всі схопились за свої кольти і чекають першого пострілу. І постріл лунає. Усереднена "цьотка Галька" виходить з відром і рискалем на город, шифруючись, ніби просто щоб накопати пів-відра собі до борщу, але примружені підозріло-оцінюючі погляди сусідів через паркан миттєво січуть ситуацію і все вибухає. "Галька вже копає, а ми ше нє!!!!!" В старих і малих починає нестерпно пекти в сраці і ціла армада висипає на городи, з відрами, рискалями і мішками. Джек Лондон описував у своїх творах, як на Алясці картоплею лікували цингу, але на Галичині бараболя стає справжньою панацеєю. Вона лікує артрити, варикоз, гарячку, тиски і гіпертонічні кризи і нівелює геронтологію як явище. Старі і немічні встають з ліжок і шкандибають з відром на город, шоб підзбирувати, бо не пасує лежати і вмирати, коли всі на городі. В першу годину копання чітко розподіляються всі ролі - хто, шо і як. Терміново набираються на мобільний всі сини та дочки в місті, котрі покидають свої ноутбуки і офісні роботи та линуть в село, реалізовуючи свої ще в дитинстві намертво привиті комплекси вини перед батьками. Ніби за покликом професійного гіпнотизера, котрий дає умовний знак. Walking Dead. Тільки коли все викопане, посортоване, зсипане і накрите - буремна галицька душа вспокоюється ніби після катарсису і вертається до буденних справ. І вже коли пограбані бадилля горять на городах, пускаючи красивезні вертикальні стовпи диму у небо, як ритуальні вогнища племен сіу та команчів - стає невимовно легко. Галичанин стоїть, спершись на граблі, і дивиться на той дим. Бо в тому димі повністю згорів він минулорічний і тепер обновився як немовлятко. А в його очах, як на інформаційних табло Термінатора пролітають цифри тільки йому зрозумілої статистики - ціна на бараболю цього року, кількість викопаних мішків, кількість зламаних держаків і днів, виграних в сусідів в змаганні за фінал. Рік закінчився, дякувати Богу. Володимир Гевко Галичани - найбільш ритуальна субкультура з усіх, котрі коли-небудь існували
Діти бавляться , співають літургію дуетом " Алилуя " на мелодію різдвяних колядок . Донечка робить оголошення : - Священник захворів і нині всіх причащати буду я. Чемно ставайте рядочком і підходьте по-одному. Не штовхайтеся . Синочок поскладав рядочком машинки, за машинками м"які іграшки і промовляє : - Ця машинка буде причащатися першою, бо в неї на колесах алергійка ( в сестрички від рошенівських карамельок алергійка на личку ці дні .... ) А ще в різдвяні дні після кожної літургії був вертеп, то улюбленою грою моїх дітей вже 2 тижні є народження Ісуса. Коли спостерігати з боку, то серце наповнюється теплом і Дівчатка всіх цьомкаю і бажаю сімейних вихідних і файних сніговиків !!!
Нині такий чудовий сніг падав, що серце радіє Пригадала собі, коли синочок мав 1 рік і два місяці , то завжди перший зауважував , що за вікном паде сніг. Тягнув мене за руку , показував на вікно і промовляв : " Па ". В одному складі дитина може сказати так багато. Пам"ятаю, що в той час кожен день для мене був довжиною в один рік . Дуже важко було дати собі раду з малечею різницею лише в 1 рік. А зараз здається, що всіх тих днів не було. Залишилися тільки теплі і файні спогади. Материнство навчило мене вибирати важливі речі і не зважати на другорядні . Найважче і найдовше звикала я до безладу в хаті. Це напевно перший рік ,коли я не червоніла і не "згорала зі встиду ", коли священник кропив хату йорданською водою . о.Юрій дуже вправно маневрував поміж дитячих забавок , жартуючи з малечею і щедро окроплював все , що діти просили . З самого ранку під дверима діти влаштували " спостережний пункт " . Поклали табуретку і по черзі заглядали у дверне " віконечко ", чи вже йде священник . Так більше 4 год. Коли нарешті пролунав довгоочікуваний дзвінок , то таких радісних вигуків і щирого дитячого сміху під дверима , отець певно ще не чув Всіх цьомкаю Бережіть спогади, шоби було шо внукам розказати
- А коли я виросту , то ти станеш бабусею ? - щойно розмірковує донечка - Так, я стану бабусею - А тато стане дідусем ? - додає синочок - Так, тато стане дідусем - відповідаю я А малеча щиро і такі щасливі !!!
Переглянула щойно милий польський фільм : " В очікуванні любові " . Мені і чоловікові сподобався . Єдиний і великий мінус , то в кожному фільмі мусять бути " голубі ", як невід"ємна частина .... Від того трохи сумно В ожидании любви (2008) - смотреть онлайн
ШКОЛА БЕЗ КОМПЬЮТЕРОВ, ИЛИ ЧТО ДЕЛАЮТ УМНЫЕ ЛЮДИ, ПОКА ОСТАЛЬНЫЕ ПОДСАЖИВАЮТ СВОИХ ДЕТЕЙ НА ИГЛУ ГАДЖЕТОВ Технический директор eBay отправил своих детей в школу без компьютеров. Так же поступили ТОПы других гигантов Кремниевой долины: Google, Apple, Yahoo, Hewlett-Packard. Школа без компьютеров Называется эта школа — Waldorf of the Peninsula. Она имеет очень простой старомодный вид — доски с цветными мелками, книжные полки с энциклопедиями, деревянные парты с тетрадями и карандашами. Для обучения в ней используют привычные, не связанные с новейшими технологиями инструменты: ручки, карандаши, швейные иглы, иногда даже глину и др. И ни одного компьютера. Ни одного экрана. Их использование запрещено в классах и не поощряется дома. Ученики 2 класса, стоя в кругу, повторяли за учителем стихотворение, одновременно играя с мешочком, наполненным фасолью. Цель этого упражнения — синхронизировать тело и мозг. Что делают умные люди, пока остальные подсаживают своих детей на иглу планшетов и смартфонов - школа без компьютеров В прошлый вторник в 5 классе дети вязали на деревянных спицах небольшие образцы из шерсти, восстанавливая навыки вязания, полученные в младших классах. Этот вид деятельности, как утверждает школа, помогает развитию способности решать сложные задачи, структурировать информацию, считать, а также развивает координацию. И это в то время, когда по всему миру школы торопятся оснастить свои классы компьютерами, а многие политики заявляют, что не делать этого — просто глупо. Интересно, что противоположная точка зрения получила широкое распространение в самом центре высокотехнологичной экономики, где некоторые родители и педагоги дают понять: школа и компьютеры не совместимы. Приверженцы обучения без IT уверены, что компьютеры подавляют творческое мышление, подвижность, человеческие взаимоотношения и внимательность. Такие родители считают, что когда будет действительно нужно познакомить своих детей с последними технологиями, у них всегда будут для этого требующиеся навыки и необходимые возможности у себя дома. Что делают умные люди, пока остальные подсаживают своих детей на иглу планшетов и смартфонов - школа без компьютеров Пол Томас, бывший учитель и профессор Университета Фурмана, написавший 12 книг об образовательных методиках в государственных учреждениях, утверждает, что для образовательного процесса лучше, если компьютеры используют как можно меньше. «Образование — это прежде всего человеческое переживание, получение опыта, — говорит Пол Томас. — Технология только отвлекает, когда нужны грамотность, умение считать и способность критически мыслить». Когда сторонники оснащения классов компьютерами заявляют, что компьютерная грамотность необходима, чтобы противостоять вызовам современности, родители, считающие, что компьютеры не нужны, удивляются: зачем спешить, если все это так легко освоить? «Это супер легко. Это примерно так же, как научиться чистить зубы, — говорит мистер Игл, сотрудник кремниевой долины. — В Google и подобных местах мы делаем технологии настолько тупо простыми, насколько это возможно. Не вижу причины, по которой ребенок не сможет освоить их, когда станет старше». Сами же ученики не считают себя обделенными высокими технологиями. Они время от времени смотрят фильмы, играют в компьютерные игры. Дети говорят, что даже разочаровываются, когда видят своих родителей или родственников, опутанных разными устройствами. Орад Камкар, 11 лет, рассказал, что недавно ездил в гости к двоюродным братьям и сестрам и оказался в окружении пяти человек, которые играли со своими гаджетами, не обращая на него и друг друга никакого внимания. Ему пришлось трясти каждого из них за руку со словами: «Эй, ребята, я здесь!» (с
Синочок молиться : - прошу Тебе Господи, щоб ти послав мамі і татові гроші на матрацики в наші ліжечка. А донечка : - Михайле, але ж Господь не кидає гроші з неба . Синочок : - Ну то добре, прошу тебе Господи , щоб тато і мама багато працювали і заробили нам гроші на матрацики Люблю свою малечу !!!
Кожне Різдво особливе і з кожним роком все більше це усвідомлюю Життя - це великий дар !!! На свят-вечір мій тато бажає , щоб дочекати знову святкувати разом за рік аби нікого не бракувало , в щасті , радості і здоров"ї. Аж тепер на 6 році шлюбу розумію, які це особливі слова "аби нікого не бракувало ".... і який великий дар прожити цілий рік з найближчими і найріднішими людьми. Я не знаю скільки ще житимуть мої батьки... Тому щиро дякую Богові, що вони дочекали цього Різдва, що можуть радіти чуючи по телефоні коляду від онуки і онука , що вони моляться за нас. Завдяки батькам я знаю, що таке Різдво. Від маленької мала ту особливу святу вечерю з усіма приготуваннями і щирою родинною колядою. То були фантастичні часи дитинства. Коли на свят-вечір не можна було казати слово "мак ", бо будуть воші ; коли картопля в мундирах і польський борщ були найсмачнішими стравами ; коли пляцки краялися тихцем від мами тоненькими смужками з усіх боків ще до Різдва. Я була впевнена, якщо краяти тонесенькими міліметровими смужками, то мама того не вздрит. Мама хоч і вздріла та ніколи не сварила за то, а жартувала, що якась маленька мишка "обпиляла " краї Мама працювала головним бухгалтером і на різдвяні свята припадала річна звітність, яку робила тоді без комп"ютера і все мало зійтися до копієчки . Але різдвяна вечеря завжди готувалася з великою любов"ю і колядками , а потім вже в різдвяну ніч робилися рахунки.... Господи, дякую тобі за все , що було є і буде в моєму житті. З Різдвом вас, дівчатка !!!
Вчора коханий чоловік питає мене - Чого б тобі хотілося на іменини ? - В мене єдине бажання, щоб синочкові стало легше і дитина перестала блювати .... - А може ще круасан ? Я дуже хотіла круасану з італійського магазину від Миколая , а в них пекарня на ремонті . Донечка бавилася з братиком, але як справжня жінка уважно слухала нашу розмову : - Мамо , Миколай нечемний . Він зовсім не читав твого листа. Ти хотіла круасан, а він приніс рукавиці . Так нечесно, мамо, так нечесно А мама вже навіть забула, що писала листа разом з дітьми і чемно клала на віконечко - Миколай чемний, просто в нього не було круасанів з персиковим варенням, а лише з малиновим. - А ти не любиш з малиновим ? - Ні, з малиновим не люблю - Тому Миколай приніс тобі рукавички ? - Так, тому Миколай приніс мамі рукавички Сподіваюся, що мені вдалося реабілітувати св.Миколая в дитячих очах !!!
Сьогодні чоловік ввечері загубив телефон... Я ходжу по хаті , переживаю за нього і молюся вголос - Господи, будь ласка, поможи моєму чоловікові знайти телефон Донечка десь через кілька хвилин каже до мене : - Я думаю мамо, що Господь чує одразу і непотрібно йому 10 разів повторювати ... І то правда , Господь чує одразу !!! Телефон наш татко таки знайшов
Цього вечора в нас ще гамірніше звичайного. Приїхало двохповерхове ліжечко. Це величезна радість для моїх діток, для мене і для чоловіка. Ця радість є завдяки форумляночкам, які зробили покупку і долучилися до дива !!! Ми щодня молилися разом з малечею про кошти на ліжечко і Бог допоміг так, як тільки він вміє це робити- підказав ідею з домашнім розпродажем Галя Соло , дякую Знаю, що тепер, коли дивитимусь на ліжечко, то пам"ятатиму про Божу опіку і віритиму, що пройде ще трошки часу і купимо матраци. Диво можливе !!! Потрібно лише вірити Дякую тобі Господи, бо ти направду НАЙКРАЩИЙ
Сьогодні моє день народження. В цей день багато років тому я отримала від Бога дар життя. Ще тиждень тому я чулася розчарованою, змученою і злилася на цілий Божий світ .... Але Бог вміє так все поскладати, щоб я розуміла, що час від часу треба вправлятися в прощенні і довірі . Нині зранку мала побачення з Ісусом, який є найбільшим джерелом сили і любові для мене. Йшла з Літургії весело підстрибуючи , немов мала дитина Пригадувала слова дитячої художниці Гапчинської, що коли ти є в гармонії з собою , то можеш весело підстрибувати , коли цього хочеться не думаючи про те, як це виглядає збоку або що про це подумають Отак підстрибуючи я знову чулася маленькою пустункою , яка деколи своїми витівками досить глибоко перевіряла терпеливість батьків. В коридорі мене вже зловив в обійми найбільший подарунок мого життя - мій коханий чоловік з яким познайомилася в цей день 6 років тому. Ми часто жартуємо ,що він є ощадливим , тому Бог дав можливість пожиттєво економити на подарункові, пригадуючи, що в цей день ми відшукали один одного. Мої солодкі діти вітали дуже креативно, але про це завтра, бо я жену на побачення. А вам залишаю свою улюблену пісеньку і бажаю класного дня незалежно від погоди за вікном
Якщо хочеться чогось легкого і романтичного, то можна The One ( 2003 рік ) - Одна єдина !!! Единственная (2003) - смотреть онлайн
Вже давно маю відчуття, що не хочу давати дітей в державну школу, щоб зберегти їхнє серце, творчість, креативність , фантазію, розвиток ... А нині прочитала статтю і зрозуміла, що саме мене тривожило.... Дівчата, а ваші враження про статтю ??? К вопросам о социализации - впечатления папы от похода в кукольный театр Кукольная жесть Сегодня мы с женой повели нашу трёхлетнюю Марусю на кукольный спектакль «Три поросёнка». В детстве я смотрел эту англо-американскую историю в двух версиях. Первую - в кино. Это был знаменитый диснеевский фильм с песенным шлягером всех времён и народов «Нам не страшен серый волк». Вторую версию, михалковскую, я увидел в ленинградском театре имени Образцова в кукольной интерпретации. На этом представлении мы, юные зрители, изо всех сил мешали волку совершить тройное убийство. Когда он спрашивал нас, куда побежали свиные дети, мы, не сговариваясь, дружно показывали противоположное направление. Среди нас не было никого, кто бы помогал волку дуть на домики поросят, чтобы сломать их убежище. А уж на прямой вопрос волка в зал: «Вы хотите, чтобы я их съел?», мы истошно орали: «Нет!!! Уходи!!!» Но это было в прошлом веке. А вот сегодняшние реалии. Практически все малолетние почитатели кукольного театрального искусства, пришедшие на этот спектакль, жаждали крови несчастных запуганных животных. Милые мальчики и девочки активно помогали волку в его кровожадном замысле. Дули вместе с хищником на поросячье жильё. Кричали: «Съешь их!» А на вопрос: «Куда побежали поросята?» - весь зал дружно вставал, показывая руками бестолковому любителю свежего мяса истинное направление побега трёх братьев. Рядом со мной воспитанный мальчик, лет пяти, обращался к волку на «Вы»: «Ломайте дверь! Её можно ногами выбить! Сожрите их!» Бабушка юного садиста с улыбкой взирала на внучка. Глаза её, как пишут в сочинениях школьники, «лучились добротой». В зале царило устойчивое родительское умиление. И лишь один папа еврейской наружности, недоумённо оглядывая неистовый зал, растерянно воскликнул: «Что вы делаете? Он же их хочет убить!»… Александр Алексеев
